Блог rutzit

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Не знаю що там на меті...

02.05.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Не знаю що там на меті У світлих янголів небесних, Та світ закінчиться тоді, Коли кохання з нього щезне. Коли розвіється печаль І радість втратить плавність грацій, Коли розкришиться кришталь У душах нових генерацій. Коли в серцях не стане мрій І почуття накриє крига, Тоді і буде суд страшний, Який пророчиться у книгах.

Коментарі: 10

rutzit

Нема сусіда...

01.05.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Нема сусіда. Взяв Всевишній. Гуляє вітер на току. Нема кому збирати вишні, Траву косити у садку. Порожній хлів. Порожня хата. Ніхто не стане на поріг. Кому печаль, а пустці – свято, Де знайде ще такий барліг? Тут навіть час уже не плине, І сонце не спішить руде, Лише чиїсь літають тіні І джміль над квіткою гуде.

Коментарі: 6

rutzit

Місяць на літеру «сі»...

30.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Місяць на літеру «сі». Ніч розілляла снодійне. Ходять останні таксі, Блимають меланхолійно. Майже не видно зірок (тих золотавих родзинок), Рипнув у дверях замок, Тінню в калюжі будинок. Вдало ховає пітьма Щось невелике й хвостате, Мене для світу – нема,Йду із собою гуляти.

Коментарі: 4

rutzit

Сьогодні в душі блюз...

29.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Сьогодні в душі Блюз І плескає дощ В долоні, Це примха така У муз, Я знову у них В полоні. І легкі думок Сліди, І шепіт далекий Бога, Бо знову в душі Ти. Нічого, утім, Нового.[Приєднана картинка]

Коментарі: 4

rutzit

Щезнуть мільйони років...

28.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Щезнуть мільйони років, Зникне все, що було: Місяця тихі кроки І перманентне зло, Зникнуть, нарешті, люди, Різноголосся вир, Битиме вітер в груди Залишки давніх гір. А як небес не стане, Щастя, кохання, мрій, Слово тоді вустами Видихне світ новий.[Приєднана картинка]

Коментарі: 5

rutzit

Все відбувається востаннє...

27.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Все відбувається востаннє: Світанок, вечір, сміх та гнів, Відверта ненависть, кохання, І теплий дотик літніх днів, Багряно-жовті падолисти, Морозні вікна, довгий сон, Години без людей і змісту, Розмови доброї полон. Приходять хмари, сяють грози, За горло спекою бере, Наївна щирість сіє сльози, Поваги вимага старе, Душа лікується вустами, Ламає між людьми стіну… Все відбувається востаннє Й життю підвищує ціну. [Приєднана картинка]

Коментарі: 3

rutzit

Мій друг сьогодні розіп’ятий...

26.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Мій друг сьогодні розіп’ятий, Пощо йому така судьба? Вже теплий вітер лиже п’яти, І згасла змучена мольба. Зібрався дощ, але не плаче, Немає сліз від гіркоти, Чого ти тут забув, юначе? Твої зраділи чом кати? Вони ж тобі додали слави, Мій тезка* – стішив неба гнів, Мене ж клянуть, мовляв, Варраво, Чому ти вижити посмів? *за деякими джерелами повне ім'я Варрави - Ісус Варрава, але використовується скорочена форма...

Коментарі: 5

rutzit

Це древній сад...

25.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Це древній сад. Його сухе гілля Сплелося з павутиною тонкою І ворони пожадливо кружля Під сірою небесною рікою. Час золотий для цього саду сплив Тут спокою не мешкає розрада, Не родить він гранатів та олив, Його плоди – невпевненість та зрада. Я тут давно. Я вивчив сад цей весь. Не хочеться питва чи крихти хліба, Бо назву цього саду чув я десь. Така знайома… Гетсиманський ніби…[Приєднана картинка]

Коментарі: 3

rutzit

Ніч чекала кінця...

24.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Ніч чекала кінця, як наснивсь дивний сон На межі простоти і омани: Я стола накривав на тринадцять персон, Розставляв тарілки та стакани. Трохи сиру і хліб, ще й вино молоде, І оливки зелено-жовтаві, Меду, втім, не було, але мед – то пусте, Якщо будуть розмови цікаві. І прийшли їдоки, і гули голоси, Говорили про небо і чудо, І питали мене: «Ти чого не їси? Ти неначе не свій нині, Юдо…»[Приєднана картинка]

Коментарі: 2

rutzit

Я цвях гострив...

23.04.19, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Я цвях гострив. Робота не тяжка, Настільки примітивна – учень зможе, Стирала піт замащена рука, І місяць у вікно дививсь вороже. Він знав для чого плід моїх трудів, Тому і не приховував емоцій, Палав червоним неприкритий гнів Та вітер застигав на кожнім кроці. А я гострив. Для мене то був хліб, А не забава зовсім, не спокуса, Залізна крапка до віджитих діб Якогось хлопця. Кажуть, що Ісуса.[Приєднана картинка]

Коментарі: 6

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Не знаю що там на меті...

Нема сусіда...

Місяць на літеру «сі»...

Сьогодні в душі блюз...

Щезнуть мільйони років...

Все відбувається востаннє...

Мій друг сьогодні розіп’ятий...

Це древній сад...

Ніч чекала кінця...

Я цвях гострив...