хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «думки»

Географія спільних вилазок з подружкою

Три тижні, як не стало подружки. Змирився з втратою. Поступово повертаюсь до "звичного" карантинного режиму: домосідство, робота і ютубчик, хоча зрідка перечитую щоденник. Спогади тепер викликають не смуток, а приємні емоції. Хоча, нажаль, нові враження в подальшому можливі лише з іншими людьми. Але треба далі жити.

В голові вже лунають пісні (ті, що слухав останнім часом), але прослуховування музики (особливо веселої) не можу дозволити. Гумор теж поки що під забороною. Тому що нема чого веселитись.

Замислився, що після знайомства з подружкою перестав шукати собі дівчину. Тепер ось думаю, може знову розпочати пошук знайомств? Хоча шанси когось знайти, а тим паче, сталкершу, мінімальні.

Проаналізував вилазки по заброшках. Виявляється, майже 50% вилазок були разом з напарницею. Але якщо відняти кількість самостійних вилазок і вилазок з іншими сталкерами, то виходить, що більшу кількість закинутих об'єктів дослідив саме з нею. Стосовно відстаней, то в основному лазили по київським забросам і найближчому столичному передмістю, хоча траплялись дальні поїздки: наприклад, у Халеп'я (39 км), Фастів (40 км), Макарів (40-45 км), Кожанку (55 км), Пісківку (Тетерів) (60 км), Заворичі (73 км), а найдальшою була поїздка в Остер (понад 88 км) — причому все це були одноденні поїздки(!) на громадському транспорті (маршрутки або електрички) в межах Київської області (крім Остра, який у Чернігівській області). Ну а найдальшою вилазкою став сталк з новим напарником — 130 км. Однак та поїздка відбулася після того, як перестав зустрічатися з подружкою (оскільки вже була пандемія ковіду).



Місця дальніх поїздок з подружкою доведеться уникати. Місця поближче — теж намагатись не відвідувати без крайної потреби (Буча, Ворзель, Макарів, Українка, Бровари, Академмістечко-Житомирська, Троєщина, Мінський масив і Корчувате в Києві). Щоб не викликати давні спогади і не перебивати їх новими спогадами. Радує, що деякі напрямки досліджував сам, тому можна спокійно подорожувати, не чіпаючи спогадів про подружку.

Перебирання спогадів

Таке в мене вже було — перечитування і перебирання у пам'яті спогадів. Цього разу теж накрило, але не дістався до старих дописів на юашечці. Що робити: читати, чи не читати? Поки що втримався.
Паралельно із тим з'явилося бажання закинути щоденник (і в зошиті, і в блозі). Щоб потім не було бажання перечитувати. Або почекати, поки з'являться нові, позитивні, враження і події?

Поринув у роботу / Зміна планів / Безсоння

Поринув у роботу. Завдань стільки, що на пів місяця, якщо не більше, точно вистачить. Причому в процесі роботи виникають додаткові завдання. Вже навіть думав влаштувати челендж на робочий рекорд, однак відчуваю, що починаю втомлюватись від роботи. Потрібен відпочинок, нові емоції.

Знову згадував спільні поїздки і прогулянки з подружкою. Деякі ранні прогулянки помилково позначив як спільні, хоча виявилось, що тоді гуляв один. Інші ж, навпаки, виявились спільними з подружкою. Так що нотатки помалював. Ну, вони й до того вже були помальовані.

Плани різко змінились. Не знаю, добре це, чи ні. Мама відмовила йти на щеплення. Вона антивакцинаторка, тому вважає, що ризик захворіти на ковід є що зі щепленням, що без. Що може бути реакція організму на вакцину (про це і в поліклініці попереджали), а лікарі будуть ні при чому. Що ми особливо нікуди не виходимо, тож нема потреби вакцинуватись. А якщо хочу поїхати на поминки, то краще не вакцинуватись, бо якщо захворію, то не зможу провідати подружку. Проте, що не розуміє мої почуття до Мері, само собою зрозуміло. Хоча ще за день до цього втішила.
Від поминок теж відмовила. Мовляв, знову накриє спогадами, нап'юсь (я ж не вживаю алкоголь). Для себе поки ще це питання не вирішив, однак враховуючи те, що напередодні були дивні знаки, можна вважати, що попрощався з подружкою. В усякому разі, спогади відпустили. Не знаю, чи варто кликати її ще раз? Пообіцяв зайвий раз її не турбувати. Хоча дуже хочеться, щоб ще дала знак.

Поїздка з другом в одне цікаве місце тим паче не обговорюється, бо епідемія, громадський транспорт, гроші.

Попри заспокоєння і прийняття тяжкої втрати повернулось безсоння. Крутився-вертівся, а заснути так і не зміг.

Літера Ж

Що вам сказати любі мої
я загубилась. Це ночі чи дні?
Доля регоче, гаснуть вогні.
Шлях мій життєвий, немов уві сні.

Скільки підстав подарує сюжет?
Мрії мої якесь бланманже
бог ваш не дуже їх береже.
Поразка вже близько? Чи вона вже?

Світ смартфонів

Дивуюся деяким виробникам смартфонів, які примудряються за півроку випустити з десяток(!) нових моделей. Спостерігаю за новинками Realme (хоча у нас продають лише минулорічні моделі), так у них серія смартфонів складається з трьох моделей: навороченої (з процесором Snapdragon), базової (з процесором MediaTek), спрощеної (гірші камери і екран з меншою кількістю точок). А ще перейменовують китайські версії, додаючи у глобальний варіант NFC, Плей маркет і більшу частоту дисплея. Є моделі, які мають однаковий дизайн задньої кришки і блоку камер, але відрізняються оформленням — написами, розміщенням написів, смужками. Таке враження, наче нові моделі смартфонів збирають за принципом конструктора і тому вони схожі один на одного за характеристиками і можуть мати однаковий або схожий дизайн.

Знову закінчується робота

У березні вже писав, що закінчується робота. І ось, знову. Але якщо раніше було що допрацьовувати, то тепер повишукували все, що можна. Поточної роботи (нові товари, новини) буде недостатньо для заробітку. Тим паче, тепер єдиний годувальник. Сподіваюсь, начальство щось ще вигадає.

Пролетіло

Стоїш біля лікарні, чекаєш свого часу, ще більше години до прийому. І тут повз, натужно, пролітає пожежна машина, потім ше одна, потім машина карета швидкої. З сиренами, на червоне. І тут ти починаєш шаленіло згадувати, чи ти вимкнув праску, бо дуже поспішав. Тобі ще треба було на 8-30 і ти відверто не встигав. І от ти клянеш все на світі, передзвонюєш сестрі, ні какже вона, я невдома. Ти клянеш і праску і свій поспіх вранці, спочатку не можеш найти собі місця, але якщо повернешся то невстигаєш до лікаря на прийом. Потім вже коли підходить твоя черга, твій час, наступає якесь смиріння. Ну то й що я можу зробить. Якшо пожежні помчали до нас - то капець є капець.

Але повертаєшся і все гаразд. Камінь з плечей.

Чи за все люди ладні "переживать", думаєш ти собі, як переживаю я...


Євробачення-2021

Пів ночі не спав (це ж треба було розтягнути шоу аж на 4 години!) — слухав трансляцію є "Євробачення-2021". Через відсутність відеоряду (дивився два півфінали) сконцентрувався на піснях і виконанні. Не скажу, що все супер-пупер, але було що слухати. Деякі пісні навіть сподобались. Фаворитами відмітив учасника від Великобританії — James Newman. Навіть проголосував за нього два рази. Здивувався, що іншим його пісня не "зайшла" — 0 балів від жюрі і глячадів. Цікавими були пісні від Молдови і Швеції. Ну і звичайно, класна пісня (хоч і в переробленій версії) від представників нашої країни — гурту GO_A. Було чути тремтіння у голосі Катерини, але все одно вона заспівала гарно. Незрозуміло, чому жюрі слабо оцінили. Хоча танцювальне вони взагалі ігнорували. Але, на колір і смак товариш не всяк. Допомогли оцінки глядачів і слухачів. Букмекери майже не прогадали. GO_A з піснею "Шум" зайняли 5 місце. А це непогано.

Жалобні дні

Чомусь у травні рекорд жалобних днів: День пам'яті і примирення (Друга світова війна); День пам'яті українців, що рятували євреїв; День пам'яті жертв політичних репресій; День пам'яті жертв геноциду кримсько-татарського народу. Враховуючи історію України, багато сумних приводів. Але якось вони сконцентрувались в одному місяці. Цікаво, чи є таке скупчення пам'ятних дат в інших країнах?