Є тиха радість у мовчанні,

Потрібна відповідь у снах

На невгамоване питання,

Що сяє світлом у очах.

Є ніжна радість у надіях,

Бажання жити джерело,

Що у буденних сніговіях

Дарує спокій та тепло.

Що надихає не востаннє,

Що заспокоює плачі…

Є тиха магія в мовчанні,

Мовчи, журба моя, мовчи.

30.11.2015

Якщо ти вийшов вже на сцену,

То грай як бог, забудь про штампи,

Примірюй славу навіжену,

Гарячим вмийся світлом рампи.

І у житті так само – з блиском,

Палай, твори у кожній миті,

Люби відверто і без зиску,

Інакше нащо було жити?

30.11.2015

Я зрозумів уже давно –

Мої Вас не тривожать рими,

Моя душа для Вас – кіно,

Включив та виключив,

На поличку поставив,

Здмухнувши пил.

Але чомусь я все одно

Продовжую сочитись ними,

Вони немов старе вино,

Чим далі у роки,

Тим яскравіше смак.

Скуштуйте хоч ковток небесних сил,

Що у мені Ви розбудили

Своїм мовчанням

Й поглядом своїм,

Якого я уже давно не бачив.

Але живе і досі у мені

Цей погляд Ваш безсмертні дні.

30.11.2015

І ніч, і невгамовна злива,

Голками холоду в обличчя

Уяву будять хворобливу,

Що не згасатиме сторіччя.

Її вогонь палає тихо

Медовим світлом у очах,

І відвертає знову лихо

Та разом з лихом хижий страх.

Рецепту іншого від холоду не маю…

29.11.2015

Декабрь смелеет, будто знает,

Что скоро осени конец,

На стёклах сказку вырезает,

Взяв тонкий инея резец.

Весь мир – большая мастерская,

Идёт зима, несёт мечты,

Холодным мелом посыпая

Дома, дороги и мосты.

29.11.2015

Ми на Землі транзитному вокзалі,

Хоча не кожен обирав цей путь,

Життя та смерть – дві сторони медалі,

Що на шляху у вічність роздають.

І роздають як небу заманеться,

Тамтешні досить дивні шахраї,

Важка медаль, по грудях сильно б’ється,

Але не повернути нам її.

29.11.2015

Сховалось сонце в чорну скриню

З собою взявши гомін дня,

І тільки хмарка темно-синя,

Як невгамовне чортеня,

Все бешкетує, ніби знає,

Що не сваритимуть її,

І зорі в небі розкидає

Та лляє сміху ручаї.

28.11.2015

Не зломлена поразками

Та розпачем не вбита,

Жила свідомість казками

Від літа і до літа.

Не бачачи чудесного,

Хоча давно вже хоче,

Жила свідомість веснами

Від ночі і до ночі.

І доки не завіяло

Дороги у майбутнє,

Жила свідомість, мріяла,

І мріяла відчутно.

28.11.2015

Тривожать загадки століть,

Гризе мовчанням вищій розум,

Дитинство – римою бринить,

Життя доросле – любить прозу.

Чому доросле як сліпе,

Не бачить вигоду в чеснотах?

Чому на радощі скупе

Та вдачу міряє в банкнотах?

Чому хвилини як пісок,

Якого й годі упіймати?

Чому дитинство – не зразок,

З якого варто приклад брати?

28.11.2015

Нет искреннего сердца безвозмездней

Ничего. И это получить

Так просто.

И пусть стихи – история болезни,

Пусть взрыв сверхновой,

Что смывает звёзды,

Но хоть немного развиднеется

В душе.

27.11.2015