В мене такі заспокійливі: можна вагітним, водіям і маленьким дітям!

Дехто впевнений, що має безліч друзів, і перераховує Вам кілька сотень, а може й тисячі!

Дехто каже, що має одного (чи то двох) друзів, дружба з якими витримала перевірку часом.

А дехто скаже, що має безліч знайомих (серед них є гарні знайомі), але друзів не має.

 

Кожен з нас може з ними погоджуватися чи не погоджуватися і навіть засуджувати якийсь з висловів, бо той вислів чомусь комусь з нас не подобається…

 Але ж то так у людини є, це так люди висловлюються, а люди різні!

 Однак, висловлюватися все ж треба. Хоча б для того, щоб звикли, що є і така точка зору, що не єдиний погляд є вірним.

 Ось так вийшло у інтернет-бабусі:

Один з онуків все ж найулюбленіший і потребує її уваги (бабуся це відчуває) більше за інших!

Бабусі не всі, хто називають себе його друзями, подобаються! Деяким вона не довіряє зовсім!

А тому бабуся спробує додати наступне:

1) ось це повідомлення (прошу, прочитайте вище і нижче :)

2) попередження щодо сайту, звідки старенькій робили спроби понакидати вірусів, коли вона там реєструвалася, щоб голосувати за улюбленого онука

3) таку собі спробу перевірити, скільки у неї друзів тут

4) ну, ще одне опитування

--------------------------------------

2) раніше інтернет-бабуся просила проголосувати за улюбленого онука на сайті:http://bestactor.ru/Moiseev-Boris

 

…бо ніби цей сайт почав поводитися більш політ-коректно, ніж раніше, тобто

раніше, після того, як вона реєструвалася й «заходила», щоб проголосувати за онука,  з сайтика (мала можливість перевіряти, з нього!) до старенької у компа сунули віруси :(

 Інтернет-бабуся перестала заходити на цей сайт, але цей сайт почав надавати можливість голосувати без реєстрації! «Виправився!» - подумала бабуся і знову почала голосувати, переводячи інколи на це навіть свої смішні гроші…

Але ж тепер знову сайти вимагає заходити, щоб голосувати, лише після реєстрації! Чого б це? Тому інтернет-бабуся вважає за необхідне розповісти про свій неприємний досвід і більше не закликає голосувати з цього сайту :(

3) Однак, дуже хочеться хоч якось підтримати улюбленого коханого онука! Він такий добрий, такий талановитий! Він дарує таке чудове неповторне виконання пісень для інтернет-бабусі (і для всіх, хто вміє його слухати …і вміє милуватися на справжній талант!)

http://www.youtube.com/watch?v=NLXxaU30Ezk&feature=related

Прошу завітати на youtube.com! 

Інтернет-бабуся  дуже просить заходити ось на ці посилання й понатискати на піднятого пальчика («лайкнути»)

 Він зробив ще новий варіант виконання цієї пісні (!):

http://www.youtube.com/watch?v=QGk0JPIz25Y

 Тут він такий жартівник (!), такий пустунчик (!):

http://www.youtube.com/watch?v=Ty0J993cpfo

 А це був один з моїх улюблених записів:

http://www.youtube.com/watch?v=dEynhWNfGiw

І цей також:

http://www.youtube.com/watch?v=QnO7eXwr58E

Старенька подивилася, скільки тут проголосували на цей момент, старенька знає, скільки тут (на цьому сайті) зараховано як її друзі (і намагається, як може, коли до неї звертаються, їх підтримувати :)

Тому ніби через кілька днів кількість «лайків» біля згаданих посилань має зменшитися на ту ж кількість, що є у неї тут друзів? Ну, навіть, якщо не враховувати, що хтось ще «не з друзів» голосував там також.

Чомусь не всі полюбляють «лайкати» під піснями, які послухали та відчули після них певні емоції… (не обов’язково веселі, але людські, людяні)

Я це перевіряла, так є.

Мені це не подобається.

Тому що треба не лише брати, а й хоч інколи хоч трохи віддавати тим, хто несе для нас добро, хто намагається зробити цей світ хоч трохи більш людяним!

4) тепер до опитування

Хочеш втратити друга - позич йому грошей...
Раніше я в це не вірив, але зараз, нажаль, змушений.

Гроші у мене були завжди. Ще в дитинстві, коли батько добре заробляв, я мав майже все, що бажав - велосипеди, іграшки, комп'ютер, скільки завгодно походів до кіно та лунапарків, купляв собі жуйки та шоколадки, і був впевнений, що всі інші діти мають те ж саме, що і я, тому й не переймався. Коли була можливість, запрошував друзів погуляти зі мною, майже завжди за мій рахунок, запрошував до себе в гості, пригощав всім, що мав... і дуже-дуже дивувався, коли друзі мене починали все менше запрошувати до себе в гості, не кликали гуляти із ними. Просто не міг збагнути, чому так ставалось. Я ж не робив їм нічого паганого, до всіх ставився доброзичливо... Таке було в дитинстві.

Одна зі сходних народних мудростів каже "Якщо ти хоч на секунду не впевнений, чи потрібна тобі ця річ, чи не потрібна, то вона тобі не потрібна". Я повністю згодний із цим твердженням, тому зайвих речей у мене не буває.
З 11 років я почав сам собі заробляти гроші - торгував на радіоринку комп'ютерними іграми та програмами, підробляв на СТО, збирав та продавав персональні комп'ютери, отже, заробляв знов-таки достатньо грошей, щоб не знати, куди їх дівати... Комусь смішно? Мені ні. Я ніколи не відкладав "на чорний день", не ховав гроші "в чулок", не робив депозитних вкладів. Тому що я люблю витрачати свої гроші як мені подобається та коли подобається. Просто до покупок будь-чого підходжу із таким розрахунком, щоб цей процес не впливав на мою фінансову свободу.

Але, нажаль, через гроші я все життя втрачаю товарищів та друзів... Одни з них просто перестають зі мною спілкуватись, бо вважають, що їм нема чого мені запропонувати, а інші зникають після того, як я позичаю їм якусь суму...

Далі відбувається таке: вчасно практичн ніхто повернути гроші не може, починають ховатись, уникають зустрічів зі мною... навіть не зважаючи на те, що я і так знаю, що вчасно не повернуть, і не тисну на них, щоб повертали терміново за будь-яких умов. Але чим довше людина не може повернути борг, тим більше шанс, що з мого життя ця людина зникне назавжди... І вже не важливо, що через деякий час ці гроші для мене взагалі перестають мати значення, і що людина для мене важливіша за гроші... просто вони самі починають брехати, поводитись нечемно та негарно... перетворюючись з нормальних людей на падлюк... через гроші... )-: Це огидно...

"Найдешевший" товариш обійшовся мені в 3 доллари...  зайняв на півроку, не повернув, і зараз при зустрічі робить вигляд, що мене не знає, та не впізнає... але кожного разу озирається назад, коли ми розминаємось...

"Найдорожчого" з друзів, втратив приблизно за 900$... і навіть не дивлячись на те, що ми жили разом в одній квартирі майже рік, зараз він теж мене "не знає"...

Як із цим боротись? Як уникнути таких ситуацій? Я ж просто хочу допомогати друзям... Особливо, коли це їм потрібно. Я ж бачу, що це їм потрібно, і можу зробити так, щоб проблема вирішилась... Але виходить, що проблема не У друзів, а В НИХ САМИХ... і в мені самому...

Раз на рік, 31 грудня я прощаваю усім своїм знайомим всі їх борги мені. Але друзів повернути вже неможливо. Просто тому що вони вже стають зовсім іншими людьми, які вже не ніколи не стануть моїми друзями... через них... через мене...

Цей запис присвячується черговому втраченому другу, із яким я спілкувався більше 10 років... але зараз він зник з мого життя... через гроші...

Шкода... Дуже шкода...

Перші результати: банки перестали надавати кредити, появився якийсь ліміт газу, і сири наші чомусь неякісні зробились.

На комусь шапка горить....

Друзі, через певні обмеження, які мені наразі не дозволяють ефективно працювати з контактами, вимушений видалити всі неавторизовані контакти. Тому в вас є вибір - або авторизуватися, я підтверджу зворотнє додавання, або підписатися на цікаві для вас розділи.

Дякую за увагу!

П.С. Оскільки цей лист, насамперед, призначається лише для друзів, але видалені неавторизовані контакти не зможуть його прочитати у відповідному режимі для друзів, то дана замітка публікується в загальному доступі, але не претендує на місце на головній сторінці блогів - публікується "минулим" числом.

ДРУГИЙ ШАНС....
Ми живемо, радієм, кохаємо, думаємо, що так буде завжди ....В один момент все летить у прірву і життя "повисає" на нитці павутини...Безвихідь і відчай, темрява чи мутне світло ламп реанімації, коли серце "заводять" током, а кров перекачують через сотні трубок...коли все, що ти любив стає отрутою для тебе, всі,кого ти любив покидають тебе, бо ти - тягар...Залишається тільки мама і випадкові люди, що стають тобі друзями на все життя ...Таким другом я є для однієї чарівної , красивої дівчини, життя якої залежить від апарату відділення гемодіалізу( там перекачують і очищуть кров до ост.краплі). Я дуже люблю цю дівчину, світлого ангела, а вона зберігає мужність духу і віру в свій порятунок .Щоб урятувати юне(19 річне) життя потрібно 33тис.$ і донорську нирку, але  грошей у дівчини і її мами нема, звідки? якщо позаду 3 міс.лікарень і тисячі мг ліків...Я шукаю небайдужих і тих, хто має змогу допомогти (корисна буде навіть ссилка на якийсь фонд чи благод.орг.).І ще : задумайтесь, що ви зробили, щоб ніколи не опинитись у подібній ситуації, як ви бережете своє життя, як ви цінуєте кожну мить і людей поряд? Якщо ви читаєте зараз ці рядки - посміхніться, радійте тому, що ви живі - здорові і просіть Небеса, щоб так було і надалі з Вами і Вашими рідними , і щоб Вам ніколи не довелось просити за когось, як роблю це зараз я. Будьте здорові і щасливі, цього щиро Вам бажаю, бо хтозна чи в кожного з нас є другий шанс....