Блог Anne

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Anne

Уве.

09.05.26, 21:40
дозвілля, думки вголос

...Неймовірна книжка. Вона викликає у мене суперечливі почуття.

Я змушена робити те, чого ніколи не дозволяла собі робити й не робила. Підглядати за життям іншої людини у шпарину....

Чоловіка на ім'я Уве...

Дивні відчуття, до яких я не звикла. Мене завжди оточувало й приваблювало зовсім інше. Інші світи, інші події... Інакші.

Стрімкіші. Динамічніші. Інколи заплутані, інколи несподівані. Яскраві.....

А тут... Звичайне життя, тиша, розміреність і непересічність. Спокій і в чомусь гармонія. Відвертість і впевненість в собі й своїх переконаннях...

Та чомусь зупинитися я не можу. Продовжуючи день у день потроху просуватися стежинами чужої долі......

Це захоплює. Хоча не розумію - чому....

...І нехай весь Світ зачекає. Я читаю...

Коментарі: 8

Anne

Слова, непідвладні часу....

09.05.26, 16:30
мова сердець

..не було ні листа..ні записки...взагалі....нічого....
..коли він перевернув конверт, на його письмовий стіл посипалися..пелюстки троянд -

найглибшого, найоксамитнішого..червоного тону.. який йому доводилося бачити...
..так розмовляти вміла тільки....Вона......................

(С. Кінг Серця в Атлантиді)

Слова, непідвладні часу — це мудрість, поезія та ідеї, які зберігають актуальність крізь віки, надихаючи покоління.

Вони витримують суспільну переоцінку цінностей, стаючи фундаментом культури та пам'яті, втілюють справжні цінності, віру та незламність.

Вони про те, що справжні почуття, призначені Долею, долають будь-які перешкоди.

Показують справжній сенс незалежності, свободи та боротьби за переконання.

Це роздуми про життя, смерть і вічність. Про те, що час байдужий, він забирає всіх....

Коментарі: 2

Anne

Відверто вголос

08.05.26, 05:15
думки вголос

Найбільша брехня, яку мені говорили в дитинстві: «Будь добра до людей — і вони будуть добрі до тебе».

Ні. Доброта не гарантує доброту у відповідь.

Світ рухається не справедливістю, а вигодою. Люди усміхаються, коли ти їм потрібен, і зникають, коли ти не потрібен.

Вони проявляють свою доброту лише доти, поки це їм вигідно.

Я зрозуміла, що бути занадто доброю — це все одно, що стікати кров’ю перед зграєю вовків.

Чим більше ти віддаєш — тим більше вони беруть, поки від тебе не залишиться нічого, окрім мовчання.

Вони назвуть тебе хорошою людиною, висмоктуючи з тебе саму душу.

Доброчесність без сили — це слабкість.

Якщо у твоєї доброти немає меж — ти не благородна, ти здобич.

Світ поважає силу, а не жалість. Він схиляється перед упевненістю, а не співчуттям.

Тож будь доброю, але не наївною.

Допомагай іншим, але ніколи — ціною власного спокою.

Мудра людина дарує тепло, але береже свій вогонь.

Бо правда в тому, що світ винагороджує не доброту, а контроль.

І інколи найкраще, що ти можеш зробити — це просто перестати чекати милості від вовків.

Мережа

Коментарі: 4

Anne

Зі святом!

07.05.26, 09:00
зі святом

8 травня Україна відзначає День пам'яті, примирення та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

[ Читати далі ]

Коментарі: 0

Anne

Відпусти і побачиш правду...

07.05.26, 06:50

Доля не забирає твоє. Вона лише прибирає те, що не мало залишитися.

Те, що справді твоє, знайде шлях до тебе навіть через час, відстань і випробування.

Іноді втрати - це не кінець, а звільнення місця для свого...

(передбачаючи реакцію - вислів НЕ ПРО ВІЙНУ)

Коментарі: 2

Anne

Ліна Костенко. Крила.

06.05.26, 08:00
українська поезія

Коментарі: 0

Anne

Життя знаменитих людей - Майл Джексон

05.05.26, 12:00
мова сердець

Живи на повну!

Проживи своє життя яскраво!

Легенда танцю у віці 84 років кинула виклик Майклу Джексону… Через 5 хвилин Фред Астер плакав.

"Майкл, це не танець. Це атлетика».

Фред Астер сказав це о 16:18 16 травня 1983 року, у гримерці NBC, заповненій пензлями, сценаріями, згорнутими кабелями та нервовим гулом перед телевізійним ефіром. І дванадцятеро людей одночасно відчули, що опинилися в кімнаті, де минуле збирається кинути виклик майбутньому, не знаючи, що вийде звідти на емоційних колінах.

[ Читати далі ]

Коментарі: 3

Anne

Про котів....

04.05.26, 11:00

Кіт мого сусіда має деменцію й постійно забуває, що, взагалі-то… він у нас не живе.

Щоранку, з точністю годинника, він приходить до нас на подвіря, і нявкає під дверима з виглядом упевненої істоти, яка вже роками платить іпотеку.

Він не заспокоїться поки ми його не впустимо. Потім стрибає на диван і знову нявчить, випрошуючи смаколики, і вмощується так зручно, ніби це його власна вітальня.

Ми дивимося на нього й максимально лагідно кажемо: «Друже… ти ж тут не живеш».

Він дивиться у відповідь майже обурено — наче це ми тут щось плутаємо.

Але якщо в його маленькій пухнастій голівці ми є частиною його щоденної рутини — хто ми такі, щоб заперечувати?

Тож ми офіційно підвищили його до співмешканця на пів ставки: оренду не платить, трохи бешкетує, займає диван без дозволу… але його обожнюють усі.

І, можливо, зрештою він вчить нас однієї простої й красивої речі: деяким візитам не потрібна пам’ять, щоб бути особливими — достатньо серця, аби знати, куди повертатися.

Мережа