ДРУГИЙ ШАНС....
Ми живемо, радієм, кохаємо, думаємо, що так буде завжди ....В один момент все летить у прірву і життя "повисає" на нитці павутини...Безвихідь і відчай, темрява чи мутне світло ламп реанімації, коли серце "заводять" током, а кров перекачують через сотні трубок...коли все, що ти любив стає отрутою для тебе, всі,кого ти любив покидають тебе, бо ти - тягар...Залишається тільки мама і випадкові люди, що стають тобі друзями на все життя ...Таким другом я є для однієї чарівної , красивої дівчини, життя якої залежить від апарату відділення гемодіалізу( там перекачують і очищуть кров до ост.краплі). Я дуже люблю цю дівчину, світлого ангела, а вона зберігає мужність духу і віру в свій порятунок .Щоб урятувати юне(19 річне) життя потрібно 33тис.$ і донорську нирку, але  грошей у дівчини і її мами нема, звідки? якщо позаду 3 міс.лікарень і тисячі мг ліків...Я шукаю небайдужих і тих, хто має змогу допомогти (корисна буде навіть ссилка на якийсь фонд чи благод.орг.).І ще : задумайтесь, що ви зробили, щоб ніколи не опинитись у подібній ситуації, як ви бережете своє життя, як ви цінуєте кожну мить і людей поряд? Якщо ви читаєте зараз ці рядки - посміхніться, радійте тому, що ви живі - здорові і просіть Небеса, щоб так було і надалі з Вами і Вашими рідними , і щоб Вам ніколи не довелось просити за когось, як роблю це зараз я. Будьте здорові і щасливі, цього щиро Вам бажаю, бо хтозна чи в кожного з нас є другий шанс....

Щоб губи були красивими, говоріть тільки добрі слова.  Щоб фігура була стрункою, поділіться їжею з голодними. Щоб волосся було красивим, нехай з пасмами щодня грає малюк. Люди більше, ніж речі, мають потребу в тому, щоб відносини з ними відновлювати, відроджувати, виправляти і ніколи нікого не викидати і не забувати. Старіючи, ви дізнаєтеся, що у вас дві руки: одна - щоб допомагати собі, інша - щоб допомогти ближньому. Краса жінки - не в одязі, які вона носить, не в її фігурі, і не в зачісці. Краса жінки повинна бути видна в її очах, це двері в її серце, то місце, де живе любов. Справжня краса жінки відбивається в її душі. Краса жінки виявляється в її турботі та любові. 

~Михаил Булгаков~

"

"Чтобы быть счастливым, нужно постоянно стремиться к этому счастью и понимать его. Оно зависит не от обстоятельств, а от себя."

"Человек обязан быть счастлив. Если он несчастлив, то он виноват. и обязан до тех пор хлопотать над собой, пока не устранит этого неудобства или недоразумения."

~Лев  Толстой~

"Судьба у меня в руках и счастье всегда со мной."

~Тамерлан~

Нинішній даті присвячується! :*)

Коли дійсно солодко – цукор тут ні до чого. Справді тепло буває без обігрівача. Коли дійсно ясно та світло, то це не найбільша зірка. Коли затишно, комфортно, тепло, ніжно та безпечно, то це зовсім не через ремонт і броньовані двері. Найдорожчий у світі не хімічний елемент під номером 76…Щоб зрозуміти це достатньо кількох хвилин, інколи – годин, інколи днів чи навіть тижнів і місяців. Але коли зрозумієш, то станеш надзвичайно щасливою!!!

Щасливою, коли хтось поруч. Щасливою, коли тримаєтесь за руки. Щасливою, коли розмовляєте чи просто мовчите, але разом. Щасливою, коли не поруч, але знаєш, що хтось є і думає про тебе. Щасливою коли… та що тут  говорити – щасливою постійно!!! Бо кохаєш!!!

Є у Львові одне місце, де люблять поговорити на "вічні" теми. Це такий
собі клуб за інтересами. Там щодня збираються пани і панянки, діляться
на окремі групи, і в суєті львівський буднів обов'язково порушують
зовсім не буденні теми, теми, над якими споконвіку міркували визначні
філософи. Хоч раз побувавши у такому клубі, ніколи не забудеш краплин
дощу, які по-особливому надихають, якщо спостерігати за ними крізь шибки
кольору молочного шоколаду, не забудеш стукоту коліс та сигналу, що
чимось нагадує шкільний дзвоник; надовго закарбується у пам’яті нерівна
та мокра львівська бруківка, яку можна побачити крізь щілинку під
дверима… вигляд цієї бруківки часом, навіть, надихає на створення у
власній уяві чорно-білої картини старого міста – з дощем, осіннім
листям, парою конячок, каретою та поважними інтелігентами у чорних
капелюхах.

Це місце є маленькою частиною величного колориту, навіть
частиною культури… Так, серед усього транспорту, саме трамвай, і саме
львівський (!!!) трамвай завжди надихає на щось особливе, часто там
можна отримати корисні знання, особливо з "народної мудрості".
Врешті-решт, де ж іще знайдеш стільки інтерпретацій однієї новини, де ще
почуєш найсвіжішу інформацію про ціни на ринках, де ще дізнаєшся
різноманітні погодні прикмети… і, нарешті, де ще так сильно відчуєш
різницю поколінь?!!

Саме у львівському трамваї одного разу я
випадково почула розмову двох жінок. Одна з них розповідала іншій, про
"дуже цікаву філософську книгу", в якій отримала відповідь на запитання –
"що таке щастя?". Визначення щастя, про яке говорила ця жінка,
виявилося дуже простим, навіть, пафосним. Вона сказала, що ця книга
називає щастя фізичними, душевним та фінансовим здоров'ям людини,
гармонією всіх аспектів людського життя. "Щасливим буде той, хто вміє
розрізняти головні і другорядні речі, той, хто відчуває свою
неповторність, свою потрібність іншим людям. Той, хто знає, що його
зусилля будуть не марні, що він на світі залишить щось, що в майбутньому
допоможе хоча б одній людині", – на одному диханні зацитувала книгу
гарно вдягнута львівська панянка бальзаківського віку.
Слухаючи, чи
то підслуховуючи, цю розмову, а радше – монолог, мимоволі згадалися
слова – "почни із себе". Якось самі по собі нахлинули спогади про
щасливі моменти, про те, як серце щемить від звичайних дрібничок, від
простих слів, від короткого СМС, від перемог, навіть, маленьких… І
відразу стало зрозуміло: у моменти, коли відчуваєш себе беззастережно
щасливим світ навколо не змінюється, залишаються ті ж
проблеми, все, з чим ти борешся, що намагаєшся змінити – навколо, але ти
– щасливий, щасливий, бо почав із себе, щось змінилося всередині. Чи то
хтось допоміг, чи ти сам, неначе перемикнув кнопку, перегорнув
сторінку… щось так раз … і клацнуло – отак однієї миті починаєш дивитися
на світ очима щасливої людини!!!

Цього ж дня одна беззмістовна
голлівудська комедія підтвердила всі мої "трамвайні" роздуми про щастя.
Відфільтровуючи закадровий сміх, я зрозуміла, що цей сценарій можна було
б застосувати і для іншого жанру. При іншій акторській грі, при іншій
музиці та при інших акцентах, сценарій цього фільму міг би бути не
комедійним, а, щонайменше, – трагікомедійним. Так і щастя в житті людини
залежить від сприйняття світу. Перефразовуючи відомого класика, скажу,
що світ – кіно, а ми в ньому актори. Автор сценарію цього фільму – не
людина, це – Бог, вища сила, людині ж належить робота режисера. Саме
постановка власного життя, вміння побачити головні і другорядні речі,
вміння вибрати правильну команду у своєму житті – і є запорукою успіху.
Сценарій фільму – це доля, а режисура – це вміння правильно зрозуміти
свою долю, правильно розставити в ній акценти.

Надворі дощ, а я стою
в квартирі з горнятком запашного чаю і спостерігаю за вогнями нічного
міста, які виблискують у струмочках на шибках моїх вікон. Стою і бачу,
як в депо прямує останній на сьогодні трамвай. Якось по-особливому
«смакує» вигляд нічного Львова з «трамвайними світлячками»… якось
по-особливому я тепер ставлюся до львівського трамваю…

Воно дуже просте по суті і складається з двох речень:

"Живи так, наче поруч з тобою завжди знаходиться кохана людина і бачить все що ти робиш.

Роби все так, наче це для найближчої, найдорожчої, для самої коханої людини у світі"

Коли мені було років 10-11 я почув це від своєї мами. Тоді я якраз вперше закохався у однокласницю, і дуже хотів їй подобатись, але не знав як. Можливо то мамина порада спрацювала, а може то просто моя вдача така, але я дійсно отримав взаємну симпатію від тієї дівчини, вона погодилась прийти до мене на день народження і ще декілька разів гуляли разом... Потім їй сподобався хтось інший і на цьому романтична історія наших стосунків закінчилась (-:

Час від часу я згадую ці слова в ті моменти, коли не знаю, як краще поступити в якійсь ситуації... І ще ніколи в житті це правило мене не підводило.

Всім раджу (-:

щастя - недосяжне
та коли по обличчі течуть
краплі теплого дощу,
що змивають як сльози
біль втрати, хворобу,
напругу дня, невдачі..... 
дивишся в небо і відчуваєш
ось він - цей момент  щастя

...слухай, серце, я не можу більше писати про любов,
літери ворду – ніби цятки на крильцях сонечка –
полетіли-розлетілися з пучок пальців –
на небо, цукерки хрумати.
...поясни, серце, чому слова ніжності втишеної
завжди банальні,
прості й нецікаві, ніби оте «довго-щасливо»
наприкінці казочки?
...бо ніхто не помер, не пішов за земель тридев'ять
дракона рубати-царівну визволяти,
бо чайник сопе із котом примруженим,
бо сніг солодкий, як губи присмерком...
...знаєш, серце, щастя щоденне,
без ексцесів та спецефектів –
річ насправді нуднюща для публіки –
як старенькі, що ходять за ручки –
він – зворушливий у своїй ніжності,
вона – дитинна у своїй вірності –
кришать хлібчик любові голубам
на ринковій площі...

...я їх бачила нині, серце –
і мені захотілося плакати
від щастя.

Ганна Осадко

Счастье – верить, когда не верится, И дышать из последних сил, И так просто, по-детски надеяться, Что действительно ты любим.. Счастье – другу отдать последнее, А взамен – ничего не просить.. И без слов попросить прощения. И безудержно сильно любить. Счастье – быть безрассудно искренним, И о сказанном не жалеть, И мечтать о чудесно-немыслимом.. И однажды простить суметь. Счастье – и в сентябре дождливом Найти радужно-солнечный блик… Счастье – сделать кого-то счастливым, Хоть на самый короткий миг.

  

Вітаю усіх усіх усіх друзів з Новим роком і новим щастям, Бо щастя старим не буває!
Бажаю усім чоловікам, щоб їх кохані були ще більш звабливі за снігуроньку, а всім жінкам бажаю бути не менш звабливими для своїх коханих за снігуроньку!
А дідуля Мороз потрібен тільки діткам, а ми такими не є.
Щастя! Здоров*я! Любові! Успіхів! А все інше - за індивідуальним замовленням!

І привітання від Жоржа Дикого

ТОСТ «IN VINO VERITAS»

Вип’ємо за удачу!
Поки в житті я щось значу,
Поки у тілі є сила
І ти мене запросила...

Вип’ємо за майбутнє!
Буде воно незабутнє.
Буде воно чи ні -
Кожен шука у вині.

Вип’ємо за кохання!
Скінчено вже вінчання,
Скінчено всі думки -
Час пакувати сумки.

Вип’єм, щоб нас пам’ятали!
Щоб і за нами питали...
Щоби морок світів
Пломінь душі освітив.

-----------------------
in vino veritas - лат.: істина у вині