Ви з нами - ми з вами!

В Москве решили почтить память погибших украинских военных
Активисты передадут письма на фронт и возложат цветы к посольству





Антонина Цимбалюк 11 августа | 16:06

12 августа в Москве состоится "Вечер памяти и скорби по жертвам войны в Украине".В ходе акции родственникам погибших украинских бойцов планируют передать письма со словами поддержки.

"Первоначально на этот вечер в мэрию Москвы было подано уведомление на марш, но власть в лице мэра Москвы Сергея Собянина его запретила, продемонстрировав поддержку войны и поставив себя в один ряд с военными преступниками, развязавшими войну», - рассказал нам один из организаторов вечера Павел Шелков.

http://www.youtube.com/watch?v=2uXtBMkU1XY

«Поэтому во вторник в восемь вечера мы просто придем на Пушкинскую площадь с траурными цветами без каких-либо плакатов и транспарантов и отдадим «Письма на войну», письма родственникам погибших в Украине людей и бойцам, защищающих целостность Украины. Приносите письма, а также рисунки своих детей – ваши слова поддержки будут переданы адресатам через Украинское посольство», - сказал он.

Чуть позже в этот же вечер примерно в 20:30 участники акции пойдут к посольству Украины в Москве.

«У здания посольства мы возложим цветы, зажжем свечи и почтим память погибших», - отметил.

«В 22:00 мы призываем всех противников безумной войны против Украины, во всех городах выйти на балкон, во двор, на улицы с детскими рисунками против войны и фотографиями погибших и зажечь свечи памяти, а фотографии и видео съёмку ваших акций выложить в нашу группу и в интернет. Приходите, ваша поддержка нужна украинскому народу», - подчеркнул Шелков.


22%, 2 голоси

78%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Герой Небесної сотні посмертно став вікіпедистом року




Ігор Костенко – перший українець, який отримав нагороду wikipedia

11 серпня 2014, 20:00  
    
Засновник вільної енциклопедії Джиммі Вейлз присудив нагороду активістові Майдану Ігорю Костенко за ґрунтовну роботу.

За 2,5 року студент-географ  написав понад 280 статей про українські села, зробив понад 1,5 тис редагувань.

Ігор - перший українець, який отримав цю нагороду.
Він з перших днів був на Майдані, загинув під час протистоянь на вулиці Інститутській.


http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741

відео: http://1tv.com.ua/uk/news/2014/08/11/57741


Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Костенко Ігор Ігорович


Народився     31 грудня 1991 Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область
Помер         20 лютого 2014 (22 роки) Київ, Україна, вогнепальні поранення
Поховання     Зубрець, Тернопільська область
Громадянство     Україна Україна
Національність     українець
Діяльність     журналіст, студент-географ
Відомий         загиблий на Євромайдані з Небесної Сотні
Alma mater     Львівський національний університет імені Івана Франка
Конфесія     греко-католик
Батько         Ігор Семенович
Матір         Оксана Олексіївна

Ігор Ігорович Костенко (* 31 грудня 1991, Зубрець – † 20 лютого 2014, Київ) – український журналіст, студент-географ, активіст Євромайдану, редактор Вікіпедії. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській.

Життєпис

Народився у селі Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Батьки хлопця були на заробітках у Санкт-Петербурзі, тому ріс із бабусею та дідусем.


Освіта

Навчався в Зубрецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів[Джерело?]. 2009 року закінчив Бучацький колегіум імені святого Йосафата, написавши у випускному альбомі:
«Вірю, що (…) колегіанти з патріотичним духом будуватимуть Україну (…) Будьмо українцями в душі і з Богом у серці.»

Навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Менеджмент організацій», був одним із найкращих студентів факультету.


Творчість

Працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика».

Ігор Костенко був активним редактором Української Вікіпедії (дописував під ніком Ig2000). За два з половиною роки участі створив понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Написав одну статтю, яка згодом отримала статус «доброї». Також брав активну участь у просуванні Вікіпедії в соціальних мережах, через які намагався залучити нових дописувачів.

Захоплювався спортом, зокрема футболом, був фанатом львівських «Карпат». Був хорошим товаришем, відкритою, життєрадісною, цілеспрямованою людиною. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію.


На Майдані

Із перших днів брав активну участь у подіях Євромайдану, неодноразово їздив до Києва. Востаннє поїхав на київський Євромайдан ввечері 18 лютого 2014 р.


Загибель

Вранці 20 лютого Ігоря вбито під час протистояння в центрі Києва. Його тіло знайшли біля Жовтневого палацу (МЦКМ ФПУ) на вулиці Інститутській. В Ігоря влучили 2 кулі: одна – в голову, а інша – в груди. Окрім цього, в загиблого виявлені сильні переломи ніг.


Похорон Ігоря Костенка

Тіло Ігоря супроводжували люди всією дорогою від Києва до Бучача, прощання з загиблим відбулося в усіх містах Тернопільщини на шляху до Бучача. Зокрема, в ніч проти 22 лютого більше півтисячі людей зі свічками зібралися на панахиду на Збаразькому кільці в Тернополі.

23 лютого 2014 по обіді Ігоря Костенка поховали в рідному селі Зубрець на Бучаччині. Організацію похорону взяла на себе Львівська міська рада.


Вшанування пам'яті

Громада села Зубреця за підтримки української діаспори в США планує встановити у селі пам'ятник Ігорю Костенку та іншому уродженцю села з Небесної сотні Василю Мойсею, а також перейменувати на честь Ігоря вулицю, на якій він жив. У Львівському університеті на честь Ігоря планують назвати одну з аудиторій.

27 квітня 2014 року в пам'ять про Ігоря Костенка спільнотою української Вікіпедії та ГО «Вікімедіа Україна» було проведено Вікіфлешмоб – конкурс, у рамках якого в певний день якнайбільша кількість користувачів писатимуть статті до Вікіпедії. Ідею цього конкурсу було запропоновано Ігорем за півроку до загибелі.



10 серпня 2014 на церемонії закриття щорічної конференції «Вікіманія-2014» засновник Вікіпедії Джимбо Вейлз оголосив Ігоря Костенка вікіпедистом року в світі.


Небесна Сотня (наявна у Вікіпедії)

Василь Аксенин • Георгій Арутюнян • Олександр Бадера • Сергій Байдовський • Олександр Балюк • Володимир Бойків • Сергій Бондарєв • Сергій Бондарчук • Валерій Брезденюк • Олексій Братушко • Ольга Бура • Богдан Вайда • Роман Варениця • Віталій Васильцов • Юрій Вербицький • В'ячеслав Веремій • Назар Войтович • В’ячеслав Ворона • Устим Голоднюк • Іван Городнюк • Максим Горошишин • Едуард Гриневич • Роман Гурик • Антоніна Дворянець • Микола Дзявульський • Андрій Дигдалович • Сергій Дідич • Ігор Дмитрів • о. Олександр Дорикевич • Анатолій Жаловага • Володимир Жеребний • Михайло Жизневський • Яків Зайко • Богдан Ільків • Богдан Калиняк • Олександр Капінос • Сергій Кемський • Давид Кіпіані • Володимир Кіщук • Анатолій Корнеєв • Андрій Корчак • Ігор Костенко • Євген Котляр • Віталій Коцюба • Володимир Кульчицький • Артем Мазур • Павло Мазуренко • Дмитро Максимов • Андрій Мовчан • Василь Мойсей • Іван Наконечний • Володимир Наумов • Сергій Нігоян • Валерій Опанасюк • Володимир Павлюк • Дмитрій Пагор • Іван Пантєлєєв • Микола Паньків • Юрій Паращук • Юрій Пасхалін • Олександр Плеханов • Леонід Полянський • Василь Прохорський • Андрій Саєнко • Роман Сеник • Ігор Сердюк • Юрій Сидорчук • Сергій Синенко • Віталій Смоленський • Богдан Сольчаник • Іван Тарасюк • Ігор Ткачук • Володимир Топій • Роман Точин • Іван Тур • Олег Ушневич • Віктор Хом'як • Олександр Храпаченко • Зураб Хурція • Олександр Царьок • Андрій Черненко • Віктор Чернець • Дмитро Чернявський • Віктор Чміленко • Сергій Шаповал • Василь Шеремет • Людмила Шеремета • Йосип Шилінг • Максим Шимко • Олександр Щербанюк



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Огляд підготував Богдан Гордасевич

52%, 11 голосів

48%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Питання без відповіді




Одне-єдине питання стоїть головним і в Україні, і в Світі стосовно теперішньої військової експансії Російської Федерації: ЩО БУДЕ ДАЛІ?

На превеликий жаль, але відповіді не знає ніхто. Навіть організатор цього всього дійства президент РФ Великий Пукін, якого дуже точно обізвали українські футбольні фанати, тому що весь Світ реально від дій цього чоловіка ох...ває. І "охає!" та "ахає!" також! Проте "ох...єває" - це значно точніше.

Пригадується, як на передодні 21 століття світ переймався запитанням: «Who is mr.Putin?»… Тоді ніхто і не здогадувався, що саме запитання і було відповіддю: «Mr.Putin is who...»

Виглядає як жарт, але жарт дуже і дуже злий, тому що реально постає питання майбутнього без майбутнього, тобто без якогось позитиву, а тільки негатив. Війну, як і пожежу, можна найлегше погасити на самому початку, бо потім навіть погасивши, опинимось на згарищі...

Війна - це крайній засіб вирішення політично-економічних конфліктів поміж державами і схоже, що для РФ немає іншого виходу, як розпочати війну з Україною, бо вона не кориться, а московська кліка з її параноїдальною імперською хворобою не може навіть уявити, щоб коло них постала дійсно незалежна держава. Держава, де не будуть дослухатись в усьому керівництва РФ, де урядовці будуть мати пріоритетне право на свою політичну та економічну волю і навіть сваволю.

Психічні забаганки кремлівського самодержця зрозумілі, але за тим має йти ще якесь логічне обгрунтування економічного і політичного характеру, чого в теперішніх діях і подіях з боку РФ досить проблемно віднайти.

Можна зрозуміти і дати пояснення експансії країн перенаселених і переповнених достатком, але Російська Федерація дуже далека від такого стану, а навпаки вона просто на межі самознищення через відсутність внутрішнього розвитку як соціального, так і економічного. Маючи і без того безмірну територію РФ продовжує загарбувати інші землі та країни, перетворюючи їх в аналогічні своїм депресивні території. Спитатися: - А навіщо? Яка тут логіка?

Хто може схвально відгукнутись про соціально-економічний стан сучасних контрольованих РФ територій як: Придністров'я, Абхазія, Північна Осетія, Крим, Прусія (Калінінградська обл. РФ), Курильські острови? Що там доброго відбувається? Нічого. Тоді навіщо вони РФ? Відповідь безглузда: - Най собі буде наше.

Землі і країни захоплюють загалом з метою збагачення, тобто це або задля використання їх ресурсів, або - як ринки збуту власної продукції. Цілком ясно, чому у 1918-му Ульянов-Ленін вимагав загарбати Україну як високо індустріальну країну на той час, без якої суто аграрна Росія була приречена. Також цілком зрозумілими були аналогічні плани Адольфа Шикельгрубера-Гітлера, який потребував гарних земель для розселення німців з перенаселеної Германії. Але зараз кому потрібен в РФ вже отой постіндустріальний обвальний Донбас? Та і Крим по-суті їм не потрібен навіть як військова база. Тим більше не потрібна вся Україна з її теперішньою економічною кризою та ще й ненавистю до РФ - ну навіщо вона їм? Відповідь начебто повинна мати якусь змістовну складову, але логіка тут відпочиває.

Фактично Російська Федерація сама себе знищує як інтегровану складову всесвітнього економічного ринку через малозрозумілу користь від анексії Криму та війну з Україною. Все йде до міжнародної ізоляції РФ як країни-агресора. Невже влада цієї країни того не розуміє?  А головне: заради чого цей бурлеск? Тільки не смішить когось шаленими рейтингами підтримки Володимира Путіна населенням - ну так є і що з того? А не було отої підтримки - що б змінилось? Для Путіна абсолютно нічого. Єльцина так само і підтримували спершу всі, а потім дружно майже всі проклинали, проте постраждав не він, а Березовський. Рейтинг лідера Північної Кореї взагалі захмарний і що то дає? Для країни, для населення, для самого керівництва? Жодних раціональних пояснень не знайти.

Чи хтось може зрозуміло пояснити задля чого Російська Федерація розпочала війну з Україною? Невже виключно для того, щоб налякати НАТО, Європу та США? Молдавією не налякали, Чечнею не налякали, Грузією не налякали, так тепер Україною налякають? Бий по своїх, щоб чужі боялись? Сумнівно, що це подіє. В розумінні страху і поступок від світу. Водночас подіяло до навпаки: країни НАТО заворушились і почали посилено покращувати озброєння. От тільки далі що?

Зараз чимало політичних діячів та всіляких аналітиків тільки те й роблять, що обговорюють різні сценарії розвитку та можливі наслідки подій від війни України з РФ, але чогось раціонального я особисто не почув окрім одного глобального рішення, яке озвучив колишній міністр МЗС України п. Огризко: - Повна взаємна ізоляція поміж двох країн: України з РФ. В тому немає нічого дивного чи нового починаючи від славетної "Великої китайської стіни" і аж до так званої "Залізної завіси" часів СРСР.

Дивного немає в розумінні історичних прецедентів, а дивує інше: навіщо в 21 столітті така безглузда міжнародна деструкція і воєнний антагонізм? Для чого? Що буде далі? Запитання без відповіді.


Богдан Гордасевич
20:12 09.08.2014   

Українці довели світу, що готові воювати за свою країну

Путін не сподівався, що українці будуть жертовно боротись за свою країну, – британський аналітик Джеймс Шерр




Оголошення Росії про нові військові навчання зібраних біля українського кордону сил викликало побоювання, що Москва може перейти від підтримки сепаратистів на Донбасі до повномасштабного вторгнення в Україну.

Один з авторитетних західних оглядачів, які пильно стежать за подіями є Джеймс Шерр, науковий співробітник лондонського «Королівського інституту з міжнародних справ» («Чатам Гаус»), в одній зі своїх статей стверджує, що «спротив України став для Кремля несподіванкою», – повідомляє Радіо Свобода.

Шерр вважає, що це вже є практично війна і вона почалася тоді, коли перші «зелені чоловічки» з’явилися в Криму в лютому.

Офіційно оголошено, що бойові дії відбувається в межах антитерористичної операції. Зараз є низка чітких політичних причин, як зовнішніх так і внутрішніх, чому український уряд і Рада не оголошували надзвичайний стан і не оголошували війну. Саме тому бойові дії зараз називаються АТО.

«Звичайно, що є ще одна причина: тактика, яку застосовують бойовики не дуже відрізняється від тактики організації «Хамас»», – говорить Шерр. – Йдеться про використання цивільних для захисту зброї, а не використання зброї для захисту цивільних. Це дуже важлива обставина людської трагедії, що розгортається зараз у Донецьку й Луганську».

В свою чергу аналітик говорить, що Україні навряд би допомогло визнання міжнародною спільнотою «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями. Бо було би важко чітко визначити конкретні утворення, які би можна було називати терористичними організаціями. І для прикладу наводить «ДНР», де мають справу «із заколотом, який об'єднує бандоформування, групи, окремих осіб із елементами російського спецназу й спецслужб.

Усе це постійно змінюється, і важко сказати, де його початок, а де кінець. Хоча ми, звичайно, можемо бачити ключових лідерів і командувачів, але це не має значення.

Насправді необхідно якомога швидше покласти цьому конфлікту край так, щоб заколот був однозначно подоланий, щоб суверенітет України був відновлений на усій українській території у межах міжнародно визнаних кордонів», – підкреслює він.

«В НАТО зараз зрозуміли, на мою думку, що Росія втілює модель конфлікту, який має на меті зруйнувати країну ще до того, як хтось зрозуміє, що сталося. Перші вирішальні кроки в усій цій операції були зроблені ще за кілька місяців до того, як Янукович утік зі свого кабінету. Українські структури безпеки і особливо регіональні структури у східних областях були зруйновані з середини. НАТО починає розуміти цей тип загрози. Відбуваються серйозні дискусії про те, що означає 5-й параграф (договору НАТО), які можуть бути ознаки загрози, наприклад, в межах російських анклавів і у випадках подій такого типу. Це одне», – підкреслює він

Й продовжуючи наголошує, що «інформаційний аспект також життєво важливий, бо на Заході зараз чимало навіть тих, хто засуджує Росію за її дії, усе ж сприймають російські пояснення української ситуації. Що Україна, то, мовляв, «штучне утворення», що вона «нежиттєздатна країна». Але на тлі цього найважливішим інформаційним аспектом стало те, що Україна у квітні почала воювати. Це чітко показало, що українці готові боротися за свою країну і навіть жертвувати своїм життя».

Друге, говорить він: «президентські вибори чітко показали, що навіть в умовах війни Україна змогла зріло організувати президентські вибори, які привели до влади політично поміркованого президента, а ультраправі партії здобули навіть менше підтримки, ніж на виборах у більшості країн Євросоюзу. Ці факти самі по собі більше ніж будь-що інше спростовують російські твердження, що українська влада – це, буцім, «екстремісти і фашисти». Отже ці політичні й військові чинники дуже важливі, й до них треба привертати увагу. Важливо розповісти світові, що Україна перебрала на себе ініціативу у бойових операціях і зберігає цю ініціативу. Це допомагає Україні подати світові своє пояснення подій – пояснення, яке є правдивим».

На питання, чи вартує створити український відповідник російського міжнародного телеканалу Russia Today, Шерр відповів, що «Україні такого робити не варто. Єдиною і найкращою протидією дезінформації є правдива інформація. Проблема в тому, що Україна у порівнянні з Росією має дуже мало людей, які розуміють західний інформаційний простір, які би розуміли, як поводитися в подібних дискусіях і розуміли аудиторію, з якою вони мають справу. Бракує професійності. Росіяни у цьому плані мають перевагу, але той факт, що вони розчленовують і перекручують інформацію, повідомляючи напівправду і навіть вкидають відверту брехню, це не перевага, і українцям ніколи не варто навіть пробувати робити таке саме».

«Українцям варто дотримуватися принципів «Бі-Бі-Сі» під час Другої світової війни, які полягали в тому, щоб повідомляти, про перемоги і поразки точніше, ніж це робить супротивник, – продовжує він. – У такий спосіб можна завоювати повагу й довіру. Повагу і довіру не заробляють, приховуючи погані новини і повідомляючи лише позитивні. Аудиторію треба переконати, що саме від вас вони отримають правдиву і повну інформацію».

І якщо це робитиметься з допомогою телеканалу – все залежало б від того, що би робив такий канал, хто і як би ним керував.

«Я вважаю, що зараз у порівнянні зі, скажімо, станом у лютому ціла українська державна машина стала набагато більш компетентною і працює набагато вміліше, ніж шість місяців тому. Війна це потужний каталізатор змін, як негативних так і позитивних. Зробити у цій справі належить ще багато. Ніщо зі згаданого не змінює факту, що нові військові навчання Росії оголошені на цей тиждень можуть призвести до авіанальотів на Україну. Це не змінить того, що збільшене постачання озброєнь бойовикам розтягне війну. Військова ситуація в регіоні має засадниче значення, але лише бойовими діями у війнах не перемагають. Особливо, коли йдеться про демократичні держави, і коли потерпає цивільне населення» – підкреслює він.

Своє відношення до того чи може Росія вдатися до повномасштабної і відкритої війни з Україною висловив переконано: «Є лише одна людина, яка знає відповідь на це запитання. Ім’я цієї людини Володимир Путін. Ні я, ні ви не читаємо думок Путіна, але я би сказав, що досі президент Путін, хоча йшов на ризиковані кроки, але прораховував загрози».

Шерр вважає що досі Путін був розсудливим, хоча часто помилявся. Й тепер, коли США та ЄС почали впровадження санкцій третього рівня, намагаючись тримати в резерві можливість подальших повномасштабних санкцій проти російської економіки.

Політик переконаний, що вони це роблять для того, щоб стримати Росію від початку відкритої повномасштабної війни з Україною й не думає, що Путін злегковажить цією загрозою.

«Він вже перебуває під значним внутрішнім тиском і, можливо, на нього тиснуть наближені кола, але про це ми можемо лише здогадуватися. Відповідь визначатиме він. Наше завдання полягає у тому, щоб створити такі умови, в яких він буде змушений бачити, що Росія втратить більше, ніж здобуде, якщо піде на таку серйозну ескалацію.

Я припускаю, що він піде і вже йде до самої межі війни, збільшуючи постачання й підтримку бойовиків включно з експериментуванням із авіаційними операціями проти України, щоб побачити реакцію. Йдеться про обстріли українських позицій з російської території, тощо. На кожному кроці він спостерігатиме за реакцією України і, особливо, за реакцією Заходу», – завершує Шерр.


47%, 7 голосів

33%, 5 голосів

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вперше українські десантники відзначали своє свято на полі бою




2 серпня в Україні відзначали свято високомобільних десантних військ і вперше українські десантники відзначали своє свято на полі бою, а не тільки в казармах та фонтанах...

За участю офіцерів та курсантів Військової академії, ветеранів Високомобільних десантних військ, а також представників регіональних і центральних засобів масової інформації на базі Військової академії м. Одеса відбулася інформаційно-патріотична акція «Твій вибір — десант».

Учасники заходу вийшли з ініціативою нагадати громадськості про героїчність професії десантника, сфокусувати увагу суспільства на важливості збереження традицій українського війська.

Під час проведення заходу кореспонденти провідних регіональних і центральних ЗМІ побували на повітряно-десантному комплексі, спортивному майданчику та навчальних аудиторіях, де набувають професійного досвіду майбутні офіцери-десантники.

— Сьогодні значна частка наших випускників захищають мирний спокій громадян на сході України. Вони там, де найбільш небезпечно, де потрібні висока бойова виучка і відмінна фізична підготовка, самопожертва і відвага. «Блакитні берети» завжди на передовому рубежі, всі вони виконують завдання у складних умовах, з ризиком для свого життя, та є справжніми патріотами нашої держави, — зазначив тимчасово виконуючий обов’язки начальника Військової академії генерал-майор Олег Гуляк.




Міністерство оборони України зробило кліп про бійців високомобільних десантних військ, які боронять Україну


<iframe width="640" height="360" src="//www.youtube.com/embed/4qLPQpkqTcw?feature=player_embedded" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>


Президент України Петро Порошенко відвідав Головний військовий клінічний госпіталь та вручив нагороди десантникам

Президент Петро Порошенко відвідав Головний військово-медичний клінічний центр, де перебувають на лікуванні військовослужбовці, які отримали поранення у антитерористичній операції на Донбасі. Глава держави подякував десантникам за мужність і вручив їм державні нагороди.

Петро Порошенко відзначив, що пишається тим, що в нашій державі є такі військові:

— Україна тримається на таких героях, як ви, ваші імена — назавжди в серцях українців, — наголосив він.

Президент високо оцінив внесок аеромобільних військ в успіх антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях:

— Весь український народ пишається тим, як десантні бригади — 25, 79, 80 та 95 — виконують свої завдання. Десантники завжди там, де важко. Всі наші штурмові операції здійснені їх силами, — заявив Глава держави.

Петро Порошенко поцікавився потребами військовослужбовців та доручив забезпечити їх усім необхідним для лікування та реабілітації, зокрема, протезами.

Президент вручив орден «За мужність» III ступеня старшому сержанту Олександру Пономарьову, який у бою під містом Красний Лиман Донецької області, будучи пораненим, не припиняв вогню та забезпечив розгортання основних підрозділів.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня з рук Президента отримав лейтенант Олександр Чорпіта, який був поранений у бою в місті Лисичанськ Луганської області, відмовився від евакуації та продовжував розміновувати фугаси.

Орден «За мужність» III ступеня вручено солдату Юрію Весельському, пораненому у місті Слов’янськ Донецької області, який при конвоюванні вантажу потрапив у засідку. Не зважаючи на поранення, він продовжував керувати боєм та здійснював евакуацію особового складу і техніки.

Солдат Сергій Ільніцький отримав з рук Президента орден «За мужність» III ступеня за те, що при виконанні завдання на кордоні у Луганській області, не зважаючи на поранення, забезпечив доставку боєприпасів.

Старший сержант Сергій Козак нагороджений орденом «За мужність» III ступеня за те, що при конвоюванні вантажу у місті Добре Донецької області, попри поранення, продовжував керувати боєм і зміг евакуювати особовий склад та техніку.



http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/01/tvij-vibir-desant/

100%, 18 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українцям порадили видалити себе з російських соцмереж



31 липня 2014 о 16:30
unian.ua

У Росії з 1 серпня набуває чинності антитерористичний закон, який надає Федеральній службі безпеки (ФСБ) законний доступ до особистих даних користувачів, зареєстрованих на російських інтернет-ресурсах.

Таким чином, новий закон легітимізує вручання ФСБ в особисте життя не тільки росіян, а й іноземців.

Згідно з новим законодавством, власники поштових серверів, соціальних мереж, блог-хостингів, форумів і т.п. будуть зобов'язані за першою ж вимогою надавати представникам російських державних структур дані своїх користувачів, включаючи логіни, паролі, електронні адреси, список друзів та контактів, адресати переданих повідомлень, їхню кількість і обсяг, листування та іншу особисту інформацію.

У зв'язку з цим служба безпеки України попереджає користувачів-громадян своєї країни утриматися від використання інтернет-ресурсів російської доменної зони, враховуючи триваючу агресію Росії на території України.

«Нові повноваження надають ФСБ можливість отримувати наявну в інтернеті інформацію про українські події, чутливі персональні дані, щоб надалі використовувати її у шкоду інтересам національної безпеки», — наголошується у повідомленні.

Нижче наводимо перелік російських блогів, соцмереж і форумів:

Яндекс, ВКонтакте, Одноклассники, Одноклассники.КМ.РУ, Фотострана, блоги@mail.ru, Мой мир, Мой Круг, Отдохнули.ру, Соседи-Онлайн, LiveInternet, LiveLib, VeniVidi, Привет.ру, 100 Друзей, Limpa.ru, Toodoo, LJ.Rossia.org, Моя живая страница, Тейсти, MirTesen.ru, Дневник на TKS.RU, БэбиБлог, Я талант, Клерк.ru, Beon.ru, Блогус, Вебкруг, ITBlogs, Dogster, Факультет.ру, RuSpace, Spaces.ru, Diary.Ru, Telefoner.ru, Re:vision, Сообщество влюбленных в кино, Рыболовный клуб, Карта для любителей рыбалки, За Баранкой, Автокадабра, U-mama.  

Нагадаємо, російська влада взялася за регулювання рунету і посилення контролю за інтернет-провайдерами з квітня поточного року у зв'язку із загостренням відносин із Заходом після анексії Криму. Також за китайським зразком почала розроблятися внутрішньоросійська інформаційна система (інтранет) «Чебурашка». Остання забороняє використання Gmail, Skype, Facebook, а замість Google передбачає державну пошукову систему «Гугол», як повідомляв раніше «Комерсант».


100%, 17 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Здав кров для поранених

Вчора здав кров для поранених в нашому госпіталі Збройних Сил України у Львові на вул. Личаківській 26 - це максимально з того, що можу зробити з помочі від себе особисто для захисників нашої України від ворогів. Хтось проливає свою кров на полі бою, будучи пораненим, а я намагаюсь її - ту кров перелити від себе та відновити, як донор. Знаю і певен, що разом ми переможемо!

 
Просто звітую перед друзями, бо кому ще сказати маю?
А ще я врятував зошит з макулатури, де були гарні школярські вірші якоїсь дівчинки Христинки Костик і подаю одного віршика звідти, що називається більш ніж промовисто - Україна!



 

Увесь читайте тут: http://svitlyachok.io.ua/album684705

Минуло 12 років Скнилівської трагедії

Я добре пам'ятаю той літній день, коли я так само сидів вдома і щось писав, слухаючи радіо і за тим вважав цей день звичайним. А хтось задумав зробити його святковим і що з того вийшло - знаємо. До тепер чую рев реактивного літака, який чомусь дивно низько летів над містом. Ще й зараз звучить радіотрансляція, як ведучий оголошує про пряме включення прямо з летовища, аж тут кореспондент з жахом в голосі каже: - Продовжу потім! У нас тут літак впав!...



 Роблю передрук свого матеріалу з того часу, а за посиланням можна перечитати добірку преси за кілька років по темі:


http://spavedfront.io.ua/s78595/27_lipnya_2002_roku_vidbulas_sknilivska_tragediya


27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія

командування "накрутило" пілотів "пожахати бандьор" - от і пожахали... А перед тим в Одесі авіашоу пройшло чудово, бо ніхто нікого не страшив

27 липня 2002 року відбулась Скнилівська трагедія, яка назавжди надала цьому дню його справжнього значення. Цей день в радянський період відзначали як день визволення Львова у 1944 році від німецьких військ радянськими військами, хоча насправді ця подія відбувалась інакше: Львів вже звільнила від німців польська підпільна Армія Крайова, а вже тоді до Львова без найменшого бою увійшли "визвольні" радянські війська.
Для жителів Львова, як і Західної України вцілому, це не було правдиве звільнення, а всього лиш зміна окупанта, тому що радянська влада продовжувала всі роки свого панування "визволяти" місцеве населення від особистого майна, селян "звільнили" від їх земельних наділів, всіх "звільнили" від прав і свобод, тобто зробили фактично рабами, а хто протестував - "звільняли" від усілякої свободи тюремним ув’язненням і таборами, ще більш незгодних "звільняли" запросто і від самого життя.
Зрозуміло, що раділи такому "визволенню" тільки самі "визволителі", вони і святкували щиро день 27 липня. Місцеве українське населення святкувало цю подію з примусу, а після проголошення Незалежності України одразу відмовилось відзначати "свято своєї окупації".
Тому фактично 27 липня 2002 року відбувалось завуальовано під відзначенням ювілею якоїсь там авіачастини власне традиційне святкування "Дня визволення Львова від німецько-фашистських окупантів". Державне керівництво всіх рівнів України періоду кучмізму належало "визволителям" і тому цілком сприяло і підтримувало ідею авіашоу, тому при всіх економічних складнощах жодних проблем забезпечення і дозволів на техніку не виникало. Але замість потурбуватись про безпеку, генерали-"визволителі" навпаки накручували льотчиків показати "по-крутіше" тим львів’якам-западенцям, щоб добре запам’ятали цей день, пожахати трохи прольотом на бриючому такої махіни, якою був літак СУ. Ось і пожахали...
Якщо можна говорити про вплив місцевої негативної енергетики на авіашоу, то її було більш ніж предостатньо, щоб свято-трагедія перейшло у відверту трагедію названою Скнилівською. Відтепер у Львові 27 липня щорічно відзначають траурною жалобою.
Попереджаю про вживання нецензурної лексики у відеохроніці "Авіа", але скажу відверто: саме ці найперші емоційні нецензурні слова дуже точно відповідають і для характеристики самої трагедії авіашоу, так і є узагальненою характеристикою всього великого соціального експерименту під назвою "комуно-більшовизм" він же - радянщина. Скнілівська трагедія стала наочним яскравим посібником для короткого демонстраційного осмислення всього періоду існування СРСР від 1917 по 1991роки і його метастаз аж по 2002 рік. Заради чого була організована вся ця грандіозна всесоюзна людська м’ясорубка? Уважно вслухайтесь в ті нецензурні вирази під час скнилівської м’ясорубки...

Богдан Гордасевич


відео тут: http://spavedfront.io.ua/video8646


Любіть Україну! ( до назви нашого співтовариства)

Вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”



Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!..

    Любіть Україну у сні й наяву,
    Вишневу свою Україну,
    Красу її, вічно живу і нову,
    І мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками... –
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами!..

    Для нас вона в світі єдина, одна
    В просторів солодкому чарі...
    Вона у зірках, і у вербах вона,
    І в кожному серця ударі...

У квітці, в пташині, в електровогнях,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах
І в стягів веселому шумі.

    Як та купина, що горить – не згора,
    Живе у стежках, у дібровах,
    У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
    І в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах
Чужинців в зелених мундирах
,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих...

    Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
    І сльози, і все до загину...
    Не можна любити народів других,
    Коли ти не любиш Вкраїну!..

 Дівчино! Як небо її голубе,
 Люби її кожну хвилину.
 Коханий любить не захоче тебе,
 Коли ти не любиш Вкраїну...

     Любіть у коханні, в труді, у бою,
     Як пісню, що лине зорею...
     Всім серцем любіть Україну свою, –
     І вічні ми будемо з нею!


1944 р.

Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве (місто обласного значення у Донецькій області). Мати — із Кам'яного Броду (Луганськ). Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Батько, за словами самого поета, мав французьке коріння. Мати поета — Антоніна Дмитрівна Локотош (за походженням сербка) — колишня робітниця Луганського патронного заводу, займалася переважно хатнім господарством.
У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього (більш відоме як Третя Рота, нині у складі Лисичанська) в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу (м. Верхнє).[3] Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

«В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.» — Ярослав Тинченко


Відрубати хвіст по саму шию

Тема дуже серйозна і невесела, а тому і розпочну її з жарту.
Є такий дитячий анекдот, коли звірі вирішили покарати крокодила і мавпа вимагала відрубати тому голову, на що звірі не погодилися, як занадто жорстоке покарання і вирішили, що вистачить відрубати крокодилу хвоста. На це мавпа радо пристала з особистим уточненням: - Так! Так!  Відрубати йому хвіст, але аж по саму шию!

Подібні "уточнення" дуже часто є дуже підлою темою в міжнародній дипломатії, як ось зокрема відбулося з текстом в резолюції ООН щодо "дослідження місця катастрофи збитого літака Боїнг777", де з подачі представника РФ було зроблено під загрозою застосування вето уточнення такого змісту: "дослідження місця падіння літака Боїнг777" Воно наче і правильно, а зміст значно змінено: вже нема катастрофи і її причини - збиття ракетою, тобто терористичного акту, які отже не стануть темою розгляду згідно такої резолюції ООН.

Хтось на це скаже: вміла дипломатія. А я на те відповім: лайно це, а не дипломатія! В наглу підло знищити майже 300 ні в чому богу-духу невинних людей, з яких 80 дітей та майже 50 найкращих світових фахівців зі СНІДу, а тоді прикидаються дурниками: я - не я й ракета не моя! Падлюки! Які, рефи, падлюки!

Водночас така масштабна катастрофа є добрим ляпасом всьому світовому співтовариству, щоб воно прийшло до тями і позбавилась памороки від того обману, що несе в собі підступність дипломатії РФ та їх брехливі ЗМІ. Прочуняй, ООН! Схаменися, Світе! То не сепаратизм - то агресія! Який сепаратизм, коли всім керують і значним числом воюють люди, що є громадянами іншої держави! Називатися "сепаратистом" громадянин РФ може тільки у випадку проголошення територіального суверенітету в самій РФ! А це інша держава - Україна! Тут вони не можуть бути "сепаратистами" - тільки інтервентами!*
 
Розберіться в термінах і країнах, людоньки! Бо за тим дипломатичним блудом вже українці в усьому стають винуваті, бо бачте не закрили завчасно міжнародний простір над територією, де відбувається антитерористична операція. Все! Винуватці знайдені! Хто стріляв і чия ракета була - то діло десяте, то дурниця. Україна в усьому винувата, тому що над її територією відбулась подія теракту! І це висловлюють навіть де-які українські політики! Жах!

Ще цинічніше щодо катастрофи Боїнга заявив президент РФ Путін: - Цієї трагедії б не сталось, якби там в Україні був мир. Ото підлота найвищої степені! Головний керівник та організатор кривавого місива на Сході України говорить про мир, який він же зруйнував і де й надалі саме він продовжує війну, засилаючи  в Україну фахових бойовиків-терористів та постачаючи їм надсучасне могутнє озброєння. Специфічний  "великий миротворець", який добре знає, що трупи - не воюють... Де всі мертві - там війни точно що немає...

На превеликий жаль, але є серед світових лідерів чимало подібних циніків-"миротворців", які вважають військовий конфлікт РФ з Україною цілком прийнятним розвитком подій, який зможе значно послабити тенденцію на зростаючу міць й могутність впливу в світі Російської Федерації. А чому б не пожертвувати Україною, якщо це заведе в пастку керівництво РФ? Причому не тільки теперішнє, але і наступне... Дипломатія, щоб вона здохла!

Саме тому дуже помиляються ті, хто вважає канцлера Німеччини Меркель прихильником і захисником Путіна - все якраз до навпаки: вона радіє тихцем подальшій ескалації конфлікту РФ з Україною, бо з того буде сама біда і руйнація двох потужних конкурентів. Вигідно? Ще й як! Зростатиме міжнародна ізоляція РФ, а за тим чим більша ізоляція - тим більше значення Меркель як посередника між Путіним та іншими державами. Така залежність  дає величезні дивіденди і пані Меркель це добре розуміє, тому ніяка вона не "фрау Ріббентроп", а підла "фрау Райх".

Аналогічна ситуація постала і щодо Франції, президент якої Олланд саме у такий час зажури світу і сусідів, зокрема Нідерландів, з приводу загибелі багатьох громадян у катастрофі літака, збитого російською ракетою запущеною з пересувного зенітно-ракетного комплексу "Бук" російського виробництва під управлінням російських військових спеціалістів, у своєму виступі публічно заявив, що військові кораблі класу "Містраль" будуть поставлені РФ згідно контракту. Не знаю, як прореагують на такий цинізм інші держави і їх народи, але для України це звучить зверх злочинно. На кого розраховані ті дипломатичні бздури щодо штрафних санкцій в разі невиконання контракту? Підступна брехня! Коли контракт про поставку "Містралей" було укладено, тоді РФ не була країною-агресором, яка брутально захопила і анексувала територію сусідньої держави, а саме - Крим. Також тоді РФ числилась в партнерах НАТО, а не потенційним противником, як є зараз. Припиніть брехати, мсьє Олланд! Який суд, окрім РФ, визнає контракт чинним за таких обставин так званого "фарс мажору", які прописані скрізь і завжди?! Коли нарешті з прекрасної Франції прозвучить горде і правдиве слово: - Ні світовим агресорам, бандитам і розповсюдникам тероризму! Не віддамо "Містралі" до РФ! Ніколи! Честь Франції понад усе!

Змовчу про "Південний потік" і ще інших державних лідерів Європи, які так напрошуються на риму у слові стосовно сексуальних меншин: лідери - ..., але не змовчу про безподібну Латвію, яка зробила персонами "нон грата" відомих артистів естради РФ, як Кобзона, Валерію та Газманова за їх пропаганду і підтримку путінської агресії щодо України. Молодці! Красиво і гордо! І розумно, щоб не спровокувати злобні санкції: за образу цих клоунів війну починати навіть економічну ніхто не стане, а ляпас РФ таки достатньо відчутний. Вже в Москві викликали посла Латвії на "розборки".

На завершення теми "повернемось до наших баранів", як каже латинське прислів'я, тобто до депутатів Верховної Ради України і дотичних до тої братії. Про комуністі чи регіоналів говорити зайве - тут все давно ясно. Якби мали хоч трохи розуму, то де б вони дали руйнувати територію свого електорату і що ще важливіше - головний ареал свого бізнесу. Ідіоти повні! Водночас і наші патріоти не пасуть задніх в прояві аналогічних якостей. Прикладів чимало, але я зупинюсь на найголовнішому - на війні.

Я давно чекаю одної простої фрази: - Україна оголошує війну Російській Федерації! Чекаю, хто її з політиків озвучить привселюдно і поки що не почув ні від кого. І правильно: страшно! Дуже страшно з вилами на ведмедя йти полювати! Ще й ядерного ведмедя, від якого всього можна очікувати, бо тут про якийсь розум не йдеться.

Якщо називати речі своїми іменами, то за всіма міжнародними правилами раптове військове захоплення одною державою території іншої держави без її згоди є актом оголошення війни за фактом дії. Юридично Російська Федерація не оголосила стан війни щодо України, але від 1 березня 2014 р. війна почалась і так звані "зелені чоловічки" полізли в Крим, що є суверенною територією України. І допоки ЗС РФ не відійдуть за кордони їх держави і не звільнять всю загарбану територію України - доти триватиме війна. "Холодна", "гаряча" чи "гібридна" - немає різниці, але війна є. Вже є і вона йде.

Розуміють це всі! Від Яроша до Симоненка і навпаки, але всім вистачає розуму змовчати. Я не буду деталізувати, чому і навіщо нам потрібно триматись максимально довше в стані "гри в "мовчанку" з РФ стосовно оголошення війни, а спробую прямо і чітко натякнути деяким словесним популістам-патріотам, чому і проголошення "військового стану" в межах України є справою досить загрозливою для нас. То є чималою дипломатичною проблемною, бо може дати різні міжнародні юридичні обгрунтування включно як і санкцію на самочинне введення "миротворців" зі ЗС РФ на Донбас, а що це означає - ясно кожному: це нова втрата нашої території. Тому нападки на Порошенка за його зволікання щодо проголошення військового стану досить підступні, незалежно чи вони просто щирі від наївності або зумисні від розуму.

Подаю цитату і цілу сторінку, щоб спершу ясно було ідею, а тоді вже її контекст.
Книжка: "История дипломатии", Том 1, ст.397
І далі без коментарів, бо як каже інше латинське прислів'я: для розумного сказано досить.



Богдан Гордасевич
м. Львів

Додаток



* Інтервенція (лат. interventio – втручання) – у міжнародному праві насильницьке втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти її територіальної цілісності або політичної незалежності. У наш час такі цілі означають несумісність з цілями і принципами Статуту ООН.

Розрізняють збройну, економічну, дипломатичну інтервенцію. Найнебезпечнішою формою для миру і незалежності країни, що стала об'єктом посягання, є збройна інтервенція, тобто збройне втручання, яке розглядається як агресія. Держава, що піддалася інтервенції, має право боротися проти неї всіма доступними їй засобами, а також вимагати покладання відповідальності на державу, котра здійснює інтервенцію.

Також розрізняють інтервенції

    індивідуальну та колективну – залежно від кількості держав-інтервентів,

    відкриту, при якій відбувається вторгнення збройних сил на територію іноземної держави, і приховану (замасковану). Прихована інтервенція може виявлятися у різних формах: фінансування антиурядових груп, організація громадянської війни всередині країни, засилання збройних банд або найманців тощо, прийняття різноманітних заходів, спрямованих на підрив економіки країни.

Міжнародним правом інтервенція у всіх її видах і формах заборонена, що знайшло своє відображення в Статуті ООН і в інших міжнародних документах і договорах.

77%, 17 голосів

14%, 3 голоси

9%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.