хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «украина»

Кто мы?

Два дня в году в Украине порождают размышления о наших достижениях и поражениях, лишь с тем отличием, что у 1 декабря нет красно-календарного флера, как у 24 августа.

Попробуем сформулировать ряд тезисов на тему, что есть Украина и кем являются украинцы. Ибо ничего не является столь верной дорогой к кризисам и катастрофам, как неверные установки и ориентиры.

Прежде всего, следует отметить, что государственное строительство не является центральным событием нашей жизни. Это-русская калька, перекладываемая на нашу реальность по старой привычке.

Для русского, причем от холопа до царя, строительство государства, а, точнее, империи – цель и смысл.

Для украинца свое государство, скорее, мечта. Как мечта о хорошей сабле или хате.

Т.е. для украинца государство является средством утверждения своей правды, силы и воли. Украинцы столетиями сражались за то, чтобы иметь свое государство, но это была скорее борьба за право свободно развивать свою сущность.

Главный вопрос на сегодняшней повестке дня – что такое Украина, не ответив на него нельзя найти наше место в мире. Мы все более-менее представляем себе, что такое Франция, Польша, знаем лицо России, имеем образ Италии и Америки.

А вот что такое Украина – открытый вопрос. Причем, самая большая хитрость его заключается в том, что на самом деле мы знаем, что такое Украина, но имплицитно, как бы в параллельном мире. В подполье. И это очень удобно.

Ибо нам, занятым вечной борьбой за право быть, не до извлечений из имплицитного. Поэтому, другие могут из него извлечь себе чего не хватает  –  имени, древности, культуры и даже писателей, объявляя все это своим.

Наш образ жизни и мыслей определен нашей землей. Мы находимся на перекрестке главных дорог, границе леса и степи у ворот великого хартленда. Это предопределило нашу судьбу. Это слишком ценная земля, чтобы нам дали жить на ней спокойно.

Поэтому цикл нашей жизни описывается алгоритмом - набег-погром-отстраивание. И вновь опять набег-погром-отстраивание. Поэтому  мы постоянно отстраиваем наш мир на пепелище вопреки всему. Отсюда наша главная мечта – чтобы нам дали его достроить.

Пожалуй, лучше всего идеал украинского мира описал наш гений: "садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть, плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, дочка вечерять подає, а мати хоче научати, та соловейко не дає".

В общем,  прежде всего украинцу надо– "поставить хату.." При этом, украинец, понятно, воин, причем по отзывам поляков и турков – получше их, но главное, что украинец, это прежде всего - строитель на пепелище.

Второй аспект заключается в том, что украинцы не являются этносом. Так смешно смотреть, что даже Литвина Ющенко приучил употреблять слово "нация". Не нация мы. Да, у нас не было, как у людей в XVIII веке спокойной возможности сформироваться как нация со своим национальным государством.

Однако, это не означает, что мы не застряли в этом времени. Наша мистическая хитрость, что мы, пропустив это, каким-то загадочным образом, тем не менее, оказались таким же модерным сообществом, как французы, итальянцы, немцы и все другие приличные люди. И участвовали в этом процессе без преувеличения – мириады этносов, названия некоторых из которых мы и не знаем. Может, именно в этом наша жизнестойкость? 

Третья особенность Украины заключается, что в ней не доминирует один из полов. Это мир, созданный двумя людьми, со своим разделением труда, сильным взаимным уважением  и солидарностью.

Поэтому это-мир тепла и любви. Мало у кого еще можно найти такую роль женщины в суровой жизни. Мужик – он всегда на войнах, а дома он  в перерыве между ними.

Поэтому, он занимается преимущественно тем, что залечивает раны и закладывает новое поколение и фундаменты.

В  этой украинской реальности женщина - основа мира. Все на ней. Хозяйство, дети, муж и ответственность за все. Дома же вся роль мужчины сводиться к тому, чтобы она его в церковь сводила соседям показать "що воно є". Она строит, он защищает.

Итак, Украина существует в особенном временном пространстве. Прошлое - выжженная степь. Или лес. В общем, в нем жить нельзя. Настоящее – вечная борьба за жизнь. В настоящем тоже жить некогда. Остается жить только в будущем. И надо сказать, что эту нашу особенность местные политики нутром учуяли и эксплуатируют по полной программе.

Общеизвестно, что все имеет свое начало, развитие и конец. Но это не касается нас. На счет начала тут все так все запутано, что трудно решить – откуда его брать.

О своем развитии говорить не приходиться, ибо, как говорил Густав Водичка,  мы заняты развитием других, обиженных Богом. А конца у вечности нет, поэтому и говорить нечего. Так что, если, образ России – это тройка, которая мчится сквозь пространственно временной континуум,  то мы – вечный поток, как Днепр.

Если отбросить всю эту малозначительную для нас шелуху типа государства и экономики, то становится понятным главное – чтобы нам, наконец, дали жить. Точнее, мы себе взяли в ноябре два года назад. И это на самом деле необратимо. Как поток реки. Как бы кому не хотелось все вернуть.

А теперь, когда впервые за столетия у нас есть своя возможность строить не империю для кого-то, а жизнь для себя, то нетрудно догадаться, кто после США будет следующим мировым гегемоном во главе Евросоюза. Почему, кстати, сейчас и не нужно туда очень спешить. Мы ж не Литва.

Автор Олена Скоморощенко. Статья написана 29 ноября 2006 года, Париж



Спілкуйся рідною!

Метою нашої акції є поширення вживання української мови у Другому Вебі - спільнотах, форумах, блогах. Ми хочемо, щоб українська мова використовувалась як розмовна, у тому числі - і для спілкування в Мережі.

Закликаємо всіх небайдужих долучитися до акції "Спілкуйся рідною", сміливо використовувати рідну мову в онлайновому спілкуванні, залучати та заохочувати інших до спілкування українською!



То не дощ. То я плачу…



…коли дивлюся, як шматують та розкрадають мою Україну. Гине все живе, крім вампірів. А встати і зупинити цей загальнодержавний вандалізм нікому. Країна перетворюється у величезний цвинтар. Не можу!!! Не можу мовчати!!! Душа просить чергової революції, а пальці рук стиснуті в кулаки.

Може вже досить? Може вже пора?

Вибори міського голови Києва показали мені, що переважна більшість політиків є звичайними баригами, яким народ потрібен раз на п’ять років, а потім вони забувають про нього сидячи біля ласого шмата жирного пирога.

Україна 2008 року нагадує мені Україну 1918 року – коли українські демократи замість того, щоб посилювати державну незалежність, почали з’ясовувати між собою відносини і врешті-решт, практично, без бою здали Україну іншій державі. А трохи згодом розбігшись по країнам Світу, тікаючи від червоної навали, писали мемуари про те, як вони «героїчно» будували незалежну Україну. А в цей час Червона Армія знищувала тих, хто залишився на цій багатостраждальній землі.

Схоже, що і зараз – у 2008 році – сучасні «демократи» точнісінько повторюють історію України 1918 року. Відразу після Помаранчевої революції замість того, щоб розпочати державотворчу роботу, вони сіли за стіл і почали шматувати отой владний пиріг. Отримавши певні посади, вони почали шматувати інші ласощі – сфери економіки. За народ в цей час ніхто вже не думав.

Але не так все склалося, як гадалося. Ділити, практично, вже було нічого. Все було поділено ще до Помаранчевої революції і трималося у руках тих, хто напевно не хотів нічого повертати до державної власності самостійно. І тоді сьогоднішня влада забрала декілька підприємств у вчорашніх князів і перепродала їх в інші руки. Правда, я так і не зрозумів – яка була користь від тих перепродаж звичайним громадянам України? Що вони отримали від того?

Як би там не було. Щоб не говорили про Президента України Віктора Ющенка. Але я вважаю, що він залишається єдиним Гарантом незалежності і цілісності України. Саме тому всі антиукраїнські сили направили у його бік усі свої зусилля. А те, що зараз він в опалі – так це можна зрозуміти. Бо УСІ гілки влади насичені якраз отими баригами, про яких я написав вище і які не протидіють антиукраїнським силам, а навпаки за певні дівіденти допомагають атакувати Гаранта. На жаль, український народ так і не став носієм влади після Помаранчевої революції, як написано в Конституції України. Саме тому Ющенко втратив прямий зв'язок з народом. І саме тому народом керує не народна влада, а «жирні коти».

Може вже досить бути при владі тим, хто думає тільки про власне збагачення? Може вже пора привести до влади тих, хто насправді любить цю землю? Бо інакше, нас знову очікує окупація, поневолення і вже остаточне знищення української нації. Інше питання: як це зробити?

Порядка без красивых расстрелов не бывает.

Дороги товарищи, соукраинчики!  Порядка не будет до тех пор,  пока на Майдане не
будут проведены красивые расстрелы с запусканием шариков, викторинами и
т.д.  По другому систему не сломаешь, они уничтожают нас, значит мы должны свернуть шейки паразитам. Алгоритм такой, вначале расстрелы, потом танцы, потом можно совместить и в конце порядок. Партия порядка, записывайтесь!

Мер Донецька зупинив обмеження української мови

Донецький міський голова Олександр Лук’янченко призупинив дію рішення сесії міської ради від 20 травня 2008 року про недопущення подальшого розширення мережі україномовних шкіл та дитсадків.

Про це повідомляє управління у зв'язках із громадськістю міськради, пише "Газета по-київськи".

Як повідомляється, рішення "Про хід виконання Комплексної програми розвитку освіти в м. Донецьку на 2006-2010 рр." буде винесено на повторний розгляд сесії Донецької міської ради.

Як відомо, раніше Донецька міськрада вирішила обмежити використання української мови у школах. За таке рішення у вівторок проголосували майже одностайно: 55 із 58-ми депутатів, присутніх тоді на засіданні.

Обмеження поширювалося не лише на школи, але й на дитячі садки. Зокрема, цим рішенням заборонялося відкривати нові україномовні дошкільні заклади та групи, а також збільшувати кількість учнів, котрі вже навчаються українською.

Водночас, Донецька міськрада визначила 10 "базових шкіл" із поглибленням вивчення російської мови і літератури.

Українська правда

Початок цієї ганебної історії тут: http://blog.i.ua/community/662/120932/

Ющенко доручив Тимошенко підготувати ґрунт для виведення флоту

Президент Віктор Ющенко доручив Кабінету міністрів до 20 липня підготувати законопроект про припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування на території України Чорноморського флоту Росії.

Про це сказано в указі №463/2008 від 20 травня.

Цим указом Ющенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони від 16 травня.

Також Президент доручив уряду у двомісячний строк ужити заходів з комплексної оцінки наслідків тимчасового перебування цього флоту в Україні.

Кабміну також доручено вжити заходів щодо завершення договірно-правового оформлення морської ділянки державного кордону між Україною й Росією в Азовському й Чорному морях і Керченській протоці.

Уряд повинен розробити й затвердити до 1 жовтня комплекс заходів, спрямованих на забезпечення адекватного реагування на сучасні загрози національній безпеці України з моря.

Як повідомлялось, посол Росії в Україні Віктор Черномирдін сумнівається, що Україна може розірвати договір про перебування Чорноморського флоту Росії в Криму.

Ющенко гарантує, що Україна буде дотримуватися положень угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту Росії на території України, що діє до 2017 року.

Українські новини.

У Донецьку обмежили вживання української мови

Донецька міськрада вирішила обмежити використання української мови у школах.

За таке рішення у вівторок проголосували майже одностайно: 55 із 58-ми депутатів, присутніх на засіданні.

Вони переконані, що таке рішення "вдосконалить" освітню галузь Донецька, передає Радіо "Свобода".

Обмеження поширюється не лише на школи, але й на дитячі садки.

Зокрема, відтепер заборонили відкривати нові україномовні дошкільні заклади та групи, а також збільшувати кількість учнів, котрі вже навчаються українською.

А в рамках програми розвитку російської мови Донецька міськрада визначила 10 "базових шкіл" із поглибленням вивчення російської мови і літератури.

На даний момент в Донецьку 34 україномовні школи і 649 класів з українською мовою навчання. У цих школах навчається 15141 школяр (це 21% від загальної кількості).

Українська правда

Якщо Ви є клієнтом I.UA і збираєтеся до Полтави

Рекомендую Вам подивитися прогноз погоди у Полтаві та відкрити при потребі мапу Полтави. Як людина яка проживає у Полтаві можу сказати, що прогноз погоди, який показує I.UA, є дуже точним, а мапа Полтави - сама свіжа. На ній нанесені вулиці з сучасними назвами.

Обидва ці сервіси допоможуть Вам при відвідуванні нашого славного міста. Ласкаво просимо до Полтави!

Нарешті, фотовиставка

Центр креативної                                     фотографії 20.05 — 05.06             Виставка фоторобіт

                                                Україна. Погляди

Безкраї степи, кручі Дніпра, поліські ліси та Карпатські гори — все це наша Батьківщина. Країна з багатою природою, цікавою історією, прекрасним народом.

Україна. Кожен бачить в ній, щось своє… У кожного своє небо над головою, свої спогади дитинства, своє сприйняття дійсності і своє бачення майбуття…

«Центр креативної фотографії згуртував аматорів фотографічної справи та професійних фотографів зі своїм баченням світу в різних його проявах.

Тож власними поглядами діляться з вами фотографи:

            Анатолій Парубочий            Олександр Почкун             Віктор Карамушка                Ігор Сіренко             Дмитро Бартош                    Дмитро Фортунатов             Анатолій Кізлов                    Микола Ференцев             Ілля Виноградов                  Сергій Гладкевич Відкриття фотовиставки «Україна. Погляди» відбудеться 20 травня 2008 року о 17.00 в приміщенні музею Гетьманства, за адресою: вул. Спаська 16-б (метро «Контрактова площа»)

Всіх запрошених (запитувати мене) будуть пригощати справжнім домашнім хлібом та ще чимось смачненьким! 

(Думаю, годин до 20.00 можна підтягуватись, але вже зі своїм )