Бери моє, від щирої душі, Тут є усе, що дозволяє мрія. Мені на серце руку положи. Ти чуєш, як Тобі воно радіє? Благослови зайти за небокрай, І на шляху здолать усі проблеми. А чом я сам – про теє не питай, Хіба я сторож братові своєму?[Приєднана картинка]

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]

Степ заворожений. Пусто. Вітер гортає думки. Місяць запалює люстру над поворотом ріки. Хмари неначе поснули. Долю малює звізда. А на могилі минуле юність свою вигляда.[Приєднана картинка]

Людвіг Нявкатий, Його Пелехатість, справжній король, повелитель у хаті! Служать Йому і дорослі, і діти, Навіть бабуся готова служити! Бідкалась мишка: - Ото срамота! Зовсім мені зіпсували кота![Приєднана картинка]

Спи, маленький, будь ласка, час настав добрих див: Розповім тобі казку про мишей та котів, про веселі пригоди, про удачу та сміх. Чуєш, сон тихо ходить? Він сьогодні про них.[Приєднана картинка]

У Чорному лісі – зима і вовки, І боязко надто, і холодно дуже. Там чорні сидять на деревах круки, І дивляться мовчки в самісіньку душу. В палаці казковий живе Берендей, Ключі у коморі від літа ховає, Та в Чорному лісі немає людей, А отже і підлого в ньому немає.[Приєднана картинка]

Коли душа неопалима не знає спокою вночі, Тендітна муза вносить рими в старій торбинці на плечі. З печальним поглядом ікони дає торбинку і тоді до ранку калатають дзвони і Всесвіт ходить по воді.[Приєднана картинка]

А буває іще насниться, що у всесвіті цьому є не якісь незнайомі лиця, а одне. І, чомусь, твоє. Ще парує у безвість кава, і зірковий пульсує арт… І сміється тихцем уява, бо працює старенький жарт.[Приєднана картинка]

Як від рання і до рання у котів було змагання: В кого до сметани вдача, хто солодший сон побачить, хто пролізе на горище, в кого вуса цікавіші, в кого більші хвіст і пиха… От мишам була потіха![Приєднана картинка]

Чи вас мільйони, чи тільки триста, Хто б вас не водив під своїми знаменами, Великі люди великі змістом, тільки не кількістю, тільки не генами. Великі люди душею ошатні, Вони не сіють думок полову. Великі люди – самодостатні, І слава для них – звичайнісіньке слово. Вони не рахують грошей та віку, Хіба це комусь ще допомагало? Великі люди такі великі, Що їх на фоні миршавих – мало. [Приєднана...

Читати далі...