І квітень йшов. Лишалося зелене.

Дивились зорі в темряву хитку.

Уже громи збиралися на сцену

Та підбирали хмари до смаку.

Було садам ще трішечки красиво.

В'язала пам'ять дум останній сніп.

І падав вечір втомлений та синій

У молоді долоні древніх лип.

фото згенероване ШІ

Коли було бузково світу

І кучерявились сади,

Коли хвилини пахли літом

І ніч не знала самоти.

Коли ліси були мов п’яні

Від таїни і солов’їв,

Тоді туман ходив туманом

І білодумно думи мрів.

фото згенероване ШІ

Не для краси людського світу,

Не для бджолиної хвали

Придумав хтось звичайні квіти,

Ну, просто щоб вони були.

Отак ідеш життям побитий

І злим думкам немає меж,

І раптом бачиш – квітнуть квіти,

перепочиньте дощику сьогодні

не дихайте вологою на скло

хай буде день від сірого свободний

хай буде день багатий на тепло

нехай зорею посміхнеться небо

нехай гірке відступить хоч на п'ядь

перепочиньте дощику не треба

сьогодні за осіннім сумувать

якщо вірити квітам

скоро буде блакитно

на порозі у літа

перед брамою світла

пропаде за крайсвітом

недолуге і сіре

якщо вірити квітам

Між морозом і спекою,

Між мажором й мінором,

Так у небі лелеково.

Так у небі прозоро.

І немає далекого.

І самотність - безплідна,

Бо у небі лелеково,

Невагомо і рідно.

фото з мережі

Відчини мені браму цієї печери, сезаме!

Покажи мені світ та закохані очі зірок!

Я давно там не був. Я забувся коли і де саме

Зустрічав ті сліди, що лишає невидимий Бог.

Покажи мені дощ. Покажи мені загадки ери.

Покажи чим живуть невблаганно-мінливі часи.

Покажи мені вихід з цієї сліпої печери,

У якій є багатство, та тільки немає краси.

фото з мережі

Не від біди. Не від Голготи.

Не від безкарності вельмож.

Врятуй цей світ від ідіотів

Та їх чисельності також.

Не нечисть людству долю пише.

Не підлих намірів чума.

Армагеддону буть простіше,

Коли у головах пітьма.

фото з мережі

у всесвіти далекі і незнанні

стираючи у пам’яті сліди

лети моя любове невблаганна

і там нарешті спокій свій знайди

лети туди де не живуть надії

куди не потрапляє й тінь моя

там тільки Бог єдиний хто зуміє

тебе пізнати як спромігся я

фото з мережі

І сяяв день. І сніг кудись ішов.

І вічності було йому замало.

Мовчало небо ніжно про любов,

І про красу задумливо мовчало.

Цвіли думки. Про затишок і світ.

Про щось таке, чого не знають книги.

І час лишав ледь-ледь помітний слід,

І той ховавсь від погляду під снігом.

фото з мережі