хочу сюди!
-
-
41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років
Замітки з міткою «роман»
Курортный роман
- 12.12.11, 03:54
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Касалось солнце трепетным лучом
Разгоряченных тел, воспламеняло чувства.
Мы говорили невпопад и ни о чем -
Смущаясь ты, цитировал из Пруста.
Со мною обращался церемонно и на Вы!
С такими знайками иметь непросто дело…
Я этого романа не хотела, но увы!
Меня не слушая, душа свирелью пела.
Мы как-то незаметно перешли на Ты,
И разом рухнула плотина отчужденья…
Пел соловей, и пахли оглушительно цветы –
Ночь не оставила лазеек для сомненья.
И ночь была нежна, и день, и вечер,
Но дни летели, и заканчивался отпуск…
Разлука, боль, надежда новой встречи,
Но в райские сады, увы, потерян пропуск.
Вчера ты снова говорил со мной на Вы,
Сказал, что отпуск запланировал с женой.
И я ответила, (сквозь слезы) не теряя головы:
«Мне нравится, что Вы больны не мной».
«Мне нравится, что я больна не Вами»,
Что был игрой роман курортный наш,
Что клятвы верности останутся словами…
...и выбросьте из головы всю эту блажь.
Разгоряченных тел, воспламеняло чувства.
Мы говорили невпопад и ни о чем -
Смущаясь ты, цитировал из Пруста.
Со мною обращался церемонно и на Вы!
С такими знайками иметь непросто дело…
Я этого романа не хотела, но увы!
Меня не слушая, душа свирелью пела.
Мы как-то незаметно перешли на Ты,
И разом рухнула плотина отчужденья…
Пел соловей, и пахли оглушительно цветы –
Ночь не оставила лазеек для сомненья.
И ночь была нежна, и день, и вечер,
Но дни летели, и заканчивался отпуск…
Разлука, боль, надежда новой встречи,
Но в райские сады, увы, потерян пропуск.
Вчера ты снова говорил со мной на Вы,
Сказал, что отпуск запланировал с женой.
И я ответила, (сквозь слезы) не теряя головы:
«Мне нравится, что Вы больны не мной».
«Мне нравится, что я больна не Вами»,
Что был игрой роман курортный наш,
Что клятвы верности останутся словами…
...и выбросьте из головы всю эту блажь.
© Copyright: Любовь Медведева, 2011
13
Курортный роман ...
- 22.09.11, 11:00
- ЛЮБОВ, ЕРОТИКА , СЕКС
Я, больше не могу
Подумав немножко,она взяла путевку на курорт.Хотелось слегка поправить здоровье и просто отдохнуть.В свои 46, она выглядела отлично,стройная,подтянутая,уверенная в себе,симпатичная женщина,которой
хотелось отключиться от всех проблем.Первым делом на курорте ей посоветовали пройти курс эротического массажа,что она и решила сделать.Отметив про себя,что массажист,мужчина лет 35,оказался приятной внешности,высокий,сильный,но войдя в кабинет, она не знала как ему сказать,что пришла именно на эротический массаж.Он же,увидев замешательство женщины,сам спросил, что ей рекомендовал доктор и попросил раздевшись лечь на кушетку. Дама легла,и тут же ощутила его нежные руки на своем теле.Он выполнял привычные движения рук,четко массируя соответствующие точки ее тела,расслабив ее полностью.Нравились ей эти теплые,умелые руки,которые нежно надавливали на лобок,массировали
тело вокруг половых губ.Внезапно его пальцы нежно скользнули внутрь влагалища,ласково массируя его изнутри. Тело женщины непроизвольно забила мелкая дрожь,оно тряслось от бешеного желания.Женщина забыв обо всем на свете тихо стонала.Ее лицо раскраснелось,дыхание участилось...Тело само подавалось навстречу его двигающимся рукам.Она все чаще встречалась глазами с массажистом,как будто благодаря его за приятные ощущения,вызванные его умелыми руками.Ей на секунду показалось,что он тоже безумно ее хочет, зрачки его глаз были расширены.Он пристально наблюдал,как сильнейшая страсть мгновенно
овладевала женщиной."Возьми меня,я больше не могу!!!!"-произнесла она,ухватив его руки". "Я тоже больше не могу"-ответил он, быстро высвобождая из одежды свою возбужденную плоть ,которую тут же направил в горячее,пульсирующее, желающее лоно...О-о-о-о-о-о, как она его хотела !!!!! Обхватив его ягодицы,плотно прижав его к себе,неустанно двигала тазом,забыв о приличии,не в состоянии сообразить,что происходит с ней и почему...Как вдруг она,все тело напрягла и замерла, опять чуть задрожала,издав протяжный сладкий стон,сжав мышцами тот ошалевший член внутри себя,заставив кончить массажиста тоже,вздохнув,остановилась.С тех пор он деньги за услуги с нее не брал,сливаясь в танце страсти
воедино,как только приходила на массаж к нему она.И снова,снова накатившись,падала приятная, желанная волна....
14
хм.... епілог до роману
- 03.10.12, 22:45
Як я вже писала, збираю матеріал для роману. у епілозі головний герой вирушає на Урал для розслідування нової справи по даних інтерполу. на той момент уральський край являє собою Велику Уральську республіку. Куди б цього героя заслати, ближче до тундри, чи до Середньої Азії?
коментарі біснуватих тролів видаляються.
13
Вторая жизнь Уве
- 03.08.20, 14:36
- ~Литературное кафе-2~
Роман Фредрика Бакмана.
В рейтинге 100 лучших книг на 9 месте.
Однако если удалить из оного творения Дж.Роулинг, Стивена Кинга,
Джоржа Мартина, Джона Толкиена то этот роман окажется на 5 месте,
сразу после "Графа Монте-Кристо" и "Крестного отца".
На первый взгляд Уве —
самый угрюмый человек на свете.
Он, как и многие из нас, полагает, что
его окружают преимущественно идиоты — соседи, которые неправильно
паркуют свои машины; продавцы в магазине, говорящие на птичьем языке;
бюрократы, портящие жизнь нормальным людям...
Но у угрюмого ворчливого педанта — большое доброе сердце. И когда
молодая семья новых соседей случайно повреждает его почтовый ящик, это
становится началом невероятно трогательной истории об утраченной любви,
неожиданной дружбе, бездомных котах и древнем искусстве сдавать назад на
автомобиле с прицепом. Истории о том, как сильно жизнь одного человека
может повлиять на жизни многих других.
А на втором плане история счастливой супружеской жизни Уве с
Соней, которая была полной его противоположностью.
12
Пробуюся у письменництві. Ч.4
- 08.01.24, 20:56
"Остання зустріч"
Продовження.
Він був у формі, але тільки у чорній (колір вона помітила пізніше), з пакетом в руках. Вони поцілувались і, немов змовившись, пішли на трамвай, який прямував до парку імені Т.Г.Шевченка. Це дуже гарний і великий парк. Певно, найкращий в усьому місті. Вони зайняли місце в самому кінці трамвая. Дівчина стояла навпроти Павла, який обперся на стінку з поручнем. Усю дорогу вонии мовчали. Інколи він щось казав їй, іноді вона щось казала йому, але здебільшого мовчали. Зі сторони вони, певно, були схожі на двох закоханих, які за довгі роки спільного проживання набридли одне одному. Складалося враження, наче вони ображені одне на одного. Але це було не так. Просто ніхто з них не хотів показувати те, що відбувалося у душі.
Вона насолоджувалася кожною секундою, проведеною поряд з ним. Трамвай підіймався вверх по достатньо крутому схилі. В кінці останнього вагона трамвая не дуже добре стояти – сильно теліпає зі сторони в сторону. Їхнє мовчання продовжувалося до тих пір, поки вони не вийшли на своїй зупинці. Було жарко і дівчина зняла куртку від костюма. Вони вдвох перейшли через дорогу і попрямували униз по схилу, що вів до парку. Лише тоді їхнє мовчання, яке починало дратувати, перервалося. Їхній шлях лежав повз шикарне кафе. З виду це кафе було дорогим, що по суті підтверджували дорогі джипи та іномарки, розташовані перед закладом. Вони говорили, жартували, сміялися. Їм було добре. Перед центральним входом парку стояли авто. Багато авто. Їх капоти і дзеркала були прикрашені стрічками різного кольору. Але одна з усіх була наряджена шикарно - це була машина наречених. Кожного разу, коли дівчина приїздила до нього у суботу, вона бачила весільні кортежі. Іноді вони вдвох бачили їх. Ось і тепер на їхньому шляху чиєсь весілля. (Їй іноді здається, що то знак того, що вони з ним повинні і будуть разом. Але це лише її думки, наближені до фантазії.)
Вони повернули вліво і пішли до іншого входу до парку. Дерева скидали листя, застилаючи землю гарним кольоровим килимом. Пройшовши по алеї і відшукавши пристойну лавку, вони присіли. Так добре сидіти в парку на лавці з коханою людиною. Вони обіймались, цілувались, насолоджувалися природою, спостерігали за підлітками, які дуркували, кидаючи одне на одного опавши листя.
- Ходімо на міст, - скоріше попросила ніж запропонувала дівчина. І вони попрямували до мосту.
Це єдиний міст, який має свій звичай. Суть цього звичаю у тому, що кожна пара, яка уклала шлюб, їде на цей міст. Але вони – наречені – не просто так приїжджають сюди. Вони купують або замовляють навісний замочок і вішають його на перила цього мосту. Замок може бути або простий, або з написом імен чи побажання. Пройшовши по цьому мосту, можна побачити стільки замків… А ще міст веде на острівець, на якому є невеличкий парк чи скверик, розваги для дітей, пляж і набережна.
Вони пройшли через міст і, не зупиняючись, пішли далі. Йшли поряд, в сторону пляжу. (Тоді вона вперше побачила його.) Алея вела униз. Потихеньку, не поспішаючи вони йшли по алеї. Дівчина була зачарована красою цього острівця і тим, що відкривалося її очам. Вони кудись звернули. Градус схилу збільшився. Йти було так легко і вільно. Вони проходили повз якогось місця, під мостом для потягів. Воно було огороджено парканом, схожим на сітку. Вона побачила двох дівчат і чоловіка, який тримав повід коня. Їй раптом так захотілося проїхатись верхи на цьому самому коні, на якому сиділа дівчина. Вона мріяла про те, щоб з Павлом удвох помчати кудись верхом на конях; щоб були тільки вони – він і вона, і більше нікого. Вона жадала свободи з ним одним. І тільки з ним. Під час їхньої прогулянки їх супроводжувало все те ж мовчання. Але воно іноді переривалося їхнім невеличким діалогом. Ноги стомилися. Хотілося присісти де-небудь, але поряд не було жодної лавки. І їм довелося йти далі. Доволі велику відстань вони пройшли. Дівчина йшла по бордюру. А він поряд, тримаючи її за руку. Ні, не тому, що вона могла впасти чи спіткнутися, а просто так, щоб нікуди не втекла, як на автовокзалі. Раптом сержант її зупинив і притягнув до себе. Він обійняв її за талію і поцілував. Коли вона з ним цілувалася, то не відчувала ні гіркоти, ні смаку пива, ні запаху сигарет. З ним приємно було цілуватися. Він не курив, майже не вживав алкоголь, і тому його поцілунок був солодким і приємним. Його губи завжди були вологі, не пересохлі, не потріскані, ніжні. Його посмішка… Її неможливо описати. Її потрібно тільки бачити. Він посміхався красиво. У нього була посмішка янгола. Така красива, чиста, відверта, добра, ніжна – як і він сам. (Шкода, що вона не запам’ятала її.)
Вони дійшли до пляжу. У Дніпрі чудовий і великий пляж. Тут чистий пісок, якщо не брати до уваги зелень, яка зустрічається доволі часто. Вони не стали йти далі, так як час невблаганно йшов, наближаючи їхню розлуку. Павло повинен повернутися у розташування до вісімнадцятої години. Їй було сумно, що так швидко летить час.
Він запропонував дівчині піти до води і вона погодилася. Вони перетнули пісок, який уповільнював хід, і опинилися біля води. Їй було приємно йти по пляжу з тим, хто став володарем її серця. (Вона справді його любила. І він про це знав. Вона йому сказала, коли розсталися, що не зможе поїхати до нього. Відтоді вона не переставала його любити.) Рука в руці, пісок, море, сонце… Майже як влітку, тільки різниця в тому, що зараз не літо, а осінь. А вони хотіли ще влітку піти на пляж, по засмагати, покупатися… Але не вдалося. Та нічого.
Дійшовши до кінця, вони вийшли на алею і пішли назад, геть з пляжу, з острова і з парку взагалі.
Далі буде...
13
"Жаркое лето"*
- 28.09.09, 00:01
- Поезія сучасних авторів.
Берег морской, волны – красиво,
Солнца лучи светят игриво.
Утренний бриз ласкает тело,
Морю отдай, что в душе наболело.
Ты отдохни, побеседуй с волнами,
Все расскажи, что было меж вами.
Ты вспомни все, как его полюбила,
Как сердца трепет твой разум затмило.
Как вы ходили за руки державшись
В тот жаркий вечер, страсти отдавшись.
Не утаи, открой свою душу,
Сердца стук покой не нарушит
Может, когда-то, вернувшись обратно
Ты вспомнишь все, что душе так приятно.
Память она своеобразна
В сердце хранит, что уму неподвластно.
Помни всегда то жаркое лето,
Где твое сердце было согрето!
13
Дамы пишут
- 18.10.17, 15:17
- ~Литературное кафе-2~
Forbes Woman представляет список писателей-женщин, чьи книги и
вдохновленные ими фильмы в 2016 году принесли своим создательницам
самые высокие доходы.
1. Джоан Роулинг - серия книг о Гарри Поттере
2. Нора Робертс - «Ирландские сердца», «Мак-Грегоры»
3. Даниэла Стил - «Обещание страсти», «Зоя», «Семейный альбом»
4. Эрика Леонард Джеймс - «Пятьдесят оттенков серого»,
«На пятьдесят оттенков темнее».
«Пятьдесят оттенков свободы»
5. Пола Хокинс - «Девушка в поезде», «В воду»
6. Вероника Рот - «Дивергент», «Инсургент», «Эллигент»
7. Рейчел Рассел - серия «Дневники Никки»
Подробнее
1. Джоан Роулинг - серия книг о Гарри Поттере
2. Нора Робертс - «Ирландские сердца», «Мак-Грегоры»
3. Даниэла Стил - «Обещание страсти», «Зоя», «Семейный альбом»
4. Эрика Леонард Джеймс - «Пятьдесят оттенков серого»,
«На пятьдесят оттенков темнее».
«Пятьдесят оттенков свободы»
5. Пола Хокинс - «Девушка в поезде», «В воду»
6. Вероника Рот - «Дивергент», «Инсургент», «Эллигент»
7. Рейчел Рассел - серия «Дневники Никки»
Подробнее
9
Идеал жены
- 10.12.20, 16:48
- ~Литературное кафе-2~
Андрюша Белявин прославился развлекательными романами в жанре фантастики, обильно сдобренными юмористическими, криминальными и любовными приключениями. В них нет ужасов, разве что в ироническом плане.
Очередной его роман посвящен женщине, в которой воплощены все мечты мужчины. Вот, извольте глянуть...
Образ Кицунэ выписан красочно, подробно и вызывает глубокую симпатию,
если не нечто большее. Но вот странность - нет никакого секса, нет даже простеньких амурных дел. Зато в романе полно котов и нечисти.
Думается Андрюша решил любовную часть истории оставить для
следующего романа. Этот же вполне заполнит скуку двух зимних вечеров.
9
