Національна ідея - любов, чесна праця ,справедливість заможність, дозволить об*єднати переважну більшість еліти і народу України до боротьби за краще майбутнє, до боротьби за квітучу Україну.

Але щоб цього досягти потрібно, як писали деякі мої читачі, виконувати конкретні програми.

Програм потрібно чимало з різними деталями тому пропоную розібратися з їх основними напрямками

Сьогодні пропоную висвітити напрямок -любов до України

Щоб виникла любов до Батьківщини потрібно пестуати це почуття з дитинства. І в нас це дійство відбувається. Сім'ї, дитсадочки, школи, вже з малечу прививають дітям любов до народної мудрості, мови, мистецтва та культури предків, краси вишиванок, та рідної природи. Гарно що в нас стали проводити свята в традиційному стилі і все це дуже добре але мабуть поки замало тому що в житті ми дуже часто зустрічаємось з хамством, шахрайством, насильством, розбійними нападами та терористами. Все це наслідки того що ціх людей не до любили , не до виховали, не до вчили. Тому зараз потрібно ліквідовувати ці прогалини за допомогою науково розроблених програм.

Перш за все потрібно створити умови для вихователів, вчителів, викладачів і мова йде не тільке про оплату їх праці а і про наповнення матеріалами та засобами навчання- учбовими фільмами, плакатами, посібниками творами мистецтва, які викликають почуття любові, солідарності, співчуття і задоволенні що ми є громадянами нашої країни. Все це потрібно щоб підтримували ЗМІ, котрі зараз діють навпаки, тому що в погоні за сенсаціями та політичними замовленнями, викладають занадто однобоко багато жахів в ефір, при цьому не даючи відповіді на питання чому це сталося, таким чином формують негативне уявлення, невпевненість, злобливість в суспільстві і як наслідок ще більше зростає агресія і розвиток міграції з країни. Однозначно, що свобода ЗМІ повинна діяти в певних рамках а не на шкоду українському народу. Які це рамки свободи- повинно визначиться суспільство, інтелігенція і законодавці.

Другим важливим напрямком розвитку любові до батьківщини потрібно визначити дію реклами. Це повинно знайти відображення в соціальній рекламі, туристичній. музикальній і навіть технічній. Вироби які виробляються в України повинні мати українську назву як це були Таврія, Лан, Дніпро Мрія та інші. Назви магазинів українською або таким же шрифтом ще іньшою мовою, щоб і дітям і дорослим було зрозуміло яка це країна. Велике значення для розвитку почуттів любові може зробити музика Щодня повинна звучати по радіо і телебаченню хоча б одна пісня з золотого фонду України. На це повинні також бути направлені всеукраїнські фестивалі на зразок “Червоної рути” та фестивалі гумору ті сатири

Тільки так ми зможемо розвивати та поширювати любов серед різних верств населення.

Ще одним важливим, але досі не за діяним є напрям матеріальної підтримки громадян — Молодіжний фонд. Його потрібно створювати на зразок арабських країн, за рахунок відрахувань от використання публічної власності- видобутої нафти, газу, інших природних копалин, а також від аренди землі. На кожного юного громадянина України необхідно відкрити рахунок і щорічно за показниками року поповнювати його. А потім, при досягненні 18 років, віддати накопичені кошти юнакові на навчання, житло. підприємницке обладнання. Таким чином кожна молода людина і її батьки будуть зацікавлена в українському громадянстві. а любов до Батьківщини і бажання її захищати буде становитися ще більш кріпкою. Вся ця діяльність повинна широко вісвітлюватись в ЗМІ.

Ось такі , на моє переконання, основні напрямки програм по поширенню любові до країни. Але вони не вичерпні Кожен з нас може їх доповнювати пограмами і в історії , і в архитектурі і в літературі, і в малярстві, і в кіно і фото, і в народних промислах, і спорті і особливо в створенні екологічного комфортного середовища. Будемо любити і розвивати Україну тоді нам вистачить сил подолати всі теперішні негоразди і кризи.

А для цього поширюємо націдею- любов, чесна праця, справедливість, заможність .

Святкувати 14 лютого як День всіх закоханих вже стало традицією серед української молоді. Слухайте в цей прекрасний день пісні про любов від українських музикантів.

від Татуси Бо

Киць-киць
Першого кота Алла знайшла біля під’їзду. Сірий брудний клубочок пищав і безнадійно дивився у цей світ одним оком. Сьогодні Аллі лікар-окуліст сказав, що падає зір на одному оці. І вона вирішила, що вже зовсім скоро осліпне геть на те око і увесь день ходила, примружувала хворе око, ніби звикала, жити з монобаченням. А тут це кошеня.
Алла вийшла заміж за Ігоря менше року тому. І тільки тут перед дверима, з цим кошеням в руках зрозуміла, що навіть не знає чи любить він котів. А може собак? А може рептилій? А може він і людей не дуже любить? Зайшла в квартиру, Ігор вийшов зустрічати. А вона стоїть в коридорі, і не може очі підняти. Їй здавалося, що в ту ж мить Ігор голосом Аллиної мами заверещить «убєрі етого блохастого ублюдка із моєго дома».
Ігор зазирнув їй в долоні.
- Де найближча ветклініка? Я за кермо, а ти шукай в інтернеті. Ось коробка…
На дно коробки він кинув шарф, його привезла Ігорова мама з Норвегії. Але кого це хвилювало цієї миті?!

Майже півроку вони боролися за Марка. Марк виріс статечним котом, здавалося, навіть нявчати не вмів, мудро роззирався у світі одним оком, мужньо зносив усі операції і процедури, і ніжно вмощувався на коліна, коли Алла сідала вечеряти.

Другого кота Адольфа приніс Ігор. Він знайшов його виснаженим і ледь живим під колесом машини на парковці. Вигодовував його з піпетки. І казав, що як тільки воно підросте, віддасть його в хороші руки. Не віддав. Не зміг. Адольф був справжнім нашестям, за кілька місяців встиг пошматувати і подерти все до чого міг добратися в цій квартирі. Ігор його сварив, навіть замахувався згортком газети, щоб хоч якось показати, хто в хаті господар.

Ігорева мама повернулася з Італії, там вона місяць гостювала у давньої подруги, прийшла в гості до сина, щоб як і завжди розказати йому який він лох, що не оженився на тій француженці, що не поїхав жити в Ліон, але з порогу побачила Адольфа і заверещала. На її вереск вийшов Марк і повернувши, мов курка, голову набік, роздивлявся Надію Георгіївну, професора філософії.
В той вечір вона пила заспокійливий чай, плакала і розказувала Аллі та Ігорю, що люди в їх віці дітей заводять, а вони тут котячу ферму. І «Алла, ну ти же женщіна, ти должна понімать». І «Животниє нє должни жить в домє». І «Ігорь, я етого нє пєрєживу, что б в мойом домє..». Ігор поправляв маму, нагадував, що «дом» цей він викупив у неї за ринковою ціною. Алла мила по третьому колу посуд і уявляла, як вона відкриває настіж двері і каже «Знаєте шо, тьотя Надя, валіть отсюда!» і слідом Адольф, кидається на її ніжно-блакитне пальто усіма своїми всюдисущими кигтями, а Марк сцить на її італійські чобітки.
Але цього всього не було. В кінці вечора, коли Надія Георгіївна почала говорити про політику Путіна, Ігор подав їй пальто. Вона тяжко сопіла, закутуючись в шаль, а Адольф рясно настяв їй на сумку. Це було у нього вперше, і Алла мала б гримнути на нього, але не могла.

Якоїсь миті Адолф змінився. Може тоді коли Аллу привезли додому після викидня і вона сиділа і боялась поворухнутися. Їй здавалося, що якщо вона поворухнеться, то це означатиме, що вона жива, а оживати їй не хотілося. Тому вона сиділа на ліжку годинами, гарячі сльози без схлипувань і без голосу текли за комір піжами. Адольф приліз вперше до неї на руки і вперше замурчав. Дуже голосно замурчав. І тоді Алла заплакала в голос. Тоді почала оживати.

Дуже уважний лікар переглядав їхні аналізи і результати обстеження і казав, що не бачить нічого, що могло б стати на заваді вагітності. Але вагітність не наступала. Алла слухала, кивала головою і думала, що вже давно змирилася з тим що в їхньому домі уже не буде дітей. Люди добре живуть і без дітей, і вона зможе.

На парковці, уже в машині, Ігор запитав, як вона. І Алла з подивом зрозуміла, що їй нормально, навіть добре. І почала Ігореві говорити, що їй і справді добре. Він увімкнув світло, почав їхати, і раптом вони обоє в один голос закричали. Ігор різко зупинив машину. Майже перед самим бампером у світлі фар сиділа кицька, біла, пухнаста і дуже гарна кицька. Ігор і Алла вийшли до неї, вона не тікала, видно було що кицька домашня, але без нашийника. Ще годину, Алла і Ігор з кицькою на руках шукали її господарів, заходили в усі офіси поблизу, щоб розказати, що ось, знайшли кицьку, шукають її господаря.
Цілий місяць Алла розклеювала в тому районі оголошення, писала в інтернеті і навіть в газету. Але Касю (Касандру) ніхто не шукав. Так вона і лишилася в них, смішна, вертлява кицька, яка передбачала зміну погоди, гріла капці, перед тим як Ігор і Алла прийдуть додому.

Алла дивилася на монітор і боялася дихати. Молоденька лікар водила пальчиком і казала, «ось ця крапочка – це плід, а ось ця дрібненька, яка моргає, це серце, зараз я порахую серцебиття».
Алла думала, як вона скаже Ігореві цю новину, як вона подарує йому цю надію, як вона зможе ще раз повірити в себе.
Ввечері, Ігоря в коридорі зустрічали усі коти і Алла.
- Ти знаєш, нас мабуть стане більше...
- Котик чи кішечка? Якої масті?

Когда вы хотите, чтобы вас трогали, ласкали, возбуждали, сжимали — это страсть.

Когда вы хотите, чтобы о вас всячески заботились, решали ваши проблемы, делали вам подарки, обеспечивали вас — это инфантилизм.

Когда вы хотите, чтобы вас неистово любили, жить без вас не могли, разделяли с вами все свое время и отвели все остальное на второй план — это эгоизм.

Когда вы хотите срочно родить ребенка от конкретного человека — это биология.

Когда вы хотите, чтобы он срочно сделал вам предложение\она согласилась стать вашей женой — это зависимость от общественного мнения.

Когда вы любите — вы ничего не хотите. Вы просто любите.

Вы ходите по квартире, чистите зубы, отправляете рабочие письма, покупаете хлеб, пьете чай, звоните маме — и одновременно любите этого человека. Он может быть в это время где угодно и с кем угодно. Он может даже не знать о том, что вы его любите. Разные проблемы происходят и дальше, жизнь течет, как обычно, но все равно как-то вам улыбательно.

Да, это не практично, иррационально и странно.

Но именно это и есть любовь.

Все остальное — просто человеческие страсти.

Выстраивать можно отношения, а не любовь. Бороться можно за жизнь ребенка, первое место на конкурсе или свои права, но не за любовь. Ожидать можно ответственности за слова и поступки, честности или понимания, но не любви.

Любовь — не имеет практичного результата. Нужно просто научиться называть все своими именами, и тогда все станет на свои места.

Любовь — это просто приятное тепло внутри вашего тела.
И это лучшее, что мне доводилось ощущать.

Тамрико Шоли