Сильна незалежна Україна нікому не потрібна
- 30.12.20, 21:56
- Ми любимо тебе, Україно!
"Сильна незалежна Україна нікому не потрібна": ексглава Спецтехноекспорту Барбул про інтриги в Укроборонпромі, таємний світ агентів і пародію на реформи
Павло Барбул
У 2015 році державне зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (підрозділ "Укроборонпрому") очолив Павло Барбул. На той момент йому було всього 27 років, але результат він показав не гірший, ніж його попередники і якісно кращий, ніж послідовники. Спочатку може скластися думка, що це була випадкова людина в настільки потужному оборонному концерні, але на перевірку з'ясувалося, що він навіть захистив дипломну роботу MBA зі стратегії трансформації оборонних підприємств.
На тлі чергових гучних заяв про реформування "корупційного монстра" Укроборонпрому ми вирішили поспілкуватися з Павлом Барбулом на такі теми: як очолити прибуткове держпідприємство в 27 років; до чого призведе зміна вивісок на оборонних підприємствах "Укроборонпрому"; чому всі хочуть знищити військово-технічний потенціал України, і як влаштований найзагадковіший ринок "збройових" агентів.
У 27 років Ви потрапили в "Укроборонпром", а вже в наступному році очолили окремий структурний підрозділ "Спецтехноекспорт", що займається зовнішньоторговельними операціями України у військово-технічній сфері. У чому секрет успіху?
З 2006 року я працював юристом в різних міжнародних компаніях. Займався приватною юридичною практикою, проблемними активами і обслуговуванням інтересів бізнесу в самих різних сферах - від фармакології та будівництва до банківського сектора. У 2014 році я сформував певну активну громадянську позицію щодо подій, пов'язаних з окупацією України. Тоді адвокати нашої компанії надавали всіляку допомогу потерпілим. І випадково від колеги з інституту мені надійшла пропозиція пройти співбесіду в "Укроборонпромі". Так що для мене це був новий виклик. Мене покликали на співбесіду до Романа Романова - на той момент тільки призначеному голові "Укроборонпрому" - і він мене взяв своїм радником з правових питань та безпеки.
Чим Ви займалися на цій позиції?
В першу чергу перебудовував механізм роботи "Укроборонпрому" з старих моделей на нові. До цього модель роботи була вельми банальною: взяти все, що є в армії, і продати це за кордон. Це якщо коротко і не в образу комусь персонально. Починаючи з моменту незалежності нашої країни, вся експортоорієнтована промисловість полягала в продажу спадщини Радянського Союзу. Не буду говорити, що у нас зовсім не було нової продукції, але все це було спадщиною науки і техніки СРСР. Більшою мірою це вже нікому не цікаво за кордоном, тому наші оборонні заводи абияк виживали на експортних контрактах. Відповідно, з початком військових дій на території України і забороною на експорт складської військової техніки і боєприпасів більшість експортних контрактів зависла.
З урахуванням мого профілю "міжнародне право і міжнародні відносини", вільного англійської, досвіду роботи з міжнародними компаніями, мені запропонували очолити "Спецтехноекспорт" і доручили займатися вирішенням проблеми зірваних контрактів і пошуком нових.
Що ви змінили?
Сформував нову стратегію, якою визначив потенційні ринки збуту продукції, ключових гравців, їх потреби і точки впливу. Ми шукали партнерів: і за межами країни, і формували точки зростання внутрішнього виробництва. Ми фокусувалися на інноваційних розробках, включаючи безпілотники і наземні бойові комплекси.
Як Ви оцінюєте успіх?
У результаті декількох років роботи укладено низку контрактів. Наприклад, вперше в історії України ми домовилися про експорт українських безпілотників за кордон. Паралельно ми експортували бронетехніку, радіолокаційні станції, ракети, а також безліч комплектуючих і послуг з ремонтів та модернізації. Крім того, були підписані і виконані угоди про розвиток наукової діяльності та розробок в сфері космосу.
Кому були продані безпілотники?
Об'єднаним Арабським Еміратам. Вони і зараз експортуються - контракт триває. Також проводиться безліч демонстрацій безпілотників українського виробництва. Нещодавно проводилися в Єгипті. Незважаючи на низку зауважень, вони в цілому були добре сприйняті країною замовника. Я і зараз продовжую консультувати просування нашої техніки на різні ринки, але вже приватним способом. Як приватний консультант.
Фактично "Спецтехноекспорт" має консультаційно-маркетингову функцію?
Так, але це насправді колосальний обсяг роботи, який здійснює "Спецтехноекспорт": це і пошук нових контактів, нових партнерств, і створення нових продуктів для іноземного ринку, вирішення поточних проблем щодо укладення та виконання контрактів. Наприклад, ми зіткнулися з тим, що "Укрексімбанк", який обслуговує всі державні компанії, має недостатній кредитний рейтинг для прийняття його банківських гарантій в різних країнах. Всі ці питання теж потрібно адмініструвати, зв'язуватися з міністерствами, посольствами - тобто дружно це все координувати.
Багато хто вважає, що спецекспортери Укроборонпрому на кшталт "Спецтехноекспорту" - це зайва надбудова і, мовляв, оборонні підприємства можуть самі укладати контракти без посередників. Але судячи з того, що розповідаєте Ви, кожному окремо взятому оборонному підприємству напевно буде складно, та й затратно виконувати всю цю роботу?
Про зайву надбудову кажуть, що це Укроборонпром. Десь можна погоджуватися, десь - ні. Це предмет окремої дискусії. Я навіть писав і захищав дипломну роботу MBA по темі трансформації підприємств оборонно-промислового комплексу. "Спецтехноекспорт" по суті своїй виконує менеджерську роботу з маркетингу, що не може собі дозволити кожне окреме підприємство. Умовно, у нас є більше сотні заводів, які виробляють щось окремо, запчастини до якихось виробам. Для того, щоб окремо кожному з них продати якийсь блок, мікросхему, трубку, шланг - їм потрібно утримувати штат людей: найвищого класу менеджерів з продажу, логістів, фахівців з експертного контролю, страхування, фахівців з банківських розрахунків, тендерів і так далі. У той же час "Спецтехноекспорт", отримуючи невелику комісію, яка залежить від домовленостей, - від 3% до 12% від суми замовлень - бере цю всю роботу на себе.
Який штат у "Спецтехноекспорту"?
Під час моєї роботи на підприємстві штатна структура була близько 130 осіб, сукупна. З них близько 50-60 були безпосередньо менеджери з продажу - менеджери, які працюють за контрактами. Всі решта - це персонал, який забезпечує операційну діяльність: бухгалтери, менеджери, фахівці з експортного контролю, які займалися отриманням ліцензії, логісти, - тобто повністю весь механізм, який супроводжує економічну діяльність в даній високо регульованій сфері. Також був режимно-секретний відділ був і люди, що відповідають за розвиток інновацій.
А що у нас з науковим потенціалом?
Скажімо так, багато вчених його перебільшують. Ми розуміємо, що ми відстаємо в цьому плані від багатьох інших країн на роки і декади. Але також є точки зростання і конкурентні переваги, як, наприклад, ракетобудування або авіація. Деякі речі інші країни готові у нас купувати. Здебільшого розробки організовуються так, щоб вони здійснювалися за гроші замовників, але права залишалися в Україні. Тобто ми ніколи, і це моя категорична позиція, не займалися оборудками в форматі "вивести вчених і втратити компетенцію". Моя громадянська позиція завжди полягала в тому, щоб розвивати науку тут за чужі гроші. І такий підхід мав успішні кейси, ми отримували десятки мільйонів доларів саме для наукових розробок на базі українських підприємств. Це і конструкторське бюро "Південне", і Київський політехнічний інститут, і приватні підприємства, які мали таку компетенцію.
Якщо ми говоримо, що Україна все ще експортує спадщину СРСР, то в якому пропорційному співвідношенні ми експортуємо старе і нове?
Якщо ми говоримо про складські запаси, то близько 10% в загальній структурі експорту могло бути старою спадщиною СРСР, в разі якщо був відповідний дозвіл від Міноборони, що воно не потрібне для нашої армії. Все інше - це була нова продукція, хоча і частково за старими радянськими розробкам.
Під час Вашого керівництва, кажуть, Ви забезпечили українські держпідприємства замовленнями на суму 500 млн дол. Ви порівнювали ці показники з показниками своїх попередників або послідовників?
Це важко порівнювати, потрібно дивитися структуру експорту. До 2014 року обороти формувалися в основному за рахунок старої радянської техніки. Коли ж у 2014 році зупинилися такі контракти, кожен долар давався дуже важко. З точки зору вироблення, тобто доходів на одного контрактника, при моєму керівництві підприємство "Спецтехноекспорт" було найуспішнішим у всій структурі Укроборонпрому. А за об'ємом загального обороту - другим після "Укрспецекспорту", теж спецекспортера (Спецтехноекспорт, як і інші дочірні компанії Укрспецекспорту, входить в структуру Укроборонпрому). Ми навіть конкурували між собою - від цього залежали наші зарплати, тому іноді з боку колег навіть була нездорова конкуренція.
А як зараз ситуація?
Мені відомо, що обороти впали в рази, починаючи з 2019 року. І ймовірно причиною тому є проблеми як з виконанням укладених зовнішньоекономічних контрактів, так і підписання нових. Ті відносини, які будуються з міжнародними партнерами - вони, по-перше, будуються роками, а по-друге, тримаються на особистих відносинах. Зрозуміло, що є політична доцільність, але в цій роботі головне - це зовнішня комунікація. Керівники спецекспортерів 80% свого часу повинні проводити на зовнішніх ринках, що я і намагався робити, а не займатися юридичною роботою, відбиватися від політичних інтриг, нарад, звітів та іншої бюрократичної роботи. Все-таки ми говоримо про підприємство, яке займається продажами, і багато в чому це ті люди, які формують імідж України на зовнішніх ринках.
Якщо ми говоримо про місце України в світі: хто зацікавлений в нашій країні?
Давайте визначимося з термінологією. Всі країни зацікавлені тільки в своєму благополуччі: освоєнні власних технологій, придбанні технологій, отриманні продукції критичної важливості. Тобто ніяких інвестиційних няньок Україна не має. Сильна, розвинена, незалежна Україна не потрібна нікому. Це моя категорична думка, що я готовий на експертних рівнях відстоювати в особах, подіях, документах. Тобто це виключно національний інтерес України - відстоювати і лобіювати свою продукцію.
А хто конкуренти?
Конкуренти Україні всі. Глобально продукція історично поділяється на два блоки: східний блок і західний - з часів СРСР це країни Варшавського пакту, які користувалися військово-промисловою продукцією СРСР, і країни НАТО, їх союзники, які користувалися своєю продукцією, розробками. Багато африканських країн або країни південно-східної Азії - вони мають змішані системи, які в різні етапи своєї історії закуповували різну продукцію.
Зараз стоїть питання про те, що вибрати: обслуговувати і модернізувати радянську техніку - продовжувати в такий спосіб ресурси і термін служби, або все продати, або порізати, а натомість купити нову російську, американську, європейську, китайську. Кожне лобі бореться за своє. Це відкрита геополітична боротьба, в якій Україна, на жаль, зараз свої позиції стрімко втрачає.
Коли Україна виграє зовнішній тендер, це означає, що інша країна його програє, і кожна з них готова вкладати значні ресурси, щоб так не відбувалося, щоб Україна не отримувала контракти. Були випадки, коли до нас приходили агенти і пропонували супровід контрактів з однією тільки метою - злити нас на тендерах і зірвати участь України в них. Були цілі операції - і щодо впливу на наших співробітників, і хакерські атаки, і фізичні погрози. Ось така це робота.
Як у випадку з пакистанським контрактом "Укрспецекспорту"?
Я цю ситуацію глибоко знаю, але коментувати не хочу. Смішно інше - коли правоохоронці з'ясовують обставини не тільки програних тендерів, але і виграних. Ось це дійсно парадоксально.
Будь-яке втручання правоохоронців - це інформаційний шум і маски-шоу, а сфера, скажімо так, дуже делікатна. Де грань між необхідністю правоохоронцям контролювати ситуацію і не нашкодити власній країні?
Коли національні правоохоронні органи однієї країни звинувачують міністра оборони іншої країни в тому, що він нібито отримав хабар за покупку української продукції, і це масово розпіарюється і публікується в ЗМІ, Україна, як держава, виглядає дивно. Навіть не дивно, а абсолютно зрозуміло в очах як цих, так і будь-яких інших партнерів по всьому світу. Ми можемо бачити в динаміці цифри.
3 грудня главою Укроборонпрому став Юрій Гусєв і відразу заявив про ліквідацію концерну в наступному році. Поки ж планується створити холдинг "Оборонні системи України". Що змінить зміна вивіски?
Концепція реформування Укроборонпрому, мені здається, витає у владних кабінетах з моменту його створення. Я б тут ретельно поділяв терміни і поняття. Реформа як зміна форми, і реформа - як зміна суті. Вважаю, що потрібно йти від суті бізнес процесів. Тобто будь-який бізнес процес, який спростить виробництво, розробку, постановку на озброєння, маркетингові процеси, економічну підтримку експорту, логістику і поставку кінцевому клієнту кінцевого продукту, будь-яких послуг з сервісу, або модернізації - це добре. Все, що робиться заради якихось кадрових змін і боротьби за владу і зміна вивісок - це зашкодить. Тому що будь-яка реструктуризація або реформа вимагають ресурсів. Ресурсів вільних в Укроборонпрому немає. Хіба що панове відмовляться від своїх зарплат в 250 тис. грн, займуться волонтерством та працюватимуть на шкоду собі. Огульно заявляти, що ми зараз створимо на 100 підприємствах наглядові ради, ввівши корпоративних секретарів, проведемо аудити і випустимо акції - це, ввічливо скажу, некомпетентно. Тому що коли це все рахуєш, між "хочу" і "є" - прірва в мільярди гривень.
