Привіт всім! Вже вчетверте починаю писати невеликий екскурс-трилогію про літню відпустку 2008 року.
Попередні 3 варіанти зникали внастлідок конфлікту текстових редакторів, переустановки програм та таке інше... А потім, була зима, протягом якої читати та і писати про літні канікули було не актуально... І от знову пригріло сонечко, почала прокльовуватися перша зелень, ненароком почали з"являтися думки про природу, шашлики, і навіть відпустку та море... Але хто ж при такій погоді сидить с інтернеті? Тож нарешті дописав і публікую про поїздку влітку на Закарпаття.
Тож влітку 2008-го року ми мали кілька планів проведення "літніх канікул".  Хотілося відвідати Луцький замок графа Любарта і далі гайнути на Шацькі озера (досі не був). Також була ідея проїхатися по Прикарпатським замкам та руїнам фортець. Але переміг третій варіант, в основному завдяки своїй рекреаційно-пізнавально-лікувальній властивості... А саме: ми вирішили з оздоровчо-пізнавальною метою відвідати одне з чудес природи на території України - Солотвинські солоні озера. Ми досить багато чули про них, так як їноді студенти нашого факультету перебуваючи на Карпатській практиці їздять туди на пару днів... На нашому курсі такої розкоші не було...
Провівши попередню розвідку в інтернеті , та обдзвонивши кілька баз . Я вияснив приблизну вартість проживання та яким чином краще дістатися до жаданого курорту. Попередній затверджений маршрут був такий: потягом до Мукачева, потім маршруткою до Солотвина, 3-4 дні купання-лікування, далі до Рахова, а з відти на Яремчу чи Коломию, звідти на Івано-Франківськ, де ввечері нас чекатиме потяг додому...

---

Майже так і сталося. По-перше, що ж то за чоботяр з чоботями... Весь тиждень нашої відпустки по прогнозам мала бути дощова та хмарна погода, але чим ближче до дати від"їзду прогнози були все більш оптимістичними... Тож зранку з поїзда Київ-Ужгород у Мукачево ми вийшли якраз з останніми краплинами дощу... Зразу ж біля вокзалу мікроавтобусики вже пропонували свої послуги по розвезенню пасажирів у більш-менш популярні селища Прикарпаття та Закарпаття. Але ми вирішили спочатку випити філіжанку кави та зібратися з думками, до того ж, була підозра, що маршрути з автовокзалу можуть бути дешевшими. І ми вирушили на автовокзал дізнатися про періодичність маршрутів на Солотвино, але поки йшли до вокзалу, виникла ідея лишитися у цьому місті, хоча б до завтра, бо загорати на ще мокрому піску на пляжах Солотвина ми вирішили не доцільним.
Ще з минулої весняної подорожі у нас був недовиконаний план-мінімум, що до відвідин пам"яток природи та архітектури Мукачево. Взагалі, це чудове місто. Вже вдруге з двох разів воно збиває наші попередні плани, що робить мандрівку досить цікавою! (ще й досі моторошно, як згадаю автовокзал у Бероговому, куди нас занесло з Мукачево, періодичність руху автобусів та славетний потяг "Едельвейс". Але це інша історія...) Довго не роздумуючи, та озброївшись довідником по Західній Україні, атласом автомобільних доріг з планами окремих міст та телефоном, вже через кілька хвилин ми забронювали місця у готелі "Барви", що виявися у досить зручному місті: на півдорозі між центром міста та вокзалом. Ще через кілька хвилин ми вже знайомилися з адміністрацією готелю та представленими нашій увазі номерами. Це двоповерхова будівля, де на першому поверсі знаходяться аптека і супермаркет, а на другому, власне, готель. Адміністраторша попередила, що у  номері з великим двоспальним ліжком зламаний душ, а так як саме він був нам потрібен після поїзда, то ми поселилися у номері, який про себе назвали "кімната 3-х ведмедів". Тут стояло 3 дерев"яних ліжка, дерев"яний стіл та 2 дерев"яні стільці, а також шафа, холодильник  і телевізор на комоді. Все було досить зручно та мило.
Прийняши теплий душ, пішли гуляти у місто і зробити кілька корисних речей... По-перше я хотів постригтися - майстри у Закарпатті досить не погані, і беруть за свою роботу вдвічі менше столичних колег, по-друге ще вирішили зайти на речовий ринок і купити шорти на курорт. Як виявилося, ціни на речі тут майже не відрізняються від цін на базарах Києва, але я все-таки купив шорти і жовту рубашечку з коротким рукавом. Далі знайшли якусь зовсім чудову вуличку, дуже тиху та затишну, виникало таке враження, що ми десь у Європі в 19-ту сторіччі...
На цій же вулиці нас застав дощ, від якого довелося ховатися під сливами. В готелі ми лишили обновки і пішли в центр, шукати палац якогось угорського графа, що проминули минулого разу. Невдовзі зголодніли і довелося шукати кафе. У кафе "Білочка", що нам сподобалася назвою та дизайном, були лише солодощі, тож ми знайшли кафе "Білий папуга", на центральній площі поруч з Ратушею та пам"ятником Кирилу та Мефодію.
У величезній клітці у залі дійсно жив крикливий білий какаду, якого офіціантки у формі флібустьєрок іноді підкормлювали хлібом, щоб він не зчиняв галасу. Кричить він дуже голосно та пронизливо... Взагалі інтер"єр кафе виконаний у морській тематиці, дуже гарне, затишне і з помірними цінами місце... Після ситного обіду, ми викотилися на вулицю, та з пів-години сиділи на лавочці, перетравлюючи борщ та омлет...
Потім, з цікавості, зайшли у внутрішній дворик ратуші... На диво, нас звідти ніхто не вигнав... Дворик дуже гарний та доглянутий.
Як тільки до нас повернулася жага руху до нового та цікавого, ми попрямували до Мукачівського монастира, що на самому краю міста на лівому березі річки Лотариця. Перейшли міст, я відмітив, що води у річці у липні на багато більше,ніж минулого року у травні. Трохи пройшлися Лівобережним Мукачевом, потім повернули і йшли по набережні. Це асфальтований тротуар, що знаходиться на певному валу, що захищає будівлі "бідних" Мукачівчан від великої води. Автомобільна дорога йде далі, за цими дачами... По дорозі я здійснив "обряд миття ніг" - я збираю водойми, де купався, чи хочаб мочив ноги...А прямо на березі річки ми натрапили на зарості ожини і трохи попаслися в них.

Ще здалеку монастир вразив нас своєю могутністю.
У дворі монастира росте сад, кажуть, що монастирські землі раніше простягалися досить далеко, але у радянські часи його "розкуркулили" і землі віддали під дачі. Ще у дворі є невелике кладовище монахинь та священників... На кількох могилах були дуже цікаві надписи: викарбувані не тільки роки життя, а й роки приходу в монастир та постригу... Також мене приємно вразила церква... це практично повіністю прозора будівля, мабуть найсвітліша церква, з усіх, що я бачив...
Повертаючись до готелю, ще зайшли у кафешку напроти Ратуші, що привертає увагу малюнком великого кухля пива і надписом "Чоповане пиво" на склі вітрини. Це досить маленький заклад, всього 3 столика вздовж вікна-вітрини і барна стійка... Що таке "чоповане" пиво ні барменша ні офіціантка толком пояснити не змогли, все, що я зрозумів, що це пиво варять прямо у цьому приміщенні. На смак воно з гірчинкою і чимось нагадує "Родомишль".
На вечерю і сніданок купили ковбаси, хліба та йогурту.
Зранку перекусили, зібрали речі, зайшли у "світ кави", випили по філіжанці кави, купили по 100 грамів кавових зерен і пішли шукати маршрутку до Солотвино. Не доходячи кілька метрів до автовокзалу нас піймав водій мікроавтобуса і запропонував довезти нас швидко та зручно... Ми погодилися. Ще з пів-годинки чекали, поки збереться потрібна кількість пасажирів, потім водій змінив табличку "Тячів" на "Солотвино" і ми поїхали...

Далі тут:
http://blog.i.ua/community/343/630427/ - Солотвино - унікальний курорт-катастрофа.
http://blog.i.ua/community/343/630430/ - Подорож на гуцульщину.

На Западе "Правый сектор" назвали "фашистской организацией"! Западные СМИ предрекают Украине новую революцию в связи с событиями в Мукачево, что на западе Украины. Западные журналисты по отношению к ПС применяют такие термины, как "крайне правые", "ультранационалисты", "радикалы", "печально известное националистическое формирование".

[ Прочитать полностью + ссылка на источник... ]

Мукачево "дерусифікували" від Пушкіна

Немного фотографий с поездки в Мукачево - для просмотра альбома нужно кликнуть по фотографии



...а на довесок можно посмотреть несколько фото на тему ремонта телевизоров - удаление обломков штекера, ремонт тюнера, и пр.

Поліцію Закарпаття очолив Олександр Шляховський. Представлення відбулося сьогодні, 2 березня.Голова Національної поліції України представив особовому складу полковника поліції Олександра Шляховського.Участь у заході взяли керівники Закарпатської області, міста Ужгорода, обласної прокуратури та УСБУ області.«Олександр Шляховський – досвідчений оперативник, пройшов шлях від рядового оперативника карного розшуку до начальника кримінальної поліції Київської області. Його завдання разом із керівниками усіх служб поліції Закарпаття – забезпечення безпеки усіх жителів області, проведення превентивної роботи та протидія злочинності», – зауважив під час представлення Ігор Клименко.https://pmg.ua/life/87126-policiya-zakarpattya-otrymala-novogo-kerivnyka-prizvyshhe-ta-foto

В микрорайоне "Пентагон" города #Мукачево, неподалеку от школы №16 в субботу между группой молодых людей произошла #стрельба, в результате которой был ранен один человек. 

В Мукачево произошли трагические события. “Правый сектор” стрелял по милиции. Милиция стреляла по “Правому сектору”. Трое убитых, несколько раненных. Вся Украина на ушах. “Правый сектор” собирается возле АП. Порошенко приказал разоружить бойцов ПС.
На самом деле происходящее не укладывается в рамки конфликта «хорошие против плохих». Как бы кто лично не оценивал ту или другую сторону. Всё гораздо шире и печальнее. Сейчас мы видим аналог Врадиевки лета 2013-го в новых, изменившихся условиях. То что происходит — это последний маркер того, что система нынешней украинской власти может теперь рухнуть в любой момент. Таким же маркером была Врадиевка два года назад. Т.е. что-то подобное неизбежно должно было произойти. А конкретный повод не имеет значения.

Теперь, как и после известных событий два года назад в Николаевской области, неизбежен силовой путь ликвидации нынешней власти. По какому поводу, в какой срок и в какой именно форме предсказать невозможно. Но общее направление процессов окончательно понятно.
Украинская олигархия, которая ничему не научилась после Майдана, привела систему в окончательный упадок. Который, на данный момент, характеризуется следующими признаками:
1. Государство потеряло монополию на насилие.
В итоге мы с одной стороны имеем мобилизацию протестной части украинского общества. В т.ч. и вооружённую мобилизацию. При том, что данная часть общества крайне неоднородна по своему качеству.
С другой стороны на лицо несостоятельность и, главное, нежелание «старых» силовых структур бороться за сохранение нынешней правящей олигархии у власти. В т.ч. и потому, что значительная часть «силовиков» не уверены в своих перспективах на будущее.

2. Государство потеряло право на арбитраж.
Тотальная коррумпированность всех судов, прокуратур, мвд привела к тому, что обычный гражданин начинает искать правды и защиты либо у «робин гудов», либо надеясь на собственные силы. Рано или поздно это неизбежно приводит к силовому противостоянию. Сначала к локальным, затем ко всеобщему.
Кроме этого, нынешняя украинская власть не может «развести по углам ринга» основных бенефициаров нынешней конфигурации олигархической системы — финансово-промышленных групп (ФПГ). Необходимо отметить, что нынешний Президент не мог быть выбран без согласованного «назначения» его на должность украинскими ФПГ. Естественно, что такое «назначение» предусматривало раздел сфер влияния кланов, бюджетных потоков, приоритетных дотационных потоков и всего остального. Но постоянное сокращение ресурсов в стране, которое уже приняло необратимый характер, порушило все компромисы и договорённости. Грубо говоря, делить и "прихватизировать" остаётся всё меньше. а аппетиты все больше.

3. Государство не в состоянии осуществлять управление.
Ни на законодательном уровне, не на уровне исполнения решений. Процесс сокращения ресурсов требует реформирования системы государства -- отказа от олигархично - клановой системы. Реальное реформирование вступает в противоречие с личными интересами ФПГ и высших чиновников. Законодательная власть в стране в подавляющем большинстве — это лоббируемые олигархатом партии. Соответственно, действовать против собственных кормильцев они не будут. Приход к власти в Украине реальных реформаторов демократическим путём невозможен. Т.к. на это нужны деньги, которые в необходимом для такого процесса количестве, есть только у олигархов. Ну не будут же они сами себя хоронить.

4. Международная легитимность нынешней украинской власти.
Это, пожалуй, последнее, что осталось у нынешней украинской правящей псевдоэлиты. При этом на Западе от украинской власти уже реально устали и давно разочаровались. Если кто-то думает, что Запад Украине «помогает», то он глубоко ошибается. Никто не поддерживает воров и бандитов. Запад в войне России против Украины отстаивает свои интересы, которые заключаются в намерении поставить Россию на место, в соответствии с международными нормами. Запад, с большим удовольствием, хочет иметь дело с новой украинской властью реформаторов. Но при этом тот же Запад хочет, чтобы прежняя власть сменилась на новую в результате «демократических процедур». А это невозможно в принципе.

А теперь «вернёмся» в Мукачево.
Вне зависимости от от того, как конкретно закончится «Закарпатский конфликт» системные проблемы никуда не исчезнут, а только будут нарастать. Всеобщим «восстанием» и сменой власти данная ситуация не продолжится. ПС не обладает массовой поддержкой среди населения в целом, а население, всё же, ещё не готово "рвать власть на части".
Но это всего лишь дело времени. Теперь, весьма, недолгого ждать... Скорее всего, до большого социального взрыва осталось меньше года. И он может произойти в любой момент и по любому поводу. Сама ситуация в Мукачево является следствием загнивания нынешней олигархично - клановой системы. Мы имеем конфликт, при которой одна сторона (нардеп, мвд и т.д.) является преступниками и вторую сторону (ПС), которая пытается ломать локально систему незаконным методом. И тут неважно что на самом деле происходит — «борьба за справедливость» или передел сферы влияния. Важно то, что из-за перечисленных выше причин законными способами систему не сломать.
Поэтому неминуемый социальный взрыв будет происходить совершенно не демократическим путём.

Ситуация 2015 г. отличается от ситуации 2013 г. в худшую для власти сторону:
1. В отличии от Майдана сейчас есть политические субъекты, которые противосистемны нынешней власти. Но данные политические структуры состоят во многом из других людей. Хотя и «растут» от тех же корней, что и «старые субъекты». Они имеют большую свободу в принятии решений. В ситуации неизбежного социального взрыва роли сюзерен-вассал вполне могут измениться, что практически уже было.
Почему это важно? Потому что любой конфликт должен заканчиваться политическим решением. Иначе — это полный развал страны. Майдан закончился приходом к власти той же украинской олигархии, что и была раньше, потому что кроме «старых» политических субъектов никого для политического разрешения конфликта больше не было. теперь есть. да, немногочисленные и далеко не всем «нравятся», но есть. Но тут важно их присутствие в главном законодательном органе страны и, частично, на высоких должностях.

2. Силовые государственные структуры обладают гораздо меньшей лояльностью к нынешней власти, чем к власти Семьи Януковича. Т.е. «умирать» за них не будут. Вместо того, чтобы первым делом заняться чисткой и реформами МВД, СБУ, прокуратуры, судов, высшего состава ВСУ Президент, Премьер и парламентская коалиция больше года делила уменьшающиеся ресурсы. Теперь момент упущен. Больше нет ни ресурсов для обеспечения «верности» силовиков, ни социальной поддержки для создания новых карательных структур на добровольно-патриотической основе. И киевская новая полиция — это не пример. Это — правоохранители, а не каратели. Если их кинут на «подавление», то это закончится для них плачевно. Да и далеко не факт, что новая полиция будет выполнять такие приказы.

3. Оружия на руках стало значительно больше. А Майдан и война в Донбассе привела к преодолению психологического порога. При котором сначала говорили, а потом думали — стрелять или нет. Сейчас будут сразу стрелять.

4. Существуют структурированные вооружённые формирования, которые противосистемны нынешней власти. Мало того. Армия (ВСУ) или останется нейтральной, или частично поддержит смену власти. Отсутствие реальных реформ в армии, постоянное предательстве и идиотизм высшего армейского командования заставило солдат, младший и средний командный состав тихо (пока, «тихо») ненавидеть существующую власть.

5. В целом ресурсов в стране намного меньше, чем два года назад. Т.е. «задобрить» подачками население уже не получится. Денег нет. Популизм для власти привычный, но он перестаёт работать, когда человеку нечего есть. Т.е. озлобление тех, кто выйдет на протест будет намного больше, а готовность на самопожертвование гораздо выше, чем на Майдане.

И это далеко не все факторы. В итоге из состояния «верхи не хотят, низы не могут» мы перешли в состояние «верхи не могут, низы не хотят». Если в здании ВР, АП, КМУ и т.д. ещё не "звучат выстрелы", то теперь это всего лишь дело времени.
Святослав Швецов.

Мукачево (угор. Munkаcs) районний центр та друге за величиною місто в Закарпатській області розташоване на р. Латориця на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини.Місто входило до складу різних держав, що відбилося на його архітектурі, національно-етнічному складі, традиціях і звичаях. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як "Великий слов'янський шлях", а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних - Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільних - Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Сучасне місто фактично складається з шести поселень - Оросвигово, Підмонастир, Паланок, Підзамок, Підгород та самого Мукачево.

Перша письмова згадка про Мукачево зустрічається в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" кін. 12 ст., де йдеться про перехід угорських кочових племен на чолі з князем Алмошем (Арпадом) в 896 р. через Карпати та захоплення міста, де він 40 днів святкував перемогу.

У 10-11 ст. ці землі входять до складу Київської Русі. У той час на місці нинішнього Мукачівського замку було невелике укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами. Проте вже в другій половині 11 ст. угорські феодали захопили Мукачево та частину Закарпаття, а ослаблена міжусобицями Київська Русь не змогла цьому протидіяти .

В 1281-1321 рр. Мукачево входило до володінь Галицько-Волинського князівства. Грамотою від 22 травня 1376 р. королева Угорщини і Польщі Єлизавета Анжу надала Мукачево статус привілейованого та право користуватися печаткою із зображенням св. Мартина, покровителя міста, для скріплення актів купівлі-продажу виноградників.

З 1633 р. до 1711 р. з невеликою перервою місто і домінія належали династії трансільванських князів Ракоці, які перетворили його у столицю свого князівства. У 1644 р. в Мукачево відбулися переговори між трансільванським князем Дьєрдем I Ракоці та французькими дипломатами Джуліо Мазаріні та Антуаном Фуке про спільну боротьбу проти Австрійської імперії.

Після розпаду Австрійської імперії угорський уряд в грудні 1918 р. проголосив про створення напівавтономної Русинської Держави зі столицею в місті Мукачево, проте в квітні 1919 р. місто зайняли румунські війська. З 1920 р. за Тріанонським мирним договором Мукачево ввійшло до складу Чехословаччини, а на початку листопада 1938 р. місто окупували угорські війська. 26 жовтня 1944 р. місто звільнили солдати 4-го Українського фронту і на першому з'їзді народних комітетів Закарпатської України було прийнято Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною.

***********

Буже багато про Мукачево можно прочитати тут

***********

Эта трагедия произошла в городе Мукачево. Поздно вечером 43-летний житель города навеселе вернулся домой. За это его стала ругать жена...