Жовтавим сонцем визріла погода. Вляглося літо, врешті, навкруги. Зелені верби дивляться у воду і очерет вартує береги. Холодна хвиля ляскає колоду, і десь у потаємному кутку маленька качка діточок виводить, у тишу виглядаючи крихку.[Приєднана картинка]

не підказує нумерологія гороскопи теж не утішення: хоч в свободи проста технологія хто в нас любить прості рішення? нам бо ж треба орду дикую щоб вродили хрести рясно у багно неодмінно пикою щоб до крові і щоб невчасно щоб роботи було лірникам щоб трусилося все думами щоб клялися у них здирники що до пекла женуть тлумами щоб і крихти не було щирого щоб робилось усе зопалу де ж узятись отут ирію? чом не взятись отут попелу?

А то не сіро і не сиро, А то не сіється імла, То випробовується віра в реальність літнього тепла. У те, що справи є не хатні, і що існує сонця сміх, Що кольорів іще достатньо, і світла вистачить на всіх.[Приєднана картинка]

перечекати перекохати перекотитися через пустелю гонору десь загубити дукати дійсність пустити до себе в оселю перегнівитись перепросити і перемазатись у баговинні в Богом забутому році і літі натяк побачити ясно-осінній перегоріти переболіти не винуватити інших у бідах от і дорослість от і прозріння от і катарсис нарешті і видих[Приєднана картинка]

Пішла душа топтати закаблуки. Хитає світом, дрібно тупотить. Й у світі ще нема такої штуки, яка б могла цю душу зупинить. Танцюй, душа! Поводься, наче діти, забудь про рамки, правила і час: Ми маєм встигнуть все на цьому світі, допоки світ цей відає про нас.[Приєднана картинка]

не вщухає дощить дощить мокре небо лягло на плота змито залишки тих століть де у спеки була робота до землі пригина траву поступилась весна правами все пливе і я теж пливу в нескінченність пливу словами [Приєднана картинка]

Холодний місяць гострить лезо. Крихкий будує тиша храм. Чого Ви плачете, принцесо? Ви й досі вірите казкам? Хіба для смутку є причина? Пощо ганьбить свою судьбу? Бо рицар хто? Брудний мужчина, що любить бійку і гульбу. Він не полюбить Вас до скону. Він у походи дремене. Повірте, серденько, дракону. Кохайте, серденько, мене. [Приєднана картинка]

іди угору смійся плач і у слова складай думки великий копай сонця м’яч люби і людство і книжки в смарагді чистому трави лежи шукай у хмарах знак роби що хочеш а живи бо мертвих духом повно й так[Приєднана картинка]

Весна така красива, Господи! В садах не чути самоти, а осінь знову ставить досліди, і поливає ті сади. За комір лізе прохолодою, стирає з неба голубе, і утішається негодою, і квіти поспіхом скубе.[Приєднана картинка]

Вода і камінь. Дощ і мох. З народження дорослі діти. Пощо цей край придумав Бог, як сам отут не хоче жити? Ворони з неба кар та кар, кричать прокльони прямо в душу. І чорний ковзає драккар – хижак по здобич знову рушив.[Приєднана картинка]