хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «українська мова»

Логіка мов ІІІ або монгольські коріння російської мови

Скажу вам відверто - я надзвичайно тішуся, що досконало володію російською та українською. Для себе вже давно ствердив, що це далекі мови - їх майже ніщо не об'єднує. Російська мова унікальна - її словниковий запас, лексика та граматика суттєво відрізняються від української, та й від всіх інших слов'янських мов. До такого категоричного висновку дійшов емпірично-аналітичним шляхом - тобто багато читаю як українською, так і російською мовами. І скажу так: української мови не існує, її справді не існує, це вигадка. Та мова, якою я зараз пишу і якою розмовляє більшість населення України, насправді зветься мовою руською. Логічно, що така назва нас єднає з Росією. А от ні - насправді логічно ту мову, якою послуговуються в Російській Федерації, назвати мовою московською. Адже саме Москва була містом, яке об'єднувало (загарбувало) навколо себе нові землі (Новгород, Псков, Твер, Смоленськ, Тула) - чому ж ці міста добровільно не приєдналися до Москви, а вели з нею столітні війни? Та це вже інше питання. Що я тут хочу розглянути - це "монгольський спектр" в московській мові. Далеко не йтиму - звернуся до лексики. Перший приклад - руське слово багряний - може й прослідковуються іранські риси цього слова, але аж ніяк не монгольські, які є у відповіднику московської мови - алый. Далі - в'язниця - тюрма - де тут подібність? Варта - караул. Вогнище, багаття - костер. Гроші - деньги (потрібно згадати, що в Казахстані офіційна валюта зветься "тенґе"). Дзвін - колокол. Заметіль, хуртовина - пурга. Кат - палач. Курінь, намет - шалаш. Макітра, довбешка - башка. Олівець - карандаш. Очі - глаза (і не кажіть, що це з англійської glasses). А ще - подумайе, чому в московській мові майже не функціонує таке звичне для нас слово селянин? А замість нього широкого ужитку набуло слово крестьянин. Чому людина, яка мешкає у сільській місцевості обов'язково пов'язана з "крестом"? Логічно - монголо-татари, прийшовши до східних меж Київської Русі, натрапили спершу на дрібні поселення і зустріли там селян, а назвали їх за вірою, проти якої ніби-то вони воювали (та це інше цікаве питання). Далі - руське слово стайня як буде московською мовою? Правильно - як столиця Золотої Орди - Сарай. Чи ні? Може це підступні витівки західних агетнів? Шинок - кабак, хвіртка - калитка, кінь - лошадь, пес - собака, пасок - кушак і так далі. А теорія про три східні слов'янські народи - всім давно вже стало ясно, що як таких східних слов'ян не існує - можливо лише північні та південні. Тепер ваші коментарі! 

Чарiвна Лелека./Пташинi казки./

Живопись Жозефины Уолл>>>>Смотреть все!


Пташинi казки.

*****************

Чарiвна Лелека.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Українська казка /.

***********************

Маленька дiвчинка Тетянка

З самого вечора до ранку

Мiцненько так,гарненько спить.

Час у вiснi скорiш летить...

[ Читать дальше ]

День незалежності (насправді замітка про мови)

В День Незалежності я не ходив на центральну площу міста, не вдягав вишиванку, не слухав привітань політиків і не дивився попсові концерти після них. В цей день подумав про мовний стан в Україні. Е ні, шановні, тут не обговорюватиму російську мову і нещасну українську. Напишу про англійську мову в нашій державі. Згідно з даними сайту w3techs в українському сегменті інтернету англійською користуються навіть більше, ніж українською - на якісь десяті відсотка, але все ж - 10% це велика частка. Чи означає це, що кожен десятий українець чи громадянин України зможе вільно користуватися англійською на рівні з українською та російською? Чи значить це, що цей же громадянин вільно зможе переглянути фільм в оригіналі без дубляжу і субтитрів? Зможе послухати англійську аудіокнигу і вільно її переказати як українською, так і англійською? Чи зможе написати мейл та поспілкуватися з англомовним громадянином інших держав? Сподіваюся так. Взагалі думаю, що перед нашим поколінням (20-30 років) стоїть важливе завдання - вивчити англійську на рівні російської і передати ці знання наступним поколінням, щоб вони належали принаймні до тих 20% (українська і англійська). А взагалі - на рахунок мовного питання - Україна і так була і буде в російському інформаційному оточенні і російська звідси НІКУДИ не зникне, з іншої сторони - з англійською мовою мусить прийти весь багаж західної культури. Що думаєте з цього приводу?       

69%, 11 голосів

19%, 3 голоси

0%, 0 голосів

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Веселімось, браття! (З інтернету)

 

Євген ДУДАР

ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНЦЯМ ЕМОЦІЇ?

Знову про мову. Нашу. Українську. Про нашу гідність. Про нашу душу. Бо витоптують їх паршуки. Свої і зайшлі. Та ще й чиновні манкурти. З різних щаблів державної драбини. Від "піпіна" - найкоротшого з малесенької номенклатурної дірки, до "пеппі" - найдовших державних панчох... Їм начхати на закони, на мораль, на етику. У них "генетична чихавка".

[ Читати далі ]

Зло машинного перекладу

Українська мова може перетворитися на сурогат 
Добре відомо, що однією із найпоширеніших помилок, якої припускаються на ранніх стадіях вивчення іноземної мови, є привнесення до неї рис, характерних для мови рідної, внаслідок чого висловлювання набувають сталого нальоту штучності, а подеколи й поготів виглядають на беззмістовні нагромадження слів. За приклад тут може правити прямолінійний переклад словосполуки "рівень життя" словами "level of life" замість коректного вислову "standard of living". Втім, якщо в разі віддалених мов подібні "кальки" відчутно утруднюють комунікацію і тим спонукають людину до глибшого вивчення іноземної, у випадку з ближчими мовами – як-от, російська та українська – механічний переклад, як правило, не стає на заваді порозумінню, а тому видається для багатьох, хто мислить (читає, навчається, дивиться телевізію) російською, не тільки придатним, але й природним способом мовити українською. Щиро віруючи у те, що для того, щоб висловитися по-українськи, достатньо просто перекласти на неї всі російські слова, прибічники даної візії мимоволі породжують та відтворюють уже існуючі мовні покручі, утворюючи у такий спосіб сурогатну мовну реальність, що поволі витискує справжню мову на маргінес. Як приклад можна навести вислови "завдати прикрощів" та "поїзд далекого прямування", що часто заміняються у слововжитку кальками "принести неприємності" та "поїзд дальнього слідування".
Певна річ, повсякчас перебуваючи в осередку сурогатного мовного простору, годі надіятися уникнути його впливу. Ідеальною літературною мовою розмовляють – на жаль чи на щастя – хіба на кафедрах філології. До пуття, зауважила якось Оксана Забужко, українською володіє лише кількасот душ на цілім світі. Тому відносно всіх решта може йтися єдино про рівень і тип помилок – отже, про свого роду поріг, за яким певний мовець стає нечутливим до мовних погрішностей. Так, почувши фразу "Вона прийняла участь у турнірі, і вже на першій стадії їй зустрівся важкий суперник", далеко не кожен спроможеться зауважити, що участь беруть, а суперник – трапляється. Ймовірно, ще менше відчують глибоку протиприродність звороту "Йому відразу кинулась в очі її нова зачіска", що – згідно з нормальним порядком речей – мала би впасти у вічі (що називається, feel the difference). Втім, як сказано вище, вся справа в порозі чутливості. Мені траплялися люди, які казали "Їй виконалося 22 роки" – і не вбачали у цім ані найменшої недоречності.
Аналіз показує, що механічний переклад з російської на українську справляє щонайменше двоякий руйнівний вплив на українську мову. Про семантичні зсуви (вміщення слова у неприродний контекст і надання йому неприродного значення) ми вже сказали. Втім, вживаючи кальку замість питомого слова, мовець, крім всього іншого, прирікає останнє на забуття – випадіння із актуального слововжитку. Жодна людина, яку я задля експерименту прохав перекласти з російської речення "Давайте встретимся в другом месте", не переклала його "Зустріньмося десь інде (деінде)"; жодна людина, перекладаючи фразу "по обе стороны дороги", не вжила відсутнього в російській мові слова "обабіч". Те саме стосується слів "зусібіч", "навсібіч", "навпростець", "осторонь" тощо. Ці та тисячі інших питомих слів принципово відсутні у сурогатній українській мові, якій відоме лише з усіх боків, на всі сторони, прямо, у стороні. Зайве казати, що наслідком названого процесу стає перетворення української мови на те, чим її здавна хотіли б бачити апологети "общерусского языка", – місцевою варіацією, блідою копією, дублікатом "великого и могучего". Справді убогішою, справді біднішою, справді несамостійною і справді зайвою – такою, що не тільки дублює оригінал, а й викривлює та калічить.
Наостанок зазначу, аби зняти кривотлумачення: інтерпретувати мої слова як заклик до штучного відокремлення української від російської – значить абсолютно не розуміти, про що мені йдеться. Справді, подеколи можна натрапити на пуристів, які огульно беруться доводити абсурдне твердження, що в українській немає слів "голубий", "ждати", "видіти" тощо тільки тому, що вони є в російській. Втім, очевидно, що такі крайнощі є нічим іншим, як тим само браком чутливості до питомої мови, про який згадувалося повище. Власне кажучи, розвивати в собі це чуття я й закликаю у даному дописі.
Джерело: Gazeta.ua 

Новоречь и вырождение нации

Василий Зима - писатель

Она везде. И, в отличие от снега, не прекращает засыпать наши улицы, транспорт, офисные помещения, забегаловки и все те места, где обычно бывают люди.

"Але, Серега, это я, понял... Ге-ге (полуженский дыбильный смешок). Кароче, чувак, я счас выду, тут, понял, на Флоренции, ну счас, ну не знаю, пара астановак. Понял? Ге-ге (снова полуженский дыбильный смешко). Ну, не зна, падганю тебе там то, шо ты просил, токо по пятьдесят, понял, я тут должен исчо. Ну давай. Да смотри, я счас выду. тут сто метров, понял, посталось?" - такого рода диалоги и монологи я слышу каждый день. И с каждым разом все чаще. Что-то подобное, только облеченное в более нормальную форму, можно слышать с экранов телевизора от представителей власти. Они бы тоже могли так: "Я, кароче, манал этат снег, понял? Мне техники не хватает и бабосы счас бросаить на уборку я манал..." Но, в силу того, что их слушают люди и они облечены властью, они обязаны говорить не так быстро, как в обычной жизни, но более грамотно.

Это юнная быдломасса так разговаривает: не понятно, странно, перемежая свою речь олигофреническим смехом. Еще эта масса никогда не уступит места в транспорте, не извинится за дурацкий поступок, украдет и не покраснеет, нассыт на остановке или будет обзывать девушку, даже не думая о том, что ее это может ранить и вообще мужчина так не должен. Этой быдломассы становится больше. никакие плотины ее не удержат: рано или поздно она накроет всю страну, и погибнут в ее вонючих волнах все те светлые чувства и порывы. все те хорошие начинания и сладкие мечты, которыми живет меньшая часть страны.

Эта быдломасса давно прорвалась в парламент. Причем, засела она под разными флагами и говорит на разных языках, но ведет себя одинаково: нетерпимо, по-хамски, заносчиво, неуважительно по отношению друг ко другу и к народу. Народ, который никогда не был двигателем прогресса: я уверен, что прогресс двигали исключительно личности, которые и создавали истоический фон и поднимали народ на те или иные дела; так вот, народ, смотря на это все, на моральное убожество власти, сам становится таким же убогим. Хотя, он то и богатым особо никогда не был. Даже эта стихия доказала еще раз: быдла больше. Оно сильное, наглое и никогда просто так не сдаст свои быдло-позиции. Оно бросает свои машины, где ему удобно. не думая. что может стоять транспорт из-за него, не думая, что снегоуборочная техника не проедет. Ему то что? Оно откапывает свою машину. засыпая машину соседа, а потом громко орет (сам видел) и бросается на женщину с лопатой, которая пытается воспрепятствовать погребению своего авто под снегом из-под его лопаты. Вот оно такое. И ему любая погода - стихия. Потому что у него в голове порядка нет.

Для этого потребителя службы новостей делают низкопробные, грязные сюжеты, рассчитанные на человека с одной извилиной поперек головы. Для этих людей делают юмористические шоу, ведут которые люди, разговаривающие на суржике. Для них, а для кого же еще? Ведь они сами так разговаривают, вот и слушают. Наверное, большинство всегда будет побеждать.

Думаете, выборы или перевыборы что-то изменят? Что, человек, придя домой, книжку возьмет в руки или умную передачу вместо Педан-Притула шоу включит? Или послушает умного человека, вместо просмотра "Витальки"? Возможно, он включит BBC вместо того, чтобы смотреть наши новости?  Я понимаю, большая часть населения - это потребители, для которых самое главное: зарплата, отдых с семьей, телевизор и здоровье. Но и потребители бывают разное, и потребляют они разные продукты. Наши люди в больше своей части уже опустились ниже некуда. И что бы кто мне не говорил, я, к своему сожалению, мнения своего не изменю. Я их видел в разных регионах, в разных количествах, в разном качестве, но они в большинстве.

И что, кто-то уберет быдломассу с улиц и магазинов? Выгонит ее из кинотеатров и разного рода ТРЦ, где эта категория населения особенно любит проводить время? Не выгонят. И не перевоспитают. К сожалению. А ведь это приведет к катастрофе. И старая и молодая быдломасса рано или поздно доведет эту страну до убожества, нищеты и полной моральной деградации. Потом будет потеря государственности, в обмен на колбасу, и новое рабство, которое быдло посчитает за счастье. Как и те евреи, которым египетский лук был дороже невидимой земли обетованной.

К сожалению, министерство культуры не введет чрезвычайное положение в связи с затоплением Украины быдломассой. И президент не обратиться к народу, призывыая его больше читать, изучать правила этикета и учиться уважать друг друга. К сожалению. Хотя. знаете, переучить можно любой народ. Не нужно просто над ним издеваться. Нужно "село" оставить в селе, дав ему работу и зарплату: пусть делают то, что им дорого. Бандитов не пускать к власти, шизофреникам перекрыть путь в парламент. Ученым дать достойну зарплату и нормально платить учителям, не давая возможности учить детей истеричным особам, у которых на лбу написано: вы мне пофиг, у меня куча комплексов, я давно не читала книг и я ничему вас не научу. Все должно быть на своих местах. Пока же у нас смешалось все: и грязь и чистота.

У нас такая ситуация сложилась, что снобом считается любой, кто призывает говорить: "Простите, а можно спросить?" Вместо того, чтобы сказать привычное для наших широт при обращении к незнакомому человеку: "Слышь, а где тут...." И так далее. Или как научить человека, который молча толкает тебя в плечо в пустом троллейбусе и тычет деньги, не говоря ни слова. ты должен сам догадаться: нужно взять и передать. А когда отвечаешь: "Передайте сами, я не кондуктор", - человек очень обижается и начинает слать тебе проклятия, посольку ему пришлось самому идти к водителю. Это бытовое хамство. Но оно есть на разных уровнях. И именно эта низость в культуре, в семейной жизни, в отношении к людям и не позволит Украине ни в ЕС вступить, ни власть сменить. Поскольку это большинство опять приведет на властный Олимп таких же представителей быдломассы, только из другого лагеря.

Можно только грустить? Да нет. Нужно жить на своем уровне и не понимать хамства, наглости и тупости. Просто не замечать. Пучть они тянутся, а не мы будем опускаться. Правда, закончится тем, что каждый останется на своем уровне. А перевесят те, кого будет больше.

P.S. Помню, в Вене в одном из даний, где мне пришлось побывать, я выходя из туалета, ударил дверью человека, который столя в коридоре. Какого было мое удивление, когда этот мистер сказал: "Простите." Я его ударил, а он извиняется... Именно поэтому нас не примут в ЕС) А товарищи Колесниченко и Кивалов уже могут готовить законопроект о предоставлении новоречи, которую использует быдломасса, статуса государственного языка. Уже самое время.

Державна мова.

Як уже набридло це все.

Знов і знов наріжним каменем суспільства стає українська мова. Ніби проблеми вже всі залагодили, давайте й цю вирішимо. Вже скільки її гнобили, калічили, забороняли-дозволяли, забували, карали носіїв...

Воістину, ми – найтерплячіша нація світу. Де, скажіть на милість, в якій країні СВІТУ піддають сумніву, та що там, – люто ненавидять та знищують власну ідентичність та культурну спадщину? У Польщі, чи може у Франції, а може на Туманному альбіоні вирішили заборонити державну? Не силкуйтеся – все одно не знайдете такої країни (хіба якісь тумба-юмба, але ж ми не такі).

Мова селюків, укробидла, галицайська говірка, малоросійський суржик...Безліч "епітетів", максимум зневаги. Мільйони наклали головами за те, що сьогодні паплюжать та винищують...

Я – українець. Це не просто слова. Я належу до великої нації, що має одну з найгарніших мов світу. Для мене не існує питання засобу спілкування – я народився на Україні, українська – мова моєї держави, а значить – і моя мова.

Я не калічу людей за те, що вони розмовляють іншою мовою, я не ображаю їх право на вільне виявлення власних емоцій мовою своїх пращурів. Але я – на своїй землі, тому вимагаю поваги до моєї мови та культури, землі та традицій.

На гроші платників податків – тих злиденних, що ще не повтікали звідси, а й досі вірять словам; тих, кого владні мужі не вважають за людей та повсякчас грабують та зневажають – утримуються ВСІ державні установи та чимала армія чиновників.

Прямий ОБОВ'ЯЗОК державних діячів та працівників усіх без винятку держустанов: розмовляти, провадити діловодство, популяризувати власним прикладом ДЕРЖАВНУ мову. Держави, що їх годує. А вдома – хоч китайською, як дозволить сумління.

Наші діти повинні отримувати освіту ДЕРЖАВНОЮ мовою: починаючи від дитсадочка аж до робочого місця по закінченні ВИШу.

Вмикаючи телевізор ми не повинні бачити обличчя радянської партноменклатури, що нахабно плює в лице європейській державі, провокуючи, тим самим, бійки та дестабілізацію в країні. Те саме варто сказати про книги чи медіа-видання...

Всі ці заклики до "другої державної", "двомовної Швейцарії" є не що інше, як провокації та спекуляції на почуттях людей. Це – банальне окозамилювання, під час якого розкрадаються останні землі, виводяться в офшори чергові мільярди, розподіляються фінансові потоки на майбутнє.

Мова окупантів і поневолювачів, що століттями мордували Україну не повинна стати державною, бо це – шлях у небуття.

Нехай ВСІ чиновники на чолі з Гарантом складають іспити на знання української мови та історії держави. Не склав – аріведерчі! Не хочеш – до побачення, і без розмов!

Українська мова повинна панувати в усіх сферах суспільно-політичного життя країни. Від затрапезної сільради – до засідання членів уряду та виступу вищих осіб держави. ВСІ повинні поважати Україну та дотримуватися букви Закону. Щоби Україна в очах іноземців не виглядала: "матрьошка", "водка", "русский", "спасибо", "пожалуйста"...

Не бійтеся бути українцями в Україні. Я – україномовний у Харкові. Всі мене чудово розуміють і деякі, навіть, (о диво!) переходять на українську, бо в більшості випадків розуміють. Нехай і не все, але суть – точно. При цьому я володію російською навіть краще за багатьох її носіїв (та й не тільки я).

Бо в цьому все наше єство: при звертанні російською – очі додолу, хаотичне пригадування і – російська відповідь з українською інтонацією. Колоніальне минуле міцно засіло на генному рівні.

Ми тут господарі, нехай вони – очі додолу і пригадують. Давно вже час підвестися з колін у власній свідомості та вчинках. Це – в наших силах. Ми ж можемо звернутися державною, скласти без помилок документ, побороти спокусу "бути, як усі" та покращити, бодай на йоту, життя. В наших силах спілкуватися українською вдома, на роботі, з власними дітьми...

Варто, лишень, почати, і все у нас вийде. Не чекайте, що за Вас це зробить хтось інший, почніть із себе, будьте в авангарді.

Що!? Кажете російська – скрізь? Неправда! Це ми її підтримуємо своїми лінощами та меншовартісними комплексами. Це з нашої мовчазної згоди нас русифікують, а ми ще й чублимося одне з одним за право першими підгавкнути на "общепонятном" та отримати крихти з панського столу.

Так, ви не помилилися, лейбмотивом даної статті є те, що єдиною ДЕРЖАВНОЮ, без зазіхань і поза всяким сумнівом, повинна бути УКРАЇНСЬКА МОВА. Є незгодні? Вас ніхто не тримає, де знаходяться вокзали, ви знаєте...

Без мови нема нації.

Причуди новітньої рідної мови

Тільки що зі сміхом відірвався від телевізора: на каналі 1+1 у випуску ТСН щодо стану здоров"я Єлізавети ІІ кареспондент з Лондона вживав до неї у різгних відмінках слово "МОНАРХ". Після чого занадто розмальована ведуча ТСН  з того ж таки приводу називала її то МОНАРШИЦЕЮ, то МОНАРХКОЮ.

"Редархтоки" ТСН, та вже якось визначтесь щодо рідної мови. Не знаєте, то вже зверніться до нашої університетської еліти. 

Але прошу, не рвіть наші вуха отими викрутасами : МАЙОРКА (жінка майор), АВТА (автомобіль), та інш.(тяжко пригадати оті ідіоми...). Невже про таку мову мріяв Тарас Григорович?


9%, 1 голос

55%, 6 голосів

18%, 2 голоси

18%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.