Ще тільки жовтень, а вже сніг жбурляє холодний вітер болісно в лице. Я ще не вмію, я іще не знаю у серці як топити сніг оцей. А в ньому так тривожно і так щемно… Не думайте, я сніг люблю давно, я просто не навчилась в жовтні, певно, втішатися зимовими панно. Міцніше очі хочеться закрити й побачити, коли розплющиш їх, як усміхаються осінні квіти, а не тремтять в обіймах снігових. Той сніг розтане. Знаю, що розтане...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Шовкових споришів Тендітний дотик. У хатці з комишів Леліє ґнотик – Там сонечко до сну Вмостилось. Тихо… Ліг місяць на сосну, Молочно диха. Хор коників сюрчить - Й руна з твердіні! Замріяно турчить Струмочок. Тіні Вистромлюють носи, Ідуть навшпиньки, І крапельки роси З нічної синьки На шовк із споришів Зсипають рясно… Розкрилення душі - Дитинство...

Читати далі...

Милі ангелики вішають зорі - Стиглі горіхи в Едемі зими.Білі сніжинки, легкі і прозорі, Землю вкривають своїми крильми.Птаха мала причаїлась на дроті, Гріється в світлі нічнім ліхтаря.Янголи ж всі віддаються роботі, Хочуть, щоб красно убралась земля.Стало на вулиці гарно і чисто, Сіється з неба сніжинок ваніль.Мліє земля переможно-врочиста, Пильно вдивляючись в річки таріль.[Приєднана картинка]

Відцвітає вже літо серпневими квітами, Росяною водою до блиску умитими, Щойно скошених трав ароматами пізніми І дощами ще теплими, тільки вже грізними…. Відцвітає… А в серці лишається спомином, Солов’їної пісні відлунням чи гомоном, Журавлиної казки кому тільки тугою, А кому дорогою порадою мудрою. Пломеніє ще літо… А роси світанками Холодніше все дихають з кожними ранками, І стають тихі зорі такими далекими… Відлітає вже літо у далеч лелеками…

Згадки про узбережжя Звучить Dance of Angels & Horizon by Oystein Sevag Море… Білопінні хвилі Берег пристрасно цілують… Та ж не хвилі!!! – Білокрилі Янголи морів танцюють. Всі в туніках серпанкових, В бризках, променях ранкових Довгокосі, ніжнотілі, Ясночолі, легкокрилі Янголи священнодіють, Бога славлячи, радіють. Це - натхненне, поетичне Диво-Дійство екстатичне! ***** Аж до...

Читати далі...

Уже на весну повертає, Від себе зиму відпущу.А провесінь з небес сотаєТоненькі ниточки дощу.З дахів все капле, капле, капле...Куняють вичахлі дроти.Довбе неквапом сірі кахлі, Щоб зчистить землю від сльоти.Перетікає смуток в ніжність - Розтанула в душі нудьга.Тендітні пальчики підсніжникДо неба в щасті простяга![Приєднана картинка]

Галасує вороння… В калюжу Скиба неба, впавши, розляглась. Лютий-місяць раптом занедужав, Річка враз сміливо роздяглась - Шубу знявши з берегів, водою Голо блиска в дірки крижані. Йде Весна нестримною ходою. Зиму й не шукай – на чужині… В первісній красі, нага й цнотлива, Ніжиться земля… Передчуття – Стане породіллям… Ой, вродлива! - Мати, що несе в собі життя!.. 13-14.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел...

Читати далі...

[Приєднана картинка] На полі німім ні билинки, Самотньо видзвонює двір. Лягають біленькі сніжинки На чорного поля папір. [Приєднана картинка] Запалює зимна ніч свічі – Іскриться земля, мов нова. Римує сніжиноньки січень, У ямби вплітає слова. Він творить таємний зимопис, Змітаючи будні крильми. Калину впокорену просить Прикрасити сніг ягідьми. [Приєднана картинка] А потім такий відчуває Енергії сплеск і...

Читати далі...

Зима приваблює своїми чистими снігами, якими Зима заботливо накриває Землю наче немовля в колисці, піклуючись про тишу і затишок. В цей час Земля не просто відпочиває, вона стає чистішою, молодіє, накопичує сили, готуючись до приходу Весни. Зимові подорожі, незважаючи на певний ризик, неперевершені своєю хвилюючою романтикою. Стартуємо з берегів Дніпра. Ніч дивувала небаченим снігопадом. Ранок ще хмурий, але день обіцяє бути сонячним ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Руки голі - гілля Клен кістлявий схиля, Ляска ним рвучко, злісно в обличчя. Шелест серцебиття - Миті й роки життя – Листям жовтим сухим на узбіччя… 13.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16566