Старшокласники вишукувались у літери, які склали слово "Україна", а учні молодших класів стали поруч великим колом. Незвичний флешмоб присвятили Дню соборності та свободи України. http://video.bigmir.net/show/286082/ “Ми хочемо зробити свято, щоб усі знали, що Україна найкраща держава в світі”, - каже учень гімназії Руслан.

“Ми найбільш патріотична школа і в Криму, і в Україні. Ми любимо Україну. дійсно щиро. й хочемо проявити це в таке свято”, - каже учениця гімназії Настя Вознікова.

Загалом в акції взяли участь більше 800 чоловік. Кожен з учасників акції мав на собі українську символіку: стрічки кольору прапора України та жовто-блакитні кульки. До того ж учні кожного з класів виголошували патріотичні гасла.

Цьогоріч вирішили відзначити свято в незвичний спосіб, - каже керівництво гімназії, - не обмежуватись традиційними лекціями та концертами, а так щоб дітям запам’яталось.

“Ми провели класні години, ми розказали, але щось хотілось для дітей радісне. Дозволити їм багато, день же свободи - хочете розмальовуйтесь, як хочете одягайтесь, символіка українська”, - каже директор гімназії Наталя Руденко.

День соборності та свободи України відзначатимуть 22 січня.

Те, що патріотичний та проєвропейський рух можна ототожнювати лише з Галичиною, сьогодні є не більше ніж черговим міфом, стереотипом, який можна зруйнувати, ознайомившись хоча б з біографією найбільш відомих громадських діячів патріотичного громадського руху останніх років (політиків брати до уваги не будемо, адже їхній «патріотизм» та «ідеологічна лінія» практично у всіх викликає великі сумніви). 

В молодіжному патріотичному та демократичному русі України зараз домінує Східна Україна:

http://sd.net.ua/2011/11/27/patriotizm-zi-sxidnoukrayinskim-akcentom.html

Історія доводить – Східні та Південні терени України в усі часи народжували нашій країні провідних діячів національно-патріотичного руху. Найбільш відомі – Микола Міхновський, Дмитро Донцов, Юрій Липа, Кирило Осьмак, Олена Теліга та багато інших

Солнце неуклонно стремилось скрыться за горизонтом. В этот тёплый и внешне столь безмятежный вечер Вождь был крайне озабочен. Его племя, ранее столь многочисленное, ныне изрядно поредело, один за другим его покидали лучшие охотники. Несмотря на то, что соседние племена особо не горели желанием приютить чужаков, талантливые охотники всегда приходились у них ко двору. И в результате к чему всё теперь идёт? Например, он уже и забыл, когда последний раз лакомился мясом археоптерикса. Вот уже и одна из жён ненавязчиво, но настойчиво требует новую шкуру саблезубого тигра. А кто всё это добывать-то будет, без охотников-то?

Проблема была в том, они не были довольны его руководством. Ну пусть, у него было несколько ошибок, кто же отрицает? Но ведь его власть была абсолютно оправдана - именно на него с завидной регулярностью во время обряда Жезлования указывала бедренная кость Некогда Вкусного Старца. Но эти проклятые бегуны, эти своевольные отступники, ставили под сомнение не только его власть, но и саму непредвзятость обряда. Эти подлые негодяи утверждали, что Шаман нарочно в него костью тычет, дабы не слететь со своего прикормленного места... Это же в голове просто не укладывается, быть такого низкого мнения о самом святом! О вере собственного племени!!!

И бегут, суки... Представляете? - Вождь уже чуть не рыдал - Как же заставить этих... лысых двуногих мамонтов... оставаться в ста.. гммм... в племени? Да и возможно-ли заставить целеустремлённых, предприимчивых, отважных и ловких людей оставаться его соплеменниками, жить впроголодь и добывать для него и его приближённых еду и шкуры?

Лучники расставленные на краях их земель обстреливали тропы - бегут... Шаман взывал к смирению и долготерпению, обещал сытную жизнь и достаток в Джунглях После Смерти - тщетно... Бегут, уроды... Бегут, козьи рожи!!! Ещё и других подбивают сменить племя! И вот он, результат... Итог, подводящий черту под его правлением... Сегодня всё племя собралось под его пещерой, призывает его к ответу, ждёт его объяснений.

- Что я им скажу? - растерянно бормотал Вождь - Что я вообще могу им сказать? Съедят ведь - мелькнула у него мысль - начну оправдываться, как пить дать съедят...

Сомнений не оставалось, нужно было предпринимать какие-то решительные действия, нужен был новый подход, свежая идея... Да вот только этих самых идей не было. Сжав зубы так, что заиграли желваки Вождь поднял упавший Жезл и вышел на камянистое возвышение... Страстные, искренние, задушевные слова зазвучали в срывающемся от отчаяния голосе в ответ на мириады вопросов, застывших в глазах соплеменников.

Подхваченное сотнями глоток "ура" загремело над холмами, постепенно сливаясь с раскатами грома. Появившаяся на небе луна уже скрылась за облаками, на смену тёплому вечеру приходила дождливая ночь.

Тетяна Серветник, Rzeczpospolita (Польща)

За результатами досліджень Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), кількість прихильників суверенітету України зростає, коли Росія конфліктує з іншими державами або на її території стаються теракти, пише Тетяна Серветник.

«У 1994-1996 роках Росія воювала в Чечні. Чимало українців усвідомили тоді, що якби Росія і Україна були єдиною державою, їхні діти мали б воювати і гинути на Північному Кавказі. Кількість прихильників української незалежності зросла з 56 до 71%», – цитує авторка статті коментар керівника КМІС Валерія Хмелька тижневику «Дзеркало тижня». У статті зазначається, що та сама ситуація склалася і після теракту в московському театрі на Дубровці у 2002 році. За незалежність країни виступили 77% українців. При цьому рекордні показники (82%) зафіксовані у 2008 році – після війни Росії з Грузією за сепаратистську Південну Осетію. Як зазначається в статті, на думку соціологів, загроза втрати територіальної цілісності сильніше впливає на суспільну думку.

«Якби не Росія, в Україні не було б такого явища, як патріотизм», – жартують на російських порталах, як цитує видання.

На проросійському півострові Крим, де в 1990 році суверенітет України підтримали 36% мешканців, тепер за незалежність виступає 71%. Попри сепаратистські настрої, тільки 27% жителів Криму виступають за інтеграцію з Росією, набагато більше таких людей на сході України, закрема в Луганській та Харківській областях, йдеться в статті.

«Серед мешканців Криму – чимало росіян, які мають родичів на батьківщині. Вірогідно, вони отримують більше інформації про те, що там відбувається, ніж жителі східних областей України», – цитує видання коментар пана Хмелька. І, як сказав виданню київський політолог Василь Зоря, «жителі Криму розуміють, що їхні перспективи в Україні кращі, ніж в Росії, де їх можуть не помічати. Тому я сумніваюся, що побоювання щодо відокремлення півострова від України в результаті якогось конфлікту були обґрунтовані».

   Опитування показало, що більше 40% українців вважають, що на сьогодні Україна ще не є повністю незалежною державою. Протилежної думки дотримуються 24% респондентів.

   Дослідження компанії Research & Branding Group також показали, що  тотальна більшість українців ( 93 % ) називають Україну своєю батьківщиною, патріотами України вважають себе 76 % респондентів, гордяться тим, що є громадянами України, - 72%. При цьому кожен другий українець ( 52 % ) у разі потреби готовий захищати свою країну.

   Згідно з результатами іншого дослідження, проведеного соціологічною групою Рейтинг, 43% українців виразили готовність, у разі виникнення загрози, відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках.

   Опитування компанії Research & Branding Group проводилося з 15 по 25 липня в 24 областях України і Криму. Було опитано 2006 осіб, погрішності вибірки 2,2%.

   Як повідомлялося раінше, майже кожен п'ятий українець мріє тимчасово попрацювати за кордоном, а 15% хотіли б покинути свою батьківщину назавжди.

Сьогодні, 21-го липня 2011 року, у 105-у річницю з дня народження Олени Теліги, о 12-ій годині в Бабиному Яру біля Хреста, символічної могили розстріляних героїв, відбулися покладання квітів і панахида пам’яті Олени Теліги, Михайла Теліги, Івана Ірлявського, Івана Рогача та інших українських патріотів, які були знищені за те, що були українськими патріотами-націоналістами, що змагалися за незалежну українську державу.

В українській історії, без сумніву, забагато трагічних сторінок. Українці надто часто опускають національні прапори, відзначаючи знакові дати свого минулого. 

Проте в українському історичному календарі є дати, які, незважаючи на трагічний контекст, пробуджують відчуття національної гордості. Це дні, коли образа і несправедливість поступаються відчуттю героїчності духу, ореолом якого овіяні такі постаті, як Олена Теліга.

[ Читати далі ]

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас — 

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну…

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу... (Т.Г.Шевченко)

Уже вкотре видалили користувача _друже_bober_ , який відомий на сайті патріотизмом, своєю активною громадянською позицією, гострим словом, почуттям гумору.

Ніколи не перестану дивуватися тому, що на українському ресурсі патріотизм "не в моді", інакше чим можна пояснити цей і подібні випадки.

Друзі, можливо, хтось знає, за що конкретно видалили користувача _друже_bober_ ??? І скільки це буде продовжуватися??? Я розумію, що останнє запитання риторичне, але все-таки...