хочу сюда!
 

Татьяна

37 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-45 лет

Заметки с меткой «ворон»

Проводник.



Склонив голову набок Рекор наблюдал за стариком в очках. Тот переходил дорогу, а его ослабевшие седые волосы метали проносящиеся машины. Рекор старательно втянул ноздрями воздух, и понял, что не ошибся. Не в этот раз!

Полтораста лет он стремился стать проводником. Он хотел быть как Керк, который за более чем три сотни лет проводил более сотни душ. Керк был вожак стаи воронов. В этой стаи родился и прожил все свои годы Рекор.

Абсолютно черные, переливающиеся перламутровым блеском перья, гордо поднятая голова и пронизывающий взгляд делали Рекора триумфально-торжественным. Именно таким и должен быть прапраправнук Рукортера. Рукортер был вороном, который взял под свое крыло Одина. Люди и вороны тогда еще жили сообща. Рукортер делился своей мудростью мироздания с этим человечишкой. А тот, возомнив себя богом решил истребить воронов как вид.

Конечно, ничего у людей тогда не вышло. А вороны сочли войну с этими несчастными ниже своего достоинства. Но контакты с людьми пришлось прекратить. Тем не менее стать проводником мечтал каждый достойный ворон.

Рекор присмотрелся к книжке в руках седовласого. Старик читал ее, не замечая ничего вокруг. Ох уж эти люди! Книжка под самым носом, а он еще и очки нацепил. Рекор сидел на вершине электрического столба. Чтобы подлететь к старику ему пришлось бы сделать не менее пяти взмахов. Но зачем? Достаточно сфокусировать взгляд и можно прочитать то, чем так увлечен старик:

«Взгляните на птиц небесных: они ни сеют, ни жнут, ни собираются в житницы;
и Отец ваш Небесный питает их…»

Запах так ударил, что даже перышки на затылке зашевелились. Прав был Керк! Обоняние – это первое, что необходимо проводнику. Нужно учуять заранее, а в этом ни острый взор, ни слух не поможет.

Когда тело старика начало распрямляться, Рекор размял крылья. Вот-вот тело, или как люди его называют душа, покинет свою оболочку. Тогда нельзя медлить. Керк объяснил, освободившись тело может улететь с такой сумасшедшей скоростью, что даже самый быстрый ворон не в состоянии угнаться за ним. Нужно быть рядом в момент расщепления, и проявить всю мудрость, чтобы удержать тело от вечных метаний.

Тело отделилось уже наполовину, шаг замедлился. Растерянное тело изогнулось над трепещущейся макушкой старика, Рекор подает крылья вперед для первого взмаха, как вдруг раздаётся дикий вой автомобильного клаксона и визг шин.

- Куда прешь, чучело!

Дезориентированный старик смотрит на орущего водителя, потом снова в книгу. За остановившимся автомобилем уже с десяток других машин. Спешащие водители выплескивают свое недовольство истеричной какофонией.

- Убирайся с трассы, мудила! Или тебя на капоте покатать?
- Жить надоело?

Последний вопрос проникает в сознание старика, и он, уставившись в книгу идет через дорогу дальше. Тело тянется следом, лишь немного цепляясь за оболочку. Рекор взлетел. Ветер перевернул страницы:

«Итак смиритесь под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время.
Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печется о вас»

Старик шаркает к ближайшей лавочке, окуривая себя пылью. Когда он садится тело окончательно отрывается от оболочки. Но Рекор уже рядом:

- Не кру-кружи. Все так и должно быть. Я тот, кто тебе поможет.

Тело смотрит на ворона, затем на фигуру старика с опущенной головой и книжкой на коленях. В следующий миг оно устремляется к своей оболочке, но пронизывает насквозь. В недоумении тело замирает, взметнув вихрь пыли. Рекор подлетает и понимающе кивает головой:

- Прекрррати истерррику, говорю. Разумом это понять сложно. Произошло, то что и должно произойти. Посмотрри на меня, посмотри говорю!

Тело с трудом отрывает взгляд от старика. И проваливается во вселенскую черноту немигающих глаз ворона.

- Как ты? Говори! – спросил ворон
- М-мне б-бооольно…. И… и ст-траашно!
- Верю! Давай уберремся отсюда. А то на меня смотррят. Чего это я вокруг старррика кружу.

Они отлетели и опустились на ветки карликовой яблуни.

- Боль прройдет. Болит потому что от тебя отрррезали, врроде бы часть. Но это заррубцуется дней через девять. А твой страх я ррразвею. Для этого я и здесь. Прризнаться мне и самому стрррашно. Ты у меня перрвый!

-Что?

- Я воррон из древнего рода Рукортера. Каждый достойный ворон из нашего рррода становится пррроводником. Для этого нужно самостоятельно найти, правильно подготовить и сопррроводить освободившееся тело в пррофилакторий.

- Что такое профилакторий?

- Место, где ррешают о дальнейшем пути тела.

- Как это?

- Для твоей оболочки – ворон повел клювом в сторону седовласого, возле которого уже собрались зеваки – все закончилось. Для тебя же это очередной перреход. А куда этот перреход выведет решат в пррофилактории.

- Но я не хочу. Я боюсь!

- Я буду рядом с тобой, все время до пррофилактории. Постараюсь развеять все стррахи и сомнения. Надеюсь, что через соррок дней, ты засияешь гаррмонией и счастьем бытия.

Рекор умолк, подбирая нужные слова. Продолжил:

- Я должен все сделать прравильно. А я не уверен. Ты поможешь мне?

Крик одинокого ворона.

Я сидел у старого порога и грустил. Мое сердце плакало оттого, что я не мог вспомнить твою колыбельную песню. Подо мною тихо молчали тысячелетние камни. У них уже давно не было слез. Они просто смотрели. Им не надо было удивляться. Камни знали, что мир никогда не закончится,  готовились все превратить в белый поющий песок. Я завидовал им. Ведь камни помнили все. Они могли всегда впитывать твою колыбельную песню. Для них не существовало ни конца, ни начала. В них утонули стопы твоих умытых дождем ног. И тогда мне пришлось впустить в жаждущие уши крик одинокого ворона.

Большие вОроны на Рейторской 9б (Киев)

Найти не сложно: нужно войти во двор, в арку дома №9. Там закрыты железные ворота, но не на ключ. Открываете калитку и сразу попадете в тот двор, где стоит огромная клетка. В первый раз я сюда попала лет 12 назад и клетка была тогда не такой большой. И если мне память не изменяет – тогда и вОронов был один или два, но точно не три.

[ Читать дальше ]

[ Читать дальше ]

Павлоградське повстання 1930

Завжди дивувало питання чому нічого не чути про боротьбу українців центральних та східних областей України з загарбниками, ті їх морили голодом, вивозили, грабували та убивали, невже українці як ягнята мирно йшли під ніж червоним катам, а козацтво, коліївщина, гайдамаччина не могли ж предки водночас згубити гордість козацького духу та стати вівцями, ну не могла тільки Західна Україна особняком боротись проти катів! Але правду вже не приховати червоним катам, вже не писати їм криваву історію, не нацьковувати онуків на прадідів рідних, не вирощувати людоїдів рідного роду, як паросток правда пробивається крізь асфальт комуністичного одурманення та заколисування "всйо карашо братья, нічєго нєбило, ми вам памагалі і паможем єщйо, бєз нас прападйоте".

Павлоградське повстання — повстання селян, що почалося 4 квітня 1930 року. Центрами повстання стали села Богданівка і Тернівка поблизу міста Павлограда.

Повстання групи з 30 селян під керівництвом Архипа Воронкіна, Івана Аксьонова та Івана Шелепова почалося 4 квітня 1930 року з хутору Осадчий, а наступного дня до них приєдналися інші мешканці Осадчого. Озброєні старими гвинтівками, що залишилися з часів Першої світової війни, обрізами, мисливськими рушницями, кілками та вилами, повстанці почали розправу з радянським і партійним активом, уповноваженими з райвиконкому. Просуваючись до Богданівки через довколишні села і хутора Водяне, Путятино, Кохівку, Мар'ївку та Нову Дачу, повстанці швидко поповнювали свої ряди. Прибувши до Богданівки, повстанці вдарили по церковних дзвонах, закликаючи місцеве населення йти на Павлоград, де за домовленістю одного з лідерів повстання їх повинні були підтримати співробітники районного відділу міліції. Озброєні селяни взяти під контроль міст між селами Богданівка і Тернівка та обірвали телефонну лінію, щоб унеможливити контакт місцевих радянських керівників з районною та обласною владою. Інший загін повстанців, розправившись з комуністичними активістами у Богдано-Вербки, направився до Тернівки, де розширив свої ряди. Ще одна група виступила з хутора Сонцево 5 квітня, але розправа, яка почалася з повстанцями у Богданівці, не дала їм можливості з'єднатися з основним загоном. Інформація про повстання надійшла до керівництва округу вранці 5 квітня. Відразу ж на боротьбу з повстанцями був кинутий каральний загін з 35 чекістів-терористів та двох сотень міліціонерів, який діяв під контролем начальника особливого відділу Дніпропетровського окрвідділу ДПУ Галицького Зіновія Мойсейовича, який постійно повідомляв про хід придушення повстання безпосередньо генсеку ЦК КПУ Косіору. Увечері 5 квітня до Богданівки прибув загін окупаційної комуністичної міліції, з яким повстанці вступили в нерівний бій. Боротьба комуністичних терористів з озброєними селянами тривала протягом 5—6 квітня і завершилась поразкою селянського повстання. Причини поразки були очевидними: неорганізованість селянського повстанського руху, стара зброя, незнання тактики і стратегії бойових дій.

Після придушення повстання за участь в ньому до відповідальності було притягнено 210 осіб. Пред'явлене їм обвинувачення було наступним: «Створення контрреволюційної організації, яка ставила за мету повалення радянської влади, розробку і впровадження планів фізичного знищення комуністів і активістів сіл і хуторів, розгром СОЗів, комун та інших колективних господарств, здійснення збройного виступу», а голова ДПУ УРСР Балицький Всеволод Аполлонович доповів Косіору про «розгром банди, яку очолювали колишні білі офіцери й куркулі, які намагалися підняти загальне повстання під гаслом боротьби за незалежність України». 27 повстанців було страчено.

Ми померли ще юними зовсім бо Україну від зайд берегли... Ми не повинні забувати героїчну боротьбу нашого народу проти окупантів  бо не буде майбутнього у нас, зеки нами керуватимуть до скону!

1) За що так не люблять жидів та совєти українці ? 2)  Хто є бандою для українців на українській землі?

Вікіпедія - Павлоградське_повстання_1930

Наскальное

Немигающий взгляд и перья, как смоль. Хриплый голос, древний как Время. Неизбежности руны в цепочках следов. Он - единственный гость пред палатой Забвения. Скажи мудрый Ворон: - как прожить нашу жизнь лишь обласканным строгой Судьбою? - Бойся, смертный, больше просить Имея бесценный дар "Быть собою"! ,,,,,,
Песня Winter Ceremony by Sacred Spirit и весь альбом здесь: http://music.i.ua/user/2237269/8112/

Зйомки нового «Ворона» розпочнуться в 2010 році


Продюсер Едвард Прессман, який займається перезавантаженням фентезійно-романтичного трилеру 1994 року «Ворон», повідомив, що сценарій до фільму вже написаний і зйомки почнуться вже цього року.

За його словами, новий «Ворон» не буде рімейком фільму Алекса Пройаса і дозволить провести повне перезавантаження франшизи.

«Змінився час, з'явилися нові ідеї, - каже продюсер. - Думаю, у нас зовсім інша концепція. Після першого «Ворона» з'явилося безліч фільмів, чиї автори надихалися ним. Так що у нас все буде по-іншому».

Режисерувати фільм за власним сценарієм випало Стівену НоррінгтонуБлейд», «Ліга видатних джентльменів»), і хоча ніхто з акторів ще не підписаний на участь у проекті, пропозиція головної ролі вже відправлена великому артистові.

Окрім того, продюсер доповів, що знімати кіно будуть на півдні (в Мексиці та Арізоні), а також в одному з великих американських міст.

Стежте за нашими новинами, а multikino.com.ua простежить за всіма іншими.

                                                                             

Утро (із циклу вірші)


Утро

 

Не нарушая траектории

В перед рассветной дымке в’ороны

Плетут узор немой симфонии

Летя на все четыре стороны

 

Ах, мне бы быть как птицы вольные

Видеть простор сквозь дымку в зареве:

Утренний, светлый, бьющий волнами...

Нежно восток пронзает лезвие

 

Чтобы сквозь бреши эти с гомоном

Жизнью наполнить мир играючи.

Свет проливать над нашим городом

Вместе с ночною тенью таючи.

 

24,11,2008

http://h.ua/story/153180/

Шо, людишки, завидуете?

Я вот простой ворррон, а ем булочку, салфеткой вытиррраюсь, не мусорррю.

Доем булку - доем и салфетку!

Не то что вы, сорите в среде моего обитания! Позорррр!