Профіль

Anne

Anne

Ірландія, м. Уотерфорд

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Що для Вас важливіше?

Куди? чи З ким?
Що для Вас важливіше?

Зазвичай я дотримуюсь тиші і нейтралітету в спілкуванні. Не дозволяю собі критикувати, ображати чи обговорювати поза спиною взагалі, тим більше у незнайомому середовищі…

Та сьогодні пригадалась збережена мною замітка про спілкування, відносини між людьми….

 

[ Читати далі ]

Є такі люди....


Ти знаєш, є така ніжність, яку неможливо описати словами... Вона така... Бездоганна, по-особливому солодка і невловима... Лише мить у вічності... Чи вічність у цій миті...

[ Читати далі ]

Дотик до душі

З минулої краси — лишились тільки очі...
Вік, витримки та біль — все випили до дна.
Лишень душі тепло у погляді жіночім
та іскорка надій... десь глибоко... одна...

Вона змирилась з цим і дзеркало не сварить.
Лиш погляд не підводить. Чого чекати там?
Про юні свої весни у снах і досі марить,
наперекір зрадливим, швидкісним літам.

А промені тепла цілують її очі.
Це не її весна, та любо все одно...
Хто ж зрозуміє сум і радості жіночі?
І загадковий погляд в зачинене вікно...

Мережа


Музика...

...лише сім нот....
за допомогою яких можна передати все, 
що не можеш промовити словами....


Весна. Травнева ніч...




І серед тисячі, мільйонів різних слів
Чомусь так хочеться промовити лиш тишу.
Сплітаю згадками вінок весняних днів,
Ловлю в повітрі тепле пасмо найніжніших
Нічних орбіт. Весна... Морозить, аж пече.
Тобі в долоні світ – верни, коли не треба.
Моє від мене, ні, ніколи не втече,
А що пішло – було бажанням тільки неба.
Весна. Травнева ніч. Морозить, аж щемить,
І тиша грається майстерно почуттями.
Слів недосказаних рапсодія звучить
Десь у душі. Лягає втома між рядками...

Наталія Гордієнко



Відвертість

Відвертість робить нас вразливими...
Щоб впустити іншу людину в свій світ, їй потрібно безмежно довіряти......
 



Навіщо ми тут?


Чим би ми тут з вами не займалися, 
це ніяк не зближує нас. 
Звичайно, ми набуваємо якогось значення один для одного в процесі спілкування. 
 Але для того, щоб по-справжньому стати близькими, друзями
необхідно зробити вибір і надати особливого сенсу одній людині....



Сьогодні була страшна ніч.....
Пам'яті всіх, хто залишився по ту сторону Світла.....
......................................................................................
Йти не страшно,
коли є хоч одна людина, що тебе пам'ятатиме.


Світла та вічна пам'ять усім, чиє життя забрала війна.
Пам'ять сильніша за смерть. 
Доки ми пам'ятаємо, наші близькі залишаються з нами, вони — «по цей бік», 
у наших серцях, думках та вчинках.
Тримаймося. Світло завжди перемагає темряву. 
Щирі співчуття всім, хто втратив рідних.

За вікном дощ.... Він плаче разом зі мною....

Уве. Подяка.

" Смерть - незбагненна річ. Люди проживають ціле життя, ніби її не існує, але часто вона виступає одним із найсильніших стимулів, щоб жити. З часом хтось цим  так проймається, що починає жити суворіше, упертіше, завзятіше. Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам'ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності.

А час -  дивовижна річ. Більшість із нас живе тільки тим часом, який маячіє прямо перед нами. Кілька днів, тижнів, років. Найболючіший момент у житті кожної людини, мабуть, настає з раптовим розумінням, що вона  вже дожила  до того віку, коли позаду всього більше, ніж попереду. І коли час уже стелиться перед тобою, треба жити чимось іншим. Можливо, спогадами. Полудень під сонцем, і чиясь рука, стиснута у твоїй руці. Аромат квітників у свіжому цвіту. Вихідні в кав'ярні. Може, онуками. Хтось знаходить сенс у житті заради майбутнього інших. І коли Соня покинула його, Уве не помер разом з нею. Він просто перестав жити.
Горе - немислима річ."

Фредерік Бакман. Чоловік на ім'я Уве.

***
Неймовірна, добра, бентежна книжка... Зачаровує з перших сторінок.
Так несподівано в нашому житті з'являється зовсім незнайома людина, яка з плином часу перетворюється на близьку, друга, глибоку емоційну прив'язаність....

Слова подяки людині, що показала мені цей Світ.

***

13 травня - Всесвітній день кульбаби.




Коли весняне сонечко посилає свої перші теплі промені на землю, а галявина вкривається зеленим килимом, по траві миттєво розсипаються яскраво-жовті квіти – кульбаби.
Для одних ці рослини – звичайні бур’яни, для інших – компонент вітамінних страв, адже із зелені готують вишукані салати, а із квіток варять смачне варення.
Окрім того, квітка володіє цілющими властивостями, тому широко використовується в медицині.
Як бачимо, кульбаба – рослина універсальна. Тому недарма в її честь було запроваджено окреме свято, яке так і називається – Всесвітній день кульбаби.