Я зрозумів уже
давно –
Мої Вас не
тривожать рими,
Моя душа для
Вас – кіно,
Включив та
виключив,
На поличку
поставив,
Здмухнувши пил.
Але чомусь я
все одно
Продовжую сочитись
ними,
Вони немов
старе вино,
Чим далі у
роки,
Тим яскравіше
смак.
Скуштуйте хоч
ковток небесних сил,
Що у мені Ви
розбудили
Своїм мовчанням
Й поглядом
своїм,
Якого я уже
давно не бачив.
Але живе і
досі у мені
Цей погляд Ваш
безсмертні дні.30.11.2015