хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «азов»

Реконструкція подій

Для ясності.
Рекомендую до прочитання та прослуховування запису за текстовим лінком.

"Давайте, раз я у нас тут реальный моряк, который проходы, заходы и выходы постоянно делает и оформляет, кое что поясню.

...Ну вот такая у этого проклятого места география, что ничего не попишешь, хоть признавай Крым российским, хоть нет, но украинцы там имеют право ходить и никаких законных прав им препятствовать у российских погранцов не было.

Видимо было лишь острое желание как-то перед начальство блеснуть.
Ну это же круто - прижучить хохлов. Ну а закон... А закона в России нет, Украина слабак, а мировому сообществу какое дело, если кто-то чей-то баркас прихватил. Ну выразят максимум озабоченность.

Выполнять послали примерно таких же "профессионалов". Вы меня конечно извините, но вот то, что там истерит и рулит, это не моряк вообще ни разу. Ну долбоебом полным нужно быть, что бы пытаться навал совершить на буксир. Про больших морских идиотов есть только в анекдоте про авианосец и маяк.

Буксир этим навалом работает. Он создан специально для этого. Упоротым нужно быть чтобы до такого додуматься. Конечно же с буксиром у них ничего не получается, они его толкают как дельфины-наркоманы мячик, ему как с гуся вода.

Идиоты конченные, что запись только подтверждает. "Он понял, что он маневренный", - докладывает этот осел на берег. Держите меня семеро! Буксир понял, что он буксир! нет, олень, это ты, командуя серьезным военным кораблем, настолько идиот, что не можешь простой вещи понять: он, сука, с самого начала знал, что он буксир. Что он маневренный, прочный, с малой осадкой и энерговооруженностью раза в полтора больше твоей.

Поэтому когда упоротые дельфины вконец решили упороться и попыться его обжать с двух сторон, он дал заднюю и оба сарая пролетели мимо, въебав друг друга. Жаль нет записи этого момента.

Наверняка там в переговорах с берегом это чучело докладывает, что наверное украинец понял, что он не только по курсу маневренный, но и по скорости. И что у него есть задний ход.

Конечно же, натворив всех этих перфомансов, клоунам никак нельзя было украинцев выпускать. Потому что наворотили будь здоров и единственный вариант с ответственности соскочить - подписать на нее и вышестоящее начальство. Оно же тоже упоротое и назад сдавать не любит ни при каких обстоятельствах, поэтому надо изловить этих украинцев любой ценой. Тогда хоть точно не посадят за весь позор и два разъебаных военных корабля.

Вот и вся история, как я ее вижу.

А вы - Путин, Порошенко, рейтинги, многоходовочки.
Такие же многоходовочки как и запуском кривых ракет. Полная профнепригодность и трусость в основном причина наших бед. Везде. Хоть на суше, хоть в море, хоть в Космосе."

(с) hughes


Все идет к полному разгрому Украины



Командир полка «Азов», народный депутат Украины Андрей Билецкий заявляет:
--- Украина в шаге от капитуляции и все идет к военному разгрому нашей страны. И потом подписание какого-то капитулянтского условия в той или иной форме.  Или это будет полный разгром с оккупацией части страны, признание «ДНР» и «ЛНР» в рамках Донецкой и Луганской областей, возможно, распространение на Харьковскую область, Одессу. Мы не знаем. Но все идет к военному разгрому страны.  
--- Они (бывшие при власти и нынешние в содружестве с врагами)  ведут к этому совершенно сознательно, это делается шаг за шагом, нечему удивляться. Мы можем еще заключить одно перемирие, прождать 2 месяца накопления ударной силы, и снова получим удар. С новыми стратегическими потерями, поражениями и откусывании территорий.

По его словам, мы можем победить, но надо не готовиться к поражению, а мобилизоваться:
--- Нас деморализуют разговорами о переговорах, о западной помощи и т.д.  Мы можем   добиваться успехов в борьбе сами, нужна только воля к победе, а там и помощь будет.
 --- Что делать? Воевать. Это единственный вариант, который остается. В авральном режиме делать то, что не доделали, создавать полноценную систему ПВО, систему фортификации, перебрасывать резервы техники, словом, делать экстренные меры.
 --- Это единственный вариант.  Надо отбиваться.  Ни в коем случае не вести переговоры в то время, когда мы получили несколько поражений на северном и донецком направлениях. Потому что эти переговоры будут капитуляцией. Победитель с побежденным ведет диалог с позиции силы. 
--- Армия не реформируется, корупция там процветает, город Счастье сдан за 20 млн долларов, тайно идет торговля с Россией через Крым.   Как же мы будем оборонять страну?  Такое впечатление, что власть втихаря, незаметно готовится к капитуляции. И заявления
президента, что мы не можем воевать с Россией, сеет капитулянтские настроения.
Очевидно существует сговор между президентами. За время перемирия, без видимых
причин сдано 500 кв. км территории вместе с населенными пунктами и несколько поражений, которых могло бы не быть, потому что военные операции не планировались вовсе.
По той же причине не вводится военное положение в воюющих областях, потому что не
вписывается в план капитуляции. А вот расформирование подразделения "Азов",
как раз, вписывается. 
--- Украина находится у очень опасной черты где требуется принятие кардинальных мер. 
Теперь главный вопрос не интеграция в ЕС, а борьба, в первую очередь, с внутренним врагом - пятой колонной.   Речь идет о выживании страны Украина.


Угроза ДЦП, Азовские руссалки и цистит.

В копилку шедевров. Сегодня привозили ребенка с диагнозом "угроза ДЦП". Не смейтесь. Я сам придумать такого бы не смог даже под пистолетом и даже после грибов. Прям до слез растрогался от диагноза. 

А девчушка - классная. Хвостик, бантик. Ну немного плаксивая, но это недостатки воспитания. Воспитания родителей.  Кстати их и не было. Малолетнюю пациентку издалека притарабанила бабушка. Отговорить от УЗИ головного мозга внучки не смог, пришлось таки провести осмотр. 

Естественно, что все в норме. Может, надо было кому-то другому УЗИ мозга сделать? Хорошо, что хоть удалось отговорить от "проверки всех органов", на которое бабушка была настроена очень решительно. Но мои барабанные перепонки могли не выдержать Кристинкиных децибелл, да и мучать ребеночков без надобностей мне не только не нравится, но даже и претит.

И о погоде... В связи с жарой немного раньше, чем обычно, повалили на датчик "азовские руссалки". Именно с двумя СС. Нет, не то, что Вы подумали tits . Тут проверочное слово - "ссать". Это я так называю девушек после Азовского моря с циститно-пиелонефритными проблемами. Они туда писают и обратным ходом через короткую уретру всех микробов тянут. У мужиков - максимум уретрит, а у женщин - цистит и выше.

Map

До щему в серці

Киев, Украина. Друзья и родственники прощаются с добровольцами, вступающими в специальный батальон Азов

© AP/ Efrem Lukatsky

Голодомор. Помстимося.

Голодомор був частиною свідомого плану знищення нації. Тієї верстви, що живила протести - господарів на селі і тих, хто прагнув такими стати.

Голодомор для окупанта (Московія, Росія, СРСР) був спосіб поламати залишки спротиву. Поламати силою, тому в очепленні територій голоду стояли війська. Заград загони голоду.
Голодомор був ланцюжком, як подальші хвилі розстрілів інтелектуального квіту нації.
Голодомор був для окупанта таким же природнім інструментом, як і все, що ми побачили із початком "Повномасштабки".

Голодомор став можливим не лише тому, що окупант міг його реалізувати, а й тому, що багато українців покинули думку спротиву. Хтось втомився і склав зброю повернувшись до цивілки "та якось воно буде", хтось повірив в лівацькі брехні про "земля селянам...", хтось свідомо колаборував із окупантом (таких було багато).
Якби ідея захисту національної держави панувала масами під час ПВЗ, голодомор міг би не трапитися. Історія пішла б якось інакше.

Голодомор реалізовували і усвідомлені колаборанти також. Як були ті, хто писали доноси, здавали НКВС національне підпілля, просто наклепствували для власного зиску.
Голодомор став наслідком низки подій нашої слабкості, наївності, незрілості, байдужості, неумності.
Як і "Повномасштабка".

Ні, Голод Москва все одно б спробувала реалізовувати просто як інструмент насилля над нацією... Але була б нація свідомішою, стійкішою, критичнішою, результативнішою... історія могла б піти за іншим сценарієм.
Але історія не знає "якби...". Вона дає опцію "подивись і зроби висновок".

Безвідповідальність у діях, в громадянській позиції, у владних діях, у ставленні громадян до влади - вбиває. Покоління.
Нездійснені плани, нереалізовані таланти, ненароджені мільйони із безголосим питанням до кождого з нас: "а що ти зробив, щоб неповторилося, щоб відплатити?"
Не просто пам'ятати - зробити висновки, навчити цьому дітей, помститися.

Ми ніколи не пробачимо жодне відібране зерня 1932-1933.
Помстимося за кожен постріл по мирному населенню в Маріуполі, Бучі, Києві, Херсоні, Краматорську та інших українських містах і селах.
Не забудемо жоден проведений нашими бійцями день у нелюдських умовах у полоні.
Розплата невідворотна.


Холостой променад в Примпосад и бонусная горбуша

Фу, наконец-то второй раз за сегодня, удалось на пять минут подойти к компутеру, будь он неладен. Хотя.. Пусть пока работает, иногда эти интернеты - полезная штука. Погоду показывают (типа брать зонтик или нет), а иногда, когда интернет кончается, то и просто  стариной тряхнуть - коды ассемблерные поковырять или фотошопингом руки занять. Ну а еще компутер вторым телевизором работает и видеомагнитофоном заодно. Типа жену вечерним ургантом пугать (шутка, конечно - она в это в ремя уже всегда спит, как и я). Хотя, даже если бы ЭТО показывали и в прайм-тайм, все равно никто бы смотреть не стал. До такой пошлости пока еще мы опустились.

Сегодня вот ездили в Примпосад - есть такая глушь неподалеку. Правильное название звучит как "Приморський Посад". Буквально лет пять назад там было весьма неплохо.  Когда-то давно это выглядело так, как на этом фото 5-ти летней давности.

Нынче уныло весьма данное зрелище. Горы мусора, гниль, грязь и, невзирая ни на что, есть и отдыхающие, коих даже мне со своей склонностью к дауншифтингизму сложно понять. Все равно, что в привокзальном туалете на подстилочке загорать, периодически окуная ребеночка в очко. Однако любители находятся. Как сейчас это выглядит - вам лучше не видеть вообще. Фото делать мне было откровенно противно - боялся фотику и так неустойчивый феншуй запачкать. Ужас, короче. Причем были не только с маленькими, но и с ОЧЕНЬ маленькими детьми. Короче, ужас. Хотя от перестановки смысл не меняется - УЖОС там реальный.

Зато на обратном пути смогли раздобыть чудесную американскую горбушу. Свежачок архилюксовый. Даже кровь не успела стечь из аорты, настолько быстрая заморозка.

По свой фирменной технологии поставил просаливаться на сутки. А поскольку эта рыбина оказалось  большой - полтора кило (даже выпотрошенная и без головы) пришлось изобрести специальную посудину из шестилитровой бутыли.

А в голове крутилась песня "Огромная рыба, огромная рыба, огромная рыба... одна на двоооииих!"Хотя там вроде про небо было.

Map

Сирійці в Яготині

В Яготині збираються поселити 250 сирійських біженців, це при тому, що вони гвалтують і хуліганять. Люди виходять на протести, а представники ООН і  МЗС ховаються як щурі від народу. Це в той час, як наші біженці і воїни кинуті напризволяще

Бердянськ-Приморськ 2017


Уздовж моря 2017

П ланував продовжити походи - Електричками..., але Придніпровська залізниця над нами експерементує - підвищіла в кілька раз вартість проїзду в електричці (якщо в тому році в Апостолово проїзд коштував 25грн то в цьому 60грн) тому в Бердянськ дешевше їхати поїздом ніж двома електричками. Їду саме в Бердянськ, а далі уздовж моря планую піти до Генічеська через Кирилівку.

П риїхав в Бердянськ десь о 5-й ранку і пішов по напрямку до моря

Обійшов морпорт і пішов уздовж моря по напрямку до Приморська.

Останній гарний пляж, далі вузьке побережжя, яке заливає водою.

Було хмарно, тому було чудово йти.

Заночувати вирішив приблизно в 10км до Приморська, на більш-меньш гарній ділянці узбережжя. Випала пломба, вирішую скоротити маршрут - максимум планую дійти до Кирилівки, а потім через Мелітополь їхати додому.


Вранці приготував їсти, поснідав і пішов у Приморськ, ближче до Приморська все більш було рибаків і доволі велику рибу їм вдавалось зловити.

Вийшов на пляж Приморська і трохи пройшовши уперся в забор. Вже дома на фото внизу я прочитав що прохід уздовж моря дозволен, а тоді я тільки побачив великі букви Прохід заборонен, небезпечно

Тому вирішив обійти, пішов через санаторій Глорія, прохід був вільний, територія санаторія красива, ростуть квіти

Вийшов знову на узбережжя, постояв на містку, пригадуючи як малим тут ловив бичка і пішов далі, але далеко не пройшов, уперся в промоїну. Було доволі глибоко тому не ризикнув йти щоб не замочити фото відео техніку.

Пройшов по містку і через базу відпочинку вийшов на дорогу і пішов в с.Набережне

В с.Набережне у чоловіка купив води 1л - 1грн, вода у них привозна, але смачна і холодна, і пішов далі море було чорне від водорослів.

Грунтова дорога пролягала між морем та полем.

Знайшов гарне місце і зупинився на ночівлю, вночі лив дощ та свіркала блискавка.

Вранці поснідавши пішов розвідати чи зможу пройти, було доволі мокро і важко йти- земля налипала на взуття. Трохи почекавши вирішив йти, дійшов до баз відпочику і пішов по берегу, далі пішов вузький берег і великий обрив, я не ризикнув йти, піднявся вгору до дороги і пішов уздовж поля. пройшовши кілька полів дорога закінчилась. Вирішив йти до траси на Мелітополь і через с.Орлівка вийшов до траси та за 30грн швидко добрався до Мелітополя. Пройшовши кілька км до залізничного вокзалу відразу сів у поїзд та за 55грн повернувся в Дніпро(пропонували ще їхати електричкою Генічеськ-Дніпро, але вона була повна і я то знаю що вона дорожча за поїзд, де я лежачи їхав до Дніпра)