Іди собі. Я не примножу люті, І викинь злі думки із голови, Я не із тих, хто ловить в каламуті Звабливий блиск тяжкої булави. Чи я дурний? Можливо й так. Не знаю. Та не вчеплюся у чужі чуби. Пощо той гонор, якщо кінь чекає, Свобода, шабля, вітер і степи? Навіщо той тягар отруйний влади? Я сам собі господар на землі. Пусти! Мене чекають зорепади, А ти готуйсь варитися в котлі.[Приєднана картинка]

Я дуже люблю пензлики дерев, І голубу небесну нескінченність, Текучий час дороги без перерв, Смарагдову полів благословенність. І як в полях, що хмари підпира Горбатими хребтами мезозою, Червоний день потроху догора, І плаче за перейденим росою.[Приєднана картинка]

У місті мостів і Біг-Бену, Й автобусів височезних, Є паркові плями зелені І тіні будівель помпезних. Там класика – бізнес і хобі, Там кожен камінчик – то спадок, І ходять по вулицях боббі, А поруч крокує порядок. Це місце розваги і праці Де завтра до вчора пасує, І десь в Букінгемськім палаці Бабуся старенька чаює.[Приєднана картинка]

Про те, що реально важливо, Без чого прожити непросто, Відверто сказати б змогли ви, Спустившись з вершин свого зросту? Навіщо вам магія слави? В простому відчуйте потребу, Бо там, унизу, теж цікаво,Не гірше, ніж в вашому небі.[Приєднана картинка]

Як стану сон в долонях колисати, У горло заливати чай терпкий, Чиясь душа блукатиме по хаті І крилами трусити супокій, Зітре опівніч застарілу дату, У вікнах блисне фарами авто, А я дивитись буду і мовчати,Бо вивчив мову тиші як ніхто.[Приєднана картинка]

Я ніч розрізав лезом ліхтаря (простий ліхтар, недорога робота), Ховались в хмарах зоряні моря І тінь кота тулилася до плота. Поснулий дім терпець великий мав – В під’їзді вили про печаль гуляки, Я теж так міг, але не верещав І не чекав за те мовчання дяки. А потім дощ із вітром (хай їм грець! хіба такий малий для зливи глобус?) І грівся у кишені гаманецьЗ одним квитком. На ранішній автобус.[Приєднана картинка]

Нам завжди замало.Нам все недогода.В емоціях – полум’я,В розумі – лід.І знову пакує валізиСвобода,Та гострить криваву сокируСусід.Голосять у небоЗагиблі предтечі,Здіймаючи хмариГолодних ворон,А ми мовчимо.У думках – порожнеча.І ідол порожнійПолює на трон.[Приєднана картинка]

Дивилось сонце у калюжу, Ішли мовчазні покупці, Я віддавав сьогодні… душу, Торбинку стиснувши в руці. Сусіди торгували крамом, Якесь ганяло циганча, Життя нові сплітало драми (неначе їх не вистача). Агов! Візьміть її без грошей, Бо та душа немов дитя: Їй треба тільки рук хороших І серця чистого биття. Та не робіть ви, люди, хиби, Тілесне – це порожній дим!.. Та натовпу хотілось хліба,І він уперто йшов за ним.[Приєднана картинка]

Ще трохи слів, ще трохи днів, Ще трохи Всесвіту німого, А я до неба зголоднів, Отого почуття святого. Земля – це кров, земля – межа, Колиска бруду та гордині, Землі – магніт, земля – іржа…Я хочу неба… Небо - синє…[Приєднана картинка]

Ще мить, ще крок І місто зникне, Потоне в глибині Чорнил, Проріжуть ніч Вогнями вікна Та світло зоряних Горнил. І муза зійде урочисто, Підставить почуттям Плече, Замісить слів Пухнасте тісто Та ще й молодикаСпече.[Приєднана картинка]