14:10 09 липень Київ, Україна
Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?
Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.
На жаль, не всім це вдалося зробити безболісно. Мотор Січ, доля реалізації продукції якого на російський ринок становила понад 50%, не була винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва Мотор Січ обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. В свою чергу незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбився на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства.
https://daily.rbc.ua/rus /show/kitayskie-biznesmeny-pytalis-nelegalno-zavladet-1506314446.html).
Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталися в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку. Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави. Однак історія не допускає умовностей, з втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, адже прийшло усвідомлення, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.
Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися такий вертоліт мав двигуном виробництва саме Мотор Січ.
Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзин пакетів акцій (для тих, хто не пам'ятає, Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ"), а сама персона покупця акцій.
Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі досить мало, майже всю інформацію, яку ми викладемо далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і Мотор Січ.
Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.
При цьому, ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.
Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює, хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.
Так, в своєму інтерв'ю
https://wglh.com/stock/comment/850515/ Ван Цзин розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту. Таким проєктом в 2013 році стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері. Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізацію зазначеного проєкту було зупинено після окупації Криму Росією.
Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, привертали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали. Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки підписання меморандумів і участь у виставках.
Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є. Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei, наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.
Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?
Можливо, однак за нашими даними, не менш сильний інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.
Зокрема, до 2014 року, посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.
З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативної версії, Ван Цзин мав дійсні наміри реалізувати Нікарагуанський проєкт, інвестування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів господаря Кремля.
На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.
Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.
У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого
Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також мав наміри придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.
Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.
Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/kto_stoit_za_pokupkoj_motor_sichi?fbclid=IwAR2Xa_7leWszYm66OXY9sHAISaoKLLjPLVOhOvTo0nFk5GjrKY-EdA6LWAA
