Жаль, про нас не буде спільних історій, В яких ми гуляли під яскравими зорями. В яких ми зустрічали нас перший світанок, Гріли одне одному руки В прохолодний той ранок. Ми не промокнемо під літнім дощем. Я Тебе не поцілую, а Ти не скажеш "Хочу ще!" В нас не буде спільного альбому, На фотографіях якого ми разом! Нас двоє! Мда... А час походу справді не лікує, Лише твій образ у сні мені малює. Малює цю історію, тільки навпаки! Малює картини, на яких ми разом, я і ти! [Приєднана...

Читати далі...

Білі мухи, Холодні, відкриті, Що не мають жалю, Що не мають почуттів.... Б’ють у лице, Засліплюють очі, Скривають дорогу, По якій я іду... До тебе.... Яскравий ліхтар, І пар від сніжинок, І ясність того, Що не всесильні вони. І біла земля, Що робить шляхи, Однаковими, Що готує сюрпризи, За кожним кутом.... І не вистачає тепла, Вогню душі, Що сяє давно, Давніше ніж Сонце, Що прекрасніше зірок, Що яскравіше за все, Що бачили очі, Що відчувала душа... Та стежинки закриті...

Читати далі...

[Приєднане відео]

А шо? Довго не був тут ...ну ізвінітє.Шо тут у вас нового, де всі оті люді шо.... Да, я забугром - чіво і вам жилаю!Всех кого знаю обнял (типа)[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

ПриснисьЗвичайні дні, сірі будні.З тобою стали б казкові, не забутні.Була б ти поруч, було б все інакше,Але зараз я один і пишу цей текст без фальшіТебе нема! Наснись мені хоча би в снах,Де ти сидиш, така ніжна, на моїх руках,Дивишся мені просто в очі,А я в твоїх назавжди потонути хочу!Де ми в двох і нема нікого на цілім світі!На світанку теплом своїм тебе зігріти!Але зараз я один і вже лягаю спати.Будь ласка наснись мені сьогодні,Щоб не наснились жахи![Приєднана картинка]

Рядочки.Під шум дощу і тріск вінілу,На хвилях FM діапазону,Крізь світло фар нічних автомобілів,В твоє місто приходить осінь.А я не подружився з ним ще й досі.Цікаво як ти там? Як у тебе справи?Жаль що ти так і не дізналася,Який я є насправді...Місто Л, але не місто Лева,А життя і далі течеПо артеріям і венам.Це місто нас ніколи разом не побачить,Та й не важливо це.Лише осінь все зрозуміє і пробачить.З неба краплі, з дерева листочки.Давно забув, та все ж лови!Для тебе ці рядочки!

Я хочу бути з нею, Та вона мене не знає. Я хочу бідійти, Та сміливості не вистачає. Хочу віддати їй своє тепло І сердце теж віддати, Хочу просто поряд бути, І від зла її оберігати. Та вона мене не знає, І я боюся підійти. Але треба щось робити, Бо можу втрати її на завжди

Як в Скіпи "Останній трек про тебе",Так само і в мене,Але останній вірш для тебе!Знаєш, в думках вже рідко я з тобою,Час таки бере своє, змиває все водою.Ти сказала "Ні" і не сказала більш нічого.А я дурак, так і не довівЩо вартий тих очей твоїх казкових.Твоєї посмішки, твого тепла!Закономірно що після осені прийде зима!Що тебе забуду, довкола море інших,і вже для них складатиму ці сопливі вірші.Проте цей таки для тебе, надіюсь що останній.І ти зникнеш з пам'яті, як зоря на...

Читати далі...

Дивно як багато різної хуйні в голові не дає нормально спати. Про нормальний здоровий сон, я забув ще на початку лютого, а можливо і раніше. Так само як вітер на дворі, в моїй голові вихором літають спогади, якісь втрачені надії, нові надії, мрії, успішно пройобані шанси покращити якість свого життя. Про те як люди легко придають справжню дружбу, яка бере свій початок ще з початкових класів. Багато думок і спогадів про Унівєр, одногрупників і однокласників. Вони вже багато чого досягли, добра...

Читати далі...

ПіздатаЗнаєш, мені так прикольно про тебе писати,Про не розділену любов, про те яка ти піздата.Про твоє місто, в якому я знаю лише окремі райони.Якось не здружився я з ним, ми навіть не добрі знайомі.Цікаво як ти там? Надіюсь все нормально! Правда?Друзі, робота, знаю що спорт твоя улюблена справа.Надіюсь не саменька, біля тебе поруч той самий,Якому ти даруєш своє тепло і ніжно кличеш "Коханий".Без пафосу скажу що ти і справді піздата,Вихована спортом, сама даєш собі раду!Впевнена...

Читати далі...