Ще не стерлося в нашій пам'яті обличчя Януковича. Він називав себе Президентом. Так, деякий час він був ним. Легітимним Президентом.
          Але, після того, як він повернув стару Конституцію, треба було робити і вибори за цією Конституцію. Це ж елементарно, не треба бути дипломованим конституціоналістом.  Обирався за дієчою Конституцією, має ті повноваження, які в ній виписані. Повернув стару Конституцію з іншими повноваженнями Президента, будь ласка, на вибори. Але цього не було зроблено. Тому з моменту повернення старої Конституції, Янукович був Непрезидентом. Тобто узурпатором.
          І все, що він понапідписував, є нелегітимним. Чомусь про це зараз ніхто не згадує. Але, це інша історія.
          Маємо, раз - Непрезидент.
          Вибори 2014 року.
          На вибори йде олігарх Порошенко. Не будемо згадувати завдяки яким маніпуляціям, але він виграв вибори.
          Дивимося в Конституцію. Розділ 5 "Президент України", стаття 103, абзац четвертий -

Прийшов парубок з села,
Грошей просить дохе..

Во вторник на закрытом заседании Верховная Рада поддержала два президентских законопроекта, предусмотренных Минским соглашением. Конкретно: предоставление особого статуса части Донецкой и Луганской областей, также - амнистию для террористов.  Почему на закрытом - потому, чтобы переломать депутатов через колено. 
Якобы депутаты дали "за" 277 и 287 голосов соответственно. Якобы – потому, что происходило все на закрытом заседании Рады, а волеизъявление было тайным - табло выключено. 
      За закрытое заседание депутаты проголосовали,  но чтобы принимать президентские законопроекты в тайном режиме – нет.  Это был сюрприз.  Явное нарушение регламента и обман. 
     Сумма данных факторов закладывает под упомянутые законы правовую мину замедленного действия. 45-ти депутатам достаточно обратиться в Конституционный суд. 

Закрытое заседание длилось не дольше четверти часа. Перед нардепами выступил Петр Порошенко. Краткая суть его крайне эмоционального спича сводилась к следующему: нет иного способа закончить войну.
      Обсуждения, дебатов, как бывает в таких случаях, не последовало.
  "Это – неконституционно!" – крикнул с места Сергей Власенко. 
      "Если кому-то что-то не нравиться – отправляйтесь в АТО!" – резко осадил Порошенко.
 После этого "Свобода" и часть "Батькивщины" демонстративно вытащили свои карточки из гнезд.  

Приступили к волеизъявлению. На сей раз табло "Рады" - в момент голосования - было …выключено. Система выдала только итоговый результат. Проверить сколько депутатов действительно голосовали, невозможно.

По предварительным подсчетам, голосов в зале под президентские законопроекты не было. Именно поэтому прибегли к столь иезуитскому способу их "принятия". Сопоставимому с тем, который применялся в зале ВР 16-го января, в ходе "ручного" голосования за "диктаторские" законы. Чем это закончилось – все мы помним.

По форме – один в один. Нет большой разницы между тем, чтобы "голосовать" руками и жать кнопки при выключенном табло. 
      Безусловно, контекст произошедшего разный.
 16 января – диктаторские законы, намертво парализовывашие гражданские права и свободы. 
 16 сентября – законы, призванные обеспечить мир, но не путем обмана. 

 Депутатов произошедшее возмутило до крайности. Чувствовали себя – как метко выразился один из народных избранников – "поюзанными". "Использованными" то есть. Равно как 16-го января. Когда никто вообще не понимал, за что голосуют.

Беда в том, что отсутствует гласность, кулуарные методы работы президента и стремление подмять под себя парламент.

     Соня Кошкина

Александра Кужель

Після закритого засідання парламенту – обурення та повне розуміння того, що парламенту брешуть так само, як і всій країні. Ніхто не має достовірної інформації, ніхто не розуміє, що відбувається.

Звертаюсь з відкритим листом до Президента, прошу  надати чесну відповідь суспільству:

«Не розгойдуйте човен!» - з таким закликом звертаються до суспільства Ваші, Петро Олексійовичу, речники та радники. Симптоматично, але саме з таким посилом до російської опозиції виступає і пан Путін. Очільники двох країн, що знаходяться у стані війни, говорять одні ті ж самі слова та знаходять одного ж внутрішнього ворога, який розхитує човен. 

Петро Олексійовичу, в Україні зараз нема жодної здорової політичної сили, яка б перебувала в опозиції до Вас.  54% довіри – це той кредит, який надав Вам український народ , повіривши у Ваші обіцянки про 1 тис. гривень в день учасникам АТО та закінчення військових дій за два тижні.  Усі – і політики, і громадянське суспільство, і кожен громадянин, включно з дітьми та пенсіонерами, волонтерами та підприємцями – ми всі виступаємо єдиним фронтом проти російської агресії, підтримуючи Вас.

Ми не розгойдуємо човен. Стримуючи сльози та долаючи розпач, суспільство саме взялось рятувати незалежність, не очікуючи дій від влади. Українці годують, одягають та озброюють армію. Пенсіонери, службовці, вчителі, лікарі, підприємці віддають армії та добровольцям останню копійку, продають свої автомобілі, щоб купити необхідне спорядження, залишають свій бізнес і йдуть на фронт.  Весь цей час ми нічого не вимагали від Вас, пане Президенте. Ми розуміли, що в країні біда.     Тільки от знаєте, кораблі тонуть не тому, що їх розгойдують. Кораблі тонуть тому, що той, хто тримає штурвал, або нездатен керувати, або веде корабель на рифи.

Ціною величі, пане Президенте, є відповідальність, яку Ви ніяк не хочете на себе брати.  Адже саме Ви зараз тримаєте штурвал, саме Ви є керманичем - головнокомандуючим української армії. Саме від Вас суспільство вимагає взяти відповідальність за хід війни. Так, це справжня війна, хоча ви продовжуєте називати її АТО, а іноді, сором’язливо – неоголошеною війною.

Тому ми вимагаємо, щоб Ви працювали не над картами розподілу кандидатів в мажоритарних округах, а над військовими картами. Забудьте Ви про політичні ігри.  Не час!   Не зараз!  Ви нам потрібні як керманич!  Робіть рішучі кроки, які
врятують Україну, збережуть життя людей .   Ви обіцяли - робіть!

Але що ж з Вами, пане Президент? Де Ви взагалі?!  Знаєте, у ті страшні дні, коли Україна завмерла від трагедії, що
сталася під Іловайськом, я кожну годину заходила на Ваш офіційний сайт - сайт Президента України.  Я, як і всі, чекала Вашої реакції на те, що відбувалось.  Ви мовчали.  Мовчите і сьогодні.  Говорить тільки Путін.

Люди відчувають серцем подвійну мораль, подвійні стандарти и неправду.  Знаєте, в чому відмінність між суспільством минулого, до якого належить Росія, і суспільством майбутнього, яким ми стали?  У суспільстві майбутнього центром є людина, її гідність, її таланти та її життя.   В Росії центром є ресурс – газ, нафта, людина там – ніщо.

Не затирайте межу між минулим і майбутнім.  Ми переможемо тільки якщо будемо найвищою цінністю вважати людину, а не посилати її на смерть та нехтувати її гідністю.  Зберіться з силами, пане Президент, візьміть себе в руки та бороніть країну.

Дайте нам чіткi та зрозуміли пояснення - що відбувається в державі, чи маєте ви намір продовжувати боротьбу, чи вже погодились на перемир'я на ганебних умовах, що є принизливими перед величчю подвигу  Небесної сотні та тисяч життів українських громадян.

Кажіть нам правду. Люди, які привели Вас до влади і які сьогодні гинуть за УКРАЇНУ, гідні правди, якою б гіркою вона не була.

Ми будемо Вас за це поважати, пане Президенте.

          "Навіщо ви критикуєте Порошенка, у нас зараз спільний ворог, давайте згуртуємося і дамо йому по пиці." Або,- "сплотимся".... 

Не вносить президент до парламенту на ратифікацію Угоду про асоціацію України з ЄС.

Не запроваджує воєнного стану у зоні бойових дій.

Не ініціює розриву дипломатичних стосунків з Росією.

Не пропонує стратегії відновлення територіальної цілісності України.

Не ставить питання про майнову відповідальність Росії за збитки, що завдані окупацією Криму та війною у Донбасі.

Чому?

Натомість Росії запропоновано взяти участь у розслідуванні причин падіння горезвісного малайзійського літака. Злочинцеві запропоновано взяти участь у розслідуванні скоєного ним злочину. Таке буває лише у випадках, коли злочинець співпрацює зі слідством. Та у нашому випадку злочинець нахабно бреше в очі усьому Світові. 

     Відповідь на питання "Чому?" складається з одного слова: "Росія".

До влади після другого Майдану прийшли олігархи. Їхні підприємницькі інтереси значною мірою залягли на російських ринках. Російські і українські корупціонери буквально спілкуються однією мовою. Їхні ментально-культурні зв'язки переважають над національними інтересами України. Намагання узгодити з РФ порядок застосування угоди з ЄС – найліпше тому підтвердження.
     Костянтин МАТВІЄНКО

     Слава обранцю в один тур!

 
Нам ні Європа, ні навіть США поки що не допомогли озброєнням - їх поради від цього знецінюються. Нам тут у поміч лише Ізраїль з їх досвідом та ті ж США, які не примушують Україну сідати за стіл переговорів з Путіним та терористами в Донбасі. Але усі повинні знати, що Німеччина, Фроанція та Італія, наприклад, хочуть, щоб ми перемовлялися з терористами та Путіним на їх умовах (забувши про Крим, наприклад). Я нагадаю, що Лі Куан Ю у важкий час запросив для боротби проти терористів саме ізраїльських офіцерів - це майстри з "Моссаду" дійсно добре проінструктували людей Сингапуру.

Люстрація старих кадрві стала умовою виживання України як незалежної демократичної держави. Високе бойове напруження проти терористів розвіює ілюзії щодо "братської" Росії. Тим часом на розчищеному від корупції грунті краще підуть і економічні реформи. Як в повоєнних Японії та Німеччині: розгром злочинних "олігархів" відкрило шлях розвиткові цих згаданих країн.

Чтобы в полной мере оценить последствия так называемого "перемирия",  прочитайте обращение к президенту Порошенко от волонтера службы материального обеспечения украинских военнослужащих Юрия Касьянова:
     Обращение к главнокомандующему

Петр Алексеевич, за недолгое время вашего президентства мы утратили динамику проведения АТО, потеряли инициативу. Навязанное Путиным, и поддержанное трусливыми западными политиками так называемое «перемирие» обходится слишком дорого – мы теряем людей каждый день. Лучших людей! Почему нам запретили стрелять, когда противник не просил, не просит, и не хочет никакого мира? Почему переговоры с бандитами-террористами ведут политики-террористы – антиукраинские и прокремлевские? О чем вообще можно вести переговоры с террористами и оккупантами, кроме как об их капитуляции?..
      Каждый день противник обстреливает наши позиции, воинские части; через границу с Россией десятками ввозятся танки, бронемашины, реактивные системы залпового огня; в оккупированную зону прибывают тысячи наемников из соседнего государства. Одностороннее прекращение огня позволило оккупантам накопить силы, которых теперь достаточно не только для обороны, но и для наступления.
    
Самая опасная точка на карте по-прежнему Славянск. Накануне так называемого «перемирия» у противника в городе было не более 1500 штыков, две боевых машины десанта (БМД), несколько минометов. Гиркин откровенно жаловался на камеру, что положение «ополченцов» скверное, и через 2-3 недели им придется уходить в Россию. Тогда мы били бандитов в Славянске; освободили Красный Лиман; наносили огневые удары по подходящим резервам…
За неделю ситуация изменилась кардинально: в Славянске теперь 4-5 тысяч боевиков, десятки единиц бронетехники, танки, РСЗО. Противник подтянул свежие силы к Красному Лиману и Краматорску. Все военные отряды боевиков собраны в кулак под жестким руководством Стрелкова, который, безусловно, – талантливый командир.
 
     Силы антитеррористической операции географически распылены на большой территории. Надежной связи нет даже между двумя близлежащими гарнизонами; плохое взаимодействие между родами войск и министерствами; резервов фактически нет; отсутствует единый центр принятие решений – нет жесткой вертикали управления войсками; хуже того – нет командиров, интеллектуальных и волевых, способных противостоять Гиркину.
Это уже не антитеррористическая операция. Это – война. Серьезная война. В ближайшее время – дни или часы – можно ожидать масштабного наступления противника. Наши блок-посты вокруг Славянска не могут сдержать продвижения танковых колонн. Расположение всех постов, кроме Шестого (Карачун) крайне уязвимое, что и показал «тестовый» бой, проведенный противником, на Первом блок-посту («Рыбхоз»), который был уничтожен вражескими танками за считанные минуты.
     Сегодня у Гиркина достаточно бронетехники и живой силы, чтобы развивать наступление на Изюм двумя клиньями: по трассе Ростов – Харьков; и вдоль водохранилища на село Адамовка.
     Вероятное поражение военных откроет противнику дорогу не только на Изюм, но и на Харьков. 
   Реализация этого замысла будет иметь тяжелые политические последствия, и означать военное поражение – наши блок-посты в районе Славянска и Красного Лимана окажутся отрезанными, блокированными и обреченными. Не предпринимая сегодня решительных мер, мы рискуем потерять треть боеспособной армии.
Я не паникую. Нахожусь в районе Славянска, на позициях, и вижу, к чему может привести это «перемирие». Принимайте правильное решение, товарищ главнокомандующий. Сегодня всё зависит от вас. И вы же будете за всё отвечать.
      ОТСЮДА

Президента Уругвая Хосе Мухику соотечественники называют «el presidente mas pobre» — «самый бедный президент». 78-летний Мухика жертвует на благотворительность почти всю свою президентскую зарплату, что делает его самым бедным (или самым щедрым) президентом в мире. Из $12500, которые президент получает каждый месяц, он оставляет себе только $1250. «Мне вполне хватает этих денег, — уверяет Мухика, — должно хватать, потому что доходы многих уругвайцев намного ниже». Жена президента, сенатор, тоже жертвует часть своих доходов.

Супруги живут в сельском доме на ферме в Монтевидео. Воду для домашнего хозяйства президент носит сам из колодца во дворе. Самой крупной личной покупкой Мухики за всё время его президентства стал «Фольксваген Жук» 1987 года выпуска, стоимостью $1945. У Мухики нет никаких счетов в банках и никаких долгов. Самое большое удовольствие ему доставляет общение со своей собакой по имени Мануэла.

"Я живу так большую часть моей жизни, - говорит 77-летний президент. - И довольствуюсь тем, что у меня есть". Уругвайский лидер раскритиковал большинство глав государств за то, что они "слепо одержимы потреблением".







В соответствии с данными МВФ, по ВВП (ППС) на душу населения
Уругвай - 58е место.
Украина - 104е место.