А десь на недосяжних Філіппінах, В кокосовому й пряному раю, Палає в небі цедра апельсина Й кричать папуги в мангровім гаю. Де землю в давнину поцілували Колючі жовті промені зірок, Перетирає хвилями корали У білий, наче борошно, пісок. Там по лісах розбіглись дивні квіти, Казки самі злітають на сувій, Там навіть зараз ходить тепле літо, А тут – зима, мороз та сніговій.[Приєднана картинка]

Серце гуде соло, Вікна уже сині, Хоче душа волі, І до небес лине, А в небесах тихих, Без балачок грому, Чути лише видих – В янголів теж втома.[Приєднана картинка]

Я тобі подарую сон, Я тобі подарую спокій, Розпочнеться новий сезон, І не стане тоді мороки, І буденність прискорить хід, Зарубцюються давні рани, Стане тепло й розтане лід, Бо мене в тому сні не стане.[Приєднана картинка]

Обрій пекла заграва, Різала тіло ночі, Тихо літала слава І закривала очі. Туга шукала слово, Хтось заробляв копійку, Сироти та удови Ставили Богу двійку. Віри було замало, І забагато солі, Обрій пекла заграва, А обпікала долі.[Приєднана картинка]

В моєму коконі так тихо, В моєму світі добре так, Немає заздрощів і пихи, І на прокльони вічний брак. Там злого умислу немає, Там не бажає жити страх, Там тільки осінь, що минає, І тінь твоя по всіх кутках.[Приєднана картинка]

Коли утечу я із міста, З полону бетонних глиб Туди, де повітря чисте, Немає хвилин і діб, Туди, де річки прозорі, Де сяє молочний путь, Тоді посміхнуться зорі, Та братом своїм назвуть.[Приєднана картинка]

Вперед, туди де тепле море Туманів носить світлий пух, Де сріблом сяють мідні гори – Мета великих відчайдух. Де величаві галеони До здобичі торують путь, І запрацьовані пеони На пасовиська лам ведуть. Де кожна тішиться клітинка, Душа не має берегів, І у печері древній Інка Чека повернення богів.[Приєднана картинка]

Стиглий жовтень ніби занімів, Хмарами фарбує небо набіло, Літо орендує пару днів І воно чомусь зоветься бабиним. Але ж в нього сива борода З павутинням на гіллі бурштиновим, Некваплива стареча хода І воно повинно зватись дідовим.[Приєднана картинка]

Осінь кричить журавлями, Сіє туман в саду, Журиться до нестями, Все їй не до ладу. Хоче вона розради, Хоче вона тепла, Але усе позаду, Ніби і не жила, Наче пора світами Вештатись досхочу… Осінь кричить журавлями… Начебто я кричу…[Приєднана картинка]

Стиглий вечір. Мліють крони. Осінь котить жовтий віз. В кронах сваряться ворони, І летять каштани вниз. В небеса додали меду, Сяйвом тішиться трава, І дзвінкі велосипеди Славень простору співа. Айстри світяться червоним, Гасне сонячний маяк. Добре так. Лише ворони Не вгомоняться ніяк.[Приєднана картинка]