Ніч. Небо зорями цвіте,

Йому неважко,

Червона нитка каркаде

Тече у чашку.

Слова рахує голова,

Рахує вміло,

Чи то людина, чи сова –

Незрозуміло.

24.01.2016

Шлях нелегкий до світлих земель,

Пролягає скрізь хвилі суворі,

Ти – мій беріг, а я – корабель,

Та загублений компас у морі.

Маяку не помітно вогня,

З борту на борт бездушно хитає,

І у картах якась маячня,

Хижих рифів в тих картах немає.

І на друзки розбите стерно,

Темне небо невдачі пророчить,

І не беріг чекає, а дно…

Я не хочу туди, я не хочу.

24.01.2016

Сонливый вечер. Ритуал:

Большая чашка, две чаинки,

Полночный поезд опоздал

И не успел забрать грустинку.

Окно на север – где-то там,

За расстоянием далёким,

Живёт мой недоступный храм,

Или бедлам прекрасноокий.

Мой похититель давний дня,

Он счастлив? Может быть, не знаю,

И чай вливается в меня,

Хоть что-то душу согревает.

23.01.2016

Зима-художница

Чудес наделала,

Хотя палитрою

Была бедна,

Немного серого,

Немного белого,

И настроения

Звенит струна.

Пускают зайчиков

Ледышек камешки,

На ветках гроздьями

Плоды синиц,

И ловят варежки

Снежинок кружева,

И рвётся тонкая

Кайма границ.

23.01.2016

Многоэтажка. Ночь играет в го,

Включая друг за другом окон фишки,

Ругает жар сознанья моего

И выливает крепких снов излишки.

И требует забыть на время грусть,

И утонуть в пучинах сладкой фальши,

Да вот со снами я договорюсь,

И будет всё по-прежнему, как раньше.

22.01.2016

Чому ти дивишся на мене звідусюди,

І навіть тишею зі мною розмовляєш,

Малюєш подихом привабливі етюди

Та ясним місяцем на чорнім небі сяєш?

Чому ти кличеш мене пусткою відносин?

Щось в них знайти – дійти до сонця швидше пішки,

Чому в руках своїх мою тримаєш осінь?

Тієї осені я наковтався лишку.

Чому ти слухати мене іще не проти?

Такого дивного, що соромно до крику,

Моїх мелодій ще не проклинаєш ноти,

Які течуть невпинно, довго і без ліку.

Тебе ж давно від мене відірвали люди,

І не в мені – у них потребу більшу маєш,

Чому ж ти дивишся на мене звідусюди

І навіть тишею зі мною розмовляєш?

22.01.2016

День старий – під замком,

І на волю йому

Повернутись не світить сьогодні,

Час скрізь пальці – піском,

Водоспадом – в пітьму,

Й поцілунки морозу холодні.

І далеких зірок

Погляд з тихих небес,

По обличчі, руках та у скроні,

І вагається крок,

Й разом з ним – інтерес,

І думки колихаються сонні.

22.01.2016

Мне суждено печали несть

До удивительного края,

Где не приемлют страх и лесть,

И в души когти не вонзают.

Где человек – не звук пустой,

Где не полощут языками,

Где смех пускают на постой,

Да оставляют жить веками.

Где отвечают за слова

И не пророчат небылицы,

Где вера всё ещё жива

И можно без потерь делиться.

Где честность властвует и честь

Свою показывает силу,

И мне туда печали несть,

Чтоб на земле их меньше было.

21.01.2016