Венеціанська комісія вважає, що в законопроекті "Про основи державної мовної політики" "регіоналів" Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка недостатньо гарантій використання та захисту української мови.

Про це повідомляє "Обком" з посиланням на УНІАН. За словами голови Відділу демократичних інститутів і

«Навіщо платити археологам?»

Свою попередню статтю в «2000», яка дає коментар «наїзду» волинського губернатора Б. Климчука на луцьких археологів, я закінчив словами: «Не хотілося б думати, що ставлення волинського губернатора до національно-культурної спадщини і людей, що її охороняють, є офіційною політичною лінією нинішньої влади. Очевидно, маємо справу з винятком, котрий, проте, кидає на неї зловісну тінь».

Сьогодні я не можу повторити сказане вище. Створюється враження, що негативне ставлення до пам'яток історії і культури таки й справді є тенденцією нової влади. У цьому переконує, зокрема, публікація в «Урядовому кур'єрі» прес-конференції першого віце-прем'єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком «Навіщо платити археологам за початок будівництва?»

На жаль, загальний інтелектуальний рівень прем'єрського інтерв'ю не надто відрізняється від губернаторського. Той сплутав археологів з архітекторами, цей назвав Інститут археології Національної академії наук «Інститутом археологічної спадщини», якого в системі академічної науки ніколи не було. Єднає їх і неприязне ставлення до археологів, котрі начебто «правлять економічно необґрунтовані розцінки при початку будівництва».

Виходить, що головною перешкодою на переможному шляху реформ і економічного процвітання на Україні, заявленому «регіоналами», є...археологи. Це вони не дають стати на міцні економічні ноги не лише Волинській губернії, про що говорить Б. Климчук, але й усій Україні, що стверджує А. Клюєв. Причому ці антиархеологічні ескапади виголошуються без будь-яких попередніх консультацій із людьми, котрі у цій справі розбираються краще, аніж високі владні посадовці.

До речі, я й досі числюся у складі Гуманітарної ради при Президенті України, але ні з цього питання, ні з приводу проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», на який президент В. Янукович наклав вето, радитися зі мною ніхто й не думав. У зв'язку з цим у мене з'явилося стійке переконання в недоцільності мого перебування в складі означеної ради, про що я зробив відповідне подання президенту.

Але повернемося до прес-конференції віце-прем'єра. Виявляється, її темою було «проведення реформи системи адміністративних послуг у державі» з метою скорочення їх. Над цим реформуванням працює відповідна робоча група, і саме її напрацювання оприлюднив А. Клюєв. Яким чином археологічні дослідження потрапили до сфери адміністративних послуг, відомо тільки цим горе-реформаторам. Навіть пересічний громадянин ніколи не скаже, що археологічні розкопки — це адміністративна послуга. Віце-прем'єру це, виявляється, недосяжно.

Щоправда, він не гуманітарій, і сфера охорони національної історико-культурної спадщини йому не близька. Впевнений, що його колега, віце-прем'єр з гуманітарних питань, такої дурниці ніколи б не сказав. Проте посада ця була ліквідована «регіоналами» за непотрібністю, що, безперечно, є однією з їхніх суттєвих системних помилок. Неувага до питань ідеології і культури обернеться для них значимими втратами.

Не знаю, як в інших, а в мене створилося враження, що Україна продовжує жити в ідеологічних координатах «помаранчевого» періоду. Одіозні укази В. Ющенка про присвоєння звання Героїв України прислужникам німецьких фашистів не скасовані, про надання офіційного статусу російській мові, практично забули, вулиці і площі Києва й інших міст і досі прикрашають заклики Ющенка «Любіть Україну». Більше того, їх взяв на озброєння президент В. Янукович, що свідчить фактично про ідеологічну спадкоємність нового режиму.

До речі, і в ставленні до археології «регіонали» продовжують лінію попереднього уряду. Це Ю. Тимошенко належить ексклюзивне право на авторство того, щоб ліквідувати археологічну експертизу або провадити її безкоштовно.

А. Клюєву і очолюваній ним групі реформаторів хочу пояснити, що Інститут археології НАНУ є не управлінсько-чиновницькою, а науково-дослідною установою, і за своєю природою не наділений правом (зобов'язанням) надавати адміністративні послуги. Він здійснює, у тому числі, і пам'яткоохоронні розкопки, причому строго згідно з чинним законодавством. Останнє ж вибудоване у повній відповідності з Європейською конвенцією «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Україною у 2000 р.

У своїй пам'яткоохоронній роботі археологи керуються Законами України «Про охорону археологічної спадщини» (ст. 6, 7, 9, 12), «Про охорону культурної спадщини» (ст. 17, 37), Земельним кодексом (ст. 19, 53, гл. 31), а також законом «Про наукову і науково-технічну експертизу» (ст. 33).

Метою вітчизняних, як і міжнародних, актів у сфері охорони пам'яток історії та культури є, зокрема, і збереження археологічної спадщини України. Вона все ще становить вагому частку загальнонаціонального надбання, але, на жаль, руйнується з катастрофічною швидкістю через господарську діяльність, прокладання транспортних комунікацій, меліоративні роботи, плантажне розорювання земель, велике індустріальне будівництво...

Проведення попередніх археологічних досліджень у місцях великих будівельних робіт — це не примха археологів, що хочуть задовольнити свою професійну допитливість, це їхній обов'язок. З точки зору державного мужа, лаяти їх слід швидше за те, що не повною мірою справляються із цим своїм обов'язком. Що є правдою, оскільки, як казали в старовину, «нива большая, а делателей мало».

Згідно з законом «Про охорону культурної спадщини» археологічні дослідження проводяться за рахунок коштів замовника. Тобто тієї організації, яка отримала дозвіл на будівельні роботи в зоні археологічного культурного шару. Цінова вартість робіт обумовлена відповідними державними документами і в жодному разі не встановлюється Інститутом археології НАНУ. Головним із них є Тимчасовий збірник цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР (ТЗЦНПР-91), затверджений наказом Державного комітету у справах будівництва та архітектури УРСР № 75 від 24.06.1991 р. Дієвість цих цінових норм підтверджена посиланням на нього в додатку № 2 до Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва на території України, затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури та житлової політики України № 285 від 14.12.2000 р., а також наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 517 від 18.11.2008 р.

Звичайно, норми ці вже давно застаріли. Вони вимагають коригування, щоправда, не в бік зменшення, чого б хотілося будівельникам, а в бік збільшення, що зумовлюється зростанням цін на оренду механізмів, експедиційне спорядження, зарплату тощо. Але ж це не питання Інституту археології. Змініть норми відповідним законодавчим актом Кабінету Міністрів, і археологи будуть послуговуватися ними.

Сподіваюсь, я відповів на запитання віце-прем'єр-міністра А. Клюєва «Навіщо платити археологам?» Йому, як й іншим його колегам по управлінню країною, мусила б бути відома біблійна мудрість: не хлібом єдиним... Як, зрештою, і те, що за рахунок скорочення археологічних досліджень і навіть повного їх згортання «хліба» в Україні не прибуде. Для цього не треба бути великим економістом. Не там шукаєте, панове-«регіонали», резерви економічного зростання.

На завершення, користуючись нагодою, хочу нагадати моїм опонентам вислів Т. Г. Шевченка про археологію і археологів, який він залишив у своєму щоденнику після повернення з розкопок: «Я люблю археологию, я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории». Може, варто до нього прислухатися і припинити нападки на археологів?

Директор Інституту археології НАНУ, академік НАНУ, голова Українського товариства охорони пам'яток історії та культури

Петро ТОЛОЧКО

ПЕРЕДАЮ ВСІМ ВЕЛИКИЙ ПРИВІТ ВІД ПРОТИВСІХІВ. НАС УЖЕ 24%.
ЩЕ + 1% ... і хай наші "чудові ДЄЄПУТАНТИ" збирають ВАЛІЗИ (якщо встигнуть) 


Про це свідчать результати опитування компанії GfK Ukraine, яке проводилося у червні 2011 року.
Також 67% населення України не довіряють президенту Віктору Януковичу.
Крім того, результати засвідчили, що якби вибори до Верховної Ради відбулися у наступну неділю, то лише 38% знали б, за яку партію проголосувати. 16% українців не брали би участі у виборах,
24% проголосували би проти всіх та ще 22% не знали б, за яку партію проголосувати.
В червні одночасно зазнала зниження готовність голосувати і за Партію регіонів (11,7% від усіх опитаних проти 14,2% у травні), і за партію "Батьківщина" (9% проти 11,3% у травні), повідомляє прес-служба компанії.
Якщо б у наступну неділю українці обирали президента, то знали, за кого б проголосувати, теж лише 38%. 26% українців не брали би участі у виборах, 22% проголосували би проти всіх та ще 14% не знали б, за якого кандидата проголосувати.
"В червні впав рівень підтримки обох ключових політиків: Віктора Януковича - до найнижчих з листопада 2008 року 13,4% (з 16,1% в травні), Юлії Тимошенко – до 9,6% (з 11,1% в травні)", - йдеться у повідомленні.
"Водночас, у Юлії Тимошенко показники довіри й далі залишаються ще гіршими: у червні 2011 року на 52% більше громадян не довіряли їй, аніж довіряли. 70% українців не довіряють Тимошенко", - наголосили у компанії.
Заступник директора GfK Ukraine Гліб Вишлінський заявив: "Розчарування українців політиками досягло багаторічного піку. Розрив між тією якістю політичного представництва, яку можуть запропонувати наявні політичні гравці, та вимогами виборців стає дедалі більшим".
Опитування проводилося протягом 02-16 червня 2011 року. Загальна вибірка опитування складає 1000 респондентів у віці від 16 років. Вибірка є репрезентативною для населення України за статтю, віком, регіоном проживання та розміром населеного пункту.
Опитування проводилось методом особистого інтерв'ю.

Українська правда

Єфремов розказав про добрі особисті стосунки з новим лідером фракції БЮТ

Бачимо зеків, а читаємо "татаромоголи" далі обкладають даниною Київську Русь.

"А неофіційно "теми сім'ї" є ледь не у всіх сферах. Найпоказовіший приклад – найбільша транспортно-експедиторська компанія "Лемтранс". Як встановила "Українська правда", компанія з шаленими прибутками контролюється структурами Ріната Ахметова та "межигірськими фірмами".

Випадок "Лемтрансу" показовий й тому, що дозволяє зробити важливий висновок: родина Януковича і Рінат Ахметов – не просто друзі, а близькі партнери."

"ахмед великий даунбаський" давненько отримує ясир з найбільш знищених комуністами областей Київської Русі, вдалими шлюбами, бандитизмом та інтригами татари тепер вже отримують ясир з більшої території України.

Тому питання хіба Україна звільнилась від татаромоголського іга ?

Прийшла сусідка, агітувала за себе. Вона іде від жопоблоку в міськраду. Нормальна, активна тьотя. Я готова за неї голосувати. Але риги смущають сильно. Я їх категорично не підтримую, хто не знає.

То хто корупціонер? Колесніков купив 20 українських швидких по 1 млн.грн Тимошенко - по 140 тис.грн.

Компанія «Львівський автобусний заводи» (ЛАЗ) підписала угоду з Національним агентством з підготовки та проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року про постачання 20 машин швидкої допомоги за 17 млн.грн. на потреби ЧЄ-2012.

Як відомо, на Тимошенко кримінальну справу завели за закупівлю «швидких допомог» вартістю 12 з половиною тисяч євро, причому прокуратура ще й звинувачувала уряд у завищенні закупівельної ціни на 20% ...

Минув перший тур виборів Президента. Слід визнати той факт, що патріотичні сили його програли. У другий тур виходять обидва проросійських кандидати. То що тепер робити тим, хто голосував за українську Україну?

Я тривалий час думав над цим питанням. Нагадую, що 7 лютого в бюлетені буде три позиції: Юлія Тимошенко, Віктор Янукович і "Не підтримую жодного". Розглянемо детальніше кожний варіант.

Почну з останнього, званого у народі "Проти всіх" (Не плутати з Василем Противсіх). Доволі передбачувано за третьою графою з*явилася своя група підтримки. Я б навіть сказав штаб. "Проти всіх" провів вдалі переговори з Віктором Ющенком та Арсенієм Яценюком, заручившись їх публічною підтримкою. Яценюк навіть скористався своїм правом законодавчої ініціативи, аби дати голосам "Не підтримую жодного..." хоча б теоретичні шанси на перемогу. Однак, навіть з гіпотетично ухваленим законопроектом Арсенія такий привабливий "Проти всіх" пролітає "як фанєра над Парижем". У першому турі він набрав 2,2 % голосів, а це навіть менше за прохідний бар*єр. Романтики противсішного "ФЕ" Юлє і Вітє стверджують: чим більше буде підтримка "Не підтримую жодного...", тим невпевненіше почуватиме себе новий Президент. Однак і такий аргумент не здатний уберегти невидимого кандидата від згаданого "прольоту". Справа в тому, що більшість його потенційного електорату просто не прийде на дільницю. Ще частина тих, хто таки прийшов, залюбки понаписує матюків у бюлетень. Отже виявляється, що реально поставлять галочку напроти графи "Не підтримую жодного" десь 5% виборців (а то і менше). Очевидно, що ефекту від цієї ініціативи буде як з козла молока. Хіба сусіда присоромити, що він за "бандитів" голосував, а ви - ні.

Віктор Фьодорович Янукович. Повернення муфричей, кабачників та херманів в урядові коридори наврядчи когось порадує, окрім любителів гумору. Але то буде "сміх крізь сльози". Зрозуміло, що Янукович не дасть розвитку українській гуманітарці, бо це суперечить інтересам Росії, агентом якої Вітьок іноді підробляє. Ну і звісно "тричі несудимий", "оратор", "поліглот", одним словом - ганьба на весь світ у дусі п'яного Єльцина. Майбутнє президентство можна буде охарактеризувати так: "Ви все ще не любите донецьких? Тоді ми йдемо до Вас!". Не будуймо ілюзій, їхній клан дістанеться кожного району.

Юлія Владіміровна Тимошенко. Вже саме по-батькові вказує на її глибинний зв'язок з російським колегою. Владімір Владіміровіч так зачарувався сліпучою красою ЮВТ, що аж пробачив їй участь у "Помаранчевому шабаші". Тепер "ОНИ ДОГОВОРИЛИСЬ!":

КАмАнда, яку Юля веде до перемоги - доволі строката. Найодіозніші: Васадзе, Фельдман, Жеваго, Портнов, Кравчук, Медведчук, Веревський. Для роботи з правим електоратом БЮТ має цілий арсенал "патріотів": Томенко, Яворівський, Лук'яненко, Шкіль + кооптовані бійці з ПРП, "Народної самооборони", ХДС, НРУ.

Про саму Тимошенко слід зазначити, що це людина, яка дуже-дуже-дуже хоче стати Президентом, на відміну від Януковича, якого постійно підпихають. Принаймі так здається зі сторони. Можна сміливо припустити, що політика Президента у спідниці буде теж проросійською і теж захищатиме інтереси великого капіталу неукраїнського походження. Тому в цьому сенсі відмінностей між Ю і Я майже не намічається. Головна суть, яка допоможе вірно проголосувати, викладена мною нижче.

Мабуть ви помітили, що рейтинг Тимошенко сформований як альтернатива Януковичу. ЇЇ риторика, реклама, дії побудовані на протиставленні себе "донецькому дядьку". Це перший важливий нюанс. Другий полягає у тому, що економіка під керівництвом Юлії розрахована до лютого місяця, а далі - апокаліпсис. Ну і по-третє, основний електорат Леді Ю - Центральна і Західна Україна, тобто люди з проукраїнським та умовно проукраїнським світоглядом.

Тепер уявімо, що ВОНА стає Президентом. За такого розкладу Партія регіонів більше не буде монолітною силою, так як ніхто більше не бажатиме витрачати мільони доларів на пусте знаходження в опозиції. Регіонали витрачають гроші, щоб здобути владу. А при владі потім можна буде повернути все потрачене "з вершком". Отже на Партію регіонів чекає розкол. Частина людей перейде в БЮТ, частина - до Тігіпка, частина залишиться з Януковичем, а ще частина виокремиться в нову проросійську політичну силу. Всі вони попроходять у місцеві ради, дехто і в парламент, але однозначно вже не зростуться. Це перший позитивний момент у гіпотетичному президентстві ЮВТ: найпотужніша 5 колона Москви за останні 5 років піде на смітник історії.

Давайте розглянемо, що ж станеться з проросійською силою №2, яку уособлюватиме пані Президент. По-перше, її вічний антипод Зек - більше не є загрозою. По-друге, економічна ситуація стає жахливою. По-третє, Юля попадає "поміж двох вогнів": з однієї сторони - зобов*язання перед Путіним по впровадженню російської політики в Україні, з іншої - проукраїнська налаштованість її базового електорату. Також зважуючи на авантюрно-аферистичні властовості Юлії Володимирівни, можна стверджувати, що владу у своїх руках вона не втримає. Президентські повноваження уже не такі, які були при Кучмі, а отже на Юлю чекає програш на парламенських і місцевих виборах, відтік великого бізнесу з партії, і як наслідок - шлях на смітник історії до свого антипода.

Отже мій висновок такий: стратегічно правильним буде, якщо Президентом України стане Юлія Тимошенко. За певний період ми такі позбудемось "двох зол" на відміну від варіанту з перемогою Януковича, який навіть позбавлення "одного зла" не гарантує.

Маю надію, що моя стаття розкриє комусь чакри і допоможе зробити правильний вибір.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua