Небесна пляма, сонячний багрянець,

Фарбує ранок кольором жаги,

Виблискує холодний сніжний глянець

І крапками на глянці тім круки.

Здається, все – маленьке та прозоре,

І горизонт – ще трохи, та дійдеш,

Та це – омана, світ такий просторий,

Що, як той крук, я чорна крапка теж.

08.01.2016

Не дрогнула корявая рука

Судьбы, уже проклятой сотни раз,

Немые дни – растянуты в века,

Им жалко даже пары куцых фраз.

Им жалко даже вспомнить обо мне,

Свидетеля их власти надо мной,

Идут себе тихонько в стороне

И звать не собираются с собой.

08.01.2016

Белеет щетина на верхней губе

И, вроде бы, не беспокоит,

Зима закончится сама по себе,

Её торопить не стоит.

Она пройдётся по городам

И, без колебаний, в дамки,

Раскроет бессмысленность мелодрам,

Разрушив воздушные замки.

И ей всё равно, если кто-то продрог

И хочет немного отсрочки,

Зима, как суровый нордический бог,

Крестами рисует точки.

Будь ты одиноким, и будь ты в толпе,

В которой от тел слишком тесно,

Зима закончится сама по себе,

А чем – никому не известно.

07.01.2016

Хочется утра действительно доброго,

А не как пожеланье для «галочки»,

Чтобы зайчиков солнечных племя

Играло на стенах в салочки.

Чтобы чай был свежий-свежий,

Желательно без бергамота,

Чтобы мысли ненужные реже

Посещали – уже хоть что-то.

А ещё хочется серебра

Не только на голове, но и в голосе,

Что поднимает лучше будильника

И на экваторе, и на полюсе,

Везде, куда увлекают сны

Из мира, не слишком примерного,

Хотя, если будет такое утро,

То не жаль даже сна безразмерного.

07.01.2016

Який безмежний світ! У ньому море

Можливостей, доріг, людей, спокус,

Хто не боїться – вічність переоре

Й відкриє в небо потаємний шлюз.

Хто йде, не спить, і каменем зацвілим

Лежати не бажає у кутку,

Тому боги дарують білі крила

І з крилами надію, хай крихку,

Але надію…

07.01.2016

Чертила ночь на небе жёлтым мелом

Созвездий дальних ломанные линии,

А на земле зима писала белым

Холодный лес бахромчатого инея.

Испробовав излюбленные стили,

Никем и никогда не превзойдённые,

Зима и ночь друг с дружкою делились

Секретами своими потаёнными.

06.01.2016

На пальцах труб, едва клубясь,

Дымы стояли в стойке,

Блестела белой речки мазь,

В лесу кричали сойки.

Скрипел в морозной синеве

Вяз, старый и сутулый,

Всё остальное – в тишине

Безветренной тонуло.

06.01.2016

Я бачив день. Він блиснув за горою

Та кинув в небо свій сліпучий жар,

І люди нескінченною юрбою

Текли у ньому під покровом хмар.

А він дражнив, він кликав потаємне,

Що кожен мав, але ховав в собі,

Що мало сенс чи плакало, даремне,

В безсилій проти долі боротьбі.

Когось вперед заманювала слава,

А хтось хотів сполохати журбу,

І день палав натхненно, бо цікаво

Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу.

Він шаленів, йому все було мало

І посмішок, і скривлених гримас,

Та за його спиною ніч стояла

І мовчки свій очікувала час.

06.01.2016

Мені сказали, що Бог – це любов,

А я-то думав, нащо це почуття

Якщо від нього так боляче?

Нащо воно, якщо вже не хочеш бачити,

Як розцвітає світанок?

І, якщо мені не набрехали,

То, кохаючи, я наближаюсь до Нього.

Якщо Він, звісно, є.

Вибач за те, що обрав тебе

Поводирем у Його світ.

Я не знаю, чому саме так склалось

І вже не шукаю відповіді.

Я просто йду. І шкода, якщо це тебе дратує.

Хочеш, я Йому розповім про тебе?

Треба ж тобі хоч якось віддячити за терпець.

05.01.2016

Короткой нитью тополя,

Колышет туч корявых шторку,

И бесконечные поля

Сбегают в небо по пригоркам.

А вдалеке на белый стол

Поставил лес своё лукошко,

И зимний длится произвол,

Хоть он и опоздал немножко.

05.01.2016