Вірус грипу H1N1 мутував у форму, стійку до австралійського противірусного препарату Реленца.

Дослідники вказують, що мутації можуть створити загрозу людям: мутований вірус не був штамом свинячого і пташиного грипу, і він був виявлений лише в лабораторних умовах, а не у хворих.

Невідомі штами грипу людей, які стійкі до Реленца.

На відміну від цього, практично у всіх випадках грипу в США, в Європі і на більшій частині Австралії в минулому році, сезонний грип, і навіть кілька випадків свинячого грипу виявилися стійкі до інших провідних антивірусних ліків, Таміфлю.

Група в Північному Мельбурні, яка співпрацює з ВООЗ з ведення і дослідженню грипу проаналізувала 391 випадок вірусу грипу A (H1N1) в організмі людини, знайденим в Австралії та Південно-Східної Азії між 2006 і 2008 роках, до початку розповсюдження свинячого грипу.

Дев'ять з вірусів дали раніше невідомі мутації, які роблять їх в 300 разів більш стійкими до zanamivir (продається як Реленца), про що було зроблено повідомлення в журналі вірусології.

Мутація не була виявлена, коли зразки були взяті у пацієнтів, і була отримана тільки пізніше, коли віруси були розмножені в лабораторії.

"Це може означати, що подібні мутації були дуже низькими у пацієнтів", сказав д-р Ян Барра, один з дослідників і заступник директора ВООЗ по центру.

"Ми не стверджуємо, що це клінічні проблеми, але це цікава знахідка. Ми знаємо, вірус [з мутацією] може вижити, і стати стабільним".

Недавнє поширення стійкості вірусу A (H1N1) до Таміфлю показало, що вірус з антивірусної стійкістю може швидко і широко пошириться по всьому світу, попередили автори дослідження.

Представник Біота, компанії яка розробила Реленца, стверджують, що відкриття "клінічно не значуще, тому що це відкриття в пробірці - немає доказів того, що ця мутація можлива у інфікованих пацієнтів".

Представник Реленца, виробник ГСК сказав: "Клінічну значимість ще належить визначити".

ГСК оголосила, що вона планує потроїти виробництво Реленца в умовах поширення свинячого грипу та зростання попиту державних замовлень.

Минулого тижня в Японії був виявлений третій випадок Таміфлю стійкий до свинячого грипу, в результаті чого в цілому таких випадків налічується шість у світі.

Вчені попереджають, що масове застосування в усьому світі Таміфлю після спалаху свинячого грипу може прискорити розповсюдження стійких мутацій. Свинячий, грип стійкий до Реленца у реальних умовах, покищо не знайдений.

http://www.illawarramercury.com.au/n...a/1586428.aspx

16 жовтня цього року, цебто два тижні тому, я захворів.  Ще ніхто не знав, що у нас епідемія. Хворіли масово але ж то була не епідемія! Бо по телевізору про це ще не говорили.
 
Серед моїх знайомих, здається, у кожного в сім’ї хтось хворів або перехворів. У поліклініці не проштовхнешся і лікарні переповнені. Я тоді ще подумав: «Десь там в Гонконгу хтось чхнув – піднявся шухер на весь світ! Тут пів стотисячного міста лягло – і все нормально!»…
 
Ще два тижні тому у нас повигрібали з аптек все, що хоч віддалено нагадувало протизастудний препарат. Акурат саме тоді я й виявив, що твориться щось неймовірне. Відвідини аптеки ввели мене у стан легкої задуми – мені віддали чи не останній порошок від застуди і я, як і сотні моїх земляків, подибав до праці, щоб там пройти повний курс самолікування.
 
Отже, я пив якусь швидкорозчинну гидоту з ароматом лимона. Від цього аромату в’янув справжній лимон і залишався незмивний осад на стінках чашки, однак, я пив. Увечері слизову рота я допалив кінською дозою цибулі і виполоскав содою та йодом останні залишки недобитих мікробів з горла. Кодою дня стало півгодинне виколупування металевої кришечки в’єтнамського бальзаму «Зірочка» з металевої ж коробочки. Замордувавшись воювати з «Зірочкою» і, віддовбавши ледь не зубами, ту жирно-слизьку металеву кришечку, я втомлено впав у ліжко…
 
Зранку наочно видно було всі ознаки одужання – язик з білого став лимонно-жовтим і залишки ядучого порошку з ароматом, ідентичним натуральному, скрипіли на зубах, заглушаючи кашель. Голова важка, мов чавунний баняк і у грудях благородний присвист, наче в актора Ульянова, що грав «вора в законі» у фільмі «Антикіллер». Кашляв я теж красиво: глибоко вдихав, а потім, згинаючись вчетверо, надривно відхукував прямо в підлогу – в здоровому тілі і кашель здоровий! При цьому я приємно червонів до ліловості і очі вилізали з орбіт так, що контактні лінзи випадали…
 
Любі мої! Я все робив неправильно. Я самолікувався. Як і сотні моїх співвітчизників. Зараз я чудово розумію, що так робити більше не можна, однак, я нічим не ліпший від усіх інших – я також хрещуся, коли влупить грім і маю чудову звичку користуватись стратегічним прийомом «якось та воно й буде»…  
 
Саме до двадцятого жовтня у моєму рідному місті одягли пов’язки продавці в магазинах. Саме до двадцятого жовтня ми увійшли у пік епідемії. Що характерно – пов’язки не викликали паніки, і населення, без особливого шуму, самоорганізувалося та стало захищатись від хвороби. І аптекарі, спокійно підвозили все нові та нові пачки протигрипозних препаратів. У магазинах та різних публічних організаціях стали частіше прибирати… Я вкотре подивувався спокою і логічності вжитих заходів. І спокійно одужав за кілька днів…
 
А за кілька днів, про епідемію  сказав телевізор – я насторожився. Повторив Президент. Я відчув легке хвилювання. Сказала прем’єрка – я злякався. Коли рідна влада помітила аварію – ніщо не завадить їй зробити катастрофу!
 
Мене трішки вразило, що засоби масової інформації та органи державної влади, замість того, щоб внести ясність у процес ще більше заплутали його. Протиріччя та недомовки зробили свою чорну справу – породили сумніви і невідомість, а невідомість завжди породжує страх…
 
Скажіть, отой «свинячий грип» – про нього ніхто нічого у світі не знав? Не було інформації? Я плачу! Ще у червні виділяли 50 мільйонів бюджетних гривень, про які всім уже обридло говорити і пояснити використання їх не може жодна жива душа в МОЗ! Я кпив собі з того щасливого освоєння мільйонів на боротьбу зі «свинячим грипом» і, недаремно ж, кпив! У нас скільки фінансування не виділяй – все одно два рази в касу! Повірте, з такою боротьбою з епідемією стає просто страшно за себе.
 
Дзвонить, наприклад, до мене вчора товариш і передає привіт з блокадного Івано-Франківська. Каже, що над містом літає літачок і щось сіє зверху на голови. «Вовчику, мені, ти знаєш, не страшний грип, а страшне те, що вони сіють… Бо то явно не вітаміни!» Питання до нашого всеперемагаючого начальства – а не можна людей проінформувати про всі заходи, що проводяться? А не можна сказати, що воно літає та сіється? Щоб народ простору для фантазії мав менше? Нє, не можна. Воно не по-нашому буде. Нам треба героїзму, сакральної тайни у діях начальства. Більше незрозумілості – так страшніше. Так переконливіше в телевізорі виглядаєш…
 
Спасителі нації у різних іпостасях так дістали, що хочеться врятуватись від них самих. Наслухавшись істерик «наживо», починаєш вірити у бактеріологічну війну та різні диверсії. А, як на мене, все значно простіше. Осінь цього року довго була лагідно–теплою з різким – в один день! – переходом до холодної погоди.  Про імунітет більшості люду говорити шкода. При тому рівні стресу, що його переживаємо ми, при тому рівні харчування та відновлення, що обумовлений нашими статками, не доводиться говорити про якусь особливу відпірність організму.
 
Додайте до всього  ще те, що роблю і я і, впевнений, більшість з вас, дорогі мої читачі – активне самолікуваня і перенесення хвороби «на ногах». І це не зовсім тому, що ми такі безпечні. Для більшості з нас, в час кризи, та робота, яка є – це єдине джерело доходу, втратити який дуже легко. Тому й ідуть, кашляючи, люди до праці. Тому й не беруть «лікарняного» до моменту, поки не впадуть. Бо, в часи нашого дикого капіталізму, дійсна довідка тільки з моргу, а підставою для «лікарняного» є або ганрена, або агонія… В цих умовах, навіть звичайний грип є небезпечною хворобою, не кажучи вже про якийсь його особливий штам.
 
Не зважаючи на те, що епідемія, скажімо, «грипу» таки дійсно є і вона сильніша ніж щороку, не бачу підстав про волання з усіх гучномовців про страшну біду. Виділення чергових мільйонів на придбання «Таміфлю» і особисте розвантаження його в аеропорту прем’єркою разом з міністом закордонних справ, викликає в мене приступ люті. А слабо по маленьких районних лікарнях проїхатись особисто та глянути в якому вони стані?! Якщо вже пішла така пиятика, з особистою участю в порятунку нації – проїдьтесь по тих страшнючих лікарнях. Поцікавтесь, за які гроші виживають лікарі в райцентрах. Богатирьова може ще сто разів прийти на прямі ефіри з важливими ініціативами президента але ні їй особисто, як медику у владі, ні її безпосередньому шефу, нічого сказати з приводу охорони здоров’я гарячекоханої нації. Нація, всупереч зусиллям її наділених владою представників, успішно виживає.    
 
Що ж, приготуймося до подальшої боротьби. В процес включилась влада і епідемія відійшла на другий план. Ситуація стала зрозумілою. Можна, врешті-решт розслабитись: виних успішно знайдуть. На даний момент, на цю роль прекрасно пасують аптекарі. З істинно радянським підходом, аптекарям заборонили підіймати ціни на препарати. Те, що зафіксовані Верховною Радою реалізаційні ціни, менші від закупівельних нікого не колише. Дуже своєчасними є також і перевірки аптек. Так, начеб-то, аптекарі ховають препарати від населення під прилавками!  Боже, які жирні жнива починаються в контролюючих наших органів! Як добре останнім часом! Як не криза, то епідемія! Ще б повені для повного щастя! Ох, я вже чую цей ультразвук від шелесту купюр. І у цьому загальнодержавному УЗД дуже добре буде видно, котрим свиням не шкодить навіть «свинячий» грип...
 
А нам своє робить. Шануймося! Це те, що ми найкраще можемо зробити один для одного.

Звідси.

Чимало людей, які мені зустрічаються, асоціюють рак зі смертю у стражданнях, з болем до самої смерті, який нічим неможливо прибрати.

Багато чую від людей: "Та ну, я теж можну зовсім не пити (не палити/не нюхати/не колотися)"... І я їм вірю. Бо кажуть вони правду - дійсно можуть. Якось же вони живуть, існують, хто по декілька днів/тижнів, хто по декілька годин... або хвилин... але ж можуть... якось сплять, якось працюють.. МОЖУТЬ!

Але не роблять цього.

І прийшло мені на думку таке порівняння, що за умовою, коли слова відповідають діям, то різниця між словами "Я МОЖУ НЕ ПИТИ (не палити/..../.....)" і "Я НЕ П'Ю (не палю/..../....)" така сама, як і між "Я МОЖУ ЗАРОБИТИ МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ" та "Я ЗАРОБИВ МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ"

Можуть всі - це правда. 

Роблять одиниці - це реальність. 

Учёные из  Института сердечных заболеваний и диабета им. Бейкера в Мельбурне вывели формулу  вредности телевизора: каждый час, проведённый за телевизором, повышает  вероятность преждевременной смерти в возрасте, далёком от старческого, на 18%.

  Если вы привыкли каждый день расслабляться вечером после работы у экрана телевизора, знайте, что у вас есть все шансы  умереть преждевременной смертью. Учёные из Института сердечных заболеваний и  диабета им. Бейкера в Мельбурне даже вывели формулу вредности телевизора: каждый  час, проведённый перед телевизором, повышает вероятность преждевременной смерти в возрасте, далёком от старческого, на 18%. Причём речь идёт не о каких-то  лишних часах, а обо всех. То есть если в день вы смотрите телевизор более пяти  часов, будьте готовы, что, вполне вероятно, умрёте, едва вступив в пенсионный  возраст. И это ещё не всё: вероятность заболевания раком вырастает на 9%, смерти  от других причин — на 11%. Впервые это исследование было опубликовано в журнале  Американской кардиологической ассоциации Circulation, а сейчас об этом удивительном исследовании рассказывает британская газета The Times. Исследование же проводилось среди любителей телевизора в Австралии и Франции на протяжении нескольких лет.

Всего в исследовании приняло участие 8800 мужчин и женщин в возрасте 25 лет и старше. Все они смотрели телевизор каждый день на протяжении нескольких часов. И у всех из них на протяжении 6,5 года регулярно  брали анализ крови с целью выявления уровня глюкозы в крови и прочих параметров  вроде уровня холестерина. Все испытуемые были разделены на три группы: те, кто смотрит телевизор менее 2 часов в день, кто смотрит его в течение 2—4 часов и  кто смотрит более 4 часов. В третьей группе было зафиксировано 284 случая  преждевременной смерти. 125 раз причиной смерти стал рак, в 87 случаях это были  заболевания сердца.

Что интересно, любители просиживать вечера за  книгой или компьютером могут быть спокойны: опасен не телевизор сам по себе или  его излучение, а просто факт длительного процесса ничегонеделания. Так  утверждает руководитель исследования Дэвид Дунстан. По его словам, долгое  сидение за компьютером дома или в офисе также наносит непоправимый вред  здоровью, но при просмотре телевизора ни мозг, ни суставы пальцев активно не  работают. Фокус внимания сведён в одну точку, что не приводит организм к расслаблению, но наносит серьёзный удар по системе кровоснабжения и дыхания.  Сегодня во всём мире именно просмотр телевизора — самый популярный вид сидячего  времяпрепровождения, отмечает The Times.

Дэвид Дунстан: «Эволюционный процесс требовал,  чтобы человеческий организм находился в движении. И уж тем более наше тело не  рассчитано на то, чтобы долгое время сидеть и смотреть в одну точку.  Технологические, социальные и экономические процессы стали протекать невероятно быстро, в результате чего наш образ жизни меняется быстрее, чем тело и строение  внутренних органов. Люди не используют свои мышцы, как раньше, и в этом кроется  большая опасность. Большинство людей в развитых странах проводит целый день,  перемещаясь лишь в пространстве от кресла до дивана, от автомобильного сиденья  до офисного, а потом приезжают с работы домой и тут же валятся в кресло и  утыкаются в телевизор.

Это опасно, потому как длительные периоды  неподвижности нарушают регулятивные процессы в организме и сахар с жирами не  усваиваются, а накапливаются в организме. Даже если вы смотрите телевизор редко,  имеет смысл заняться чем-то более полезным. Особенно если у вас сидячая работа.  Люди недооценивают важность физического труда и необходимость физических упражнений».

Тот факт, что длительный просмотр телевизора идёт явно не на пользу нашему организму, известен давно, однако учёные впервые  провели столь масштабное исследование и выявили точные цифры вреда телевизора. В  Великобритании люди в среднем смотрят телевизор по 3 часа в день. В Шотландии,  где чаще бывает холодно, эта цифра увеличивается до 3,6 часа. Американские любители телевизора суммарно за сутки проводят у экранов до 8 часов!

Очень часто злоупотребление телевизором идёт рука  об руку с другими вредными привычками: курением, употреблением продуктов с  высоким содержанием холестерина и неправильным питанием.

Теперь исследователи ставят перед собой другую  цель: выявить взаимосвязь между скоростью сжигания жиров и сахара в организме и тем, делает ли человек в течение рабочего дня лёгкую гимнастику и прогулки до и после обеда. 

Дети и телевизор

Если взрослых убивает сидение перед телевизором, то в случае детей «одноглазый бандит» затормаживает развитие и ведёт к серьёзным нарушениям в психике. Учёные из американской Академии педиатрии выяснили в конце прошлого года, что в семьях, где телевизор постоянно включён вечером (даже как фон, когда никто его не смотрит), дети начинают позже разговаривать и произносят меньше слов.

Недостаток в общении и разговорной практике  приводит к тому, что они начинают замыкаться в себе, а потому более склонны к таким распространённым нарушениям, как агрессия и переедание. Лишнее тому подтверждение — высокий уровень массовых убийств в американских школах, говорят учёные из Вашингтонского университета. Причём абсолютно неважно, что смотрят дети. Профессор Димитри Кристакис уверяет: даже просмотр обучающих детских телепередач вроде Baby Einstein («Маленький Эйнштейн») негативно влияет на их способность к обучаемости. Исследования показали, что маленькие любители ТВ знают меньше слов и реже их употребляют, чем те, кто телевизор смотрит редко или не смотрит его вообще.

Лиз Аттенборо, директор детского отдела в благотворительной британской организации National Literacy Trust, считает, что ещё одна опасность ТВ — непонимание между детьми и родителями. «Всё дело в том, — говорит она, — что родители, когда в их доме включён телевизор, работающий как фон, пока они управляются на кухне, реже разговаривают с детьми. Отсюда масса проблем, в том числе и та, что дети, становясь подростками, абсолютно не умеют общаться с родителями и не близки с ними».

источник информации

Продолжаю разгребать рассылки от друзей и с инфой от разных сайтов.
Когда получила эту подумала о том. что появились опасные *вставки* в МЫЛО - т.е. - в электронный ящиГ ...   (ведь так часто к письму целяется дополнительная инфа)

Но все гораздо проще - мыло
оказалось самым простым и банальным  мылом! .....но оказывается не таким простым....


Итак, интересная инфа к размышлению:


Когда Чуковский писал свою знаменитую сказку в стихах о пользе гигиены,
он и представить себе не мог, что его правнукам будет куда безопасней......ходить грязными, чем «мылом, мылом, мылом, мылом умываться без конца»...


Это непреувеличение. Особенно недоброй славой пользуется так называемое «антибактериальное» мыло, в состав которого входят триклокарбан или широко разрекламированный триклозан. Эти вещества, нещадно убивающие многие микроорганизмы, впервые привлекли внимание производителей моющих
средств еще полвека назад. Сначала их стали добавлять в стиральные порошки – для дезинфекции белья, дабы на нем не размножались бактерии, создающие неприятный запах «ношеной» одежды.

Чудо-порошок, который дезинфицировал без кипячения и хлора (что было бы губительно
для цветных тканей), пошел на ура. После чего кому-то в голову пришла идея выпустить и «убивающее запах» мыло. Правда, вначале такая реклама не нашла поддержки в консервативном американском обществе 50-х годов. Тогда далеко не всем было приятно читать и слушать о том, что у людей
воняет в тех или иных местах.

Поэтому производитель пошел другим путем: он просто рассказал в рекламе об основном свойстве триклозана. Так и появилось знаменитое «антибактериальное» мыло – настоящая мечта Мойдодыра. Оно шло нарасхват: им тщательно мыли руки перед едою, его очень уважали любители «идеальной чистоты», а мамы вымывали им своих чумазых детишек. Потом в продажу запустили серию гелей для душа и
шампуней, также содержащих чудесный антисептик.


А затем тревогу подняли эндокринологи. Ряд исследований, проведенных в лабораториях США и Западной Европы, показали, что триклозан и триклокарбан, поглощаясь кожей и проникая в организм, вносят сбой в работу гормональной системы. Причем особенно опасны они для детей, у которых могут возникнуть различные патологии, в том числе аномально раннее половое созревание или усиленный рост волосяного покрова у лиц женского пола.

Риск того, что любимая дочурка может вырасти бородатой женщиной, напугал многих потребителей.
И теперь всё больше европейцев предпочитают мыться обыкновенным мылом и шампунем, без всяких там волшебных добавок. Но пока что общественное мнение разделено. Например, американцы остаются верными триклозану (которым они даже дезинфицируют медицинские инструменты). Ну а
производители «чудо-мыла», теряя свои рынки в Европе, усиленно осваивают новые на Востоке, видимо, надеясь спихнуть свой товар «глупым варварам».

Однако опасным для здоровья объявлен не только триклозан, но и лаурилсульфат натрия (sodium lauryl sulfate), входящий в состав недорогих шампуней, жидкого мыла и моющих гелей, в том числе
детских. Он является хорошим «пенообразователем», однако при частом употреблении пересушивает кожу, вызывая покраснения, зуд и шелушение (перхоть) и даже выпадение волос. Так что «промыть» на голове лысину – вполне реально!

Самое смешное то, что это вещество входит в состав шампуней, которые, согласно рекламе и этикетке, как раз предназначены защищать нас от выпадения волос и перхоти. А гели, как уверяет их название, увлажнять нашу кожу. Выходит же совершенно наоборот. Такое впечатление, что их производители просто глумятся над нами!

Как заявляет профессор Кейт Грин (Медицинский колледж Джорджии), лаурилсульфат натрия, который вместе с пеной неизбежно попадает в глаза, агрессивно действует на роговицу и даже может вызвать
катаракту. Более того, частое употребление такого шампуня и геля приводит к постепенному накапливанию лаурилсульфата в организме, где он провоцирует мутации клеток. Нет, в монстра человек не превратится, но вот риск возникновения онкологических заболеваний при этом возрастает.

При этом лаурилсульфат натрия входит и в состав некоторых зубных паст – тех, что очень хорошо пенятся. Но не только им опасно это второе по значимости (после мыла) средство гигиены каждого цивилизованного
человека. Так, в партии зубной пасты «Colgate» (оказавшийся подделкой китайского производства), появившейся в американских магазинах, был обнаружен диэтиленгликоль – тот самый, который присутствует в антифризе и отнюдь не безвреден для здоровья.

Сообщалось, что в 2006 году в Панаме сиропом от кашля, содержащем диэтиленгликоль, отравились и
умерли около полусотни человек. Видимо, контроль качества товаров в этой бедной полуколонии отсутствует как таковой, а ничего не подозревавшие люди, по бедности, купили в аптеке препарат подешевле.

Но это была не диверсия – просто в целях максимального снижения
себестоимости «умельцы» заменяют этим веществом более дорогостоящий глицерин. Американцы партию поддельной зубной пасты изъяли и выбросили, однако подобными подделками вполне могут быть заполнены и наши магазины.

Не менее опасными могут быть не только моющие и чистящие, но и ароматизирующие средства гигиены. Так, в составе многих дезодоранто присутствуют соли алюминия (aluminum acetate, aluminum chlorohydrate,
aluminum sulfate), которые, по мнению врачей, не только уменьшают потоотделение, но и могут вызвать сильное раздражение кожи, а также аллергию и рак молочных желез.

Недавно в городе Форт Ворт (Техас) из здания местного бизнес-центра поступили многочисленные
звонки в службу 911. Около полутора сотен его сотрудников и посетителей внезапно почувствовали головокружение и тошноту, им стало тяжело дышать, у кого-то схватило сердце. 34 человека были госпитализированы, из них 12 – в очень тяжелом состоянии.

Спасатели, медики и правоохранительные органы несколько часов искали то утечку газа, то террористов. Но оказалось, что причиной всего этого стало использование одной из сотрудниц... туалетной воды, производителя и состав которой уточняют.

Источник информации

---

           В індійських санскритських джерелах IX—VII ст. до н. е. знайдено відомості про холеру. Там цю хворобу називали "маха-марі" - велика моровиця. Ще назва - "мордіксім". Один з перших описів самої хвороби відносять до часів походів Олександра Македонського, вояки якого, імовірно, потерпали від цієї хвороби під час індійського походу. В одному з джерел про стан хворого зазначено: "Губи бліднуть, погляд стає безглуздим, очі закочуються, руки і ноги зморщуються, немов від вогню, і хвороба охоплює багато тисяч людей".
          Так звана «Пелопонеська чума» в Аттіці у 436—427 рр. до н. е., як писав про неї Фукідід у своїй "Історії Пелопонеських війн", "...почалася спершу, кажуть, в заєгипетській Ефіопії, потім спустилася в Єгипет, Лівію і більшу частину земель". Епідемія супроводжувалася сильними землетрусами, морськими повенями, посухами і неврожаями. Люди заражалися при догляді за хворими. Основними проявами були нестерпний жар і поява висипу на тілі. Гинули і тварини. Багато будинків спорожніли, цілі родини вимерли. Хворі повзали по вулицях, скупчуючись біля джерел води. Смерть забрала тисячі життів у Афінах. Вважають, що вимерла чверть населення Аттіки. Тоді помер видатний грецький політичний і військовий діяч, вождь афінської демократії Перикл. Але що це було? Опис епідеміологічних чинників, клінічних проявів підходить до багатьох інфекцій. Були проведені навіть молекулярно-генетичні дослідження решток померлих, які встановили імовірного збудника - Salmonella typhi (спричиняє черевний тиф), однак те, що ми знаем про цей тиф, не зовсім відповідає записам Фукідіда. Тому не знято підозру про чумне походження цієї епідемії.
            Або епідемія у 125 р. до н. е. у Північній Африці («чума Орозія»). Їй передувало стихійне лихо, в якому сучасники побачили причину жорстокого мору. Всю Африку незліченними полчищами покрила сарана. Вона поїла не тільки всі трави, а й частину коренів, листя на деревах і молоді пагони, чим не лишила жодної надії на врожай. Потім сарана раптово була підхоплена несподіваним вітром, довго носилася небом цілими хмарами, поки не потонула у Середземному морі. Прибій викинув на берег на великому просторі купи мертвої сарани, від її гниття став поширюватися нестерпний сморід. А далі стався повальний мор серед тварин і птахів, який поширився і на людей. У приморській смузі, що прилягає до карфагенського і утіцького берегів, загинуло більше 200 тис. жителів. У місті Утіка померли усі 30 000 солдатів, відряджених туди Римом для охорони узбережжя Африки. Але хіба тут зрозуміло, про що мова? Ніяких симптомів, окрім швидкої масової смерті, не було наведено навіть її сучасниками.
             Великий лікар давнини Клавдій Гален описав «чуму Антоніна», що тривала з 165 по 180 рр. і охопила багато країн. Приблизні втрати від цієї пошесті від 3,5 до 7 млн людей. Деякі описані прояви хвороби дуже нагадують натуральну віспу. Тож була це натуральна віспа, або ж інша хвороба достеменно невідомо.
             Ще одна добре відома моровиця, що забрала життя 25-50 мільйонів осіб (на той час - близько 13 % населення світу), спалахнула у 541-550 рр. у Східній Римській імперії. Вона була названа істориками Юстиніановою чумою, бо була за часів правління одноіменного імператора (відповідно до літописів Юстиніан теж перехворів на чуму і одужав у 543 році). У 549 р. Юстиніан видав Указ про перешкоджання пересуванню та затримання людей, які прибули з місць, де лютувала недуга. Отже заходи сучасного карантину інтуїтивно відчувалися вже тоді, задовго до відкритття мікроорганізмів та осмислення способів поширення хвороб.
            Згадки про таємничі раптові "мори" подибуються і в руських літописах 1042 та 1092 років. Там немає деталей клінічної картини, але йдеться скоріш за все про епідемії.
            Чергова епідемія чуми в історії людства - "Чорна смерть", спалахнула у пустелі Гобі (Китай). У 1335 році поширилася по Індії. Повільно але впевнено понесли пошесть у Європу могольські війська та купці Великого шовкового шляху. У 1346 р., за словами істориків, бацила прибула на територію України через Крим, а у 1351 році - через Польщу (Чернігів, Київ) до Європи. Підсумок: мінус 75-200 млн осіб - близько половини населення тодішньої Європи.
               Молекулярно-генетичні дослідження останніх років показали, що чумний мікроб утворився від Y. pseudotuberculosis внаслідок мутації у проміжку часу десь від 20 до 1,5 тис. років тому в популяціях монгольського бабака.
             Холеру називали "чумою XIX століття", адже історія людства нараховує не 1, 2 чи 3 пандемії холери, а цілих 7, які з 1816 до 1960 року рухались з Індії на захід і в підсумку через Америку обійшли всю земну кулю. І майже кожна з них побувала на території України. Лише до 1860 року інфекційна хвороба, що характеризується розвитком тяжкої діареї і тяжким зневодненням організму, забрала життя близько 40 млн осіб.
             Вірус зник так само раптово, як і з’явився. Вчені вважають, що штам вірусу мутував у менш смертоносні. Зокрема, у 2009 році штам H1N1 повернувся, змінивши назву на "свинячий грип" (легший перебіг захворювання). Лікується він так само, як і інші види грипу.
            Вище було згадано темп летальності у світі від "іспанки" на початковому періоді, як 1 млн смертей на тиждень.
            Офіційно перший випадок захворювання covid 19 у світі датується 10 січня 2020. Хоча неофіційно перші хворі на невстановлену форму пневмонії звернулися у лікарні Уханя вже 8 грудня 2019 р. Ще неофіційніше вже у листопаді, а може, і в жовтні (якщо врахувати інкубаційний період) ця ще не названа своїм терміном хвороба вже наготувалася лютувати у зазначеному регіоні. На сьогодні, 02.04.2020, минуло щонайменше 22 тижні поширення нової інфекції. Що ж ми маємо?
            На 14.00; 02.04.2020 у світі зафіксовано 950713 випадків захворювання. Вірус вбив 48313 людей. Темп вмирання - 2416 людей за тиждень - у 400 разів повільніше, ніж 100 років тому. Остаточно перебороли недугу 202826. Хворіють наразі 699574, з них 663410 (95 %) у легкій формі, 36164 - з ускладненнями, що загрожують життю.
            Франції зараз не набагато легше. На своєму 6-му місці вона має 57 тис інфікованих та 4 тис летальних. Тоді як зафіксований, наприклад, у 2017 році сезонний пік смертей від ГРВІ (куди входять і смерті через невдале лікування антибіотиками) складає приблизно 12 тис. померлих. Хто-небудь у 2017 р. чув у новинах що-небудь про смертоносну епідемію грипу у Франції?
            Як почуває себе на цю годину #українавдома? З дня виявлення першого хворого, 02 березня, маємо 804 захворювання, 20 летальних, 13 перебороли хворобу, і 57 місце у списку поширеності короновірусу у світі.
            Якщо я скажу, що ситуація не варта паніки, то моя позиція звісно варта уваги набагато менше, ніж думка французького інфекціоніста Дідьє Рауля, який вважає: "Я не бачу ознак особливо серйозної смертності. Я не бачу впливу на загальну смертність в країні. І я продовжую вважати, що треба зберігати спокій і робити те, що зазвичай робиться з інфекціями загалом: діагностику і лікування".
             Чи скрізь і завжди населення дотримувалося призначених запобіжних заходів? Ні. Під час епідемій холери і чуми 1830-31 рр. на теренах України відбувалися бунти. У Севастополі під час повстання було вбито губернатора. Севастопольці виступали проти обмежень руху товарів і мешканців по вулицях міста. Було поширене переконання, що царська влада наживається на карантині. На Закарпатті були відомі випадки вбивства вояків і лікарів. Сільські відчайдухи і шибайголови гадали, що патрулювання вулиць військовими, знезараження криниць вапном робиться, щоб знищити місцеве населення.
              В містечку Cамора (Іспанія) місцевий епіскоп кинув виклик закладам охорони здоров'я, замовивши вечірні молитви протягом 9 днів на честь святого Рокко, захисника від чуми і епідемий. Це залучало сотні вірян шикуватися у чергу аби поцілувати мощі святого. А тим часом спалах іспанки досяг піку. Cамора вписала найвищий показник смертності від грипу серед всіх міст Іспанії.
              У бізнесових колах США спостерігався певний опір спробам комісара з охорони здоров'я обмежити відвідуваність розважальних закладів. Наприклад, коли восени 1918 вийшла чергова стрічка Чарлі Чапліна, менеджер кінотеатру Стренд на Таймс-сквер, Нью-Йорк, Ґарольд Едель тепло подякував глядачам та похвалив їх за те, що не піддалися страхам і забезпечили аншлаг. За кілька тижнів він помер від іспанки.
              Також у 1918 р. газетами генерувалося чимало фальшивих новин. На зразок того, що грип біля берегів США був зумисно розсіяний німецькими підводними човнами.
              Тож вчергове бачимо ще одну нову-стару особливість: і раніше, і тепер карантинні заходи не на жарт обурюють широкі народні маси, збивають їх з пантелику, нерідко пробуджуючи відверту дурість на дні під культурно-цивілізаційними нашаруваннями свідомості.
               Підсумовуючи, згадаймо: жодна людина в світі не померла просто так, "від старості". В кожному конкретному випадку є своя причина смерті. Багато причин. Як це було і 1000, і 10 років тому. Як є зараз, як буде далі. В яку за ліком епідемію ми входимо?.. Тільки нашому поколінню вже пощастило на кілька краще чи гірше контрольованих епідемій. Так, комусь призначено померти. Комусь - підхопити інфекцію, перехворіти і... померти за кілька літ від однієї з сотень інших причин. Хто зна, що краще... Опція вибору смерті на свій смак нам, як правило, не надана. А надано і важить лише вибір людини у тому, що робити з усвідомленням цих простих речей. І з усім цим треба якось намагатися жити. Намагатися котити свій камінь Данності вгору, напевно знаючи, що далеко чи близько від вершини він не втримається, неминуче скотиться. Вчитися, намагатися бути щасливими, кохати, дарувати радість близьким та приймати від них, дбати і бути відповідальним, поливати квіти, чистити сади, створювати шедеври, готувати смаколики на своїх кухнях, обмиваючи кістки сраних політиканів, словом, утверджувати Життя над Смертю. А що ж нам ще лишається!? Ну, і дослухатися до розумних голосів, зокрема і тихенького голосу всередині себе. Берегти себе, близьких і рідних від щоденних загроз і небезпек.