Льодовик Судного дня

• Хто досліджував: Даніель Голдберг, Матьє Морліньєм та Ноель Гурмелен у рамках Міжнародної співпраці з вивчення льодовика Туейтс (ITGC)
• Де опубліковано: Geophysical Research Letters (Wiley / AGU), лютий 2026
• Що досліджували: Методи калібрування комп’ютерних моделей утрати льоду на основі супутникових даних 2004–2017 років
• Головні результати: Моделі, скалібровані за висотою поверхні льоду, точніші за моделі на основі швидкості; прогнозовані темпи утрати льоду до 2067 р. — 180–200 млрд тонн/рік
• Ключовий висновок: Стоншення льоду може поширюватися на ~100 км углиб льодовика вздовж глибокого підльодовикового трогу, що вказує на потенційну нестабільність морського льодовикового щита.

Льодовик Туейтс — найширший у світі: близько 120 км завширшки. Його площа становить 192 000 км, що більше за американський штат Флорида. Але не розміри роблять його найнебезпечнішим льодовиком планети. Справа — у його розташуванні та геологічній нестабільності.

Туейтс стоїть на краю глибокого морського басейну — наче кришка на ободі каструлі. Більша частина Західного антарктичного льодовикового щита лежить нижче рівня моря, і саме тому вона особливо вразлива до прискореного танення. Якщо теплий океан підбереться під основу — процес може стати незворотним.

Льодовик Туейтс відповідає за близько 4% усього підняття рівня моря на планеті і вже сьогодні є одним із найбільших «донорів» зростання океану. Це не абстрактна цифра — це щорічна «данина», яку людство платить за спалювання викопного палива.

Щоб зрозуміти майбутнє льодовика, науковці використовують комп’ютерні моделі — цифрові двійники реального льоду. Але такі моделі потрібно «навчати» на реальних спостереженнях із супутників. Нове дослідження порівняло два підходи: калібрування за швидкістю руху льоду та за зміною висоти поверхні.

Результат виявився несподіваним. Моделі, що калібрувалися за даними про зміну висоти поверхні, показали найкращу відповідність спостережуваним темпам утрати об’єму льоду та прогнозували найбільші майбутні втрати — 180–200 млрд тонн/рік до 2067 року.

Уявіть, що ви намагаєтеся передбачити, наскільки швидко тане крижаний куб у склянці. Можна вимірювати, як він рухається по скляній стінці — але значно точніше дивитися, як зменшується його висота. Саме таку логіку застосували автори дослідження.

«Наші результати демонструють, що методологія калібрування критично впливає на прогнози в масштабі цілого століття», — стверджують автори дослідження.

Головний ворог Туейтса — не повітря, а океан. Тепла водна маса, відома як Циркумполярна глибинна вода, методично підточує основу льодовика знизу, проникаючи через підводні жолоби. Саме про ці приховані канали під льодовиками Західної Антарктики ще у 2017 році попереджали дослідники NASA — і тоді ж з’ясувалося, що вони набагато глибші, ніж вважалося раніше.

Льодовик спирається на похилий морський берег, який опускається в глибину материка, і за відсутності бічного опору та підпору від прилеглих льодових шельфів така конфігурація може призвести до нестабільного та незворотного відступу.

Льодовий шельф Туейтса — плаваюче продовження льодовика — стрімко змінюється і в найближчому майбутньому може повністю зруйнуватися. З його зникненням зникне і захист, який він забезпечує льодовику.

Паралельно з моделюванням розгортається справжня наукова детективна операція просто на льодовику. Науковці вперше в історії пробурили свердловину завглибшки кілометр крізь лід — щоб безпосередньо спостерігати, як тепла океанська вода розплавляє його знизу. Дані надходять щодня через супутники.

«Це один із найважливіших і найнестабільніших льодовиків на планеті, і ми нарешті можемо побачити, що відбувається там, де це найбільш важливо», — зазначив доктор Пітер Девіс, фізичний океанограф з Британської антарктичної служби.

Більше 100 науковців беруть участь у семирічній програмі вартістю 50 мільйонів доларів — Міжнародній співпраці з вивчення льодовика Туейтс, фінансованій Національним науковим фондом США та британською NERC.

«Весь регіон є воротами до зони, яка знаходиться значно нижче рівня моря», — зазначив Бернд Шойхль, дослідник земних систем з Університету Каліфорнії в Ірвайні.

Якби льодовик Туейтс повністю зруйнувався, глобальний рівень моря підвищився б на 65 сантиметрів. Але це лише початок ланцюгової реакції.

Масштаб загрози стає ще зрозумілішим, якщо поглянути на загальну картину: за даними досліджень, Антарктида і Гренландія разом втратили понад 7,5 трлн тонн льоду за останні 30 років — і темпи прискорюються. Туейтс — найнебезпечніший «внесок» у цей процес.

Льодовики Амундсенського морського сектора вже зараз вивільняють майже стільки ж льоду в океан щорічно, скільки весь Гренландський льодовиковий щит. А якщо зруйнується весь Західний антарктичний щит — Маямі, Бангладеш, Нідерланди, Шанхай, Мумбаї опиняться під загрозою регулярних підтоплень.

Негайне та стійке скорочення викидів вуглецю залишається найкращою надією на уповільнення втрати льоду та запобігання подібній нестабільній деградації в морських секторах Східної Антарктики.

• Льодовик Туейтс названо на честь американського геолога-льодовикознавця Фредріка Т. Туейтса — але він ніколи не відвідував цей льодовик особисто.
• У 2019 році NASA виявило під льодовиком підводну порожнину завбільшки дві третини Манхеттена — вона утворилася переважно за три попередні роки.
• Айсберг B-22A, що відколовся від Туейтса ще у 2002 році, простояв застряглим на морському дні понад 10 років — а потім раптово почав рухатися у 136 разів швидше, ніж раніше.
• Геотермальна активність під льодовиком вдвічі перевищує середній світовий рівень — і в 3,5 раза більша в окремих гарячих точках, що додатково прискорює танення знизу.
• До льодовика майже неможливо дістатися: від Великої Британії дорога займає до місяця — три перельоти, а потім вертоліт над антарктичним безмежжям.
• Найбільші події відколювання криги на льодовику сейсмічно реєструються на відстані до 1600 км.

Для науки: Нове дослідження встановило, що вибір методу навчання моделей кардинально змінює прогнози на 100 років уперед. Попередні оцінки могли систематично недооцінювати загрозу — і вчені тепер переглядають цілий масив кліматичних моделей.

Для політики: Кожне десятиліття бездіяльності звужує вікно можливостей. Прискорення відступу льодовика через XXI і XXII століття є прогнозованим, а загальний колапс Західного антарктичного льодовикового щита не може бути виключений.

Для технологій: Паралельно розвивається ідея будівництва підводної «стіни» — 150-метрової завіси, що мала б блокувати доступ теплих вод до основи льодовика. Проект перебуває на стадії прототипування.

Для людства: Час — єдиний невідновлюваний ресурс у цьому рівнянні.

Чи може Туейтс повністю зруйнуватися найближчим часом? Ні — у найближчі кілька десятиліть повний колапс малоймовірний. Але процес уже запущено і він прискорюється. Рішення, прийняті сьогодні, визначать, наскільки швидко це відбудеться.

Чому саме Туейтс такий небезпечний, а не інші льодовики? Через унікальне розташування: він стоїть на схилі, що опускається вглиб континенту нижче рівня моря. Чим більше танення — тим більша площа льоду контактує з теплою водою, і процес посилює сам себе.

Що означає підняття рівня моря на 65 см для звичайних людей? Це постійне затоплення частин прибережних міст, посилення штормових нагонів, втрата сільськогосподарських земель на дельтах річок. Бангладеш, острівні держави Тихого океану, Нідерланди, Флорида — ці місця відчують наслідки першими.

Чи можна зупинити танення Туейтса? Повністю зупинити вже неможливо — процес розпочався. Але масштаб і швидкість катастрофи залежать від того, наскільки швидко світ скоротить викиди. Є й інженерні ідеї, але вони ще не перевірені в реальних умовах.

Льодовик Туейтс — це не просто шматок льоду на краю Землі. Це годинниковий механізм, закладений у фундамент нашої цивілізації. Новий прогноз — 180–200 мільярдів тонн льоду щороку до 2067 року — це не просто цифра з наукової статті. Це кількість часу, що залишилася на прийняття рішень, які визначатимуть, якими будуть узбережжя Землі через 200 років.

Людство вперше в історії може спостерігати — у реальному часі, через супутники та підводні датчики — як тане замок, що утримує океан від узбереж. Питання не в тому, чи відбудеться це. Питання — чи ми скористаємося часом, що ще є.