Схаменися, Матильдо!

Схаменися, Матильдо! Бога й совість – не руш! Для торгової гільдії Важливішим є куш! Слухай батька і мати, Їх думки – не дурні! Той жебрак лиш складати Гарно вміє пісні! Він не вірить у гроші! Ти для нього – чужа! Будь, Матильдо, хороша, Кинь, нарешті, ножа!мал. ШІ[Приєднана картинка]

Такий туман...

Такий туман, що помацки – видніше. Така роса, що океан – пусте. В такім тумані дивні ходять вірші І настрої прозорі де-не-де. В такім тумані Всесвіт – первозданний. І альфа. І омега. І любов, Де думка заворушиться туманна Аби пропасти у тумані знов.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]

за берізонькою полечко

за берізонькою полечко а за полечком – світи заспокойся моє горечко і за мною не ходи не зріднились анітрошки ми ні на хвильку ні на мить за туманами-волошками я й без тебе зможу жить там зустріне мене долечка і віддячить за труди не ходи за мною горечко заспокойся не ходималюнок ШІ[Приєднана картинка]

На шляху із Кролевця до Глухова...

На шляху із Кролевця до Глухова, Де у небо утікає ліс, Заєць літо вистригає вухами, Як було заведено колись. Тепла мрія верховодить думкою Що впаде утома на село, Й стане ніч капустяна до хрумкоту, Як колись заведено було.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

колись у віці золотому

колись у віці золотому де все було як не тепер де все було усім відомо і сни не вабили химер де не водилися ледащі не роззявляло пащу зло так само вірилось що краще за старосвітщини було фото з мережі[Приєднана картинка]

Корови йдуть

Корови йдуть. Земля і небо чисте. У срібний сон вкладається полин. Відцвілий без хвилини ловить листям, І тінь лелеки падає на тин. Корови йдуть. Повітря тліє літом. У літі погляд. Тліє літом путь. І дух молочний царствує над світом. Корови йдуть. Корови просто йдуть.малюнок згенеровано ШІ[Приєднана картинка]

Вечірнє.

Я мовчу. Відзоріло. Зачепилось за ніч. Місяць котиться білий З неба втомлених пліч. Пахне вітром діброва. Пахне спокоєм дім. І чомусь пахне словом У мовчанні моїм.малюнок згенерований ШІ[Приєднана картинка]

Було це років тому триста...

Було це років тому триста, А може й зовсім не було: Йшов чоловік із міста в місто, А може й з міста у село. Тоді «смірєніє» віталось, Вкривало сірості плащем, А чоловікові співалось, І пританцьовувалось ще. І сонце сяяло над світом, І розчинявсь холодний страх, І розквітали дивні квіти На тих стежинах і шляхах. Чомусь на сіре мода знову, Хоч двадцять перший в панстві вік, Але і досі кольорово Отам, де йшов той чоловік.фото згенероване ШІ[Приєднана...

Читати далі...

Марія

Велике небо зорі сіє, А попід небом, у красі, Сидить і слухає Марія Як тиша ходить по росі. Як носить у торбині втому І як торкається чола. І де та ява – невідомо, І невідомо чи була.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]

І квітень йшов...

І квітень йшов. Лишалося зелене. Дивились зорі в темряву хитку. Уже громи збиралися на сцену Та підбирали хмари до смаку. Було садам ще трішечки красиво. В'язала пам'ять дум останній сніп. І падав вечір втомлений та синій У молоді долоні древніх лип.фото згенероване ШІ[Приєднана картинка]