Удвох два довгих дні –

У часі мить. Як спалах!

Вдих – видих. Ми – одні,

Нам вічності замало.

Два дні - двокрапка : двоє.

Знак оклику! …питання?

Знак ділення : з тобою

Два дні. Навік. Востаннє…

написано 30.11.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111292226

 

О, біль солодкий цей нестерпний!

Терпкий твій смак, отруйна близькість...

Занурення – аж подих рветься!..

Так невситимо, невичерпно

Кохаємось… Як серце б’ється!..

11.11.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Туман і дорога
Що скрита під ним,
І в’язнуть в ньому
Всі мої думки...
Думки...
Сильні, ясні,
Але не знаходять виходу,
Не знають що зробити...
Дія...
Що зробити коли прив’язаний,
Прив’язаний до землі,
І вкрита вона
Прозорим склом.
Лід...
Тонкий прозорий,
Крізь нього можна все побачити,
Але чи не впадеш
Зробивши крок??
Дорога...
Звідки і куди??
Куди приведе??
Що буде в кінці???
Кінець...
Щось завершене,
Ціле, міцне....
Як почуття.
Почуття...
Тонкі, легкі обійми,
Та чи для мене???
Все це сон,
Та чи зможу прокинутися??
Чи захочу???



Написано як завжди по наітію ))) є тільки одне прохання - покритикуйте будласка, тільки серйозно..... я знаю що багатьом подобається, але цікава і критика ))))

Я без тебе не зможу життя це прожити,

Найдорожча у світі усмішка твоя,

Я не можу тебе не любити,

Хочу бути твоєю я.

Хочу в очі твої дивитись,

Цілувати твої вуста,

Ти-моє неземне кохання,

Ти-найближча людина моя.

Я для тебе-промінчик сонця,

І віддам всю свою теплоту,

І розвію я темряву ночі,

Заспокою я душу твою.

Полонив моє серце твій голос,

І твоя загадкова краса,

Я щаслива,що є ти у мене,

І я вдячна за це небесам! 

наповнена тобою
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це

                                           у пошуках твого світу                                            

(чи він існує ?)

дивлюсь у себе й бачу
твоє лице
хоч знаю — цей образ
то дійсно не ти

це — міраж

бо якщо я відерце наповнене водою

чи поселиться у ньому місяць

чи тільки відбиватиме свою подобу
у плесі води ?

 СЛУХАЙ  І  ПОЧУЄШ




про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя —
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я — вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди

Там,де сонце за обрій сідає,

Де нам пісню співає весна,

Тихо вечір нас проводжає

В світ чарівний,де ти і я.

Там здійснилися наші мріі,

Там сплелися руки й серця,

І так палко вуста шепотіли

Найніжніші у світі слова.

Чи це сон?Чи це дивна казка,

У якій тільки ти і я?

У якій тільки ніжність і ласка,

І безмежна любов моя...

Гаснуть зорі,шепочуть"Вже ранок",

Але ти не відпустиш мене.

Скоро день,ось вже й світанок,

Він за нами невблаганно йде.

Знову день нас новий розлучає,

Знову вечір надію несе.

Не страшні нам тривоги й печалі,

Бо любов наша понад усе!

 

 

Сумно верби до води схилились,

Де колись зустрічалися ми,

Там сьогодні назавжди розлучились,

Пригорни мене,осінь,пригорни.

                                 Темна ніч своїми зорями чарує,

                                 Над землею стелиться туман густий,

                                 Щедро осінь дерева розмалює,

                                 І до ніг впаде листочок золотий. 

Вже минуло,пролетіло тепле літо,

Ти пішов...І я залишилась одна,

Заспівай же мені пісню,буйний вітре,

Обіймай же мене,осінь золота.

                                     Уже літні не літають павутинки,

                                     Вже у вирій відлітають журавлі,

                                     Всюди видно лише осені картинки,

                                     Покриває жовтий лист сліди твої.

Ви візьміть,журавлі,мене на крилах,

Щоб ніхто розбите серце не знайшов,

Я його так віддано любила,

Тільки він зі мною щастя не знайшов...

                                      Ніжна осінь чарівна,що ж мені ти принесла

                                      У корзині своїй кольоровій?

                                      Чому біль і печаль?Чому смуток і жаль

                                      В тому серці,що жило для любові?