2. Увага - питання: хто як голосував? 

Він може не перемогти у наступних випадках: 

- серйозне захворювання;

- сам відмовиться;

- помре;

- викрадення на іншу галактику тощо.

Позор для однотурового. Відео з камазом було провальне. Таке враження, що Бєня великі гроші заплатив новому єврейському політтехнологові ПОП.

Свинарчукам теж рік свині нормально помстився, щоб не гралися з прізвищем.

Думаємо про майбутнє й голосуємо в опитуванні..

Всім добра! Не серіться тут.

Одразу скажу наступне: я абсолютно не вважаю нового Президента України Володимира Зеленського своїм кревним ворогом, або щось подібне. Ні, ні і ні! Це законно обраний президент і я його таким визнаю, як і буду підтримувати всі ті його дії, які вважатиму позитивними. Але за всіма позиціями відповідності людини до посади я Володимира Зеленського таким не визнаю. Для мене він гарний актор і талановитий театральний блазень, дуже фаховий шоумен та менеджер розважальних медійних проектів і корпоративів, але як політик  він є достоту порожнє місце і тільки так. Для мене. Повторюсь, що, можливо, Володимир Зеленський  і зможе непогано скерувати країною на посаді Президента України – все можливо. Але все одно це є не мій президент і крапка. Я не збираюся слідкувати за його діяльністю і всім іншим, а просто буду чекати наступні вибори за 5-ть років, або і раніше.

Також я наперед декларую, що буду підтримувати політичну силу на чолі з Петром Порошенком за умови, що там відбудеться значне оновлення і кадрове, і ідейне. Тому що якщо там і далі будуть в провідних лідерах такі дегенерати, як Андрій Рева, то я пошукаю когось іншого. Радий, що Володимира Гройсмана вже там не буде, а наявність Андрія Парубія навпаки сприятиме моїй прихильності. Тобто життя покаже і докаже, що чого варте. Єдине, що хочу визнати, що я з позитивом ставлюся до ситуації, яка виникла, і хочу пояснити чому.

По-перше і найголовніше: програш Петра Порошенка дозволить йому дуже критично переглянути свою діяльність та всіх людей з його команди. Річ у тому, що якби Петро Порошенко виграв ці вибори, то він би вважав, що все робиться ним і його політсилою правильно, а так не є. Помилок зроблено чимало і одна з найголовніших – провальна соціально політика. Думаю, що Петро Порошенко був би здивований, якби дізнався, що його назвали сталіністом. Справді, він не подавляв демократії і її головного принципу свободи слова, як і не чіплявся за владу всіма засобами, а провів чесні демократичні вибори. Але він таки сталініст, тому що головним пріоритетом  вважав державу, а про людей, що в ній живуть, просто забув. - Ой, якось вони виживуть! Я їм державу роблю! І зробив. Що правда – то правда. Але люди в переважній більшості жили ці 5-ть років його правління дуже і дуже проблемно, що і показало голосування на виборах.

Хочу з цього приводу заявити наступне: я не погоджуюсь з твердженням, що телевізор є «зомбоящиком» або Інтернет. Справжнім «зомбоящиком» насправді є холодильник. Якщо поглянути на країни поряд з колишнього СРСР, то і в РФ, і в Білорусії постійно зростав рівень життя, причому не у невеличкої купки людей при владі, як є переважно у нас, а в масовому порядку: у простих людей. Саме звідси така величезна підтримка у Путіна та Лукашенка і саме тому опозиція там не має потужної підтримки, бо немає значної соціальної бази як такої. Чисто жменька інтелектуалів, для яких зміст холодильника не є пріоритетом в житті.

Також варто зауважити, що люди проголосували не просто проти Порошенка, а проти всього українського політикуму сукупно. Всього і всіх! Людям осточортіли ті політичні маніпулювання і постійні таємні «договорняки», як і безкінечні обіцянки, що всі політики дбають тільки про простих людей-посполитих, але насправді нічого такого не відбувається. Тому голосуючи за Зеленського люди показали всьому існуючому українському політикуму червону картку: «йдіть геть!»

І ще я категорично не згоден, що Порошенко зазнав провальної поразки. Перепрошую, але він вийшов у другий тур, отже це вже не є «провальна поразка». Все пізнається в порівнянні, отож наведу для прикладу результати виборів 2010 р. Дотепер згадую, як на всю Україну окремою кольоровою цяткою на карті виборів у ЦВКа сяяв Львів, де у всіх чотирьох виборчих округах переміг Віктор Ющенко, а більше ніде – ніде по-Україні! Він тоді набрав 5.45 % голосів і це був далеко ще не найгірший результат, бо комуніст Петро Симоненко набрав усього 3.54%, а Олександр Мороз взагалі 0.38 %! Олег Тягнибок – 1.43 %, Анатолій Гриценко – 1.20 %, Юрій Костенко – 0.22 % - ось це провали! А коли в Порошенка майже 25 % голосів у другому турі – це не провал, а просто програш і не більше того. Тішуся, що цього разу вже ціла Львівська область сяяла окремо від суцільно позеленілої України, де навіть Тернопільщина піддалася і впала у то зелене болото на противагу першому туру, а наша Львівщина – вистояла. Саме тому ми гордо можемо називатися П’ємонтом України, бо для нас держава вища за шлунок і ми це довели.

Зауважу,  що тоді Ющенко навіть не вийшов до другого туру і його випередили 4-ри учасника виборів з 18-ти: Арсеній Яценюк – 6.96 %,  Сергій Тігібко – 13.05 %, Юлія Тимошенко – 25.0 % і Віктор Янукович – 35.32 %, який і виграв ті вибори Президента України у 2010 році. 

Вибори Президента України у 2019-му році виграв Володимир Зеленський з 44 кандидатів на цю посаду, отже демократія перемогла і переміна влади відбувається мирним шляхом без якогось соціального напруження та несподіваних конфліктів. Поки що в Україні все спокійно, а що буде далі – ніхто не знає. Можливо все! І це насторожує. Якщо пан Зеленський і його команда насправді почнуть впроваджувати політику лібералізму в Україні, як вони задекларували під час виборів, то честь їм і хвала! Але якщо вони почнуть набирати собі владного авторитету через запровадження масових репресій типу як «посилена боротьба з корупцією», то багатьом буде непереливки. Ох багатьом! Зокрема і тим, що голосували за Зеленського, але самі беруть хабарі чи займаються іншими незаконними махінаціями. Я таких шкодувати не буду – нехай отримують заслужене: тюрма і довготривалий вирок саме то, що потрібно, аби відучити обирати будь-кого на найвищу посаду в державі. Як і всілякі інші соціальні нестатки всіх вимучать, а тоді і виучать. Амінь.

Богдан Гордасевич

6 травня 2019 р.

Львів-Рясне

Ми, родичі і близькі українських воїнів, які загинули захищаючи Україну у найбільш важкий період російські агресії, з гірким подивом читаємо в різноманітних ЗМІ шокуючу інформацію про те, що операція з вивезення в Україну російських найманців, і бійців ПВК «Вагнер» була зірвана.

Це не просто бійці одіозного підрозділу найманців. Це люди, які вбивали наших рідних, воювали проти нашої армії на Донбасі в 14-15 роках. Це військові злочинці, які вчинили безліч кривавих злочинів на території України. Частина з яких стали найбільш трагічними сторінками цієї війни.

Ми не зацікавлені в скандалах, спекуляціях і появі десятків непідтверджених версій. Нам потрібна правда, і чітке розуміння того, що держава виконує свої функції щодо захисту закону, своїх громадян, своїх воїнів, і служить торжеству справедливості - а не навпаки. Бо непокаране зло має властивість повторюватись знову, і що найгірше - нагадувати про себе тим людям, хто раніше пережив від нього біль втрати своїх близьких.

Тому ми вимагаємо справедливості і встановлення істини. Вимагаємо відповіді на питання - хто винен у тому, що бойовики, на чиїх руках кров українських солдат, українських військових і льотчиків - в останній момент уникли покарання?

Звичайно, ми прості люди, і не тримали в руках папок оперативних справ. Проте, на сьогодні з усього масиву інформації - журналістських розслідувань, виступів низки народних депутатів, і навіть свідчень самих українських розвідників - зрозуміло, що спецоперація з затримання "вагнерівців" мала місце, що вона готувалася тривалий час, і що після пересадки у Мінську літак з цими вбивцями мав приземлитися в Україні.

За наявними даними йдеться про осіб, причетних до збиття українських військових літаків "Іл-76" у Луганську, військових літаків "Су-25" та гелікоптера "Мі-8" під Слов’янськом. А також до збиття російським "Буком" малайзійського Боїнгу MH17, внаслідок чого було вбито 298 громадян інших держав.

Хто і чому "злив" інформацію, і таким чином зірвав затримання?

Чому Генеральна прокуратура України не відреагувала на пропозицію Лукашенка прибути до Мінська, щоб довести причетність цих найманців до участі в агресії проти України? Українські правоохоронні органи як ніхто інший мали б бути зацікавленими у тому, щоб демонструвати перед усім світом факти військових злочинів, здійснених Росією, і саму причетність РФ до організації і фінансування війни та вбивств людей. Але цього не сталося. Чому?

Практично єдиним інструментом, за допомогою якого можна знайти відповіді на ці та інші питання залишилося створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. І ми наполягаємо на тому, щоб така ТСК розпочала свою роботу негайно. Ігнорування наших вимог, як і вимог активної, небайдужої частини суспільства буде наругою над пам'яттю загиблих захисників України.

Ми вимагаємо притягнути до відповідальності тих, хто підставив під загрозу життя українських розвідників, які працювали над цією операцією.

І це потрібно не лише нам. Це потрібно Україні.

Це потрібно зрештою усьому цивілізованому світу, адже якби затримання вбивць та бойовиків відбулося, то в перспективі вони постали б не лише перед українським, але й перед міжнародними судами.

Ми вимагаємо правди!