Всесвітня павутина подарувала людству цифрову свободу. Люди змогли не виходячи з дому обговорювати будь-які події, що відбуваються в світі, не переживаючи, що їх зможуть знайти. Однак в деяких країнах правлячому режиму така тенденція не давала спокою багато років. Питання "Як взяти під контроль те, що створювалося бути безконтрольним?" тривожило диктаторів багато років.

Отже, першим зміг з цим впоратися Китай, де був створений власний Інтернет з аналогами світових соціальних мереж. Однак всі дані, що збираються cookies (збір деяких персональних даних) в китайському Інтернеті, доступні уряду і в разі, якщо в мережі з'являються правопорушники, влада тут же може дізнатися їхнє точне місцерозташування.

До того ж прагне і Росія. Після приходу Путіна до влади, країна все більше і більше почала відчувати на собі ярмо тиранії.Незалежних кандидатів перестали реєструвати на вибори, розмови про владу в негативному руслі стали переслідуватися законом, мітинги визнали протизаконними, ліберальні і демократичні ЗМІ віднесли до іноагентів і навіть до терористів. У такій ситуації людям нічого не залишалося, як почати домовлятися про мітинги і лаяти владу в Інтернеті. У Кремлі, розуміючи, що Інтернет так і не виходить взяти під контроль, вирішили створити свій власний, по аналогії з китайським.

Ідея створення «суверенного Інтернету» в Росії була висунута тодішнім радником президента РФ з питань Інтернету Германом Клименком ще в 2016 році, щоб ізолюватися від західної пропаганди. Через три роки в Думі вже прийняли законопроєкт про створення власного російського Інтернету.
 Однак кремлівські "програмісти» не такі швидкі, як китайські.Не варто забувати і про корупцію в країні, завдяки якій виділені гроші на "Інтернет" були банально розділені між керівниками проєкту.

Проте, поки створення «суверенного Інтернету» продовжується, Кремль не має наміру чекати і вже сьогодні придумує закони, які змогли б обмежити свободу в світовій павутині для росіян точно так же, як і путінські силовики обмежують її в реальному житті.

Усвідомивши, що за допомогою інтернету люди, незадоволені владою, здатні домовлятися про несанкціоновані мітинги, Кремль обернув свободу глобальної мережі проти свобод громадян.

Річ в тому, що персональні дані з інформацією про прописку, ПІБ, дату народження, так чи інакше, розміщені в глобальній мережі. Цим займаються банки, роботодавці, всілякі додатки, пов'язані з доставкою і так далі. Причина, по якій громадяни всіх країн добровільно діляться своїми даними з Інтернетом - конфіденційність. Однак в Росії про це можна забувати.

Наприклад, в квітні 2021 року людям, що зареєструвалися на сайті «Свободу Навальному», надійшли листи з погрозами про деанонімізацію. Зловмисники змогли отримати доступ до електронних адрес всіх, хто зареєструвався.

Скріншот з пошти потерпілого від загроз хакера. У ньому людині загрожують продати цю інформацію "рекламодавцям" і натякають на неможливість приховати більш приватну інформацію, ніж електронна адреса

У відповідь, директор ФБК повідомив, що хакери всього лише загрожують, оскільки при реєстрації, сайт не збирав дані ПІБ і місця прописки. Однак після, люди почали отримувати такі листи:

Повідомлення електронної пошти з даними ПІБ, датою народження, місцем прописки, номером телефону

У листах зловмисники погрожували продати ці дані зацікавленим, а також відправити цю інформацію їхнім роботодавцям.

Робота зломщиків полягала не тільки у виявленні електронної пошти зареєстрованих. Вони попрацювали і змогли за допомогою пошти вирахувати кілька десятків тисяч реальних людей, з приватною інформацією, використовуючи яку, наприклад, правоохоронці змогли б влаштувати "проблеми" протестувальникам.До того ж загрози про деанонімізацію не були пов'язані з викупом, а значить, їхньою метою було саме залякування людей. У сукупності зі словами глави штабів Навального Леоніда Волкова, про розуміння, що за ними ведуть полювання ФСБ, можна припустити, що хакерами були саме "правоохоронні" органи Росії.

Видно, що анонімність в Інтернеті вже не така анонімна, як раніше думали користувачі. «Великий брат» здатний зламати провокаційний інтернет-ресурс і скористатися файлами cookies для подальших погроз або ж розправи над непокірними.

Втім, злом інтернет-ресурсів - це ще не найстрашніше. Як виявилося, на прохання спецслужб, російські інтернет-портали без проблем можуть надати будь-яку інформацію, якою вони володіють. Хоча це й не дивно, адже з 2016 року ці дії стали легальними, завдяки закону Ярової-Озерова, який в теорії розроблявся для боротьби з тероризмом, а за фактом спрямований на заволодіння конфіденційною інформацією громадян.

Користуючись законом Ярової, ФСБ вимагає надавати особисті листування громадян в інтернет-ресурсах, а також дані адрес та іншої особистої інформації.

Тобто, законодавство РФ легалізувало деанонімізацію. Тепер на просторах російського Інтернету, як в радянській комуналці, можна дізнатися і "підслухати" інформацію про кого завгодно, крім, хіба що, чиновників.

До слова, закон про створення спільної електронної бази даних росіян, був дуже негативно сприйнятий співробітниками ФСБ. Здавалося б, це може так сильно спростити їм завдання в пошуку неугодних громадян.Однак в базу, одночасно з громадянами РФ потрапили б ПІБ, номера телефонів, адреси державних діячів і представників закону. А свою особисту інформацію прокремлівські службовці вважають за краще залишати конфіденційною.

Що стосується російських компаній, які збирають файли coockies, то абсолютно всі вони без проблем нададуть доступ до даних будь-якого росіянина. Винятком можуть бути організації, визнані іноагентами, проте закон Ярової їх зобов'яже підкоритися, в іншому випадку сервіс можуть заблокувати зовсім. А ось ситуація з міжнародними інтернет-гігантами йде складніше. Кремль не має права вимагати від них будь-що. Але путіністи знайшли вихід і тут.

У Думі видали закон, який зобов'язує кожен сайт, кількість користувачів якого не менше 500 тис. осіб, відкрити фізичне представництво в Росії. Інакше ресурс буде заблокований на території РФ. Це стало результатом боротьби Кремля і Twitter. Роскомнагляд наказав закордонному ресурсу видалити всі пости, в яких містилася інформація із закликом виходити на мітинги в підтримку Навального в січні 2021 року, аргументуючи свої вимоги тим, що пости закликають до насильства, тероризму і містять дитячу порнографію. Після відмови Twitter Роскомнагляд сповільнив його роботу і пригрозив повним блокуванням в Росії. Керівництво компанії було змушене видалити частину постів, які вимагав Роскомнагляд.

Тепер же нововведення в російському законодавстві, можна сказати, принесло перемогу в битві за вільний Інтернет для Кремля. Перед парламентськими виборами в Думі прийняли закон, що дозволяє "видаляти інформацію на сайті, яка порочить ім'я і честь, а також є неправдивою щодо того, про кого ця стаття написана". Дії виконуються після звернення в прокуратуру, при необхідних доказах. Далі запит передається в Роскомнагляд, який вже видаляє "неправомірний" контент або ж блокує цілий сайт. На всю процедуру виділяється до 15 днів: 10 днів для розгляду прокуратури, 5 днів для роботи Роскомнагляду.

Те, які саме докази повинна надати сторона звинувачення, не уточнюється. Також примітно й те, що з ланцюжка "правової системи" прибрали суд. Тобто в прокуратурі вирішуватимуть чи доведена вина чи ні, вистачає наданих доказів чи ні.

Настільки швидка розробка і прийняття закону, спрощена схема розгляду і виконання покарання говорить про надзвичайну зацікавленість влади в даному законопроєкті. Оскільки несистемна опозиція не допускається до виборів, то теоретично, Єдиній Росії ніхто не зможе скласти конкуренцію. Проте популярність правлячої партії падає і цьому сприяє безліч розслідувань незалежних ЗМІ в Інтернеті.

Щоб до кінця розібратися в законі, досить проаналізувати дві гіпотетичні ситуації: потрібної і непотрібної людини. Наприклад, потрібна людина для уряду, скажімо, якийсь "кухар", відправляє скаргу в прокуратуру на інтернет-видавництво, з проханням видалити контент, який, нібито, не відповідає дійсності. Як докази він надає два аркуші чистого білого паперу, стверджуючи, що цих доказів буде більш ніж достатньо. Питання до потрібного "кухаря" від прокуратури буде лише один - як швидко видалити інформацію?

Інший приклад - незалежне ЗМІ, визнане «іноагентом», звертається до прокуратури, з обвинуваченням проти "правильного" прокремлівського ЗМІ з проханням видалити пропагандистський матеріал, в якому необґрунтовано звинувачують незалежне видавництво. Як докази надаються аргументовані пояснення і спростування заяв прокремлівського ЗМІ, викладені в чіткій формі на декількох десятках сторінок. Нескладно здогадатися, що результатом буде відмова, швидше за все, за браком доказів або тому, що "докази не відповідають дійсності, зазначеній прокремлівськими ЗМІ".

Свобода в російському Інтернеті - такий же міф, як і демократія в Росії. Крім того, що Кремль позбавив конфіденційності дані громадян РФ, він також прийняв закон, який дозволить "очистити" Інтернет в країні від правдивих коментарів, розслідувань і статей. Права людини та її свободи в Росії порушуються вже давно. Єдиним можливим місцем, де можна було обговорити те, що відбувається без купюр, зробити які-небудь дії, був Інтернет. Тепер Кремль дістався до свободи слова і в глобальній мережі. Ситуація на просторах російського Інтернету схожа з періодом Великого терору в СРСР, коли люди боялися лаяти владу, навіть в розмовах тет-а-тет в своїх квартирах, адже сусіди могли почути і все передати НК. Так і тепер, будь-який "недоречний коментар" може бути переданий самим ресурсом, на якому він розміщений, в спецслужби РФ.

У Азербайджані і Туреччині не приховують радості з приводу підсумків парламентських виборів у Вірменії. Саме з командою діючої в Єревані влади Баку і Анкара пов'язують свої військові та геополітичні успіхи в регіоні. «Великому Турану» багатовекторність Єревана тільки «на руку». Очевидно, що в відношенні Вірменії цю шахову партію Ердоган розіграв разом із західними партнерами.

Запит на єдиний проросійський курс, який асоціювався з Кочаряном, виявився нижче, ніж запит на багатовекторність Пашиняна, який дружить одночасно і з Заходом - США, Франція, і з Росією - в силу об'єктивних обставин і наявності військової присутності.

Під час прем'єрства Пашиняна Вірменія програла війну з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тому його перемога на виборах здивувала багатьох експертів. Для Пашиняна - це великий кредит довіри. Адже ще вчора всі його звинувачували в зраді, в тому, що він продався Соросу, і найголовніше - програв Карабахської війну. Саме на цьому «козирі» намагалися побудувати переможну стратегію парламентських виборів Кочарян і повалений Пашіняном Серж Саргсян. Адже ці політики у вірмен асоціюються з перемогою в Першій карбахській війні і завоюванням територій Азербайджану. Але час минув. Прийшли інші покоління, далекі від кривавого карабахського конфлікту минулого століття. І нова війна це лише підтвердила. Молодь в Вірменії хоче спокійно жити, не хоче більше воювати. Такий, для когось несподіваний, результат виборів говорить про зрушення настроїв у вірменському суспільстві - для Вірменії Нагірний Карабах перестав бути темою, яка визначає порядок денний країни. Це довели вибори.

Людей цікавить інше - нормальне життя, економіка, реформи, боротьба з корупцією. Для виборців Вірменії цей шлях уособлює Нікол Пашинян.

Путін знову переоцінив власний вплив на внутрішню політику «союзника», поставив не на тих політиків, не зрозумів реалії сьогодення.

Кремль зазнав поразки у Вірменії не тільки тому, що програв його кандидат. Ця поразка набагато серйозніша чергового «простого програшу» пропутінського кандидата. Тому, що говорить про головну тенденцію, яка є і в сьогоднішній Росії. З’являється нове покоління громадян, яке вже не обтяжене комплексом «вселенської катастрофи» - розпаду СРСР. Кремль з подивом починає розуміти, що людям потрібне просте нормальне стабільне життя. Безпечне по своїй суті. Не анексія Криму та загарбницька війна «під прикриттям» на півдні України, не підготовка до війни з НАТО, не агресивно-безглузда діяльність влади Кремля, за яку світове співтовариство вводить санкції. Міфи та «скрепи», за які так осатаніло б'ється Путін та його оточення, так і не стали реальними цілями нових російських поколінь. Багаторічні протести молоді на вулицях російських міст відображають саме цю тенденцію.

Путін з його порядком денним для Росії, так само, як і його друг Кочарян для Вірменії, безнадійно застаріли, залишилися в минулому, їм більше не піднятися, не «осідлати хвилю». Єдине, що вони можуть – чіплятися за владу у будь який спосіб. Відносно Кочаряна вибори в Вірменії це показали з очевидністю. Нажаль, відносно Путіна в Росії показати те ж саме поки що не можливо за визначенням. Бо в Росії немає вільних демократичних виборів…

Але як тільки теперішня влада Росії буде змушена їх допустити - а це обов’язково трапиться - Путін або його «спадкоємці» програють вчисту. І, нарешті, покинуть політичну сцену. Назавжди…

Ніхто про це не пошкодує. Всі лише зітхнуть з полегшенням.
https://censor.net/ru/blogs/3275119/_znovu_shtanga_