Сьогодні про небо мовчать дерева, Сьогодні будинки кричать про розлуку, Не сіють свіжість фонтанні леви, Не губи а вітер цілує руки. І десь відлетіло гаряче літо, І грається вічністю сивий лютий, І ходить сірість холодним світом Та вимага кольори забути. Сьогодні гами згубили ноти, Сьогодні рай скасували точно, В думках царюють одні марноти І марити щастям уже порочно. І час провалився в сумне анданте, І погляд здається чомусь лукавим… Чого я хочу...

Читати далі...

Намисто кришталевих гір, Долина наче повна чаша, Хай буде мир вігвамам вашим І душам теж хай буде мир! Нехай про вас не знає час Та у серцях співають птиці, І не турбують блідолиці Усіх характерів і рас. Забудьте, врешті, про біду, Про холоди, нестачу їжі, Хай добру долю вам напише Великомудрий Маніту.[Приєднана картинка]

За недосяжною горою, Де ніч мандрує у ліси, Хмарини тішились грозою Та загорталися в баси. На шпагах билися сполохи, Земля дощу пила напій, Не було лячно анітрохи У цій містерії стихій. І очі не шукали схову, І серця не торкалась мла, Хіба що віднімало мову,Та й нащо мова та була?[Приєднана картинка]

У світі невигойності і бруду, Солоних слів та капосних манер, Я трішечки закоханий у чудо, Від створення небес і дотепер. Минає вік невдачами побитий, За ним мільйони чергою стоять, Минає все, та хочеться пожити,І чуда того самого чекать.[Приєднана картинка]

У енергіях світлих Осіннього тихого шуму, В заметілях зимових, У співанках прийдешніх весен, Я умію мовчати словами, Яких ще ніхто не придумав, Океани долаючи людства Сумні, без вітрила і весел. Перманентно воюючи З миром, минулим, добою, І ковтаючи вміст Чорних поглядів з гірким полином, Я умію мовчати, І ти не повіриш – тобою, Та на теє мовчання Я витратив тільки хвилину. І у сонячний день, І коли голубий дощ періщить, Коли сни...

Читати далі...

І погляд дня, І дотики небесні. І віра в диво Без розчарувань, І душі загрубілі, Та воскреслі, Без порожнеч, Без тиску нарікань, Зірковим хором, Чистим та могутнім Насичене повітря До країв… Це, певне, й називається Майбутнім, Що вештається тіннюСеред снів.[Приєднана картинка]

Скажи, манкурте, де твій юрт? Де кінь, отара, де свобода? Куди думок подівся гурт, В очах де взялась прохолода? Де меч, дружина, діти де? Могили пращурів великих? Чом кров у жилах не гуде, Мов табуни тарпанів диких? Та схаменись, минає вік! Згадай про світ, про гідність, віру! Мовчить… і сонячний батігЛюдську подобу лупить звіра.[Приєднана картинка]

Я таємницю відпускаю, Нехай її вітри скубуть, Нехай про неї Всесвіт знає, Нехай її смакує суть, Нехай вона не тисне в грудях, Хай не тримає на межі, Нехай її уже не буде,І легше стане на душі.[Приєднана картинка]

Сіріє дощ. Видзенькують краплини. Змиваються потроху кольори, Поодинокі сиплються хвилини, І пусткою відлунюють двори. Плаща напнувши, взявши парасолю, На лавочці вмостилась самота, Вона хотіла чесності і волі. Тепер це є. І вечір. І сльота. Стоять будинки вимиті і чисті, Та самоті не хочеться розмов, Бо там дарують посмішки без змісту,І очі щиро брешуть про любов.[Приєднана картинка]

Лети, лети, я не тримаю, Для цього в тебе крила є, Пізнай безмежність небокраю, Велике серденько моє. Не убивай життя на ложі, Цінуй своє, минай чуже, Побач світи, в які не зможу Я сам потрапити уже. Не бійся туги і розлуки, Забудь гординю, не гнівись, Не забувай лише про руки, Що тебе люляли колись.[Приєднана картинка]