Олексій Цвєтков:  – Якби я був тут, то вийшов би на Майдан

Народжений в Україні живий класик російської літератури різко спростовує одні стереотипи і охоче підтверджує інші.



Олексій Цвєтков – одна з перших фігур сучасної російської поезії. Учасник легендарної поетичної групи 1970-х «Московський час», лауреат премій Андрія Білого (2007) і «Російської премії» (2011). Навчався на хімічному факультеті Одеського університету, історичному та журналістському факультетах МГУ. У 1975-му був заарештований і висланий з Москви. У тому ж році емігрував до США, закінчив Мічиганський університет, захистив дисертацію з теми «Мова Андрія Платонова», доктор філософії (1983). З 1989 по 2007 роки працював на радіостанції «Голос Америки» у Вашингтоні, на «Радіо Свобода» в Мюнхені та Празі. З 2009-го живе в Нью-Йорку.



Колишній громадянин СРСР і нинішній США, своєю батьківщиною Цвєтков вважає Україну. Поет народився в Станіславі (нині Івано-Франківськ), ріс в Запоріжжі і Євпаторії, навчався в Одесі. З 2006-го щороку приїздив в Україну в якості учасника провідних літературних фестивалів країни – «Київських Лаврів», Форуму видавців у Львові, Волошинського фестивалю в Коктебелі.
Вірші Цвєткова, які він записує без великих літер і розділових знаків, відрізняються епічною міццю, складністю синтаксису, різноманітністю лексики і багатством культурно-історичних алюзій. Він також займається перекладацькою діяльністю, зокрема, його перу належить новітній, вельми неординарний переклад шекспірівського «Гамлета» (2010). Крім того, Цвєтков відомий як публіцист ліберально-атеїстичного напрямку, автор безлічі статей в галузі філософії, політології, культурології та релігієзнавства.
В нинішній непростій політичній ситуації позиція Цвєткова цілком однозначна: він безумовний прихильник Євромайдана і затятий противник політики Путіна. Розмова з беззмінним учасником і першим лауреатом ( 2006 ) «Київських Лаврів» Forbes вирішив побудувати кілька незвичайним чином. Олексію Петровичу було запропоновано ряд стереотипних, іноді відверто безглуздих висловлювань, які слід було або підтвердити, або спростувати.

– Америка – світовий жандарм?

Так, як в позитивному сенсі, так, на жаль, і в негативному. Світ не може бути без жандарма. Є так звані суспільні блага, які великі держави виробляють крім своєї волі – для того, щоб забезпечити можливість торгувати виробленим продуктом. Так, Америка – жандарм, причому поганий жандарм. Але гірше було б, якби жандарма не було.

– Після того, що Штати творили в Югославії, вони не мають права засуджувати Росію за Крим і Донбас?

Вони мають повне право. В Югославії Сполучені Штати були на правій стороні. Насправді, вони втрутилися навіть занадто пізно, після різанини в Сребрениці і стрілянини у Вуковарі, після початку етнічних чисток в Косово, які загрожували перейти в геноцид. Добре це вийшло, погано чи, але самий негативний епізод стався, коли миротворці пішли з Сребрениці. Я думаю, югославські події символічного капіталу Штатам тільки додали.

– Українцям не слід було затівати Майдан – в результаті вони втратили Крим і отримали війну на Сході?

Звичайно, не слід було. В рабстві жити зручніше – тебе годують, одягають, можуть навіть зробити довшим ланцюжок, на якій ти сидиш... Однак у людей є й інші запити, вони чомусь вперто хочуть жити на волі. Для різних людей ціна свободи різна. Ті, хто вийшов на Майдан, згодні були сплатити цю ціну. В Україні таких людей поки що набагато більше, ніж у Росії.

– Владу в Києві захопила хунта фашистів і бандерівців?

Бредні, звичайно. Я не дивлюся телевізор і дізнаюся про подібні твердженнях від тих людей, яких знаходжу в соціальних мережах. Зате я прекрасно знаю багатьох з тих, хто виходив на Майдан, це мої хороші друзі. Якби я був тут, то вийшов би на Майдан разом з ними.

– Українці та росіяни – братські народи?

На жаль, в братстві настала криза. Дитинство у нас було спільне, але тепер ми розійшлися. Це розлучення дивовижний, ми довго жили разом, Україна – про це зараз мало хто пам'ятає – була ядром східнослов'янського світу, з якого культура поширилася на дрімучу Москву, і лише потім Москва перетягнула ковдру на себе. Тепер ці культури розійшлися і якийсь час будуть розвиватися по-різному. Проте, в Україні є російськомовне населення, яке нікуди не дінеться, з ним потрібно знайти якийсь консенсус і здатність жити разом. Це вже буде зовсім не Росія : ми ж бачимо, що англійська мова є і в Америці, і в Індії, і в Австралії, але Лондон при цьому нікому не указ.

– Путін зійшов з розуму?

О, ні, це занадто просте пояснення. І Гітлер, і Сталін не сходили з розуму, влаштована ними масова різанина була зовсім осмислена, кожен домігся саме того, чого хотів, тільки Сталін вчинив менше помилок. Путін робить те, що йому потрібно в нинішніх обставинах, – підвищує свій рейтинг і намагається відродити імперію. Власне, інших завдань крім самовозрожденіе і експансії у імперії немає.

– Росіяни зійшли з розуму?

Країна не особистість, ці терміни ми застосовуємо до неї метафорично. Не те щоб зійшли з розуму, але, грубо кажучи, заблукали. При цьому не можна все звалювати на погану владу – чомусь в Росії вона весь час погана.

– Розумом Росію не зрозуміти?

Це було сказано про певний складі розуму. І взагалі, Тютчев пожартував. Не можна сказати, що ця гірко-іронічна жарт виявилася невдалою – швидше, надто вдалою.

– Росія за своєю природою не може бути демократичною країною?

У тому вигляді, в якому вона залишилася в якості уламка імперії, зберігши в собі імперська свідомість, – так, не може. Демократію можна будувати тільки на місцях, її не можна будувати з Кремля. Спробували – не вийшло.

– «Наклепникам Росії» Пушкіна і Бродського – погані вірші?

«Наклепникам Росії», на жаль, – вірш гарний, воно зроблено цілком на рівні Пушкіна. Правда, воно підле. Типовий приклад генія і лиходійства дав людина, яка придумала це формулювання: вірш присвячений колишньому польському одному, чию батьківщину Росія втопила в крові. А ось «На незалежність України» Бродського просто жахливе, мені страшенно соромно не тільки за його думки, але і за те, як воно написано.

– Коли поети пишуть без великих букв і розділових знаків, вони просто випендрюються?

Для мене це просто автоматичний прийом. Ну що тут сказати – Аполлінер випендрювався? Слава богу, що був Аполлінер. До речі, наприклад, Маяковський взагалі не знав ніяких розділових знаків, йому їх Ліля Брик розставляла. Роль ком і крапок у нього виконувала «драбинка».

– Атеїстові важче жити, ніж віруючому?

Безумовно. У віруючого, грубо кажучи, є пропис, за якою можна жити. У нього є хтось, хто в кінцевому рахунку несе відповідальність за те, що відбувається. Атеїст же змушений брати відповідальність на себе. Це не означає, що, як у Достоєвського, «все дозволено». Навпаки, тобі кожен раз самому потрібно з'ясовувати, що дозволено, а що ні.


Переклав з російської – Богдан Гордасевич

 Chrome навчився видавати слово "Х...йло" замість "Путін"

У браузері Google Chrome з'явився новий додаток, який замінює слово "Путін" на слово "Х...йло".

"Наданий додаток для браузера Chrome відновлює історичну справедливість та замінює в тексті сторінки слово "Путін" і всі його відмінки на слово " X...йлo" - вказано в описі додатку.

Таким способом українські веб-програмісти реалізували електронну версію популярної кричалки футбольних фанатів "Путин — Х...йло! Ла-ла ла-ла ла-ла ла-ла-а...".


І повним текстом! - без крапок замість "у", як тут мушу, бо не вдається як є.

Дрібничка, здавалось, а воно ну дуже приємно

а ще варте уваги:
http://coub.com/view/163mz

Завтра, 18 травня, о 12.00 в Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" відбудеться щорічне урочисте вшанування пам'яті жертв політичних репресій 1937-1941 рр, повідомили УНН у прес-службі Мінкульту.



В заході, що має на меті нагадати нам про трагедію, що була спричинена сталінським тоталітарним режимом, візьмуть участь виконуючий обов'язки Президента України та Голови Верховної Ради України О. В. Турчинова, Прем'єр-міністр України А. П. Яценюка, Міністра культури України Є. М. Нищук, голова Київської міської державної адміністрації В. Д. Бондаренка, голова Київської обласної державної адміністрації В. М. Шандри.

Офіційні представники державної влади в знак шани покладуть квіти до могил загиблих, після чого відбудеться Народне віче



ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

30 квітня 1994 року відбулося відкриття Биківнянського меморіального комплексу жертвам комуністичного режиму.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2001 року № 546  поблизу селища Биківня у Биківнянському лісі в місті Києві створено Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», з метою увічнення пам'яті жертв політичних репресій 1937 – 1941 рр.
24 червня 2001 року у рамках офіційного візиту в Україну Биківню відвідав Папа Іван Павло II.
Указом Президента України від 17.05.2006 року № 400/2006 Державному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» надано статус національного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до державного реєстру нерухомих пам’яток України» Меморіальний комплекс в пам'ять жертв політичних репресій 1930-х років віднесено до об’єктів культурної спадщини національного значення.
Биківнянський ліс став останнім місцем упокоєння для понад 100 тисяч невинно розстріляних осіб, які були заарештовані радянською спецслужбою НКВС.
Стосовно Биковнянських поховань створювалось чотири Державні комісії 1944 р., 1971 р., 1987 р. і 1988-1989 р. р. Остання Державна комісія, яка була створена 08.12. 1988 року розпорядженням Ради Міністрів УРСР за № 534 після розкопок, часткової ексгумації жертв і свідчень більше двохсот свідків встановила, що у 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня поховані жертви сталінських репресій 30-х та початку 40-х років.
ДОВІДКОВО: Листом, до голови Держбуду від 20. 08. 2001 р., звертається секретар Ради охорони боротьби та мучеництва Польщі А. Пшевозьнік. Він, спираючись на якійсь газетні публікації, стверджує що ніби у Биковнянському лісі «спочиває біля 3500 поляків»
Російські офіційні джерела: Головний Державний архів Російської Федерації, головний архівіст Р.Г. Піхоня. Із доповідної Голови Комітету Держбезпеки при Раді Міністрів СРСР А. Шелєпіна до М.С. Хрущова від 03.03. 1959 р. №.Н-632-ш: «В Комитете Государственной безопасности при Совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетные дела и другие материалы на расстрелянных в том же году пленных и интернированных офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. Лиц бывшей буржуазной Польши…. Всего пол решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек из них: в Котынськом лесу (Смоленская область) 4421 человек, в Старобыльском лагере близ Харькова 3820 человек, в Осташковском лагере (Калининская область 6311 человек и 7305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Западной Белоруссии.
Вся операция по ликвидации указанных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 г. Все они были осуждены к высшей мере наказания по учетным делам заведенным на них как на военнопленных и интернированных в 1939 году.»
Українські офіційні джерела: Державний архів м. Києва, директор Б.П. Курінний, повідомлення від 21.09. 2001р. «Повідомляю, що в Державному архіві м. Києва відомостей про місця поховань на території м. Києва поляків-жертв тоталітаризму не виявлено»
1. Судмед-експерт Київского обласного бюро судово-медичної експертизи Юрій Коваленко: «Практически с 1971 г., я принимал участие во всех ексгумациях тисяч жертв репресий в Быковне. И со всей ответственностю заявляю: Да, там захоронены останкы, по крайней мере, несколькых десятков расстреляных в 40-м году польских офицеров''
2. Слідчий по особливо важливих справах Київської міської прокуратури Володимир Ігнатьев: «Так вот, четыре года назад, 89-м году в одном из вскрытых в Быковне ям, мы обнаружили останки не менее 30 польских офицеров''. ''Где расстреливали пленных – в Киеве или в Быковне, – сказать трудно. По всей вероятности, в Быковне. Но содержали их, насколько мне известно, в Лукьяновской тюрьме вместе с женами. Правда, на разных этажах. Кто были эти офицеры, установить тогда не удалось, а затем следствие и вовсе прекратили. Поднимите протоколы правительственной комиссии: там должны быть зафиксированы мои выводы''.
3. Бувший голова Київського міськвиконкому Микола Лаврухін: «Что касается поляков, скажу следующее. Если в Киеве и расстреливали польских военнослужащих, то речь может идти не о тисячах или сотнях, а нескольких десятках человек». «В захороненнях, мы обнаружили и останки восьми расстреляных женщин-полек».
26 листопада 2011 року на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили» Президент України Віктор Янукович взяв участь у церемонії вшанування пам’яті жертв тоталітаризму. Президент України Віктор Янукович взяв участь у відкритті наріжного каменя під будівництво Меморіалу пам’яті жертв репресій 1936 – 1941 років.
У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.
Біля селища Биківня у 1930-х – початку 1940-х років (до окупації німцями Києва) в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві органами НКВС. Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань розпочалося 1936 року.
В районі селища Биківня закопували приречених до розстрілу в позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконано у місті Києві. За даними науковців, у Биківнянському лісі покоїться понад 100 тис. репресованих комуністичною владою. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища понад 30000 осіб.
Ці могили було розкрито на огляд громадськості під час окупації німецькою владою з метою викриття злочинів більшовицького режиму. Однак після закінчення війни радянською владою всю інформацію було знову засекречено і проведено «власні розслідування»: три державні комісії 1945, 1971, 1987 років оголосили про те, що у Биківні поховані жертви фашизму. При цьому в ході діяльності останньої з них було виявлено та знищено багато документів. Лише четверта комісія у липні 1989 року оголосила, що у Биківні поховані жертви сталінських репресій.
Меморіал складається з семи об'єктів, розосереджених від головного входу до братської могили. Загальні композицію і філософську концепцію меморіалу складають як суто мистецькі твори монументальної скульптури, камені-присвяти, хрести – сакральні символи православно-християнської віри, так і природне історико-документальне довкілля – ландшафт.
На початку доріжки з гравію, яка веде у глибину лісу, ліворуч споруджено бронзову скульптуру чоловіка на повний зріст
(висота – 3,6 м), встановлену без плінта на ґрунт. Обабіч скульптури розташовані брили з сірого граніту, на одній з яких (праворуч) – лаконічна дата накладними бронзовими цифрами «1937». Скульптор створив психологічно сконцентрований «пам'ятник-стан». Чоловік, одягнений у чоботи, ватник, з речовим мішком в опущених і складених «у замок» руках. Документальна правдивість образу, максимально наближена до життєвої ситуації, є містким символом незчисленних репресованих, особистості яких були штучно уніфіковані, знеособлені, часто морально зламані, перетворені на аморфний натовп. Лише одна деталь натякає на минулий соціальний стан ув'язненого – окуляри, як риса, штрих до портрета колишнього працівника інтелектуальної сфери діяльності. Толерантний психологізм портретної характеристики свідчить про глибоку внутрішню трагедію людини (в широкому значенні – всього радянського народу), репресованої за власні переконання, ідеали, а потім і фізично страченої.
Ліворуч від доріжки з гравію, навпроти скульптури встановлено брилу з сірого граніту з написом: «Тут у 19 кварталі Биківнянського лісу поховані жертви політичних репресій». Неподалік від першої брили у лісі (праворуч від доріжки) – брила з сірого граніту без напису, на якій вибито хрест. Далі в лісі (ліворуч від доріжки) – ще одна брила з сірого граніту без напису, на якій також вибито хрест. У глибині лісу за поворотом, праворуч від доріжки – брила з сірого граніту з написом:«Найдорожче у вас – воля, ми оплатили її життям». У глибині лісу (праворуч від доріжки) – брила з червоного граніту з написом: «Ці сосни є свідками страшного злочину. Тут поховано тисячі невинно Убієнних. Поклонись праху їх. Вічна пам'ять».
У глибині лісу (в кінці траурної доріжки) на майданчику, викладеному брущаткою прямо розташована братська могила жертв репресій, ліворуч Центральний монумент Меморіалу із вічним вогнем, уздовж лівого боку розташовані гранітні плити із іменами українських осіб, які трагічно загинули у 1937 – 1941 роках. Праворуч польська частина Меморіалу із стіною пам’яті, братською могилою у вигляді горизонтально розташованого хреста, обкладено плитами із іменами поляків, що трагічно загинули.
На початку меморіалу – праворуч і ліворуч від скульптурної постаті репресованого (вздовж траси Київ-Бровари), а також у глибині лісу встановлено 87 стилізованих металевих хрестів. Архітектурно-просторове розпланування меморіалу разом з архітектурно-скульптурними об'єктами є вдалим вирішенням художньо-образної структури комплексу.
Щороку у травні місяці в Биківнянському лісі, що під Києвом, на місці поховань більше як 100 тисяч розстріляних більшовицькою владою людей відбувається «День скорботи», в якому, як правило, приймають участь депутати Верховної Ради України, депутати Київради, представники органів виконавчої влади, духовенство традиційних українських церков, представники партій і громадських організацій, а також широка громадськість Києва і гості столиці.
Наразі споруджено першу чергу міжнародного Меморіалу жертвам тоталітаризму 1937 – 1941 рр. на території Національно-історичного меморіального заповідника «Биківнянські могили». Автором проекту є Лариса Павлівна Скорик. В основу проекту покладено тему кам’яної меморіальної Стіни з тисячами відшуканих імен жертв, похованих у Биківнянському лісі. Стіна складається із фрагментів, що дозволяє вільно обходити биковнянські сосни, які самі є промовистими ландшафтними елементами загальної меморіальної аури. Стіна тягнеться через ліс із сходу на захід за напрямком однієї із смертних доріг і оточує територію площею 2,5 га.
21 вересня 2012 року за участю  президентів Польщі Б. Комаровського та України В.Ф. Януковича на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» було урочисто відкрито Міжнародний Меморіал жертв тоталітаризму 1937-41 рр., який включає в себе українську та польську частини меморіалу.
Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень розроблено Генеральний план розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» у м. Києві, яким  передбачено заходами на території Заповідника щодо створення Музейного комплекс, спорудження дзвіниці-пам’ятника, створення ландшафтно-меморіального парку та інші заходи з охорони, використання, музеєфікації об’єктів (пам’яток) Заповідника.

http://ua.bykivnya.org/page/storichniy_oglyad
http://io.ua/26510415p

Церемонія пам’яті 70-ої річниці депортації кримських татар відбулася в ООН



Після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів "через тиск з боку окупантів"

КИЇВ. 17 травня. УНН. Урочиста церемонія, присвячена пам’яті 70-ої річниці депортації кримських татар з кримського півострова, відбулася у штаб-квартирі ООН, передає УНН з посиланням на медіа-портал української діаспори VIDIA.
Участь у церемонії взяли активісти кримськотатарської громади США та Криму, постійні представники України та Польщі при ООН, артисти та громадські діячі.
На церемонії виступив постпред України при ООН Юрій Сергеєв, який зауважив, що депортація кримських татар з Криму стала для всього світу символом нелюдяності тоталітарної влади.
Він заявив, що українська влада стурбована ситуацією в Криму – "залякуваннями, обшуками та придушенням прав кримськотатарського населення в Криму, тим, що лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву заборонений в’їзд до Криму, тим, що заборонені церемонії в пам’ять про жертви депортації".
За його словами, після анексії Криму Росією понад 7 тисяч кримських татар змушені були залишити півострів "через тиск з боку окупантів".
Представник України заявиви, щонова  влада виступає за солідарність між усіма українцями, але агресори намагаються цю солідарність зруйнувати.
Нагадаємо, напередодні самопроголошений в.о. глави Республіки Крим Сергій Аксьонов заборонив проводити масові заходи на території Кримського півострова до 6 червня, а пізніше все-таки дозволив кримським татарам провести 18 травня мітинг з нагоди 70-ої річниці депортації на мусульманському кладовищі.

Артур Гончаров
http://www.unn.com.ua/uk/news/1343775-tseremoniya-pamyati-70-oyi-richnitsi-deportatsiyi-krimskikh-tatar-vidbulasya-v-oon

Також нагадуємо,  в Києві вшанули жертв депортації кримськотатарського народу

16 травня о 18:00 у Національній опері Україні відбувся вечір-реквієм, присвячений вшануванню жертв 70-й річниці депортації кримських татар та інших депортованих народів з території Криму.
На сцені Національної Опери виступили народні артисти України, відомі українські та кримськотатарські виконавці. Зокрема, народна артистка України Ада Роговцева, народний артист України Олексій Богданович, акторка та режисер Катерина Степанкова, кримськотатарські та українські виконавці – Джамала, дует «Сестри Тельнюк», Арсен Мірзоян, Ленара Османова та Едіп Асанов. Академічне виконання в програмі вечора забезпечували  Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки та Академічна чоловіча хорова капела ім. Л.Ревуцького.
В рамках вечора було презентована самобутня кримськотатарська культура. Серед іншого на сцені продемонстрували знаний автентичний танок – “Хайтарма” (“Повернення”), прочитали поетичні фрагменти літературних творів, зокрема, кримськотатарських, перекладених українською мовою. Протягом усього заходу демонструвалися архівні відео та фото матеріали про депортацію кримськотатарського та інших народів з Криму. Також у стінах Національно Опери було відкрито виставку творів кримськотатарського мистецтва.
Режисером вечора став Ахтем Сейтаблаєв, головний актор та режисер фільму «Хайтарма», першого художнього фільму про депортацію кримськотатарського народу.
Гостями заходу були перші особи держави, лідери кримськотатарського народу, дипломати, культурні діячі, державні діячі різних рівнів та інші запрошені.
Захід відбувся за підтримки Міністерства культури України, Міністерства соціальної політики України, Меджлісу кримськотатарського народу та ГО «Земляцтво кримських татар в місті Києві».
http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/

Рекордний державний прапор України занесено до Книги рекордів Гіннеса після надзвичайної події в Луцьку



Близько трьох сотень студентів зібралися сьогодні на Замковій площі, щоб розгорнути найбільший у світі прапор України. Його розмір – 40 на 60 метрів. Зауважимо, що цей прапор занесений до Книги рекордів Гіннеса.
Перед початком акції присутні розмальовували свої обличчя у патріотичні кольори і заплітали у волосся синьо-жовті стрічки. Більшість була одягнута у вишиванки.
Фотографи видерлися на Владичу вежу Луцького замку, щоб звідти зафіксувати рекорд.
Із вітальними словами до молоді звернулися очільник Волинського технікуму Національного університету харчових технологій Ігор Корчук, заступник голови Волинської обласної ради Ігор Гузь та голова організації «Батьківщина молода» Іван Крулько. Він розповів, що це прапор рекордно уже розгорнули у Києві та Львові, а далі він помандрує Україною і побуває на Сході та Півдні, щоб довести, що Схід і Захід разом. «Схід і Захід разом!» – підхопили присутні.
Молодь обережно розтягнула прапор на всі боки, співаючи патріотичних пісень. Також лунали крики «Слава Україні - Героям Слава». Присутні виконали і Гімн України.
Під подихи вітру велетенський прапор почав майоріти. Молодь «пірнула» під нього, де охоче пофографувалася на його фоні. Під прапором було дуже гаряче, адже утворився такий собі парниковий ефект. Але люди залазили і залазили під нього, щоб мати світлину на згадку.

http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/62249/

У львівському виборчому штабі кандидата в Президенти України Петра Порошенка відбулась прес-конференція щодо появи і поширенні в західному регіоні України друкованої продукції з абсолютно брехливою інформацією про їх кандидата, яку, за всіма наявними даними попереднього слідства, продукує виборчий штаб ВО «Батьківщина».
За повідомленням преси справа виглядає наступним чином:

Газета «Високий замок» від 13 травня 2014 року:

У Львові виявлено друкарню, що займалася очорненням одного з кандидатів у президенти

У Львові незаконно друкували газету, спрямовану проти кандидата в президенти Петра Порошенка.
Інформацію про виготовлення видання без будь-яких вихідних даних під назвою «Покращення по-новому» надав невідомий, зателефонувавши у виборчий штаб нардепа. На місце виїхала слідчо-оперативна група, яка провела санкціонований огляд приміщень друкарні. Під час перевірки виявили і вилучили більше п’яти тисяч примірників двох різних газет спрямованих на очорнення репутації кандидата в президенти.
У прес-службі штабу Петра Порошенка заявляють, про те, що власник друкарні, де  виготовляли незаконні газети, є депутатом обласної ради й вважається близьким до оточення Віктора Медведчука. Нагадаємо, минулого тижня газети із дискредитуючими матеріалами без вихідних даних були виявлені і вилучені у одній з друкарень Тернополя.
«Було виявлено дійсно газети. Однак даний зміст зараз вам сказати не можу, поки не буде проведена експертиза. Вісім пакетів поліетиленових опечатано , скріплено печатками, з понятими. Якого змісту газети зараз повідомити не можу. То буде виявлено в ході досудового розслідування», – зазначила Уляна Мудра, слідчий Франківського РВ ГУ МВС України у Львівській області.
Джерело: http://www.wz.lviv.ua/news/64838

Інтернет-видання «galinfo» – 13 травня 2014 р.:

У Львові виборчий штаб Петра Порошенка викрив спробу «чорнухи»

Сьогодні, 13 травня, під час брифінгу в Львові керівник виборчого штабу Петра Порошенка на Львівщині Олег Мандюк та заступник керівника центрального виборчого штабу Роман Зварич розповіли про поширену «чорнуху» проти кандидата в президенти Порошенка. На їхнє переконання, чорні технології проти свого конкурента використовують представники Юлія Тимошенко.
Як розповів Олег Мандюк, йдеться про розповсюдження газет з неправдивою інформацією про Порошенка. За словами керівника виборчого штабу Порошенка на Львівщині, йому зателефонував анонім і повідомив про те, що у Львові в друкарні на вул. Сахарова (за магазином «Фуршет») друкують газети проти їхнього кандидата в президенти. «Він сказав, що має бути мільйонний тираж цієї продукції», – додав Олег Мандюк.
Йдеться про друкарню «Молода Галичина». За словами Олега Мандюка, 12 травня в друкарні виявили такі газети: «Тільки факти» (3 тис. 270 примірників), «Покращення по-новому» (2 тис. 476 примірників).
Олег Мандюк розповів, що до цього видавничого дому має стосунок депутат Львівської
Своєю чергою Роман Зварич зазначив, що цей факт вже внесений до ЄРДР, наразі ведеться слідство.
Джерело: http://galinfo.com.ua/news/162230.html


А в той же день одни з провідних представників партії ВО «Батьківщина» прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк зробив публічну заяву наступного змісту

За повідомленням агентства «interfax» від 18:59 13.05.2014 взнаємо наступне:

Україна робить усе можливе, щоб провести вільні президентські вибори – Яценюк

Українське керівництво робить усе, щоб забезпечити проведення вільних і справедливих президентських виборів у країні 25 травня. Європейський Союз заявляє про свою підтримку таким виборам.
Як передає кореспондент агентства «Інтерфакс-Україна», такі положення прозвучали з боку глави українського уряду Арсенія Яценюка та президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу на прес-конференції, яка відбулася у вівторок у Брюсселі після зустрічі уряду України з Єврокомісією.
«Ми робимо все, що можемо, щоб ці вибори були чесними та прозорими. Ми хочемо стабілізувати ситуацію у Східній Україні, ситуація на півдні України стабільна, хоча Росія робить усе можливе, щоб загострити ситуацію. Ми розуміємо, що будуть певні гарячі точки, де буде складно провести вільні та справедливі вибори, але ЦВК робить усе, щоб усі українці отримали доступ до голосування за легітимного президента України», – сказав український прем'єр.
У свою чергу Ж.М.Баррозу заявив, що ЄС сподівається, що ці вибори «будуть чесними, вільними та відповідатимуть світовим стандартам».
«Ми підтримуємо організацію виборів у цьому руслі. Вони критично важливі для майбутнього України та майбутньої стабільності в цій частині Європи. Ми закликаємо всі сторони не підривати цих виборів. Нічого цим досягнуто не буде. Ті, що намагаються це зробити, мають зрозуміти, що вони не виграють від цього», – сказав президент Єврокомісії.
Джерело: http://ua.interfax.com.ua/news/political/204668.html

Також не можна не згадати про заяву-обіцянку іншого провідного представника партії ВО «Батьківщина», що обіймає зараз аж дві найголовніші посади в державі – виконуючого обов'язки президента України і голови Верховної Ради України Олександра Турчинова, який офіційно приобіцяв українцям чесні і прозорі вибори:
Одне з найавторитетніших інформаційних агенств світу «Бі-Бі-Сі» оприлюднило ще 26 березня, 2014 p. наступну інформацію:

Турчинов пообіцяв забезпечити прозорість виборів президента
 


Виконувач обов'язків президента України, голова Верховної Ради Олександр Турчинов виступив зі зверненням, пообіцявши забезпечити прозорість президентських виборів і закликавши кандидатів відмовитись від образ на адресу один одного.
«Ми зробимо все, щоб ці вибори були чесними, прозорими, демократичними. Я забезпечу, щоб жоден чиновник – ні центрального рівня, ні регіонального рівня – не мав можливості впливати на результати цих виборів або впливати на вашу думку», – заявив пан Турчинов.
Він пообіцяв, що влада заблокує будь-який адміністративний тиск на громадян і попросив кандидатів у президенти утриматися від «бруду» у боротьбі за посаду.
«Я дуже прошу, щоб ні кандидати у Президенти, ні їх політичні кампанії знову не пішли шляхом використання брудних технологій. Не треба принижувати один одного, не треба ображати», – наголосив в. о. президента.
Дострокові вибори президента призначені на 25 травня. До 4 квітня ЦВК має зареєструвати кандидатів та сформувати остаточний перелік учасників перегонів.
Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2014/03/140326_hk_turchynov_elections.shtml

Можна більше не давати коментарів та роз'яснень. Звичайно, що українські виборці вже досить добре знаються і без різних рекламних промоцій хто з політиків чого вартий і в кого слово – не полова, а вартісне зерно. Петро Порошенко протягував руку для об'єднання Юлії Тимошенко, але у відповідь отримав не просто відмову, але ще й ось таку підступно-гадючу засідку в стилі сепаратистів під Краматорськом і Слов'янськом.
Нічого: правда завжди перемагала і цього разу переможе. Не даремно в народі є приказка: багно до заліза не пристає – підсохне і обсиплеться.

Власна інформація – підготував Богдан Гордасевич

Сегодня, 08:39
Подписываем петицию о признании России спонсором терроризма!
Потратьте 5 минут на доброе дело!

переходите на страницу петиции
https://petitions.whitehouse.gov/petition/designate-russia-state-sponsor-terrori
sm/XMjbTltM

нажимаете внизу синюю кнопку CREATE AN ACCOUNT
заполняете форму
E-mail address *
First Name * (имя)
Last Name * (фамилия)
Challenge Question * (тут надо ввести ответ на вопрос, который написан над полем, переводите через google translate если не знаете английский)

далее нажимаете внизу синюю кнопку CREATE AN ACCOUNT

ждете письмо на почту

переходите по ссылке из письма (... to confirm this is a working email address: ...)

попадаете на страницу петиции
нажимаете зеленую кнопку SIGN THIS PETITION

Приглашаем друзей, родственников и знакомых!
Репостим на всех сайтах!
http://uainfo.org/yandex/320391-doneckie-shahtery-trebuyut-usilit-ato-i-otpravit-v-otstavku-mera-donecka.html

1. Пільга –  не честь

Знаю одну людину, яка проблему недолугості сучасної української влади домагається вирішити засобом імпорту урядовців всіх рівнів з країн Євросоюзу. Ідея має раціональну основу, тому що відучити українського професійного урядовця від корупції та інших зловживань владою просто неможливо, бо це його основа-основ: використання державних повноважень для власного збагачення. Але й ідея запрошувати іноземних фахівців керувати державними структурами в Україні за високу винагороду дуже легко спростувати, якщо узяти й уявити, що для перемог у автоперегонах треба просто набрати найкращих гонщиків з Формули -1, посадити їх на творіння Запорізького автозаводу і вимагати перемог у замганнях. Навіть не для фахівця буде ясно, що це безглуздо. Талановитий пілот боліда на змаганнях Формули -1 є тільки вершинкою величезного фінансового і технологічного айсберга, значна частина якого прихована від стороннього ока. Навіть найкращий пілот за найкращим болідом за найталановітіших інженерів та автомайстрів не зможе досягти перемоги, якщо погано спрацює команда простих техніків на піт-стопах. Власне те і є головною проблемою державного керівництва в Україні: не фаховість окремих людей, а вся структурна деструкція української влади. Сучасна влада в Україні сформована як рудементарна структура колишнього тоталітарного СРСР– «Совка», що є принципіально феодальна! Коли верхівка влади контролює все і вся з життя підданих, коли щось можна робити тільки за найвищого одобрення і дозволу «з гори» –  від влади, тоді життя і завмирає на рівні економічної потуги феодалізму. До речі, порівнняння СРСР з «совком», як інструментом для збирання сміття є дуже точним, тому що коли все-все збирають до однієї купи, то це інакше, як сміттям не назвеш, як і всі найгарніші продукти, зібранні до купи, стають просто помиями, мало приємними для вжитку.
Знаю також вже не одну, а досить багато людей переважно пенсійного віку і про-комуністичних поглядів, що озлоблено фиркають фрази типу:  «Ось вам ваш капіталізм!», «Ось вам ринкова економіка!», «Ось бачите, яке зубожіння навколо, а як раніше було добре» тощо. Не стану сперечатись щодо того, «кому на Русі жити добре» було, бо і рабство має свої суб'єктивні переваги. Наразі зазначу, що в Україні нема і не було всі ці 22 роки ринкової економіки, тобто капіталізму. Не має і не було! Є тоталітарна феодальна економіка з поділом на феодальні уділи та вотчини, де є свої багатії-феодали і бідна безправна чернь, але немає взагалі вільних людей! Навіть багатії не є за станом життя як абсолютно вільні особи, тому що всі вони залежні від вищих за них феодалів з владних структур. Де тут вільна суспільна активність особи, без якої неможлива вільна ринкова економіка, тобто –  капіталізм?! Нама! Вся сучасна економіка України пов'язана феодальними повинностями-поборами з низу до гори скрізь в усіх регіонах нашої держави. Капіталізм у нас ще тільки, як потрібна необхідність, маячить попереду, але називати економічне минуле і сучасне України капіталізмом –  це є або тупістю, або то є підступна комуністична брехня найвищого рівня. Всі розумні люди чудово свідомі того, що всі наші сучасні злигодні беруть свій початок у нерозумному достатку часів «застою» в СРСР, коли проживали-транжирили економічне майбутнє заради достатку сьогодення, що і спричинило розвал держави. Так само і зараз накопичені державні борги України вже обумовлюють і обмежують достаток майбутнього української нації, тобто наших дітей та онуків, яким треба буде ці всі борги повертати! Але як нам без значних запозичень утримувати величезну кількість соціальних пільг та інших субсідарних виплат в державі? Неможливо, тому що пільги давно втратили у нас головну свою  функцію допомоги нужденним. В Україні давно значну частина пільг отримують ті, хто є заможними! Зачасту завдяки саме тим пільгам і стають заможними! Не завдяки праці, як би це мало бути за нормальної ринкової економіки, а завдяки соціальному паразитизму! Причому наш соціум є схибленим психічно «совковим» минулим, тому що наявність пільг багато людей вважають за честь! Бути державним паразитом, соціальним утриманцем –  і то є честь!? Жахливо! Честь має бути у намаганні жити незалежним, самодостатнім і не жебрати й не красти з чужих кишень, а мати свій заслужений достаток і ще іншим допомагати –  ось що є справжня честь!
За що я люблю Галичину і Львів зокрема, так за оте бажання мати справжню честь і бути дійсно панами. Тому тут дуже легко визначити корінного мешканця від навезених «совків», що не є обов'язково москалями, але ці останні на сто відсотків пишаються своєю пільгою і з гордістю в голосі заявляють для всіх присутніх, сідаючи в громадський транспорт: «Посвідчення!!!». Місцеві галичани говорять це дуже стишено, виключно для водія і щоб не почули інші пасажири, а затим часто додають гривню, щоб не їхати зовсім задурно, як якась рагульня.
Не секрет, що найбільші пільги отримують державні службовці, силовики та депутати, а вже потім інші верстви, причому найменше отримує пільг власне найчисельніші безпосередні виробники державного достатку – робітники і селяни. На жаль, вони і найбільш байдужі до скасування подібної псевдо-соціалістичної системи пільг та державних субсидій на противагу тій зграї, яка ними користається. І тут важко щось зарадити, тому що люди праці думають переважно про працю і свій заробіток, але мало цікавляться підступністю надання пільг за їх рахунок, бо то все хитро приховано соціальними паразитами при владі.
За тим і кажу, що влада – не вада, якщо влада існує не заради себе самої, а виробляє правдивий управлінських продукт. Коли влада реально працює на спільне суспільне добро, звідки дістає свою заслужену частку, а не загрібає все-все добро виключно під себе, неначе курка, що порпається в смітті. Для цього потрібно найперше, щоб держава не була отою купою сміття: не була зібранням добросовісних працьовитих дурнів і розумних підступних паразитів, а була спільнотою, де кожен має те, що сам заробив і з того живе. Тільки так!
Можна багато описувати проектів вдосконалення влади і це потрібно робити, але для початку варто просто позбутись брехні, навіяних псевдо-соціальних стереотипів і найперше, що пільга – то є честь. Соціальний паразитизм не може бути честю! Ось що потрібно всім зрозуміти чітко і однозначно. Всяка соціальна допомога повинна бути чітко індивідуалізована, а не узагальнено-групова.
Я вже писав у статті «З народу до народу», що держава не є продуцентом всезагального добра і щастя, не є держава виробником достатку, а все, що комусь дається від імені держави – все це від імені держави у когось було забрано. Простіше кажучи: якщо хтось користується чужим добром, то навіть якщо він не відбирав його особисто, – він все одно є злодієм. Однозначно злодієм! Порядна людина користається тільки власним добром: заробленим, зробленим, купленим за свої гроші тощо. Допоки цього не усвідомить переважна кількість людей – доти у нас в країні не буде порядку і достатку як в цілому, так і в кожного добропорядного трудівника поокремо.  

Богдан Гордасевич

Ось кому в Росії жити добре
    
Подружжя росіян, які втекли з Санкт-Петербурга через переслідування за політичні погляди, спалили 6 травня свої паспорти громадян РФ на знак протесту проти російської агресії стосовно України.

Міра та Михайло Кузнєцови пояснюють своє рішення тим, що таким чином висловлюють своє ставлення до російської влади та її дій щодо України.

«Це наш акт протесту, це те, що ми можемо в нашій ситуації зробити і як ми можемо протистояти», – сказала Міра Кузнєцова.

Кузнєцови публічно спалили свої паспорти громадян РФ на  площі перед пам’ятником Шевченка у центрі Львова.

Раніше подружжя Кузнєцових мешкало в Петербурзі. Там, кажуть, зазнавали переслідувань через свої політичні погляди.  Як житимуть без документів далі - ще не знають, проте повертатися в Росію не збираються. Сподіваються, що вдасться виробити українські документи.

«Я етнічна українка, але мені важко буде довести, що мої бабуся та дідусь народились на території України. Я знаю, що потрібно робити запити в архіви, – каже пані Кузнєцова. – Я така ж людина, як і багато з вас».

Джерело: ZAXID.NET (там є відео події)