Рухаємося в майбутнє


СПРАВА ГРОМАД
ІДЕОЛОГІЧНИЙ МАНІФЕСТ
Після президентських виборів 2019 року Україна опинилася на порозі реваншу.
Реванш – це не тільки суттєве посилення російської загрози. Реванш – це повернення в політику сил та персоналій, які уособлюють державне управління із максимальним патерналізмом, надмірною концентрацією влади, вірою в популістів, які обіцяють створити соціально-економічне диво для всіх і кожного.

Тепер, як ніколи, важлива консолідація ініціативних громадян, які покладаються на себе, готові брати відповідальність за країну і усвідомлюють свою солідарність з європейським та євроатлантичним курсом України.
Ми – учасники громадського руху «Справа Громад» - вважаємо, що ініціативні громадяни зараз мають взяти на себе відповідальність за невідворотність європейського вибору України. Лише наша сила, воля і наснага зможуть зупинити повзучий реванш та вивести України з політичної та економічної кризи.

Ми – порохоботи, патріоти, небайдужі громадяни та активісти – запускаємо нову загальнонаціональну ініціативу для полегшення комунікації, розвитку мережі, вирішення технічних питань та координації зусиль конструктивної опозиції в Україні.

Наша ГО називається «Справа громад» (від латинського res publica — «справа громади»), бо ми впевнені, що саме згуртовані однодумці, громада, виведуть країну із кризи до здорового поступального розвитку.

Ми маємо потужний центр консолідації – Петра Олексійовича Порошенка. І маємо достатню кількість небайдужих громадян, які не залишаться пасивними спостерігачами, а впливатимуть на ситуацію у країні.
«Справа громад» оголошує відкритий набір членства. Критеріями прийому є доброчесність, сумлінність, відмінна репутація та тверда патріотична позиція.

Ми пропонуємо ознайомитися із принципами та цілями ГО на сайті https://spgr.org.ua і заповнити членську анкету. Ми шукаємо соратників, партнерів, прихильників по всій Україні. Нам потрібні люди з експертними знаннями у конкретних галузях, активісти та спостерігачі для роботи під час виборчої кампанії та після виборів.

У кінці травня у Києві відбудеться форум членського активу, на якому у ході інтенсивних «мозкових штурмів» будуть визначені завдання, цілі та стратегія ГО на найближчі місяці.

Наша організація стане кадровим резервом для оновленої партії «Солідарність». Наші рішення та ресурси допоможуть здоровій опозиції провести ефективну виборчу кампанію та здобути гідне представництво в українському парламенті.
Загалом, діяльність організації буде структурована довкола трьох основних напрямків:

«Захист» - фаховий моніторинг дій та рішень нової влади. Ми будемо відстежувати кожне порушення, кожен випадок злочинної недбалості, кожен корупційний сигнал. Ми забезпечимо відповідну суспільну та юридичну реакцію, виступаючи єдиним фронтом проти реваншу.

«Громада ідей» - робочі групи з підтримки реформаторських ідей, об’єднані довкола потужних лідерів, розробляють законопроекти та лобіюють їх прийняття.

«Громада територій» - територіальні об’єднання однодумців заради вирішення конкретних локальних питань.

«Ти зможеш!» - ми говоримо кожному небайдужому українцеві. Не втрачай віри у себе і свою країну, працюй. Ми допоможемо.

Приєднуйтесь до нас вже сьогодні, щоб завтра спільно долучитися до реформування Країни!
Сторінка на ФБ https://www.facebook.com/sprava.gromad/

SPGR.ORG.UA

З виборів Президента України 17 січня 2010 року

П О В І Д О М Л Е Н Н Я
Про результати голосування
у день виборів Президента України 17 січня 2010 року
та про прийняте Центральною виборчою комісією
рішення за цими результатами

Центральна виборча комісія на своєму засіданні 25 січня
2010 року на підставі протоколів окружних виборчих комісій про
підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих
округів та протоколу Центральної виборчої комісії про підсумки
голосування в межах закордонного виборчого округу, відповідно до
частин першої-третьої, п'ятої статті 84 Закону України "Про вибори
Президента України" ( 474-14 ) встановила результати голосування у
день виборів Президента України 17 січня 2010 року.
До списків виборців на виборчих дільницях було включено
36 968 041 виборець, з яких у голосуванні взяли участь 24 588 268
виборців.
За кандидатів на пост Президента України, включених до
виборчого бюлетеня для голосування у день виборів Президента
України 17 січня 2010 року, подано таку кількість голосів
виборців:
------------------------------------------------------------------ | N |Прізвище, ім'я, по батькові кандидата|Кількість | Відсоток | |з/п| на пост Президента України | голосів | голосів | | | |виборців, | виборців, | | | |поданих за| поданих за| | | | кожного | кожного | | | |кандидата | кандидата | | | | на пост | на пост | | | |Президента| Президента| | | | України | України, у| | | | | відношенні| | | | | до | | | | | кількості | | | | | виборців, | | | | | які взяли | | | | | участь у | | | | |голосуванні| |---+-------------------------------------+----------+-----------| |
 1 |БОГОСЛОВСЬКА Інна Германівна | 102 435| 0.41 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 | 2 |БРОДСЬКИЙ Михайло Юрійович | 14 991| 0.06 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 | 3 |ГРИЦЕНКО Анатолій Степанович | 296 412| 1.20 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 | 4 |КОСТЕНКО Юрій Іванович | 54 376| 0.22 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 | 5 |ЛИТВИН Володимир Михайлович | 578 883| 2.35 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
| 6 |МОРОЗ Олександр Олександрович | 95 169| 0.38 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
| 7 |ПАБАТ Олександр Вікторович | 35 474| 0.14 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
| 8 |ПРОТИТИВСІХ Василь Васильович | 40 352| 0.16 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
| 9 |РАТУШНЯК Сергій Миколайович | 29 795| 0.12 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
|10 |РЯБОКОНЬ Олег Васильович | 8 334| 0.03 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|11 |СИМОНЕНКО Петро Миколайович | 872 877| 3.54 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|12 |СУПРУН Людмила Павлівна | 47 349| 0.19 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|13 |ТИМОШЕНКО Юлія Володимирівна | 6 159 810| 25.05 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|14 |ТІГІПКО Сергій Леонідович | 3 211 198| 13.05 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|15 |ТЯГНИБОК Олег Ярославович | 352 282| 1.43 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 |16 |ЮЩЕНКО Віктор Андрійович | 1 341 534| 5.45 | |---+-------------------------------------+----------+-----------| 
|17 |ЯНУКОВИЧ Віктор Федорович | 8 686 642| 35.32 | |---+-------------------------------------+----------+-----------|
 |18 |ЯЦЕНЮК Арсеній Петрович | 1 711 737| 6.96 | ------------------------------------------------------------------
Не підтримали жодного кандидата на пост Президента України
542 819 виборців, що у відношенні до кількості виборців, які взяли
участь у голосуванні, становить 2.20 відсотка голосів виборців.
З огляду на те, що до виборчого бюлетеня для голосування у
день виборів Президента України 17 січня 2010 року було включено
більше двох кандидатів на пост Президента України і за
результатами голосування у день виборів Президента України жоден
кандидат на пост Президента України не одержав більше половини
голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, а отже, жоден
кандидат на пост Президента України не обраний Президентом
України, Центральна виборча комісія прийняла рішення про
проведення повторного голосування з виборів Президента України
7 лютого 2010 року.

Зарплата зростає, податки з неї також зростають



Размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Зафиксирован рост зарплат в Украине depositphotos.com Стало известно, что размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Читай также: Мини-рейтинг министерских зарплат: Кто и сколько заработал за март Об этом сообщается на портале Госстата. Такие данные свидетельствуют о росте размера номинальной оплаты труда на 22,1%, если сравнивать с мартом 2018 года. Увеличение реальной зарплаты в марте составило на 7,6%, если сравнивать с результатами заработка в феврале 2019 года, а также на 12,5%, если сравнивать с размером зарплаты в марте 2018 года. Читай также: Рекордно низкий уровень безработицы зафиксирован в странах ЕС Как отмечают в Госстате, средняя номинальная заработная плата штатного сотрудника в Украине за март 2019 года превышает минимальную зарплату, которая составляет 4 тысячи 173 гривны, в 2,5 раза. Лидером по уровню зарплаты является столица Украины, в которой зарабатывали около 16 тысяч 207 гривен. В Черновицкой области фиксируют самую низкую зарплату по стране - 7 тысяч 437 гривен. Динамика средней зарплаты ukrstat.gov.ua В данных не учитываются исследования на территории аннексированного Крыма и оккупированных областей Украины.


Источник: http://dengi.ua/budget/308639-Gosstat--Srednjaja-zarplata-v-Ukraine-vyrosla-na-25-
© Dengi.ua

В’язень Кремля Сущенко написав листа

В’язень Кремля Сущенко написав листа з російської колонії: подробиці

Сущенко просить у листах розповідати йому новини з України

В’язень Кремля Сущенко написав листа з російської колонії: подробиці
Опубліковано 02.05.2019  в Новини/Соціальна правда
 0

Незаконно засуджений у Росії український журналіст Роман Сущенко просить у листах розповідати йому новини з України.

Про це йдеться у його листі-відповіді набайдужій киянці, який має в своєму розпорядженні “Українська правда“, передає НАРОДНА ПРАВДА.

Сущенко звертає увагу, що посилки і бандеролі йому передають раз на 4 місяці.

“Бандеролі і посилки тут дозволені по одній в чотири місяці. Давайте візьмемо паузу на кілька місяців. Я вам вдячний за ваші малюнки, рецензії на сучасні фільми, а також за новини музики. Якщо на цьому ваше бажання не вичерпається, то попрошу вас ще поділитися новинами з Києва та України. Дефіцит на ці теми відчувається особливо”, – зазначає політв’язень.

Тим, хто хоче підтримати українських політв’язнів, нагадують, яких правил потрібно дотримуватися, аби листи пропустила тюремна цензура:
Листи мають бути написані російською мовою;
Текст мусить бути політично нейтральним;

На конверті важливо вказувати рік народження і повні ПІБ в’язня;
Крім того, якщо Ви хочете, аби адресат Вам відповів, додайте до листа чистий аркуш паперу і конверт. Навіть якщо Ви не чекаєте на відповідь, все одно папір і конверти стануть їм у нагоді – у в’язниці навіть вони в дефіциті.

В’язень Кремля Сущенко написав листа з російської колонії: подробиціВ’язень Кремля Сущенко написав листа з російської колонії: подробиці

Нагадаємо, 12 вересня Верховний суд Росії підтвердив вирок Роману Сущенко: 12 років колонії суворого режиму.

http://letmypeoplego.org.ua/uk/support/letter/

Американські десантники прибули в Україну

Американські десантники прибули в Україну тренувати українських військових (ФОТО)
  •  
  • 02/05/2019ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ

Понад 130 американських десантників прибули в Україну для підготовки українських воїнів. Впродовж наступних 9 місяців підготовку українських військових за стандартами НАТО здійснюватимуть воїни десантно-штурмової дивізії армії США, які прибули на заміну американським гвардійцям.

Сьогодні в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулась церемонія передачі повноважень між двома підрозділами американської складової місії JMTG-U.

Зокрема на заміну військовослужбовцям 278-го бронекавалерійського полку Національної гвардії США зі штату Теннессі, які перебували на Львівщині з літа 2018 року, до України прибули понад 130 військових 2-ї бригадної тактичної групи "Страйк" 101-ї повітрянодесантної (десантно-штурмової) дивізії армії США. Термін ротації на території України для американських військових становитиме 9 місяців.

У Міноборони зазначили, що американські гвардійці зі штату Теннессі добре справилися із завданнями щодо підготовки українських підрозділів в рамках "Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки — Україна" (JMTG-U) і отримали відзнаки Міноборони України. Представники армії США продовжуватимуть допомагати у тренуванні підрозділів Збройних Сил України за стандартами підготовки армій держав НАТО.

Також в Міноборони нагадали, що діяльність місії започатковано у 2015 році. Метою є сприяння внутрішньому оборонному потенціалу України та тренуванню ротаційних підрозділів в Україні.

Крім того, американські військовослужбовці продовжуватимуть навчання українських військових інструкторів, які у найближчому майбутньому мають повністю опанувати функції навчання особового складу на рівні батальйону.

Що відбувалося в Одесі 2 травня 2014р.

Від дня одеської трагедії 2 травня минуло п’ять років. Як це було? Чим закінчилося розслідування?
02.05.2019 Марин

Сьогодні виповнюється п’ять років з дня трагедії 2 травня 2014 року в Одесі. У той день загинуло 48 осіб – такої кількості жертв місто не бачило з часів Другої світової війни. В країні з тих пір відбулося чимало трагічних подій, але одесити продовжують згадувати 2 травня. Тим більше що суд у цій справі закінчився, по суті, нічим.

ЩО СТАЛОСЯ 2 ТРАВНЯ? Будь-які висновки і оцінки про те, що сталося в Одесі 2 травня 2014 року, беруться під сумнів. Що стосується фактів і хронології подій того дня, то найбільш повно і достовірно вони описані в матеріалах «Групи 2 травня», яка об’єднала експертів, громадських активістів і журналістів, які дотримуються різних, в тому числі й проросійських, поглядів (хоча більшість з них – прихильники європейського шляху України).

ПЕРЕДІСТОРІЯ. До початку травня 2014 року в Одесі склалися протиборчі структури Євромайдану і Антимайдану. Сили другого розташувалися в наметовому таборі на площі Куликове поле, неподалік від залізничного вокзалу. Це не влаштовувало багатьох, в тому числі главу ОДА Володимира Немирівського, який хотів провести на Куликовому полі військовий парад 9 травня. За даними дослідників трагедії, наметове містечко хотіли ліквідувати. На це була згодна і частини самих антимайданівців, які 30 квітня перенесли частину наметів з Куликового поля в Меморіальний парк 411-ї батареї на околиці Одеси.

За негласними домовленостями, передбачалося, що табір на Куликовому полі демонтують болільники-«ультрас» після закінчення футбольного матчу «Чорноморець» – «Металіст» в Одесі пізно ввечері 2 травня 2014 року. А правоохоронці повинні були без зайвих проявів сили затримати антимайданівців.

ХРОНІКА ОСНОВНИХ ПОДІЙ (детально – тут). 
1

В районі Грецької площі. Зранку 2 травня до 15.00 в Одесу прибували вболівальники «Металіста» (Харків). Перед матчем з «Чорноморцем» вони планували пройти по місту Маршем єдності України, про що було оголошено в ЗМІ.

Близько 13.30 антимайданівці почали збиратися на Олександрівському проспекті, недалеко від Грецької площі. Міліціонерам, які підійшли, вони сказали, що у них є інформація, ніби вболівальники мають намір знести табір на Куликовому полі.

До 15.00 на Соборній площі (теж неподалік від Грецької площі, але з іншого боку) зібралося не менше тисячі чоловік з українською символікою, атрибутикою «Чорноморця» і «Металіста». Там же була «Самооборона» (організована злочинна група активістів одеського Євромайдану в касках, зі щитами і кийками) – понад сто осіб. 
Прихильники Антимайдану і проукраїнські активісти сформували колони і спочатку рухалися в різні боки. Однак антимайданівці раптово поміняли напрям і, обігнавши міліціонерів, які супроводжували їх, рушили до Соборної площі. О 15.29 обидві колони зустрілися на вулиці Грецькій, і на ділянці між Російським драмтеатром і кафе «Жарю-парю» відбулися перші зіткнення. Обидві сторони почали кидати каміння, полетіли петарди з вражаючими елементами, димові шашки, зазвучали перші постріли.

Незабаром Грецька площа, провулок Віце-адмірала Жукова і прилегла частина вулиці Дерибасівської стали зоною бойових дій. О 16.10 на розі Дерибасівської та Віце-адмірала Жукова, імовірно з автомата АКС-74У, смертельно поранили активіста Правого сектора Ігоря Іванова. Через 15 хвилин був смертельно поранений євромайдановець Андрій Бірюков.

О 17.30-18.00 був пік протистояння в районі Грецької площі. З обох сторін використовувалося каміння, «коктейлі Молотова», вибухові пристрої. В результаті стрілянини з мисливської рушниці були вбиті активісти Антимайдану Олександр Жульков і Микола Яворський і поранено кілька людей, включаючи головного редактора видання «Думська» Олега Константинова і міліціонерів.

Бій тривав, але антимайданівці почали відступати. О 18.50 групи ультрас і проукраїнських активістів попрямували в бік Куликового поля (від Грецької площі – близько 3 км), щоб знищити табір Антимайдану. О 19.20 в ТЦ «Афіна» на Грецькій площі спецназ міліції затримав групу прихильників Антимайдану.
2На Куликовому полі (детально – тут). У табір Антимайдану на Куликовому полі надходила інформація про зіткнення на Грецькій площі і про те, що в їхній бік рушили ультрас. Але о 18.50 в таборі вирішили забарикадуватися в Будинку профспілок, що  знаходився на Куликовому полі, і тримати його оборону. Антимайданівці почали заносити в Будинок профспілок речі з наметового табору, в тому числі електрогенератор і пальне, а також каміння.

О 19.20 на площу почали прибувати проукраїнські активісти, а антимайданівці сховалися в Будинку профспілок. Прибулі почали знищувати намети і те, що в них було. З даху і з вікон Будинку профспілок в них полетіло каміння, «коктейлі» і вибухові пристрої. Атакуючі відповідали тим самим.

О 19.45 почалася пожежа в Будинку профспілок, і на гарячу лінію 101 надійшло перше повідомлення. О 19.54 розгорівся сильний вогонь у вестибюлі і на сходах біля центрального входу. Пожежа посилювалася, люди вистрибували з вікон.

О 20.14 прибула перша пожежна машина, о 20.18 – друга, притому що пожежна частина знаходиться за 500 метрів від Куликового поля.

О 20.50 основну пожежу було погашено, пожежники  гасили локальні осередки. Пожежники говорять про 20-30 загиблих всередині будівлі. Близько 23.00 експерти судово-медичної експертизи почали огляд тіл.

ЗАГИБЛІ. На Грецькій площі і на Куликовому полі (в тому числі в Будинку профспілок) 2 травня 2014 року загинули 48 осіб. Список загиблих – тут.

Кілька сотень людей отримали поранення.

РОЗСЛІДУВАННЯ. Після трагедії Одеська прокуратура і поліція почали розслідування. Слідчі дії велися з великим запізненням – комунальні служби Одеси прибрали сліди трагедії і вичистили місто вже наступного дня, 3 травня. Також розслідування розпочала Генпрокуратура.

Учасники «Групи 2 травня» відзначають, що розслідування трагічних подій велося дивно і, м’яко кажучи, непрофесійно. Наприклад, перше місце зіткнень, Грецьку площу, слідчі оглянули тільки через два тижні після події. В процесі розслідування цієї справи взагалі багато прогалин. Спочатку було близько 120 затриманих, під час ведення слідства їх кількість скоротилася до 22 осіб.

ВСІ ПІДСУДНІ БУЛИ ВИПРАВДАНІ за рішенням Іллічівського міського суду (Чорноморськ, Одеська обл.) У вересні 2017 року: суд визнав неспроможними докази обвинувачення. При цьому двох фігурантів «Справи 2 травня» – одесита Сергія Долженкова і громадянина РФ Євгена Мефьодова, виправданих судом у справі про масові заворушення, – знову затримали в суді за звинуваченням у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК). Вони всі під арештом, а Мефедов є кандидатом для обміну на українських заручників в РФ.

По суті, справа 2 травня розвалилася, хоча в травні 2018 року Генпрокуратура направила до суду обвинувальний акт проти трьох правоохоронців-учасників тих подій. У чому причина невдалого розслідування? Один з учасників «Групи 2 травня», журналіст Сергій Дібров назвав її: це корупція.

ЧИ Є ШАНСИ НА НОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ? У 2015-2016 роках експертам, які відстежують справу 2 травня, стало ясно, що офіційне розслідування ведеться неякісно і може не привести до покарання винних. Вже тоді лунали заклики до проведення незалежного розслідування. Наприклад, до цього закликав глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.

Тим не менш, у даний час нове розслідування не проводиться, і чи буде воно розпочато – невідомо.

МАТЕРІАЛИ ПРО ТРАГЕДІЮ. Про справу 2 травня, передумови трагедії та її наслідки створили безліч телепередач і публікацій в ЗМІ. З них найбільш об’єктивними, на наш погляд, є матеріали згаданої «Групи 2 травня». Про дослідження трагедії розповідається на сайті групи, там так само представлено документальний фільм «Одеська трагедія: кривавий слід «російської весни» і створений за матеріалами розслідування «Групи 2 травня» документальний фільм «2 травня. Без міфів». Перший доступний з російським озвученням і англійськими та німецькими субтитрами, а також з озвученням на італійській, іспанській, грецькій і французькій мовах. Другий фільм озвучений російською, англійською та німецькою мовами. 

https://uk.etcetera.media/8244-429.html

Чому ми програли Майдан? ч. 3

Зрештою, другим з-посеред її позитивних наслідків було названо "підвищення рівня національної свідомості (згуртованості та патріотизму)".

Проте серед її передумов сюжети, пов’язані з розвитком української політичної нації: "конфлікт між різними регіонами України", "нищення національної самобутності" та "незавершеність процесів попередніх революцій", – посіли лише 5-е, 9-е та 10-е місця.

Відповідно лише шостою з версій суті подій Революції виявилася "боротьба між Сходом і Заходом країни".

А як провідні ідеї Музею Майдану так само далекі 7-у, 9-у та 10-у позиції посіли "погляд на події з різних боків барикад", "примирення і консолідація української нації" та "Майдан як національна революція".

Отже, і економічні, і зовнішньополітичні, і національні мотиви, на думку українців, відігравали лише другорядну роль у подіях Революції Гідності.

Як не дивно це звучить для тверезих аналітиків, однак, у сприйнятті Майдану домінують мотиви етичного характеру, пов’язані з проблемами створення справедливого суспільства, визначенням долі та місця в ньому пересічної людини, стосунками між владою і людьми та людей між собою.

Так, 1-ю, 3-ю, 4-ю та 6-ю з передумов Революції опитані вважають "спробу узурпації влади командою В. Януковича", "посилення корупції", "посилення влади олігархів" та "системне порушення громадянських прав і свобод".

 

Першою та третьою причинами виходу людей на Майдан було названо "побиття студентів напередодні" та "бажання усунути В. Януковича і його команду", а найпершою версією суті подій Революції опитані визначили "усвідомлену боротьбу за захист прав".

Відповідно, 1-а, 2-а, 3-а, 6-а і 8-а з бажаних центральних ідей Музею Майдану – це "важливість демократії і прав людини", "героїзм майданівців, зокрема Небесної Сотні", "сила громадянського суспільства", "персональний вибір і соціальна відповідальність" та "важливість набутого досвіду і соціальних практик".

Однак, серед позитивних наслідків Революції з цими мотивами пов’язаний лише один, четвертий – "втеча В. Януковича та розпад його "команди"", відтак Майдан вирішив лише одну, найпростішу з проблем, що зумовили Революцію.

Натомість він приніс і великі негаразди у цьому плані, адже п’ятим негативним наслідком визначено "велику кількість вбитих українців на війні".

Щоб собі не гадали політики та аналітики, Революція Гідності, як й усі попередні Майдани, була рухом за встановлення справедливості у суспільних відносинах та захист базових прав людини – права на життя та гідне існування.

Адже найперший Майдан – Революція на граніті – був виступом проти Радянського Союзу – самого уособлення узурпації влади, офіційної брехні та підміни цінностей.

Другий – акція "Україна без Кучми!" – став відповіддю на безкарне вбивство відомого журналіста, третій – Помаранчеву Революцію – спровокувала спроба фальшувати результати президентських виборів.

Нарешті, на останній Майдан люди вийшли після того, як їх спочатку надурили з підписанням Асоціації з Євросоюзом, а потім брутально відгамселили.

На жаль, наслідком Революції Гідності, так само як і попередніх Майданів, встановлення справедливості не стало.

За такого порядку денного утримання гривні та відновлення армії, очищення банківської системи та отримання безвізу, створення Помісної Церкви та декомунізація, – усе це та безліч інших справжніх досягнень "колективного Порошенка" не мали в очах більшості українців аніякої ваги.

Адже годі пропонувати реформи людям, які прагнуть самої справедливості.

Встановлення справедливості, насамперед, очікують люди й від Володимира Зеленського.

Це переконливо доводять результати опитування, проведеного КМІС напередодні другого туру виборів.

Ось перелік десяти позицій, які набрали понад 5% відповідей на питання про невідкладні кроки, які має зробити наступний Президент у свої перші 100 днів:

–      знизити тарифи на комунальні послуги;

–      подати до парламенту законопроекти про зняття недоторканості з депутатів, суддів, Президента;

–      розпочати або пришвидшити розслідування найбільш резонансних корупційних злочинів;

–      розпочати переговори з Росією;

–      знизити зарплату топ-чиновникам;

–      розпочати переговори з ЄС та США щодо Донбасу і Криму;

–      пришвидшити розслідування злочинів проти Майдану;

–      ініціювати зміну системи парламентських виборів – скасування мажоритарних виборів і перехід до пропорційної системи з відкритими списками;

–      виставити на продаж приміщення, автівки та інші активи Державного управління справами, яке займається забезпеченням Президента;

–      ініціювати перезапуск антикорупційних органів (НАБУ, САП).

Усе це лише про справедливість і людське життя.

 

Адже і комунальні тарифи люди розглядають, насамперед, як "несправедливі", і відкриті списки ввижаються запобіжником від потрапляння до Ради недоброчесних політиків, і переговори з Росією та західними союзниками потрібні для того, щоб на Сході припинили гинути "наші діти, брати та чоловіки".

Таке беззастережне прагнення до справедливості здається наївним у наш раціональний час.

Але свята Тора вчить нас, що всі народи світу мають дотримуватися лише семи заповідей, три з яких стосуються суспільного ладу: не вбивати, не грабувати та встановити справедливий суд.

І душа кожної людини підсвідомо несе в собі це знання, отримане безпосередньо від її вищого джерела.

Однак, аби створити таке суспільство, треба, насамперед, виконувати найпершу заповідь – вірити в єдиного Бога.

Не просто носити хреста, кіпи чи хіджаба, ходити до церкви, синагоги чи мечеті, палко молитися, суворо постувати та справляти численні свята. А повсякчасно пам’ятати про Того, Хто створив цей світ, встановив йому закони та доручив нам його доглядати і виправляти. Не лише президентам – кожному.

Чому ми програли Майдан? ч. 2

Ця цифра, практично, збігається з відсотком тих, хто, попри все, досі підтримує Революцію Гідності.

Навряд чи хтось вважає, що участь у виборах двох останніх лідерів Майдану змінило би ситуацію.

Рейтинг Яценюка знаходиться поза зоною видимості, а Кличка на виборах мера сьогодні готові підтримати лише 18% киян.

Але і в опонентів ситуація не краща. Згаданих під час опитування двох лідерів Антимайдану – Віктора Януковича і Миколу Азарова – на виборах умовно репрезентували Юрій Бойко та Олександр Вілкул, які спільно отримали в першому турі 16%.

Решту майже 48% зібрали ті, кого можна назвати "обличчями Не Майдану" – Володимир Зеленський, Анатолій Гриценко, Ігор Смешко та інші знані, малознані та зовсім не знані діячі, які грали на цих виборах політичну масовку.

Отже, не випадає розглядати виграш Зеленського як перемогу реакції. Антимайдан програв так само, як і Майдан. Перемогу святкував Не Майдан. Але чого він хоче?

У лютому цього року Центр Разумкова провів опитування, під час якого намагався з’ясувати, як ставиться населення, зокрема прихильники провідних на той час кандидатів в Президенти, до 15 нагальних питань розвитку України. Виявилося, що ставлення це досить амбівалентне.

Так, жодна з запропонованих альтернатив не набрала більше 50% прихильників по семи проблемах:

- обмеження повноважень Президента,

- ринок і конкуренція або державне регулювання;

- залучення іноземних виробників та інвесторів або протекціонізм;

- індивідуальні пенсії або солідарна пенсійна система;

- приватизація або державне господарство;

- реформа освіти;

- співпраця з МФВ.

Ще по шести питаннях частка прихильників однієї з альтернатив ледь перевищує 50%:

- мир на українських, а не російських умовах;

- інтеграція до ЄС та НАТО;

- підтримка української мови;

- жорстка політика стосовно Росії;

- скасування медичної реформи;

- заборона продажу землі.

І лише два питання набрали абсолютну більшість голосів: 65% опитаних виступають за децентралізацію та понад 70% вимагають знизити комунальні тарифи.

 

Цікаво відзначити, що прихильники лише двох кандидатів мали яскраво виражені політичні переконання.

Так, Порошенка підтримували "реформатори", які прагнули продовження чинної політики, а Бойка – "реакціонери", які прагнули повернути все так, як було навіть не за Януковича, а за "дорогого Леоніда Ілліча".

Натомість показники прихильників Зеленського були практично тотожні середнім показникам серед усіх опитаних. Тобто виборцем Зеленського відпочатку був "пересічний українець" без вираженого політичного обличчя.

Найпростіше назвати прихильників Зеленського "інфантильними дебілами", які самі не знають чого прагнуть і очікують від свого обранця дива на будь-який смак.

Але демократія, за всіх вад, має щонайменше одну чесноту – вимагає поваги до "маленької людини", яка здатна в одну мить скинути з владного Олімпу будь-якого зарозумілого представника "еліти".

Тому краще все ж таки з’ясувати, чого насправді хоче "маленький українець". І в цьому нам знов-таки стануть у нагоді камертони Майдану.

Згадане опитування "Соціоінформу" містило низку запитань, порівняння відповідей на які дає змогу отримати чітке уявлення про очікування українців від Майдану та, відповідно, про причини сьогоднішнього розчарування.

Це питання про:

–    передумови Революції Гідності,

–    причини виходу людей на Майдан,

–    суть подій Революції Гідності,

–    5 основних позитивних та

–    5 основних негативних наслідків Революції,

–    а також про бажану центральну ідею Музею Майдану (відзначимо, що, попри все розчарування, дві третини опитаних вважають потрібним створення такого музею).

Людям, які вчилися за часів марксизму-ленінізму й до сьогодні чують звідусіль мантри про економічний занепад, першими на думку спадають, звісно, економічні мотиви будь-яких подій.

Дійсно, за результатами опитування другою з передумов Революції було названо "погіршення економічної ситуації".

Проте, ця тема не знаходить подальшого розвитку ані у розумінні суті подій Майдану, ані у баченні центральної ідеї Музею.

 

Єдине, де про неї знову згадується, це при визначенні негативних наслідків Революції, третім з яких названо "економічну кризу та безвладдя".

Насправді, ми маємо справу з класичною "відповіддю з телевізора", адже економічного погіршення не було перед Революцією, так само як не сталося кризи після неї.

Досліджуючи події, які від самого початку отримали назву Євромайдану, природно очікуєш домінування у них зовнішньополітичних мотивів, насамперед, європейського фактору.

Адже, другою з причин виходу людей на Майдан опитані обрали "відмову підписати асоціацію з ЄС".

Так само першим і третім з-посеред позитивних наслідків Революції було названо "підписання Асоціації з ЄС" та "набуття чинності безвізового режиму та біопаспортів".

Однак, як центральна ідея Музею Майдану "боротьба за європейський вибір" посіла лише п’яте місце.

Ба більше, четвертим варіантом суті подій Революції опитані назвали "переворот за підтримки Заходу", а восьмим фактором серед її передумов визначили "спробу країн Заходу посилити контроль над Україною".

 

Не дає задовільного пояснення і спроба звернутися до протилежного зовнішньополітичного фактора – російського.

Так, другою версією суті подій Революції було обрано "боротьбу за незалежність України".

Але при цьому серед її передумов "проросійська політика влади" посіла лише сьому позицію, а "визволення України з-під впливу Росії та боротьба за незалежність" було визначено лише останнім, п’ятим серед основних позитивних наслідків Революції.

Натомість, першим, другим та четвертим серед наслідків негативних було названо "війну з РФ", "АТО" та "втрату територій (окупація АРК та Донбасу)".

Не випадково, за такої контраверсійної оцінки російського вектору подій останніх років, ідея "Геть від Москви!" як провідна для Музею Майдану отримала схвалення лише 3% опитаних і посіла 11-у позицію.

Передостанньою версією є національні мотиви Революції.

 

Чому ми програли Майдан?

Чому ми програли Майдан?
Віталій Нахманович _ Середа, 24 квітня 2019, 13:53
Версія для друку
Віталій Нахманович
Історик і етнополітолог (Київ).
Науковий співробітник Музею історії Києва

Господи, як же помирати набридло!

к/ф "Той самий Мюнхгаузен"

У минулу неділю Президентом України з трикратною перевагою голосів була обрана людина, чий політичний досвід обмежується багаторічним глузуванням з усіх провідних політиків країни, а політичний образ тотожний обличчю гротескного кіногероя.

При цьому переможець нікого не надурив, адже він не обіцяв геть нічого.

Якщо хтось вважає, що Україна вчергове перемогла у національному виді спорту – бігу по граблях, – він глибоко помиляється.

Чи не вперше у новітній історії Україна опинилася на самому вістрі світового політичного тренду.

Адже протягом останніх п’яти років найбільші демократичні країни послідовно очолили антисистемні популісти: Нарендра Моді в Індії та Джоко Відодо в Індонезії (2014), Родріго Дуерте на Філіппінах (2016) та Дональд Трамп у США (2017), Андрес Мануель Лопес Обрадор у Мексиці (2018) та Жаїр Болсонару в Бразилії (2019).

І в Європі Україна не пасе задніх.

Згідно з великим дослідженням, оприлюдненого у листопаді 2018 року британською "Гардіан", за останні 20 років сукупна частка голосів, відданих за популістські партії різного спрямування у 31 європейській країні, зросла з 7% до 25%.

Кількість європейців, які живуть в країнах, до уряду яких входить хоча б один міністр-популіст, збільшилася з 12,5 млн у 1998 до 170,2 млн у 2018 році, тобто – до третини населення Євросоюзу.

Зрештою, комедійний актор з дипломом криворізького юриста на чолі держави – це ще не найгірший варіант, порівняно з багатостраждальною Венесуелою, яку вже вдруге поспіль очолює водій автобуса з атестатом середньої школи з околиці Каракаса.

Біда в тому, що у Венесуели, на відміну від нас, багато нафти, натомість у нас, на відміну від Венесуели, навколо забагато Росії.

Це означає, що жартувати часу немає.

Отже, чим швидше ми визнаємо, що поразки зазнав не особисто Петро Порошенко, а всі ті, хто ототожнює себе з Майданом – тим більше в нас шансів утримати Україну від чергової втрати державності.

І соціологія, якою останніми місяцями наповнений інформаційний простір, дає нам достатньо матеріалу для тверезого аналізу.

Першим і, можливо, найболючішим фактом є те, що Євромайдан не лише не став об’єднавчою цінністю, а й взагалі припинив бути цінністю для більшості українців.

Щойно 16 квітня було презентовано результати масштабного всеукраїнського дослідження, проведеного львівським "Соціоінформом" на замовлення Національного Музею Революції Гідності.

Згідно з ним, за минулі 5 років ставлення до Майдану змінилося кардинально.

Якщо під час подій його підтримували 58% опитаних, а не підтримували 32%, то наразі підтримують лише 35%, а не підтримують, відповідно, 55%.

При цьому частка тих, хто за цей час змінив своє ставлення до Майдану на позитивне, є незначною в усіх регіонах і становить у середньому 4% опитаних.

Натомість втратив Майдан за минулі п’ять років майже половину прихильників, адже якщо 31% опитаних підтримували його тоді й підтримують зараз, то 27% тоді підтримували, але зараз не впевнені, що він був потрібний.

 

На пряме запитання лише 48% відповіли, що, на їх думку, Майдан об’єднав Україну, натомість, 36% – що він її розколов.

І, можливо, найстрашніше: лише 5% опитаних вважають, що примирення і консолідація української нації має бути центральною ідеєю майбутнього Музею Майдану.

Сучасне ставлення до Майдану має своїм наслідком відповідне ставлення до його лідерів.

Так, вісім політиків найчастіше асоціювалися в опитаних з Майданом: Арсеній Яценюк, Петро Порошенко, Віталій Кличко, Юлія Тимошенко, Олег Тягнибок, Дмитро Ярош, Ольга Богомолець та Олег Ляшко. Їх згадували від 1% (Ляшко і Богомолець) до 26% (Яценюк) опитаних. Порошенка згадали 20%.

У першому турі президентських виборів "обличчя Майдану" (Порошенко, Тимошенко, Ляшко, Богомолець і Руслан Кошулинський, який офіційно репрезентував Тягнибока і Яроша) разом отримали менше 37% голосів.


Вибори другий тур 21 квітня 2019 р.

Результати голосування  По Україні Перейти до голосування 31.03.2019
% опрацьованих протоколів по Україні 100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні 18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні 2.31
Кандидат Графік % голосів виборців, поданих за кандидата Кількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.22 13 541 528
Порошенко
Петро
24.45 4 522 450
% опрацьованих протоколів по Україні100.00
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні по Україні18 491 837
% виборчих бюлетенів, визнаних недійсними по Україні2.31

КандидатГрафік% голосів виборців, поданих за кандидатаКількість голосів виборців, поданих за кандидата
Зеленський
Володимир
73.2213 541 528
Порошенко
Петро
24.454 522 450