Зачароване поле. До погибелі – крок. Пропливають гондоли Почорнілих думок. І божественне тріо Потомилось і спить. Чом його, sole mio, Ти не хочеш будить? По бажаннях і хибах Зло полізло на трон. Шурхотіння і вибух. І сміється Харон.[Приєднана картинка]

День за обрієм тоне. Ніч підкралася близько. Ми такі безборонні, наче справжні дітиська. Сяє місяця вензель. Час лінується бігти. Наче Гретель і Гензель розкидаємо крихти. Крихти світла у слові. Крихти мислей гарячих – у живої любові не буває нестачі. І гарячі долоні. І нуртує утіха… День за обрієм тоне. Ніч підкралася. Тихо.[Приєднана картинка]

Уже немає стрілам ліку. Летять тривожні голоси. Ламають силу печеніги. Тріщать щити. Тріщать списи. І сіль… Ну звідки стільки солі?! Вже скоро душу пропече! Судьба згубилася у полі. Кричить утомою плече. Скінчилось віку полювання, Тож не носити голови. Тримайтесь, вороги, востаннє. Ну, ось він я. Іду на ви.[Приєднана картинка]

Прогрес не стоїть на місці, він навіть спочить не ліг, Ще років тому за двісті й подумать ніхто не міг, Що іншими будуть люди, народять нові думки, І срібло прийдешнім юдам скидатимуть на картки.[Приєднана картинка]

Днів сліпих всемогутність. Слів несказаних лід. У твою неприсутність мій занурено світ. В ніч плететься дорога. Час лежить тягарем. Тільки крихітка Бога у душі ліхтарем.[Приєднана картинка]

Дванадцять мишей і у плямочку кіт учора пішли у далекий похід. Якби повернулися ниньки гуртом, Ми б знали, чи варто дружити з котом.[Приєднана картинка]

О, скільки випито у Бахуса! Як від вина кипіла кров! О, скільки радощі та пафосу було у плетиві промов! Була красива кожна дівонька, сідало небо на чоло, у сон хилилося голівонька, а глузду – зовсім не було. мал. Пітер Брейгель-молодший[Приєднана картинка]

Дощем ранковим пахне шиба. Дитинство – літом і селом. А небо… небо пахне хлібом, і тихим маминим теплом. Знімає вітер хмарну пінку. Несе у дзьобі пісню птах, а пальці стискують скоринку і грають бісики в очах.[Приєднана картинка]

Неполохана нічка без залишніх думок, Небо всипало в річку повні жмені зірок. Місяць виглянув сивий. Бубонить самота. Все звичайне й мінливе, як і річка ота.мал. Кагайя[Приєднана картинка]

Іще не вся зотліла слава. Іще минуле гомонить. Іще не всі шаблі іржаві, Є ще й такі, що можуть вбить. Іще не все залито горем, І місце є іще для мрій. От тільки дурнів – з перебором, І давній ворог ще живий.[Приєднана картинка]