хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «здоров'я»

Мольфар Нечай: рецепти здорового життя

Проте щороку ранньої весни мольфар виконує стародавній обряд «набуття сили». Він знаходить у горах печеру. Там, позбавивши себе їжі й води та поринувши в глибоку медитацію, мольфар перебуває дванадцять днів. Робить він це задля того, щоб очиститися від усього негативного, що могло пристати до нього протягом року під час зцілення стражденних, і відновлює свої духовні сили.

Михайло Нечай жив у Західній Україні, в Івано-Франківській області, у Верховинському районі. Дорога до його хати протоптана в лісі цілий рік. Він - нащадок українського героя, козака-характерника, брацлавського полковника Данила Нечая.

У горах Івано-Франківщини взагалі багато цілителів, я познайомилася з чотирма, але рецепти Нечая — геніальні за своєю простотою й доступністю, а головне — дієві.

Про рецепти читайте за посиланням:
http://spadok.org.ua/molfarstvo/tsiluschi-retsepty-z-molfarsko-skarbnytsi-mychayla-nechaya

Сила мысли способна изменять генетический код организма

А вы знали?

СИЛА МЫСЛИ СПОСОБНА ИЗМЕНЯТЬ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ КОД ОРГАНИЗМА
Когда время от времени в СМИ появляются публикации о чудесном исцелении от смертельного заболевания с помощью самовнушения, специальной диеты, биоэнергетики или какого-либо другого нетрадиционного метода, на лицах врачей и ученых, как правило, появляются скептические улыбки.

Даже когда речь идет о неоспоримых фактах, подтвержденных современными методами исследования, традиционная медицина либо отмахивается от них, либо пытается объяснить неожиданное выздоровление больного ошибкой в первоначальном диагнозе.
Однако американский генетик Брюс Липтон утверждает, что с помощью истинной веры, исключительно силой мысли человек и в самом деле способен избавиться от любой болезни. И никакой мистики в этом нет: исследования Липтона показали, что направленное психическое воздействие способно менять... генетический код организма.

«Эффект плацебо никто не отменял».
На протяжении многих лет Брюс Липтон специализировался в области генной инженерии, успешно защитил докторскую диссертацию, стал автором ряда исследований. Все это время Липтон, как и многие генетики и биохимики, верил, что человек является неким биороботом, жизнь которого подчинена программе, записанной в его генах.

Гены с этой точки зрения определяют практически все: особенности внешнего облика, способности и темперамент, предрасположенность к тем или иным заболеваниям и, в конечном счете, продолжительность жизни. Никто не может изменить свой личный генетический код, а значит, нам остается лишь смириться с тем, что предопределено природой.

Поворотным моментом во взглядах доктора Липтона стали проводимые им в конце 1980-х годов эксперименты по изучению особенностей поведения клеточной мембраны. До того в науке считалось, что именно гены, находящиеся в ядре клетки, определяют, что следует пропустить через эту мембрану, а что - нет. Однако опыты Липтона показали, что внешние воздействия на клетку могут влиять на поведение генов и даже приводить к изменению их структуры.

Оставалось лишь понять, можно ли производить такие изменения с помощью психических процессов, или, проще говоря, силой мысли.
- В сущности, я не придумал ничего нового, - говорит доктор Липтон. - На протяжении столетий медикам известен эффект плацебо - когда больному предлагают нейтральное вещество, утверждая, что это лекарство. В итоге вещество и в самом деле оказывает исцеляющее действие. Но, как ни странно, научного объяснения этому явлению до сих пор не было.

Мое открытие позволило дать такое объяснение: с помощью веры в целебную силу лекарства человек меняет идущие в его организме процессы, в том числе и на молекулярном уровне. Он может «отключать» одни гены, заставлять «включаться» другие и даже менять свой генетический код.

Вслед за этим я подумал о различных случаях чудесного исцеления. Врачи от них всегда отмахивались. Но на самом деле, даже если бы у нас был всего один такой случай, он должен был заставить врачей задуматься над его природой.

Мы все спешим за чудесами...
Академическая наука приняла эти взгляды Брюса Липтона в штыки. Однако он продолжил свои исследования, в ходе которых последовательно доказывал, что без всяких лекарств вполне можно влиять на генетическую систему организма.
В том числе, кстати, и с помощью специально подобранной диеты. Так, для одного из своих экспериментов Липтон вывел породу желтых мышей с врожденными генетическими дефектами, обрекающими их потомство на избыточный вес и короткую жизнь. Затем с помощью специальной диеты он добился того, что эти мыши стали давать потомство, не похожее на родителей - обычного цвета, худых и живущих столько же, сколько и остальные их сородичи.
Все это, согласитесь, отдает лысенковщиной, и потому негативное отношение академических ученых к идеям Липтона предугадать было нетрудно. Тем не менее он продолжил эксперименты и доказал, что аналогичного воздействия на гены можно добиться и с помощью, скажем, воздействия сильного экстрасенса или путем определенных физических упражнений. Научное направление, изучающее влияние внешних воздействий на генетический код, получило название «эпигенетика».

И все же главным воздействием, способным менять состояние нашего здоровья, Липтон считает именно силу мысли, то, что происходит не вокруг, а внутри нас.

- Давно известно, что у двух людей может быть одинаковая генетическая предрасположенность к раку, - заявляет Липтон. - Но у одного болезнь проявилась, а у другого - нет. Почему? Да потому, что они жили по-разному: один чаще испытывал стрессы, чем второй; у них были разные самооценка и самоощущение, различный ход мыслей. Сегодня я могу утверждать, что мы способны управлять нашей биологической природой; мы можем с помощью мысли, веры и устремлений влиять на наши гены.
Великое отличие человека от остальных существ на Земле как раз и заключается в том, что он может менять свое тело, исцелять сам себя от смертельных болезней и даже избавляться от наследственных заболеваний, давая на это психические установки организму. Мы вовсе не обязаны быть жертвами нашего генетического кода и обстоятельств жизни.
Поверьте в то, что вы можете исцелиться, - и вы вылечитесь от любого заболевания. На первый взгляд, все предельно просто. Но только на первый взгляд...
Когда сознания маловато...
Если бы все было так просто, то большинство людей с легкостью решали бы любые проблемы со здоровьем с помощью произнесения незамысловатых мантр вроде «Я могу исцелиться от этого недуга», «Я верю, что мой организм в состоянии сам исцелиться»...
Но ничего этого не случается, да и, как поясняет Липтон, не может происходить, если психические установки проникают только в область сознания, определяющего лишь 5% нашей психической деятельности, не затрагивая оставшиеся 95% - подсознание. Проще говоря, лишь единицы из тех, кто поверил в возможность самоисцеления силами своего мозга, на самом деле действительно в это верят - и потому добиваются успеха. Большинство же на уровне подсознания отрицают такую возможность.

СИЛА МЫСЛИ СПОСОБНА ИЗМЕНЯТЬ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ КОД ОРГАНИЗМА
Еще точнее: само их подсознание, которое, собственно говоря, на автоматическом уровне и контролирует все процессы в нашем организме, отвергает такую возможность. При этом оно (опять-таки на уровне автоматизма) обычно руководствуется принципом, что вероятность того, что с нами произойдет нечто позитивное, куда меньше, чем дальнейшее протекание событий по наихудшему варианту.

Согласно Липтону, именно на такой лад наше подсознание начинает настраиваться в период раннего детства, с рождения до шести лет, когда самые незначительные события, намеренно или случайно сказанные взрослыми слова, наказания, травмы формируют «опыт подсознания» и в итоге - личность человека. Причем сама природа нашей психики устроена так, что все плохое, происходящее с нами, откладывается в подсознание куда легче, нежели память о приятных и радостных событиях.
В результате «опыт подсознания» у подавляющего большинства людей на 70% состоит из «негатива» и лишь на 30% - из «позитива». Таким образом, чтобы действительно добиться самоисцеления, необходимо, по меньшей мере, изменить это соотношение на прямо противоположное. Только таким образом можно сломать барьер, установленный подсознанием на пути вторжения силы нашей мысли в клеточные процессы и генетический код.

По мнению Липтона, работа многих экстрасенсов как раз и заключается в сломе этого барьера. Но он предполагает, что аналогичного эффекта можно добиться и с помощью гипноза, и другими методами. Однако большая часть этих методов все еще ждет своего открытия. Или просто широкого признания.
После произошедшего для Липтона около четверти века назад мировоззренческого переворота ученый продолжил свои исследования в области генетики, но одновременно стал одним из активных организаторов различных международных форумов с целью наведения мостов между традиционной и альтернативной медициной.

На организованных им конгрессах и семинарах известные психологи, врачи, биофизики и биохимики сидят рядом со всевозможными народными целителями, экстрасенсами и даже теми, кто называет себя магами или колдунами. При этом последние обычно демонстрируют собравшимся свои возможности, а ученые устраивают мозговой штурм для попытки их научного объяснения.
А заодно продумывают будущие эксперименты, которые помогли бы выявить и объяснить механизм скрытых резервов нашего организма.

Именно в таком симбиозе эзотерики и современных методов лечения с главной опорой на возможности психики самого пациента, или, если угодно, магии и науки, видит Брюс Липтон основной путь дальнейшего развития медицины. А прав он или нет, покажет время.

(https://www.facebook.com/groups/megareloa/permalink/706445779416697/)

Тарас Ратушний: 100 днів Зоряни Скалецької (відео)

Відео чомусь можна подивитися тільки на YouTube, то ось вам посилання на нього:


А нижче мої думки щодо цього відео після перегляду:

Я не люблю спрощених оцінок. Я не люблю ідеалізувати чи навпаки гнобити політиків. Я оцінюю не персони чи політ. сили (зазвичай), я оцінюю дії.

Щодо питання медичного канабісу (медичної маріхуани), моя оцінка дуже серйозна. В цьому питанні різні гілки влади (і Президент, і Верховна Рада України, і Уряд разом з МВС та МОЗ) демонструють свою некомпетентність та неграмотність.

Можуть бути дуже непорядні причини, чому різні гілки влади так серйозно опираються можливості пацієнтів отримувати лікування. А може бути просто відсутність знань та бажання щось вивчати та думати. А може вони всі садисти, яким приємно спостерігати за муками важкохворих пацієнтів України?

Яка саме причина є зараз - вирішувати кожному окремо.

Але основне - результат. За цим результатом завдяки ось такій або діяльності, або бездіяльності нашої влади - пацієнти продовжуватимуть страждати від важких симптомів важких хвороб без можливості належне лікування отримати в нашій країні.

Наша держава різними гілками влади робить все, щоб якісне лікування зовсім не асоціювалося зі словом УКРАЇНА. Щоб всі знали, якщо в тебе важка хвороба та є можливість лікуватися в дійсно цивілізованій країні - тоді краще виїхати та отримувати лікування там.

Тільки за межами України можна легально лікувати певні хвороби, бо тут вирішує, яке лікування призначати пацієнтові, НЕ ЛІКАР, а депутат та поліцейський.

Дуже дякую Taras Ratushnyy за проведену роботу, за це відео. Є сенс його подивитися та дуже серйозно подумати.

По можливості - поширюйте це відео. Суспільство має сформувати нашій державі свою позицію. Нагадаю, що ЖОДЕН з нас не є застрахованим від того, щоб захворіти на важку хворобу та від того, щоб постраждати від бездумності нашої влади.

Новые факты о здоровом образе жизни и долголетии

Традиционные представления о том, что дольше живут люди, сохраняющие оптимизм и спокойствие, в меру работающие, оказались неверными. Нестандартные выводы приведены в новом исследовании.


Данные, на которые опирались учёные из университета Калифорнии в Риверсайде, начал собирать знаменитый психолог Льюис Терман из Стэнфорда. Он и его коллеги наблюдали за жизнью полутора тысяч детей с 1921 года: описывали историю семьи, отношения в ней, фиксировали оценки учителей и родителей, записывали информацию о хобби, наличии домашних животных, уровне обучения, службе в армии, карьере и массу прочих деталей.


Фридман и Мартин начали работу над The Longevity Project в 1991 году. Поначалу они планировали потратить на сравнение результатов и выявление закономерностей около полугода, но исследование растянулось на два десятка лет и привлекло около сотни студентов и аспирантов.

Основные выводы учёных:
брак может быть полезен для здоровья мужчин, но на женщинах никак не отражается;
дольше всех остальных мужчин живут те, что состоят в многолетних браках (доживают до 70 лет и более);
менее одной трети разведённых мужчин доживают до 70 лет;
мужчины, ни разу не вступавшие в брак, живут дольше тех, кто повторно пошёл под венец, и значительно дольше разведённых;
для здоровья женщин развод не столь губителен: те из них, что развелись и так и остались одинокими, живут почти столько же, сколько и женщины в длительном браке;
предложение не работать на износ не увеличивает продолжительность жизни: постоянно работающие люди обоих полов живут дольше своих более «расслабленных» сограждан;
раннее поступление в школу (до 6 лет) — фактор риска ранней смерти;
ребёнку необходимо время на игры и общение с одноклассниками;
домашние животные никак не влияют на продолжительность жизни, хотя могут временно улучшить самочувствие, также они не годятся в качестве замены друзьям;
участники вооружённых действий живут меньше, но причиной тому является не психологический стресс, а последующее не полезное для здоровья поведение;
люди, вернувшие себе чувство защищённости в этом мире, как правило, возвращают и здоровье;
ощущение любви и заботы со стороны окружающих улучшает самочувствие, но не отражается на продолжительности жизни;
самый очевидный положительный эффект на здоровье оказывает вовлеченность в социальные отношения, помощь окружающим;
в большинстве случаев здоровый/нездоровый образ жизни человека определяет его окружение.

Гальмуючий інтернет/Домашня стрижка/Травонувся

Закінчення минулого тижня і частина цього тижня вийшли насиченими подіями і думками, тому все не вмістилось у одному дописі. Отож, продовження.

З початком війни стаціонарний і мобільний інтернет стали підгальмовувати. При тому, що абонплата висока. Так, звичайно, зараз війна. Але коли  причиною для погіршення з'єднання було пошкодження оптоволоконного кабелю біля Іванкова, перебої ще можна було зрозуміти. А зараз що, вимикають стільникові вишки та світчі інтернет-провайдерів? Наприклад, цієї ночі мобільний інтернет взагалі не працював, через що було неможливо подивитись карту повітряних тривог. А як іще дізнатись обстановку?! На радіо нема роз'єму для навушників, та й про повітряні тривоги повідомляють лише на початку тривог і можуть не повідомити про відбій. Від невідомості хіба що один плюс — міцніше сон і не треба часто прокидатись, щоб перевірити обстановку.
Напишіть, як у вас зі стаціонарним і мобільним інтернетом? Чи погіршилась якість?

Ледве підстригся. Вкотре підстриганням займалась мати, однак цього разу щось пішло не так — стала підстригати по-новому, щоб зберігти зачіску. А потім ще й не достригла. Каже, що підстригла рівно, а я бачу, що з обох сторін різна довжина. Тож довелося самому підрівнювати. Далі — слова за слово. Отак розпочинаються сварки. Мовляв, не подобається — йди до перукарні. Напевно, наступного разу треба так і зробити. Хоча там і з професійністю проблеми, і послуга коштує дорого. Цікаво, скільки коштуватиме підстрижка довгого волосся? В останнє ходив до перукарні мабуть 10 років тому. Я вже й забув, що це таке.

Заїдав стрес консервованим гострим перцем. Ох, який же він гострий! Хоча маленький і зелений, а не червоний. За один підхід з'їв аж три штуки. Потім ще одну-дві. Наступного дня знову не було з чим їсти, тож також поїв гостроту. Через декілька годин помічаю важкість у шлунку. Наче, їжа стоїть поперек стравоходу і не хоче перетравлюватись. Потім — печія і головний біль. Знайомі симптоми. Ну, думаю, якось перетерплю. Часто такий стан проходить сам по собі. Але не тут то було! Відчуваю, що починає нудити. А блювати ой як не хочеться! Так промучився годинку. Наче, ригачка посилилась. Думаю: "Що ж, якщо позив сильніший, треба вивільнитись". Коротше, полякав унітаз і сусідів, проте майже одразу стало легше.
І, до речі, перевірив міф про те, що гостре пече двічі: на "вході" і "виході". Вважав, що це вигадка. Але ніт — справді, пропікає.
Що робити не знаю. Люблю гостре, хоча знаю, що мені таку їжу їсти не можна.

Смартфон починає глючити: стрічка коментарів у Фейсбуці, якщо їх дуже багато, покривається сірою смугою, яка закриває коментарі. Явище схоже на поганий рендер відео. Якщо цікаво, спробую зробити скріншот.
А ще, після оновлення застосунку Ютубу, на смартфон стали приходити сповіщення про вподобання моїх коментарів. Так, приємно дізнатись, що комусь сподобались мої репліки під відео, але оті сповіщення дратують. Я вже як тільки не пробував, лазив у налаштуваннях, але щось нічого не допомагає. Підкажіть, якщо знаєте, як їх прибрати?

Погане самопочуття

Розумію, що ставити діагнози по інтернету — то фігня, але можливо в когось щось подібне було. В поліклініці навряд чи щось порадять (коли мати потрапила в лікарню, то місцеві медики так і не змогли поставити діагноз, лише в обласній допомогли). Лікар, в ягого спостерігаюсь, у відпустці. А дільничного лікаря нема. Та взгалі на всю поліклініку тільки два дільничних лікаря. Це на 40-тисячне місто і прилеглий район. Нормуль, так?  Так шо: «От, валяй у поліклініку» — не аргумент.

Зібралися на дачу. Але ще в дорозі стала кружитися голова. Ну, може, укачує (хоча давно цього не спостерігалось). А як приїхав на дачу то стало нудити. Хоч нудило, але не настільки, щоб проблюватись. Далі — ще цікавіше: з'явився озноб (а це значить, що підвищилась температура). Десь під вечір температура спала і перестало нудити. Зате вночі знову піднялась температура і розболілась голова. Ледве попустило. Хоча голова зрідка болить у скронях. Поміряв тиск: в нормі.

Думаю, міг травонутися (хоча чим? Яєшня, каша, кава з цукром). Але продуло (бо напередодні, та й під час поїздки було тепло, але дуже вітряно. Не знаєш: чи в шапці, чи без). Подумав про кліщів, бо і на дачі, і по паркам лазяю. Однак на собі ще не ловив. Так шо навіть не знаю, що це може бути. А так, таке враження що всі системи дають збій.

Радіо-програма про профілактику рака.

Я з дружиною взяли участь в радіо-програмі, присвяченій профілактиці раку. Викладаю цей ефір, можливо, це буде комусь цікавим.

Одразу зазначу, що мета цієї замітки - поділитися тим, що я знаю. Але не є метою провокувати черговий срач та обговорення чи гарні у нас медики, чи погані. Вже говорено-переговорено, тому повторно в тисячний раз не варто.

Нервовий зрив через роботу/Ракетні обстріли/Зуб

З офісу закидали роботою. Такої кількості завдань не було чотири місяці. Це звичайно добре, бо працюю від виробітку. Але є декілька "але". По-перше, розраховував (судячи за нещодавніми тенденціями), що завдань буде багато, але вони будуть маленькими, але ніт — багато не лише завдань, а й обсягу. Відповідно, швидко впоратись не вийде. По-друге, багато змін у найменуваннях і багато нових товарів. Тому навіть за наявності схожих завдань з однаковими товарами принцип "Ctrl+C - Ctrl+V" не можна застосувати. По-третє, плутанина: в офісі не повідомили про перенумерацію існуючого товару, через що заново створював картку товару (як виявилось, зайвий клопіт); інше найменування назвали неправильно, через що теж виконав марну роботу. А це час і гроші. Ще й потрібно перероблювати новину. Це додаткова морока.

Оскільки це наплутали в офісі, сказали, що проблемні товари можна не вираховувати із заробітку. Але мені совість не дозволяє. Ну, може один товар залишу, оскільки треба переробляти новину. Так взявся би за нове завдання, однак замість цього потрібно перероблювати. Тож, щоб якось себе втішити попросив збільшення вартості робіт. Я збирався таке запропонувати з наступного року, але неправильне завдання з офісу змусило прискорити здорожчання. І від цього мене "попустило".

І це я мовчу про нові товари. Китайський noname нагуглити дуже важко. Й то не факт, що характеристики будуть співпадати.

----------

На фоні проблем по роботі у мене було щось подібне на нервовий зрив. Хоча цьому посприяли й масовані ракетні обстріли. Розповідали, що по країні русня випустила рекордну кількість ракет — 96 шт.! А ще ж були беспілотники! Звідки Тероросія бере ракети?! Чому ми у відпаовідь не руйнуємо білоруські заводи, інфраструктуру в Криму і тероросійському прикордонні?! Аж злість бере.

Сидів, працював. Але працювалося рівно до того моменту, поки не почув звуки вибухів. Причому, їх було декілька. Вчора дізнався, що це працювало ППО (не знаю, чи можна про це писати, але на Ютубі вже оприлюднили, тож, думаю, що можна). Але все одно було страшно, бо давно нвічого не пролітало і не збивали біля нас.

Як можна працювати в таких умовах?! І це ж не все! Існує загроза аварійного вимкнення електрики. І коли тоді працювати, а?! На павербанк чи зарядну станцію зі своїми заробітками я ще не заробив.

Мама в шоці. Але для мене причин дл нервового зриву достатньо. А ще з'їв гострий соус, тому була і печія і сильний головний біль. І від безсоння теж почувався хріново.

----------

Єдине, що радує — минулого тижня таки доремонтували зуб. Хоча і з цього приводу довелося понервувавати. Спочатку довелося приходити вдруге, оскільки в стоматологічній поліклініці вимикали електрику. Потім прийшов вдруге, довелося простояти в черзі. Коли черга дійшла до мене виявилось, що коронка заважає прикусу. У зуботехніка на це знайшлась відмазка: мовляв, тонкіше зробити не можна. Але нічого, все одно підпиляли. lol Правда, знову довелося чекати. І ось, коли чекав, оголосили повітряну тривогу. Так що було страшно (хоча я б не сказав, що під час повітряної тривоги не страшно вдома, просто під час повітряної тривоги поза домом ще страшніше ). Чекати довелося довго, але в результаті поставили коронку. Все підійшло. Хоча за півтори місяці звик до надламаного зубу.

Вже вдома відтиграв цемент від губ і виколупував його між зубів. Але і тим, і з тим впорався.
Ось такі новини.

Продукти для включення в меню при виразці шлунка

Людям, що страждають від виразки шлунка, крім ліків, важливо уникати вживання певних продуктів, а деякі, навпаки, – необхідно включати в своє меню.

Цвітна капуста. Один з рекомендованих продуктів для включення в меню при виразці шлунка. Містить сульфорафан – речовину, що володіє властивістю успішно боротися з її головними провокаторами, бактеріями H. pylori.

Капуста. З’єднання s-метилметіонін( вітамін U), що міститься в звичайній капусті, сприяє терапії виразки шлунка, врівноважуючи рівень pH. Крім того, продукт багатий амінокислотою глютамін, корисною при лікуванні виразки: її присутність сприяє загоєнню відкритих пір, зміцнює слизову оболонку.

Редька. Експерти називають білу редьку корисним продуктом для усунення запалення слизової оболонки шлунка, проблем з його роботою.

Яблука. Вживання яблук кожен день експерти назвали природним способом знизити ймовірність появи виразки шлунка. Даний продукт містить флавоноїди, що пригнічують активність бактерій H. pylori.

Морква. Обов’язково включайте в меню моркву для зміцнення слизової оболонки шлунка. Вчені констатують, що присутність вітаміну А в моркві допомагає запобігти виразці, запаленню або розладу шлунка.

Броколі. Дослідження показують, що сульфорафан, що міститься в ній, здатний знищувати бактерії, що викликають виразкові ураження.

Часник. Невеликий зубчик часнику здатний стримувати розмноження бактерії H. pylori, що викликають виразку шлунка. Також в продукті присутні певні антимікробні елементи, що допомагають при її лікуванні.

Солодець. Може ефективно боротися з виразкою шлунка і гастритом – він має протизапальні властивості, що зменшують запалення в цьому органі.

Натуральний йогурт. Експерти назвали його одним з найбільш корисних продуктів для включення в меню виразок. Його компоненти-пробіотики, лактобацили, ацидофіли – допомагають при лікуванні захворювання.

Оливкова олія. Дані досліджень свідчать, що її феноли діють як антибактеріальні агенти, запобігаючи подальшому поширенню H. pylori і також ураженню слизової оболонки шлунка.