Мій перший власний вірш!! Тому не судіть строго!!

Щоб зрозуміти нас,
Потрібно знати нашу мову,
Мову нашого краю
Гарного та невмирущого.

Де верби та вишні квітучі,
Де поети та піснярі співучі,
Прославляють наш рідний край
Єдиний і великий.

Щоб зрозуміти нас,
Вам потрібно прожити
з нами, невеселий час,
такий гіркий і тягучий.

Ми живем в світі великім,
Де наш край такий малий.
Що на іншому краю світу
Ніхто, не знає нас!

Нашої землі величної,
Нас самих, хто ми так?
Наш народ великий, нездоланний,
Який живе вже понад тисячу літ.

Щоб побачити нас,
З небес потрібно гдянути на нас
Таких бідних і величних -
Синів України!

О 6-й годині так хочеться спати
І сни всі приходять в цю мить.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Москаль вже годину не спить!

Хоч жіночка поряд, пухка і тепленька, -
У пазусі стільки добра!
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Давно вже вставати пора!

Горілочка з перцем, ковбаси і сало –
Для тебе нічого не жаль.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Давно вже поснідав москаль!

Уже Президент із дітьми на Говерлі,
Вже Юля косу заплела.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Вперед на великі діла!

Вже Шуфрич прокинувсь, а з ним і Вітренко –
Все думають: де ще сернуть?
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
На битву  за праведну путь!

Уже Янукович зове нас до раю,
Де будем ми всі – пахани.
Вставай, Українцю, вставай, дорогенький,
Поки ще не вкрали штани!

Вставай, Українцю, вже годі дрімати,
Пора вже, бо хай йому грець!
Нікому себе не дамо об’ї…,
Бо буде Вкраїні пи…ць!

                                             (с)

автор - невідомий, але я можу підписатися під кожним словом...

Після досить таки тривалої перерви знову віршується. За один вечір - дві поезії. Але поділюся одною, бо друга – це вже дуже наше, особисте. Та й вийшла швидше пісня, а що слова без музики. ;)

 

 *  *  *

Пам’яті шворка ниже в намисто

Дотики і слова...

Мене образив ти знов ненавмисно

Може і я не права.

 

Зайва відвертість бува недоречі,

Довге мовчання - теж.

Нас розривають думки дві про втечу, -

Їх проженеш... і ЖИВЕШ.

 

 

 

* * *

 

На шпальтах асфальту

ми пишем несмілі рядки,

де знаки питання частіші,

ніж крапка чи кома.

 

Так хочеться бігти

(чи в наступ, чи то навтьоки?)…

До тебе в обійми

Бульваром втікаю од втоми.

 

Замурзане місто

огидним щербетом розлук.

Вуста оближу

і візьму парасольку для тебе.

 

Ця злива вже длизько,

Як дотик обвітрених рук.

… Калюжі малюють

нас двох, поцілунок і небо.

 

 

 

Розвіялись хмари залишивши синє небо самотнім
Сонечко світить всім посміхаючись
Вдихати повітря тепле, усіяне ніжністю
Підставляючи серце весняним променям.

Спрагу ніжності відчувати острахом
Уявляти твій погляд, посмішку
І шукати з тобою зустрічі
У цих днях променево-сонячних.

Взяти за руку тебе боязко
Показати красу, яка навколо
Розмовляти з тобою лагідно
З насолодою погляд ловлячи

І кружляти в ритмі розквіту
Дарувати посмішки одне одному
Залишати лиш крок до ніжності
Цілункові мрії на мить втримуючи.

А поки живемо ми, у своїх світах буденності
Починаємо тільки ковтати нове повітря ми
В думках інколи поглядів зустріч згадуємо
З кожним подихом, вірю я, зближуючись.

У будь якому випадку бажано пояснити: чому?

Владей собой среди толпы мятежной,
тебя клянущей за смятенье всех;
Верь сам в себя, наперекор вселенной,
И маловерным отпусти их грех;
Пусть час не пробил, жди не уставая,
Пусть лгут лжецы, не снисходи до них;
Умей прощать, и не кажись прощая,
Великодушней и мудрей других.

Умей мечтать, не став рабом мечтанья,
И мыслить, мысли не обожествив;
Равно встречай успех и поруганье,
Не забывая, что их голос лжив;
Останься тих, когда твоё же слово,
Калечит плут, чтоб уловлять глупцов,
Когда вся жизнь разрушена и снова
Ты должен всё воссоздавать с основ.

Умей поставить в радостной надежде
На карту всё, что накопил с трудом,
Всё проиграть и нищим стать, как прежде,
И никогда не пожалеть о том;
Умей принудить сердце, нервы, тело
Тебе служить, когда в твоей груди
Уже давно всё пусто, всё сгорело,
И только воля говорит:"Иди! "

Останься прост, беседуя с царями,
Останься честен, говоря с толпой;
Будь прям и твёрд с врагами и друзьями,
Пусть все в свой час считаются с тобой;
Наполни смыслом каждое мгновенье,
Часов и дней неумолимый бег,-
Тогда весь мир ты примешь, как владенье,
Тогда, мой сын, ты будешь Человек!

"Заповедь", Р. Киплинг

приходити в себе, вбивати вечори
дивлячись тупо під пледом тіві
гріти серце попиваючи чай
чекати на твоє – не скучай…

говорити я собі заборонив
не в тему кожне слово
перша буква, тупа і остання
звук летить не з тією швидкістю
мобільні страждають несумісністю
аська і та вміло підставила
віндовс з багатозадачністю
я з непотрібністю

сніг потроху засипає цей рік в минулому
літо та осінь пусті, весну зі своєю надією
від зими не чекаю більше нічого я
гріти серце, вбивати, приходити…

(Написано восени, але емоції мають властивість повторюватись...)

19:48 : SPLINTER : Ніч і тихо біля хати
19:48 : SPLINTER : сидить Гунсік волохатий
19:48 : SPLINTER : з носа шерсть, із вуха грязь
19:48 : SPLINTER : довийо***ся мразь

Лежит он трупом не дыша
взлетает к небу его душа
Ах если б ты имела силу

то его бы оживила?????

 

я живила б... оторвав
от своей сущности кусочек…
души осколок, даровав
сквозь поцелуйчик этих строчок....

(стисняюся)

Ты меня вгоняешь в краску,
милым стеснением своим
Он хочет только ласки,
ОН ХОЧЕТ быть твоим

 

Сплетая, мгновенья в вечность…
стояли в объятьях одни
на долю секунды их сущность
единым стала одним.....

 

но длилось недолго забвенье?
растаял их образ в ночи
и щастье и горечь биенья
сердец... на разных сторонах сети

 

 

Душа его не улетела -
Она хотела, но не смогла.
її назад Дівчинка-Фея
Коханням серця затовкла

 

вона хотіла щоб завжди
лиш посміхались милі очі
щоб не губилися сліди
його у день і серед ночі)))))......

 

 

not The End.....