Загубила осінь свою силу, Загубила символи і значення, Стукає у вікна місяць білий, Викликає когось на побачення. Скоро знову випаде пороша – Ідеальний фон для фотосесії, Буде настрій райдужно-хороший, Без пліток і кігтиків депресії.[Приєднана картинка]

У листопада очі захололі Та захолола втомлена душа, І котить вітер перекотиполе, Що сліду на землі не залиша. Дощі змивають риси небокраю, Мороз вночі крадеться наче тать, А на деревах одягу немає, Сказали – спати, ось вони і сплять. У трубах виє щось таке потворне, Маніжиться, мабуть, на самоті, І хочеться зими лишень бо чорне Набридло зустрічати у житті. Аби почула. Аби зрозуміла. Аби краси ужила привілей. Нехай прийде. Най буде біло-біло Навколо...

Читати далі...

Іду на двір. До ранку так далеко. Якась в гілках заплуталась зоря, Пливуть хвилини у небесну Мекку, Та відлітає дух від димаря. Старенький місяць посміхнувся криво. Новин немає, все було не раз, Прозорі хмари пропонують зливу, Але не скоро, є до неї час. Несу думки, а з ними разом тіло, Схололий бруд не липне до взуття, І ночі тихо лляється чорнило, І кроками карбується буття.[Приєднана картинка]

Небесна даність і константа, Що біль не пустить на поріг, Неперевершена Оранта Старого міста оберіг. Живуть роки, століття гинуть, Йдуть в забуття мільйони справ, Вона трима руками стіни, Які ще бачив Ярослав. І буде далі їх тримати В години радощів та лих, Як це уміє тільки мати, Що любить всіх дітей своїх.[Приєднана картинка]

Ну скажіть, Хіба не чудо? Ходять сині-сині… Люди, Синій час, І синя хата, Сині квочка Та курчата, Сині хмари В синім літі, Синє все У синім світі, І дорога, І село Через синє-синє Скло.[Приєднана картинка]

Упало яблуко. Не втрималось на гілці, Лежить, велике, кольору зорі, Ще наливали квіти меду бджілці, Останній у осінній цій порі. Стару природа виконала мрію: Життям простим награтись досхочу… І я колись, мов яблуко дозрію, Й донизу, соковитий, полечу.[Приєднана картинка]

Закладаю півдня в ломбард (небагато, на погляд, ніби), Може доля оцінить жарт? Може дасть хоч цілушку хліба? Краще житню, щоб заздрів світ (не поділюся, хай не просить), Замість солі – звичайний піт Від роботи. Здається, досить. А як буде іще азарт, І слова без хули й омани, То закладене у ломбард Відкуповувати не стану.[Приєднана картинка]

В небі дзвенів маскарад, Йшов зодіак по колу, Зоряний падав град, Кисень ковтало воло, В захваті сум зачах, Розум забув про герці, Був феєрверк в очах Та потепління в серці. [Приєднана картинка]

Незвичайні, приємні клопоти. (як шкода, що нема щодня), В мене були сьогодні спогади. Були тістечка, чай, варення. Гомоніли. Минуле славили. Під столом калатали ніженьки. На нові нарікалось правила Та ловились у вазі вишеньки. Ще й співалось про справи зроблені І про подорожі під вітрилами… Зараз сплять на дивані, втомлені, Та тихенько тріпочуть крилами. [Приєднана картинка]

Холодний вечір ходить по траві, Червоним сонцем пагорби политі, І сниться сон, в якому всі живі І осінь дозріває соковита. Ворушить вітер пишними крильми Та вербами хитає золотими, Немає болю, пустки та зими І голосно сміються побратими. Чарує тиша, чути небеса В якомусь неповторному регістрі, І смерті десь іржавіє коса І порохом не обпікає ніздрі. Якби цей сон продовжити змогли В реальності усі, хто були з нами… Невидимі літають янголи І пестять...

Читати далі...