"Вони спілкуються найчистішою мовою Пушкіна та Толстого"

В Африці було знайдено Міжнародною науковою експедицеєю найжорстокіше плем'я людожерів яке спілкується найчистішою російською мовою. Про це повідомив науковий керівник експедиції , завідучий кафедрою африканістики СПбГУ Олександр Желтов.

Це плем'я було виявлено у Східній Африці , біля кордону з Танзанією.

"Ці люди досить небезпечні , бо кожну людину сприймають як потенціальну їжу , - розповідав Желтов , - ми завжди тримали наші рушниці напоготові . Але вождь племені розумів що конфлікт з нами йому не на користь.Плем'я озброєно тількі камінням та палицями , а ми  мали мисливські рушниці"

Беззбройним мандрувати Африкою досить небезпечно , пояснив співрозмовник.

"Найбільшою несподіванкою для нас було те що рідною мовою племені виявилася російська , при цьому з нами в експедиції була завідуюча кафедрою Інститута російської мови  В.І.Борисоглебська , і вона стверджує що плем'я спілкується гарною російською мовою ХІХ століття , тією самою якою спілкувалися Пушкін та Толстой"

Олександр Желтов розповів , що коли плем'я запропонувало їм скуштувати "фірмове блюдо" Засмажене м'ясо ворога , вони питали "Не угодно ли будет покушать, любезные гости?" , а коли учасники експедиції відмовлялися , то вони казали «Ах, как нам жаль, право».

"Ми прогостювали у цього племені півдня ,- розповів Желтов, - но ми так і не з'ясували чому вони спілкуються російською" Це питання ще має бути з'совано вченими.

«Испокон века наше племя говорит на этом могучем, прекрасном и великом языке», - передає слова вождя племені Олександр Желтов.

Зі слів співрозмовника кількість племені зменшується. Це виняткове російськомовне плем'я людожерів веде свою Летопись. Згідно зробленим записам ще 5 років тому їхнє плем'я налічувало біля тисячи , але зараз їх залишилося тількі 72 .

"Вони жруть один одного" , - пояснив співрозмовник.

На фото: звичайний російський чоловік з племені людожерів

Я вас люблю, хоть и бешусь,
Хоть это труд и стыд напрасный,
И в этой глупости несчастной
У ваших ног я признаюсь!
Мне не к лицу и не по летам…
Пора, пора мне быть умней!
Но узнаю по всем приметам
Болезнь любви в душе моей:
Без вас мне скучно,- я зеваю;
При вас мне грустно,- я терплю;
И, мочи нет, сказать желаю,
Мой ангел, как я вас люблю!
Когда я слышу из гостиной
Ваш легкий шаг, иль платья сум,
Иль голос девственный, невинный,
Я вдруг теряю весь свой ум.
Вы улыбнетесь — мне отрада;
Вы отвернетесь — мне тоска;
За день мучения — награда
Мне ваша бледная рука.
Когда за пяльцами прилежно
Сидите вы, склонясь небрежно,
Глаза и кудри опустя,-
Я в умиленьи, молча, нежно
Любуюсь вами, как дитя!..
Сказать ли вам мое несчастье,
Мою ревнивую печаль,
Когда гулять, порой в ненастье,
Вы собираетеся в даль?
И ваши слезы в одиночку,
И речи в уголку вдвоем,
И путешествия в Опочку,
И фортепьяно вечерком?..
Алина! сжальтесь надо мною.
Не смею требовать любви.
Быть может, за грехи мои,
Мой ангел, я любви не стою!
Но притворитесь! Этот взгляд
Все может выразить так чудно!
Ах, обмануть меня не трудно!…
Я сам обманываться рад!

Автор — А.С. Пушкин

Мужчины думают, что ищут секс, но, когда они его находят, им становится
скучно... и они продолжают искать, не признаваясь никому, что ищут
любовь..." А.С.Пушкин.


И знаете...., а он прав! чертовски прав!

Стихи Александра Пушкина. Музыка Бориса Шереметьева. Поет  Валерий Агафонов (1941-1984). Лучшее исполнение этого замечательного романса.

Декларацию, как и всякое сочинение, можно украсить эпиграфом.
Что сразу придаст автору ауру эрудиции, а налоговым органам - головную боль.

 Похоже подойдут вот эти строки:
 
 "Тьмы низких истин мне дороже  
  Нас возвышающий обман..."
                   А.С.Пушкин.

Из "Евгения Онегина"
Уж небо осенью дышало, Уж реже солнышко блистало, Короче становился день, Лесов таинственная сень С печальным шумом обнажалась, Ложился на поля туман, Гусей крикливый караван Тянулся к югу: приближалась Довольно скучная пора; Стоял ноябрь уж у двора.

Пушкин А.С.

Как похоже, осень свое время отбыла.

Уже зима? Ждем снега? придут холода?

Скучно? Хотелось в рифму: ни ..., а ведь зимой свои радости! :)