хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «обман»

Усе ясно: в новому все по-старому

Про політику кажуть, що: політика - це сфера можливого. Також кажуть, що політика - це продовження економіки. Про українські політичні реалії сьогодення важко сказати, що то є щось раціональне і причетне до економіки країни. Скоріше навпаки: українські політики живуть своїм окремим життям, яке в приватному плані цілком раціональне, але в державному масштабі абсолютно ірраціональне та метафізичне, а що вже далеке від економіки в розумінні для людей і країни - то взагалі доходить до абсурду. Зокрема один провідний член Партії регіонів України з повною серйозністю та відвертістю тупої людини сказав прямо в очі кореспондентам на їх закиди щодо голосування кількома картками у Верховній Раді наступне: "Якщо ми весь час будемо у залі сидіти, то коли ми працювати будемо?!" Чіткіше не скажеш: всі ті голосування у ВРУ просто відверта бутафорія, окозамилювання щодо правової держави, де все підлягає закону. І самі депутати це розуміють, отже і зневажають своє сидження у залі парламенту - зневажають! Але при тому цінують статус, який вони мають від перебування народним депутатом: недоторканість, пільги і право розпоряджатись усім в державі. Гарно бути таким "слугою народу", ой як гарно! А що вже вигідно - і не переповісти!
Складається повне враження, що політики і державний апарат працює суто для себе в замкнутому колі, а народ країни живе своїм приватним життям і ці дві величини існують паралельно  і ніде не перехрещуючись. Хіба що під час виборів трапляється диво, коли влада і народ дещо стають дотичні одне до одного, та й то влада шахрайськи розкладає такий варіант, що грай - не грай, а дурнем буде виключно народ, що ми і споглядаємо не одне десятиліття. Звичайно, що і я належу до народу, а не до вищої депутатської касти, тому є дурнем - а ким ще? І що найцікавіше: не шкодую! То є мій свідомий вибір і поясню чому: ще за влади совєтів для всіх було зрозуміло, що бути на посаді будь-якого рівня і не користатись з цього особистих цілях - значить бути дурнем, а якщо користатись - значить бути злодієм і сволотою. Більше варіантів не існувало! Дурень бо чесний, або розумний і тому - злодій. Хто мені не вірить, той може перевірити і вказати на кришталево чесну, але при тому багату людину у нас в Україні - я щиро буду подивований існуванням такого унікуму.
Отже радянська система виплекала касту партноменклатури досить розумної, щоб бути абсолютно безчесною. Прикладів безмірна кількість: від комуністичного соловейка-брехунця Петра Симоненка до надбуржуазних зрадників з комсомолії Юлії Тимошенко та Сергія Тігіпка, що заради грошей збрешуть і оком не змигнуть. Про цинізм Юлії Тимошенко щодо так званого процесу "киданути" партнера - можна переповідати безкінечно, тому що важко знайти такого, кого б вона не обманула. Найкрутіше Юлія Тимошенко спробувала "киданути" весь український народ і своїх виборців, коли запропонувала Віктору Януковичу утворити так звану "широку коаліцію" з об’єднання у ВРУ фракції БЮТ і ПР у конституційну більшість, що давало можливість законодавчо увіковічнити і парламент без перевиборів, і Юлію Тимошенко в якості по-життєвого прем’єр-міністра України, і по-життєвого Президента України Віктора Януковича.  Але останній не захотів бути останнім, кого обдурить ЮВТ перед тим, як узурпує всю владу в Україні  особисто для себе, рідної. Спрацювала зеківська закалка і чуйка, що тут явне кидалово вимальовується для нього, тому Віктор Янукович не став повторювати помилок Віктора Ющенка і саме тому вийшов у переможці, бо не повірив всім обіцянкам і клятвам Юлії Тимошенко. А та, отримавши одкоша, випадково промовила пророчу фразу на прес-конференції, яку розпочала словами: "Все пропало!"
Тепер щодо дурнів, тобто людей, які чесно працювали і не хотіли красти не зважаючи на всі умови радянського ладу, коли принцип "Не вкрадеш - не проживеш!" був актуальним як основа приватного достатку для кожного - кожного! Нас всіх примушували красти по дрібницях, а за тим ще й соромили, які ми погані - крадемо державне. І нам всім дійсно було з того соромно, хоча ті, хто нас соромив, крали значно і значно більше без жодних вже докорів сумління, бо вони - розумніші за тих дурнів і нікчем що є народом... Що не вміють по-справжньому красти, багато і підступно. Визнаю, що я не з таких і не хочу таким бути, тому не заздрю Віктору Медведчуку ні його краденим статкам, ні краденим фешенебельним дачам в Криму з фонтанами і візитерами віп аж пук. Гнило то все, як на мене. Краще вже я буду дурнем, що спокійно дивиться і людям в очі, і в дзеркало в очі самому собі. Або Межигір'я з палацом Віктора Януковича: яка насолода жити в краденому? Невже для людини такого масштабу важко узяти глуху пустош і збудувати там свій дім - свій! Свій дім-палац! Не вкрадений у народу чи ще в когось палац, а свій! Не можуть вони так - це притаманно тільки дурням з народу.
На привеликий жаль, вся українська бізнес-еліта є зграєю злодіїв різного формату і профілю. Сюди входять всі служби держави, які обслуговують цих злодіїв, як і суди та всі силові структури. Говорити про Україну, як правову державу - це насміхатися над істиною: тут право захищає злодіїв і гнобить одурених людей. І я не не так обурююсь, стверджуючи це, як констатую ситуацію: ми живемо в позаправовому суспільстві - факт! 
Хто дочитав до цього моменту, тому я можу пояснити причину своїх подібних писань стосовно політики та економіки, не будучи ні фахівцем, ні гравцем цих величин суспільного буття. Я є категоричним противником всезагальної політизації під гаслом: "Якщо ти не цікавишся політикою, то рано чи пізно політика зацікавиться тобою". Як на мою думку, то в Україні люди аж занадто багато переймаються політикою як процесом її обговорення, а водночас надто мало займаються політикою практичною. Більшість людей ділять світ на дві складові: на свій особистий актуальний і на зовнішній евентуальний (випадковий). З того всього, як вже зазначалось, у нас народ живе своїм життям, а політики і державна сфера - своїм окремим життям. Ясно, що це алогічна конструкція, яка рано чи пізно обвалиться, але що буде після цього - невідомо. З того всього я, як приватна особа і громадянин України, хочу розібратись в обставинах сучасного соціуму - просто логічно розібратись, розставляючи все на свої місця, щоб потім чітко спрогнозувати що нас всіх чекає в майбутньому, як і мене особисто. Для того, щоб рухатись вперед, потрібно знати наперед принаймні де той "перед" знаходиться і навіщо нам туди треба.
Тобто на даному етапі в своїх дописах я ставлю за мету визначити Мету! Конкретну мету, як константу: яку Україну я хочу! А також взнати чого й інші громадяни України хочуть від майбутнього?!
В попередніх дописах мною було викладено переважно суб’єктивний формат свого бачення світу і його реалій, тобто ідеологічну складову, яка тезово звучить так: "Кожна людина має природне право на власне життя і особисте щастя". Детальніше прошу зчитувати з вже раніш оприлюдненого мною. На сучасному етапі мною буде зроблено свою приватну спробу проаналізувати об’єктивну ситуацію суспільного стану в Україні в усіх можливих аспектах соціуму, які спадуть мені на думку. Взагалі то є колективна праця для прагматичного обговорення, тому що без відповіді на питання: Де ми є? і Чому? - не можливо визначити, куди ж далі йти і навіщо.
 Тепер, як каже давньоримське прислів’я: "Повернемось до своїх баранів". Тобто зануримось в сьогоденне прагматичне політичне буття. Вибори до Верховної Ради України ще тільки розпочались, але їх результат вже можна досить точно спрогнозувати. Це не є складно, якщо подивитись на всі попередні вибори та їх результати, як і що саме пропонує нам теперішня політична ситуація. Судячи з усього все буде як і було: шум і гам, а віз і далі там. Структурно робота Верховної Ради України побудована таким чином, що в політичному плані стає головним досягти більшості в один голос, причому більшості не саме з депутатів, а "карткової більшості", що є унікальною новацією в світовій практиці парламентаризму. Депутати, як живі люди, як інтелектуальні одиниці, в роботі українського парламенту є зайвим компонентом: цілком самодостатньо їх карточки для голосування. Яка різниця: чи депутат особисто голосує за помахом чи іншою вказівкою, чи це робиться карточкою за його відсутності? Я особисто різниці в тому не бачу. Однозначно, що політично йде боротьба за карточку депутата, а не людину як особистість політичну, що яскраво продемонстрували оголошені перші 5-ки всіх основних політичних партій та об'єднань. Детальніше про це поговоримо потім. Зараз важливіше інше.
Наступним глобальним казусом українського парламентаризму є, як засвідчила практика попередньої роботи Верховної Ради України, коли сформована більшість фактично ліквідовує законодавчу і всю іншу політичну активність меншості, а це є чимала кількість народних обранців у кількості до 174 особи - повний абсурд. Фактична ізоляція такої кількості депутатів перетворює їх у формальний баласт, причому дуже дорогий баласт, який не має іншого виходу аби проявити свою активність, як вдаватись до всіляких бздур в прямому розумінні цього слова: бійок і блокування трибуни, дверей чи людей,  ломання устаткування, інших деструктивних дій. Дивитись на подібну мародерську політичну діяльність парламентарів принизливо для всіх виборців по всі сторони барикад: люди хочуть бачити чесну політичну боротьбу, а не ігрища недоумків. А що нас реально чекає далі? Однозначно, що саме "ігрища недоумків"! Чому? Тому що це встановлена практика, яку ніхто міняти не хоче, оскільки всім політикам хочеться ухопити суперника навіть не за горло, а значно злосніше - за оте одне місце... інтимного характеру. Убожеством політичних дикунів - інакше цей маразм не назвеш.
Всяка критика має нести конструктивну пропозицію зміни на краще, а вона досить очевидна і застосовується як основний механізм голосування в світовій практиці роботи парламентів різних країн, тобто мова йде про "ситуативну більшість". Один депутат - один голос. Скільки є на даний момент депутатів в залі - тільки вони й голосують і наявна більшість не залежно від кількості депутатів, що проголосували, - є вирішальною. Коротко і просто. І дієво, щоб всі депутати були на своїх робочих місцях, тому що контроль автоматичний! Прогавив момент і все - виграли організованіші! Чесна політична динаміка! Чесна і порядна. І головне: вона робить опозиційних депутатів з меншості потенційно активними! Не зайвими, не баластом, а так би мовити мисливцями в засаді, що можуть в кожний момент з неї вискочити і проголосувати. Все просто і ясно. Але...
Мені було і смішно, і водночас прикро чути від молодого ще політика Арсенія Яценюка заяву, що вони будуть добиватися "кримінальної відповідальності" за голосування картками, а не особисто. Як і повною дурістю була його невдала спроба запровадити сенсорну кнопку голосування, яка сканувала б відбиток пальця депутата. Повторюю, що немає принципової різниці чи голосує картка, чи депутат особисто за помахом руки чи іншою інструкцією за вже  існуючої схеми голосування у ВРУ - і це все фікція законодавчого процесу. Фікція. І всі ми це бачимо і знаємо. Як і бачимо, що жодна політична сила в Україні не заявила своєю політичною ціллю змінити цей метод голосування у ВРУ з стандартної більшості у не менше 226 голосів на ситуативний - жодна! Принаймні я не маю достовірних свідчень щодо того про когось з сучасних політиків і не чув подібних заяв.
Тепер повернемось до депутатського значення як персоналії. Особисто я відстоював і відстоюю позицію свободи кожного депутата як суб’єкта волевиявлення, тобто його повне право на пошук оптимального варіанту вираження дієвості свого статусу. Отже я категорично проти партійної чи фракційної дисципліни в розумінні права позбавлення статусу депутата через вилучення з членства в партії чи фракції. Треба думати і правильно вирішувати до того, як надавати комусь статус депутата, а не після того. Так само хочу вкотре вказати на абсурдність теми "відкликання депутата його виборцями", тому що таємниця голосування вже не дозволяє визначити хто з виборців має це право відкликати свій голос. Також вкажу, що за всю історію законодавчо затвердженого принципу відкликання депутатів своїми виборцями за весь час існування СРСР не було жодного прикладу його застосування - більш ніж характерний показник. Депутат є уповноважена особа на певну часову каденцію, тому тільки надзвичайні кримінальні злочини можуть бути причиною позбавлення його цього статусу силоміць. Якщо депутат не виконує своїх обіцянок і програмних засад, то його просто не переобирають наступного разу. Так прийнято в світовій практиці. Стосовно обману виборців депутатом, то шановні: вас багато, а він один - невже важко відстежити чого варта людина за попереднім його життям? А якщо піддалися обману, так то ваша спільна вина і вона первинна - вам і відповідати!
Ще одною з характерних рис  для радянської системи державного управління було обов’язкове процентне залучення до всіх виборчих органів людей з народу та окремо процент жінок. Обирали простолюд навіть до найвищих державних органів, щоб задекларувати народовладдя, хоча всім було ясно, що простий робітник від станка чи доярка з села були просто наповнювачами, тому що реально нічого не розумілися в усьому, що відбувалося в залі засідань. Рішення всі були наперед заготовленні, всі доповіді та виступи заздалегідь підготовлені і затвердженні в кабінетах комуністичних керівників, тому активним народовладдям тут і не пахло.
Фактично те саме маємо і зараз: досить поглянути на склад перших 5-ок партій, а що вже казати про загальні списки. І давайте не робити проблеми чи ті списки стануть відкритими, чи й далі будуть закритими: що нам дасть можливість обирати поміж акторами, співаками, футболістами, водіями, офіціантами, секретарками, прислугою та коханками якогось партійного лідера - що це нам дасть? Вибір без вибору!
Я однозначно не розумію, яким чином наявність серед депутатів ВРУ співачки Таїсії Повалій, футболіста Андрія Шевченка, актора Богдана Бенюка чи письменниці Марії Матіос тощо зможе покращити законодавчу роботу нашого парламенту - не розумію і все тут. Але розумію, що це все є ті самі сурогатні замінники "робочих і доярок", які потрібні виключно для бездумного голосування чи права користуватись їх картками - і це мене ображає як виборця і як громадянина. І раніше ображало. Єдина співачка Оксана Білозір реально поміняла фах на період свого депутатства, отримала спеціалізовану освіту дипломата і управлінця - це було правильно і я підтримую подібні вчинки. Гарно також поступив співак Святослав Вакарчук, який відчув огидну принизливість ситуації і добровільно склав свої депутатські повноваження. До речі, і Рональда Рейгана цінували не за його акторські здібності в США, коли обирали двічі президентом. За радянської влади якось зрозуміло чому всякі клоуни ставали депутатами - задля хохми головних циркачів, а на теперішній час я такого підходу не розумію і не хочу розуміти! Це гниль і підступ щодо виборців.
Ще не розумію людей, які йдуть на виборчі дільниці не знаючи наперед за кого проголосують, як і не розумію виборців продажних за якісь подачки - це ж принизливо! Хоча з іншого боку коли обирати приходиться поміж Повалій і Шевченком, то сто гривень стають цілком актуальним аргументом навіть для інтелектуалів. Особисто мене цікавило все нове в нашій політиці, зокрема Віталій Кличко і його "Удар", який він мені і завдав своїми обранцями, де окрім згаданої Матіос опинився і супер-бездарний (але супер-покірний!) псевдо-економіст Віктор Пензеник - то вже удар нижче пояса. Крапка. Замість молодих та енергійних, свіжих розумом та ідеями людей я бачу струхлявілі пеньки! Фу ти - ну ти! 
Є класична фраза, що: "Короля творить його оточення", - яке, в свою чергу, обирає і формує собі король. Нікчемність оточення свідчить про убогість самого лідера. І навпаки. Тільки я не знаю кого навести в приклад отого "навпаки". Нема. Дико звучить, але це так: нема нікого в українській політиці, вартого уваги і підтримки у виборця Богдана Гордасевича, тому скоріше з принципу, чим з реальної політичної користі буду голосувати в черговий раз за Віктора Ющенка з його партнером Юрієм Костенком та Конгресом українських націоналістів. Також старе, але принаймні перевірене на надійність. А як нема кращого - що робити? Он "Свобода" наче націоналісти, але з КУНом чи їм подібними не хочуть єднатись - голоси потрібні з усіх регіонів, тому поміркованість в дозуванні декларацій українського націоналізму не завадить. Най пробують. Все одно, як я визначив перед тим: варіантів ситуації після виборів не багато. Трошки почубляться-поторгуються, а тоді створиться нова-стара більшість з Партії регіонів, комуністів, Королевської та мажоритарників, якій буде протистояти безвільна опозиція з "об’єднаних" та з "недооб’єднаних": Кличка, Тягнибока і, можливо, Ющенка та ще невеличкої кількості мажоритарників-оригіналів. Можливі варіанти ротацій, але не суті політичної ситуації в країні, де й надалі керувати будуть всі оті майстри знущатися над кошенятами чи щенятами. І над нами всіма також.
Пропонувати щось робити значиме наразі не має сенсу, поки не закінчиться політична агітація на грані істерії, не припиниться боротьба гаманців з "лантухами бабла", не завершиться війна політтехнологів та інших футурологів поміж себе тощо аж до часу виборів у жовтні. Зачекаємо. Мусимо.
Не знаю, чи буду в подальшому відволікатись на подібні теми сучасної градації політичної деградації в Україні - не бачу для того причин, тому що все головне по темі виклав тут. Більше мені сказати наразі нічого. 
З того всього перейду в історичну ретроспективну сферу досліджень українських соціо-політичних реалій, щоб потім перейти у сферу більш-менш перспективних соціальних потуг як реалій чогось нового і кращого в Україні. Знову наголошую, що свої роздуми я викладаю виключно для зацікавленої публіки, щоб обмінятись думками і задумами.

З повагою до всіх, Богдан Гордасевич.
м. Львів - Рясне
1 липня 2012 р.

39%, 9 голосів

22%, 5 голосів

9%, 2 голоси

30%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Про двух украинских "иванов"

Весь КОМИКС здесь



Весь КОМИКС здесь

Пиндосы ржут, наверняка, над сложившейся ситуацией в Украине,
и радуются что у "русских" наконец не только чубы, но и пупы трещат.
А, у разумных людей слёзы горечи и безысходности накатывают на глаза! (((((((...............

Когда-то, давно-давно, более четверти века тому назад, я
даже не мог себе представить ситуацию, в которой бы США смог безнаказанно уничтожить СССР.
Теперь вот - доллар господствует над нашим миром
(евро ему в помощь).

Но, я и до сегодня не могу представить всю глубину про@ба постсоветских правителей и
политиков, чтобы хоть на мизерную долю осознать ИСТИННЫЙ повод, для начала братоубийства потомков славян, победивших вместе гитлеровцев во Второй Мировой. И это в условиях развитой цивилизованной демократии!!!

А, может - никакая она не "демократия"? Или она ещё недоразвитая? Или недоцивилизованная???


Да - никакая она не "демократия", а чистокровная "диктатура" финансово-политической олигархии!...

Вот увидел в нете пару достойных соображений на эту тему. Делюсь:

Сентенция дня. «Ничто так сильно не объединяет дураков, как их общие заблуждения и страхи»
Не только в природе, но и в обществе травоядные пасутся  на открытых пространствах стадами (простонародье), а хищники стаями, или поодиночке( элиты), прячутся в чаще, высмативая свои очередные жертвы. Разница лишь в том, что в природе хищники питаются преимущественно падалью, слабыми и несозревшими  особями травоядных, а в нашем примитивном обществе, хищники специально выращивают стада из слабых, наивных травоядных (иллюзорики), чтобы им было легче и надежней охотиться на них. Итого, неуклонно деградируют и стада, и сами хищники, на смену выродившихся пар «хищники-жертвы», приходят новые, более живучие и продуктивные пары. Не важно, какие законы ты нарушаешь – природы или общества, - расплата обязательно придет за тобой, раньше или позже...
 
     Чем отличаются власть имущие в развитых обществах от примитивных обществ, так это тем, что в развитых эти власть имущие  стараются копировать, следовать принципам поддержания жизни в живой природе, а в примитивных злоупотребляют открытыми возможностями для хищников, из-за чего, это безудержное хищничество,  со временем, приводит к резкой деградации общества в целом, они сами становятся жертвами, прислугой более сильных и умных хищников развитого мира. Принцип примитивных правителей –все и сразу, принцип мудрых правителей– самоограничение и самодисциплина, ради вечного господства. Примитивным украинским элитам дали полномочия и большую самостоятельность 23 года назад – и вот, они уже привели свое недогосударство к полному банкротству!  Нельзя проедать силу будущего, в угоду слабостей настоящего и ущербности прошлого... Примитивные элиты, в силу своей низменной сущности,   сами превращаются в  стадо, безумно хватающее друг перед дружкой жертв, и рвущее на куски, истребляющее свою кормовую базу...
 
   Вполне можно понять нейтрально-пассивную реакцию европейских хищников-элит на нынешний российско-украинский конфликт: украинские элиты все время вели себя, как грубо-азийские хищники, так почему теперь аристократические европейские "волки" должны вмешиваться в кровавые разборки, между варварскими азийскими "шакалами"? Проблемы индейцев шерифа не волнуют. Смешение внутривидовой и межвидовой борьбы – плохая идея.
 
    Можно понять и Кремль: грубоазийский суперхищник теперь стремится установить полную ясность и контроль над украинскими элитами-«пиратами», которые «без лицензии» пользовались его системой обмана и эксплуатации своего народа. Украинские, европейские, по генетике, элиты, пользуются грубоазийским стилем управления, в режиме деспотии и тотальной коррупции. В украинских властей получается полное цивилизационное раздвоение: проевропейская, продемократическая риторика и грубоазийские деяния. Такая вот уникальная украинская хитрожопость: и рыбку европейскую съесть и на трубу российскую сесть...
 
  Нынешняя российско-украинская война –это еще и  такой себе хищный  элитный междусобойчик: кто кого и в каком порядке будет кушать. По сути, это война элит, а по форме – это война российского и русскомирского простонародья-ультрачерни,  против украинского народа. Работает извечный принцип: «паны дерутся, а у хлопов чубы трещат».
 
  Украиские элиты знают, «чьё сало кушали», поэтому стремятся не воевать с Суперхищником, но договариваться с ним, как втихаря договаривались с ним, о дани и ренте, все предыдущие 23 года... Но Суперхищнику это пока неинтересно: он сначала хочет достичь побольше военных, экономических и пропагандистских побед,  а уж потом договариваться с украинскими лузерами, об условиях их  капитуляции.
Посмотрим, что было до «победы» Майдана-3 и что изменилось после этой победы:
695

img_53aa8f3e7a2a8.jpg


695а

img_53aa8f4bb4312.jpg


По большому счету, после майдана не изменилось ничего: одна группировка деспотических элит передала власть другой группировке, таким же любителям коррупции, телефонного права и прочей  квазидемократии. Возник и разгорается лишь новый конфликт, между  украинским народом и новой «проевропейской» властью (Печерский фронт). Новая власть все больше сбрасывает из себя фальшивые одежды своего демократизма и демонстрирует свои деспотические клыки.
 
Если бы украинский народ был умным, он бы уже теперь половину своей силы отправил на Печерский фронт, а не тупо проливал свою кровь, за интересы украиских хищнических элит на Восточном фронте. Украинство, а что ты забыло на Дамбассе? – Твои дети скоро не будут иметь куска хлеба, а ты и дальше позволяешь играть собой в чужих играх! Эта война закончится как всегда: "стадо" прольет кровь и понесет потери, а хищники поделят свою добычу. Иллюзия, что ты потом возвратишься с фронта народом-победителем, и наведешь порядок в столице – это очередной блеф! Так всегда мечтают фронтовики:  после победы «разобраться» с несправедливостями своей прежней жизни» – и никогда так не получается, ибо власть предусмотрительно делает все, чтобы фронтовики не попали в столицу, чтобы у них на руках не осталось оружия, чтобы они сразу же погрузли в пучине послевоенных проблем...

Продолжение, как и сама статья находятся: ЗДЕСЬ

Моё отношение к сложившейся ситуации - я готов кричать, бить в набат, только-бы услышали все солдаты каждой из стреляющих сторон:
!!!"ИВАНЫ", ОПОМНИТЕСЬ!!! Вашими руками и бренными телами тупоголовые, трусливые, алчные правители "загребают жар"!!! ВАШИ МАТЕРИ, ЖЕНЫ, ДЕТИ никогда не ощутят никакой пользы от вашей жертвы, если только вы не полный законченный ублюдок!!! Вы все воюете на стороне олигархии, тогда как враг у нас общий, и это он финансирует фальшивой зелёной макулатурой каждую из воюющих сторон!!! Прекращайте боевые действия любой ценой!!! Это не та война, за которую вам не будет стыдно носить ордена и рассказывать внукам!!!

Отака фигня, малята(

Украине не стоило отказываться от ядерного оружия.
Французский обозреватель напоминает, что по состоянию на 1991 год в распоряжении Украины был третий крупнейший ядерный арсенал в мире.
СМИ: Скептики еще в 1993 году предупреждали об опасности отказа Украины от ядерного оружия
СМИ: Скептики еще в 1993 году предупреждали об опасности отказа Украины от ядерного оружия

Из-за вторжения войск России на территорию Украины на передний план вновь вышел вопрос, целесообразно ли отказываться от ядерного оружия.

Об этом сообщает ТСН.ua со ссылкой на французское издание Slate.fr.

Обозреватель напоминает, что по состоянию на 1991 год в распоряжении Украины был третий крупнейший ядерный арсенал в мире, который был значительно больше, чем во Франции, Великобритании и даже чем у Китая.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕСМИ: Россия научилась делить страны у Запада

Однако в 1994 году Украина в обмен на гарантии безопасности со стороны России, Великобритании и США согласилась отдать свои ядерные боеголовки.

"В 2003 году исследователь из Гарварда Роберт Стивен Мазерс назвал ядерное разоружение Украины "успешным примером" нераспространения ядерного оружия. Однако последние агрессивные действия России в Крыму, которые справедливо можно рассматривать как нарушение "Будапештского меморандума", ставят под сомнение этот тезис", - говорится в статье Slate.fr.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕКакими экономическими инструментами обладают США, чтобы наказать Россию за Украину - СМИ

Французское издание приводит слова тех скептиков, которые еще в 1993 году предупреждали об опасности отказа Украины от ядерного оружия.

"Ядерная Украина - это неотъемлемое условие для поддержания мира между Россией и Украиной. Это будет означать, что россияне, у которых есть история плохих отношений с Украиной, не попытаются снова ее завоевать. Украина не сможет себя защитить неядерными средствами от России, которая имеет такое оружие. И ни одно государство, включая США, не предоставят ей достаточных гарантий безопасности", - писал в 1993 году профессор политологии из Чикагского университета Джон Мирсхаймер.

Людские чувства, словно бумеранг...

Людские чувства, словно бумеранг,

 Что запускаешь вдаль, в ответ вернется.

 Обман и ложь, как призрачный туман,

 Однажды в жизни болью отзовется.

  Предательство вернется словно ком,

 Сойдет с вершин судьбы лавиной снежной.

 Бедою разразится словно гром,

 За боль души - расплата неизбежна…

 Уметь любить - огромнейший талант,

 Когда любовь без фальши отдается.

 А запуская новый бумеранг,

Лишь помните, что всё в ответ вернётся.

Если вса обманули...

Если человек обманул вас один раз, значит он подлец. Если человек обманул вас два раза, значит вы дурак   (c)

А ты гнёшь ложки?

Ржака полная. Сегодня знакомый с восхищением рассказывал мне, как вчера, на одном из каналов (не буду рекламировать), смотрел уникальное шоу (название умалчивается) о сверхчеловеческих возможностях, с участием Ури Геллера. Не стану пересказывать, кто-то видел, кому интересно найдёт в нэте. "…а в конце передачи, Ури Геллер, силой разума гнул ложки" - говорил знакомый. И предложил попробовать зрителям в студии и... о чудо!... телезрителям! Представляю, как мой товарищ носился с ложкой по комнате))))))))))) Кста, это фокус, благодаря которому Геллер стал очень и очень богатым. Что ж, у каждого своя дорога, кто как умеет, так и зарабатывает, какие проблемы? А для всех, кто до сих пор верит в супер-мега-людей, наше маленькое разоблачение. ...есть и другие варианты. Ну что? Будешь голосовать, отправляя платные SMS? smehlolrofl

Невиданный зверь)

Лирическое отступление. Зима. Холодно. Шубу хочу

Вот брожу по магазинам, шубы меряю. Норка - это красиво и тепло. Но шибко дорого. 

И тут подруга хвастается, что приобрела себе шубу из бобра. 10тыс.грн. Цена приемлемая. Начинаю рыть в этом направлении. Натыкаюсь на офигенную шубу из бобра в одном из магазинов.Смотрится шикарно, мех мягкий, приятный. 
Как обычно я поступаю - начинаю собирать инфу в тырнете. И нахожу весьма забавный форум. На котором ругают эти шубы из бобра на чем свет стоит. Оказывается, шубка-то не из бобра. А из бобрика. А "бобрик"-то этот не кто другой, как  стриженный кроликomg
И вот после третьего сезона этот "бобрик" начинает лысеть в местах наибольшего трения (на локтях, в районе подмышек и т.д). Три сезона - это если сильно повезет, некоторые шубы лысеют и после первого сезона.
Дальше больше. Оказывается, бобер в нашей стране занесен в Красную книгу, и шубы из него не шьют в принципе. А если и завозят откуда-то, то стоит такая шуба наааааааааааамного дороже норки.
Вобщем решила пообщаться в магазине шуб с продавцами-консультантами. 
Диалог:
- Скажите, из кого эта шуба?
- Из бобра.
- В нашей стране бобер занесен в Красную книгу. Шубы из него очень дорогие.
- Ну...это не совсем бобер. Это бобрик.
- А что это за зверь такой?
- Это смесь шиншиллы и бобра. 
omg - А вы сами такое животное видели?
- Нет. Но слышала, что такое существует.
Занавес. 

На одном из сайтов о шубах вычитала: Бобрик – это не бобер. Название у меха такое. На самом деле, это королевский кролик Рекс, красивый и теплый мех, похожий по виду на норку. И носится он по 6-8 сезонов.

Тогда почему так ругают эти шубы на форумах? Хочу поинтересоваться у народа. Кто-нибудь слышал о таком невиданном зверьке - бобрик называется? Или возможно, кто-то (или его супруга) даже является обладателем шубы из этого таинственного зверя? Правда ли то, что пишут о таких шубах? Поделитесь опытом. Отдать 10тыс. за кролика, который облысеет через пару лет, стрёмно. А шубу хочетсяunsmile  

Вот такая шубка, только сераяsmutili


1/10

Ах как прыгали индейцы,
Хлеб и соль неся конкисте!
Как им льстили пиренейцы,
Обещая все почистить.
Иго жречества-вождизма
Обещали снять мгновенно.
Лошадьми, стрельбой, харизмой
Дать свободу непременно.
Обещали дать просветы,
За индейца - как за брата!
Против всех врагов на свете,
Против 9/10.

Ах как прыгали индейцы
С кукурузой и цветами,
Как обстряпывали дельце,
С храмов золото сдирая!
В морду плюнув старой власти,
Затоптав что было свято,
Вдруг почувствовали счастье
Выживших, 1/10.

никогда

лежишь ночью, когда надо спать, в темноте и тишине
глушишь внутренний голос шепотом "ни-ког-да-ни-ко-му-не-верь!"
повторяешь как считалочку
"ни-ког-да-ни-ко-му-не-верь!"
видишь, слышишь, читаешь - не верь!
отключи чувства, не слушай советы, смотри настороженно, думай, ищи нюансы
"ни-ког-да-ни-ко-му-не-верь!"
лежишь, а изнутри кричит больно: "как? зачем? за что?"
всплывают фразы, ситуации, мысли.
блять, ну как я могла, как?
и кааак ебнешь ногой в стенку: "дура бляяяять!"
и так тебе и надо, попустили тебя - сильнее будешь.
сон побеждает,
скоро будет завтра,
там может лучше,
хочется верить,
а верить - нельзя!
потому что "ни-ког-да-ни-ко-му-не-верь!"