http://video.i.ua/user/1212099/27729/134854/

Моя перша відеоробота.
Ох і попрацювала я над нею.... вчора зробила остаточний варіант, почала викладати сюди на наш портал впродовж кількох годин... ... і виявилося...що вона завелика.. ...... .....ггг... майже Гіг!   Взяла не той розмір, 
Сьогодні вже зклеїла найостаточніший варіант, який вам і пропоную
В ньому використані Шпалери Осені , зібрані з безмежного Нету та нашого потралу :-)) , ті , хто постійно цікавляться моїми шпалерами одразу впізнають їх , а також може й свої шпалерини. Тож Всім Дякую!

а також прекрасна музика Кейко Мацуї "Forever. Forever" (Назавжди...Назавжди...)

Бажаю приємної подорожі впродовж 4 хвилин з Осін*ю, яка легкою грайливою ходою йде по Планеті.

Ваша Вогненно-Золота Осінь і ... Ружа



З.І. до речі не покидаю спроби завантажити обіцяний багатьом любителям Японії та Осені, фільм про Осіннє Кіото на свій віртуальний диск. Кіно чималеньке (гіг з хвостиком) , але просто фантастичне - купила собі місце на тому Файлі. але чомусь вже дві спроби провалилися.. спробую і сьогодні, тому не дивуйтеся. що я весь день буду світитися он-лайн... , насправді мене не буде ....

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

                                                                   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~                                                                                                                       відповідь на 

"И светло, и прозрачно..."  (http://stihi.ru/2012/12/05/3)

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

 

 Листя осіннє –

Листи Весні від Жовтня.

Зима-поштарка

Їх неспішно нестиме

До свят розбрунькування…

 

 07.12.2012

 © Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112120704555

 

[ Читати далі ]

Вірш про дружбу

Я сиджу біля віконця,
Із-за хмар не бачу сонця,
Дощ іде – на дворі шумно,
А мені самотньо й сумно.
І я б на дворі погуляв:
М’яч футбольний поганяв,
Я б на гойдалці катався,
Зі спускалки я б спускався,
І на ровері у раз
наздогнав усіх би вас!

***

Та гуляти неможливо –
Почалася сильна злива.
Я не буду сумувати,
В мене іграшок багато.
Нам їх вистачить на всіх -
Друзів запрошу своїх,
Будем бавитися разом,
Закінчиться дощ тим часом.
Треба чоботи взувати
І гуртом іти гуляти.

Де глибока, де не дуже –
Всі ізміряти калюжі!
А поки дощ холодний лив,
Я річ важливу зрозумів:
Хто один – завжди сумний:
В непогоду, в день ясний.
 З другом світ стає чудовим,
Навіть в зливу кольоровим!

Віршик на свойому сайті оприлюднив Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 323 комбінованого типу Харківської міської ради "Попелюшка"
http://dnz323.edu.kh.ua/navchayemo_vihovuyemo_rozvivayemo/muzichna_storinka/veershee_do_svyat/

 

Це - о-с-с-сінь…

Вітер копирсається в листі, підкидає його, граючись. І сміється, споглядаючи ті химерні танці, які жовтогаряче, золотаве і багряне листя витанцьовує, покірне його, вітру, примхам. Сміх вітру чудернацький, отакий:

• Ш-ш-шш!!!! С-с-ссс!!!! Х-х-х-хи-хи!!!!! Ха-ха-х-х-х-ш-ш-шшшша!!!!.....

Ніби старенький беззубо щось промовити намагався, та закахикався. І це кахикання переходить в таке собі сміхошипіння.

Раптом:

• Цок! – легенько по гілці…

І знову:

- Цок! Тук!.. –більше схоже на шепіт

-Тук-тук! Цок-цок-тук-тук! – все пришвидшуючись. Тихий та рясний, дрібненько побіг по гілках дощик, вмиваючи листя, що ще на гілках тримається, і воно, змочене, обважніло і повільно падає униз, схоже на позолочені вітрильники, які, поступившись силі шторму, ідуть на дно. Дно океану. Осіннього океану.

А там, на дні, затишно. І падають золоті вітрильники, і вже купи їх лежать внизу. І падають униз темно-брунатні блискучі бурштини каштанів та жолудів. Цілі розсипи дорогоцінні! Яка розкіш, яке багатство!

І лежать засмучені та самотні скарби та коштовності осінні, лише інколи дитинчата, скарбошукачі з сяючими очима, збирають в жменьки, несуть додому, посміхаючись та щось їм промовляючи...

21.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved