хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «святослав»

День ПОБЕДЫ РУСОВ и ДЕНЬ ПАМЯТИ Князя Светослава (942-972)

 

День ПОБЕДЫ РУСОВ и ДЕНЬ ПАМЯТИ Князя Светослава (942-972)

*** Именно СвЕтослав = славящий СВЕТ!)

 

 

 

Светослав, Великий Киевский Князь, вёл глобальную войну с Византией – и ПРЕЗИРАЛ РЕЛИГИЮ СВОЕЙ МАТЕРИ Ольги – ХРИСТИАНСТВО: "Вера християнська – уродство есть!"- сказал он.
Много новых земель присоединил к Киевской Руси князь Светослав – он расширил земли  от хазарской Белой Вежи на Волге, до Балканских земель на Дунае. Печенеги были сломлены и отброшены, а начавшееся проникновение христианства было жестко остановлено.

Победа над хазарией – не просто победа над чьим-то войском – это яркая победа над Мировым Порядком Темных Сил.

 

3 июля по современному календарю – важнейшая дата в истории РУСОВ.
1 Хейлетъ /день – Неделя/, Лето 6472 от С.М.З.Х. по славянскому КоленДарю (3 июля 964 по современному календарю) – День Победы войска великого князя русов Святослава над Хазарским Каганатом.

"Ляжем костьми, братия! – ибо мертвые сраму не имут! Срам имут бегущие с поля боя!" – эти слова – Вершина Нашей Духовности – сказал великий белый воин, чья слава была известна всем, Князь Великой Киевской Руси, Светослав Хоробрый.

В войне с Византией Светослав провел героическую битву: против 10.000 войска русов стояли 100.000 византийских солдат (10-кратное преимущество!!!).

 

КТО ЖЕ ОН – враг, разгромленный войском РУСОВ?

 

 

 

Это было хищническое паразитическое иудейское государство, которое безжалостно истребляло  славян, разоряло набегами все южные области Киевской Руси, и проникало всё дальше на север.

Укрепляясь на славянских землях с помощью новых крепостей, хазары вели свои набеги на славян, всё чаще и чаще обкладывая их неподъемной данью...

Кроме ПОСРЕДНИЧЕСТВА и РОСТОВЩИЧЕСТВА, РАБОТОРГОВЛЯ была колоссальной и основной статьей доходов каганата на протяжении всей его истории. Регулярные набеги на соседние земли (преимущественно славянские) давали хазарам рабов, которых продавали по всему миру.

По свидетельству средневекового путешественника Ибрагима ибн Якуба:

"Евреи получали в виде дани из славянских стран не только воск, меха и лошадей. Главной их добычей были  ВОЕННОПЛЕННЫЕ, а также захваченные юноши, девушки и дети – для продажи их в РАБСТВО.

 

 

 

Значение разгрома хазарии для Руси

 

Киевская Русь вернула себе НЕЗАВИСИМОСТЬ – это стало главным достижением битвы!

Это означало свободу от дани, конец работорговли и набегов на земли славян.

Хазарский каганат был сокрушен.

Полный разгром Хазарии означал ОБЪЕДИНЕНИЕ в ЕДИНОМ ГОСУДАРСТВЕ – Великой Киевской Руси – большей части восточнославянских племен.

Во время похода были освобождены зависимые от каганата земли булгар, буртасов, ясов и касогов.

Власть хазар была сокрушена не только в центре Хазарии, но и на ее окраинах.

 

Конец хазарии означал для Киевской Руси свободную дорогу на Восток, к Каспийскому морю, Хорезму и Закавказье. Торговые связи Руси с Востоком укрепились, благодаря устранению "ненавязчивых посредников" грабителей Хазарии.

 

Сокрушение Хазарии, которая исповедовала ИУДАИЗМ, и поддерживала его среди подвластных и окружающих народов через распространение выгодного для их мировоззрения - ПОРАБОЩЕНИЯ, РАБСТВА, ПОКОРНОСТИ и превосходства иудеев – означало СОКРУШЕНИЕ ОКОВ наиболее тяжкого угнетения - ДУХОВНОГО, которое могло погубить основы яркой, самобытной духовной жизни славян и других народов Восточной Европы.

 

Сокрушив основные военные силы каганата во главе с каганом и разрушив основные опорные узлы хазар на Средней и Нижней Волге, на Северном Кавказе и Нижнем Дону, князь Светослав лишил власти и торгово-ростовщическую верхушку Хазарии основы их паразитического существования.

Хазарское царство просто исчезло после ликвидации основного условия его существования: Военного Превосходства над соседями и тех Экономических Выгод, которые давало обладание важнейшими торговыми путями между Азией и Европой...

 

Великая Киевская Русь – самый могучий и последовательный враг иудейского хазарского каганата. Почти 150-летняя освободительная война восточных славян против хазарского каганата была завершена походом князя Светослава.

Победа князя Светослава означала, что ВЕРХОВЕНСТВО над кочевыми народами Причерноморья и Прикаспия от хазарского кагана – ПЕРЕШЛО К КИЕВСКОМУ КНЯЗЮ.

Поэтому в походе Светослава на Дунайскую Болгарию в 967 году – шли на его стороне угры и печенеги.

Историки Б.А. Рыбаков, Л.Н. Гумилев и М.И. Артамонов говорили: эта поистине грандиозная победа стоит в ряду наиболее значимых событий истории РУСОВ и мировой истории.

 

Тем славным для нашего Рода событиям минуло более 1000 лет.

Многие хотели бы навсегда стереть их из народной памяти...

Но память о том подвиге наших предков переживёт века.

Пока мы, РУСЫ, живы - мы будем славить Великие Победы наших дедов.



СВЕТОСЛАВ работа скульптора Вячеслава Клыкова, памятник в Белгороде.

 

СВЕТОСЛАВ - памятник на месте последнего боя князя  - в Запорожье, у острова Хортица. 

 

Еще о Светославе - http://blog.i.ua/community/586/638807/

Не було у нашій офіційно визнаній історії постаті більш яскравої й цільної, аніж останній князь-язичник Русі Святослав Хоробрий. Навіть ченці-літописці через десятки літ по його загибелі підпали під вплив цього богатирського образу, про що свідчить захоплений панегірик князю-воїну в "Повісті літ минулих".

Однак - та сама літописна традиція змальовує Святослава темним варваром та нікчемний політиком, а укладач Іоакимівського літопису навіть зловтішно висловився з приводу загибелі Великого Князя: "Так прийняв кару від Бога" (от бога Темных...)  

http://blog.i.ua/community/586/638807/

 

 

 

День Великої перемоги!

3 липня 964 року князь Русі Святослав Хоробрий знищив паразитичну юдейську державу Хазарський каганат. Це була велика перемога народів Русі, котримим є українці. Тож вітаю, друзі, з великою перемогою руської (української) зброї. Так буде з кожним ворогом Русі-України, в тому числі з послідовниками хазарської ідеїpodmig

      




Святослав Хоробрий



Не було у нашій офіційно визнаній історії постаті більш яскравої й
цільної, аніж останній князь-язичник Русі Святослав Хоробрий. Навіть
ченці-літописці через десятки літ по його загибелі підпали під вплив
цього богатирського образу, про що свідчить захоплений панегірик
князю-воїну в "Повісті літ минулих". Однак - та сама літописна традиція
змальовує Святослава темним варваром та нікчемний політиком, а укладач
Іоакимівського літопису навіть зловтішно висловився з приводу загибелі
Великого Князя: "Так прийняв кару від Бога".
Ближчі до нашого часу
історики також перейняли це дещо зневажливе ставлення. Навіть М.
Грушевський, хоч і називав Святослава "козаком на престолі", однак теж
відмовляв йому в політичній далекоглядності. На думку цього видатного
історика північно-східні походи Святослава були його непоправною
помилкою. Грушевський вважає, що зруйнувавши Хазарський каганат, князь
відкрив доступ на Русь кочовикам степу.
Однак, Хазарський каганат
ніяк не годився на ролю благодійника слов янських народів. Слов яни весь
час воювали з хазарами, а певний час були змушені навіть платити їм
данину. Данина ця складалася не лише з дорогоцінних хутр і не менш
дорогоцінної зброї - данину брали юними дівчатами. Збереглася легенда
про доньку чернигівського князя Чорну, котра кинулася з вежі городища,
не бажаючи стати живою податтю.
Дещо про хазарське іго збереглося і в
офіційно визнаних джерелах. Так Іоакимівський літопис нагадує, що свого
часу  "Слов яни, котрі жили по Дніпру терпіли утиски від хозар, котрі
обклали їх та Київ-град важкими податями та мучили люд тяжкими
роботами". Проти хозар ходив воювати князь Оскольд і повернув Києву
волю. Однак хозари у відповідь нацькували на Київ орди чорних булгар та
мадярів. Далі той же самий Іоакимівський літопис сповіщає, що Оскольд
відбив напад печенігів, на той час - хазарських вірних васалів та
найманців.
"Хозари дійшли до граду Київського і там усілися -
свідчить і "Велес Книга" - ті ж русичі, котрі не воліли бути під
хозарами, пішли у степ, до боярина Скотеня, іронця з роду. Іронці ж не
чіпали звичаїв наших і рабів не брали, і так лишили русичам життя
руське. Хозари ж брали до роботи своєї рабів, а жонам велике зло
творили".
Почав визволяти наших пращурів від хозарського лиха князь Олег. А закінчив - Святослав.
Чому
ж тепер історики воліють не помічати згадок про хозарське зло, про яке
згадують Іоакимівський літопис, літописи народів Закавказзя?
Причин
напевне три. Перша - збереження "іміджу" нашого народу (адже,
сподіваюся, ніхто з мислячих людей не сумнівається, що русичі є прямими
предками сучасних українців) як народу-жертви, народу-християнина,
котрий тільки й робив, що терпів муки і страждання, "тільки захищався"
від ворога, а в завойовницькі походи ніколи не ходив. Саме цей імідж
жертви, старанно культивований нашими істориками, і приводить до того,
що про деякі історичні моменти воліють не згадувати.
Друга причина -
хозари були народом тюркської крові, котрий прийняв юдаїзм. Власне вони є
пращурами частини європейських євреїв. Діяння Хазарського Каганату
свого часу були дуже огидними навіть для жорстокого середньовіччя. А
оскільки єврейська тема у нашої інтелігенції завжди була під негласною
забороною, то про слов янсько-хозарські війни наші історики воліють
мовчати.
Третя причина - воювали з хозарами і добряче їх били
князі-язичники. А нам намагаються довести, що історія Русі-України
почалася з 988 року, в крайньому разі з "хрещення Аскольдового". До того
ж, часу якщо вірити воцерковленим історикам, наші пращури були темними
неписьменними дикунами.
Оскільки образ Святослава-воїна вдрузки
розбиває "мильну оперу" нашої офіційної історії, то і історикам і навіть
націоналістам, котрі звикли щиро жаліти "сплюндровану неньку-Україну",
вигідніше вважати войовничого князя дурнем, авантюристом, міфом, в
крайньому разі - "козаком на троні", але не державним діячем.
Не буду тут докладно передавати життєпис юності Святослава - він є достатньо відомим, тому почну одразу з хозарської війни.
964-965рр.
Святослав вирушає походом на Волгу через землі в ятичів. Арабський
історик ібн-Хаукаль подає доволі яскраву картину бойових дій - спершу
Святослав розгромив підневільних союзників Хозарії - поволзьких булгар і
буртасів. Далі військо русичів спустилося Волгою і взяло на меч столицю
Хазарського каганату Ітиль. До цього, як свідчить ібн-Хаукаль, між
Святославовим військом та військом хазарського кагана сталася "велика
битва в чистому полі" котра закінчилася перемогою русичів. Потім
Святославове військо швидкими переходами дісталося до узбережжя Каспію і
знищило стародавню столицю Хазарії - Семендар. Пройшовши землями
Північного Кавказу Святослав переміг ясів та касогів і повернувся до
Сурожського (Азовського) моря. Останньою битвою цієї війни був перехід
військ Святослава до Дону і знищення останнього з великих хазарських
міст - Саркелу.
Оскільки хазари були відомими в тодішньому світі
работорговцями, і творили на руських землях багато зла - шкодувати за
ними, думаю, не варто. Недарма каганат увійшов в наші казки як
страхітливе Чудо-Юдо, у якого відростають відрубані голови. Вірно - адже
замість однієї найманої орди степовиків, якщо вдавалося її розбити, на
слов янські землі накочувались друга. Хвиля за хвилею.
Кочівники
дійсно нападали на Русь і опісля Святослава. Однак, з печенігами русичі
впоралися - а воювали з ними, як ми бачимо, і за існування каганату, а з
торками і половцями, опісля періоду воєн,  навіть почали родичатися. За
існування ж Хазарії, наші землі півтори сотні літ були для каганату
джерелом багатств і "живого товару".
Опісля "Північно-Східної
кампанії" Руссю зацікавилася Візантійська Імперія. Візантійцям було
вигідно зіштовхнути державу Святослава з Дунайською Болгарією, а потім,
як зазвичай, вчепитися в горло ослабленому боями переможцю. Святослав в
свою чергу теж зацікавився землями на Дунаї - адже болгари, нарід
мішаної слов яно-тюркської крові, зовсім недавно був насильно хрещений
"огнем і мечем" власним правителем і знемагав в міжусобних війнах. На
Святослава в Болгарії явно очікували - 80 укріплених градів здалися
грізному "царю скитів" майже без опору. Князь зробив своєю резиденцією
місто Преславу і почав подумувати про знищення Візантії і створення
власної Імперії - "се буде середина землі моєї". Принаймні він заявив
киянам, що перенесе свій стольний град на Подунав я, ближче до місця
майбутніх подій.
Спеціяльно для моїх сучасників - не треба дивитися
на дії особи з 10 століття зором людини, котра звикла жити в країні з
чітко окресленими кордонами, і лише землю в межах цих кордонів вважати
"своєю". В 10-му столітті кордони держав перекраювались мечами, і на ті
часи це було цілком нормальним. Якби Святослав заснував свою імперію, то
ми б вважали своєю землею і сучасну Болгарію. А може й не вважали б -
середньовічні імперії швидко виникали і швидко руйнувались.
Візантійці
зрозуміли - ситуація вийшла з-під контролю. Могутній ворог опинився
біля їхніх кордонів зовсім не ослабленим, а повним сили і завзяття. Вони
посилають до печенізької орди послів з багатими дарами - і печеніги
вирушають на Київ.
Святослав зоставляє на Дунаї військові залоги, а
сам повертається на береги Дніпра з кінною дружиною. У блискавичній
сутичці він розбиває печенігів і по лицарські відпускає на волю
полоненого хана Курю, того самого, з ким звела його доля опісля - в
останній битві. Швидко навівши лад у стольному місті, князь русичів
повертається на Подунав я, щоб вступити у боротьбу з Візантією.
В цій
боротьбі переможців не виявилось. Обидві сторони виснажились -
Святослав взяв кілька укріплених міст, зітнувся з візантійцями під
Адріанополем: в Царгороді вже почали пакувати речі, однак битва
закінчилась "внічию". Зиму князь перебув у Доростолі, а навесні почалася
нова кампанія.
Під час облоги Доростолу візантійцями Святослава
трохи не настигла смерть. Російський історик Татищев, спираючись на
болгарські джерела, говорить, що причиною невдачі була зрада частини
болгарських воєвод, котрі присягнули новому володарю, однак християнська
віра, як відомо, дозволяє ламати присягу, дану язичнику. Цим
скористались візантійські вивідачі, які перетягли на свій бік не лише
цих осіб, але й загін хрещених русичів під проводом особи на ім я Гліб,
яку літописи називають родичем Святослава.
Відомо, що мислення
хрещеної людини 10-го століття ставило узи віросповідання вище за узи
крові. Тому нема нічого дивного, що цей Гліб піддався на умовляння -
адже для його безсмертної душі було корисніше допомагати одновірцям, а
не однокровникам. І нема нічого дивного в страхітливих репресіях, яким
піддав вцілілих зрадників зранений Святослав. Для язичника-воїна слово
чести було святинею, тим більше - для такого воїна, як Святослав, котрий
попереджав ворога коротким "Іду на ви" про наступний напад. До того ж
згадаємо, що візантійці, наприклад, піддавали тортурам не зрадників, ні,
звичайних бранців. Такі тоді були часи - людина з 10-го століття, яка
вважала страту зрадника нормальним явищем, можливо вжахнулася б з того,
що вважається нормальним в столітті 21.
Опісля цієї битви Святослав
був змушений укласти з Візантією мирну угоду і відвести війська.
Одночасно до хана Курі вирушив з Царгороду архієрей Феофіл з певною
таємною місією.
Загибель Святослава на Крарійській переправі в виду
Хортиці сповнена загадок. Основне військо відстало від авангарду на
кілька днів дороги - чому? Син Святослава Олег вбив сина Свенельда,
воєводи основного війська, тільки-но дізнався, як того воїна звати, і
чиїм він є сином... В літописах відзначено, що печеніги зробили з черепа
Святослава чашу, окуту золотом, на якій язичник-печеніг Куря нібито
звелів вибити цілком християнську сентенцію "Чужої землі шукав - свою
втратив". Цікаво - якою мовою і якою буквицею...
В 30-ті ж роки 20-го
століття археологами було розкопане поховання, яке називали "Кічкаським
скарбом" З ями підняли 15 кг золотих речей болгарського і
візантійського походження, датовані археологами кінцем 10-го століття. З
золота стирчало три схрещених меча.
Під скарбом були рештки
вогняного поховання. В лодії - як і належить. Професор Міллер та його
асистент Грищенко були впевнені - вони знайшли могилу князя Святослава.
А
потім за археологами прийшли люди в чорних шкірянках... Адже - не
забуваймо три причини, вказані вище. Сенсація про віднаходження
Святославового поховання (до речі Міллер стверджував, що серед обгорілих
кісток були і рештки черепа) була абсолютно невигідна тодішній та й
теперішній офіційній історії.
Що ми знаємо про Святослава?
Свого
часу мені трапив на очі вірш - на жаль забув ім я авторки, запам ятав
лише, що це була жінка, наша сучасниця. Зміст вірша приблизно такий -
Святослав, мовляв, надсилав ворогам оте своє "Іду на ви", але зовсім не
думав, що бідолашного воїна, котрий стане перед ворогом з таким
посланням, піддадуть жахливим тортурам. Жінка щиро жаліє "підневільного
солдатика" - і не поїхати не можна, стратить грізний князь, і поїхати -
смерть.
Ми нічого не знаємо про тих людей. Тільки прадавні сказання
говорять нам, що в ті часи не вбивали послів, а якщо посланник навіть
знав, що має їхати до осіб без совісті і чести на вірну смерть, то
вважав це відзнакою. Адже воїни вважали, що немає кращої смерти як за
свого володаря. "Княже, де твоя голова поляже, там і ми загинемо".
Невже Святослав Хоробрий був негідним таких дружинників? Чи вояцька честь є міфом, хоробрість дурістю, а відвага - авантюризмом?


ІДУ НА ВИ !!!

3 Липня 964 року дружина князя русів - Святослава Ігоревича (Хороброго)  отримала повну перемогу над військом хазарського кагана.




У 964 році дружина Святослава покинула Київ і, піднявшись по річці Десні, вступила в землі вятичей, одного з великих слов'янських племен, що були в ту пору данниками хазар. Київський князь повелів вятичам платити данину не хазарам, а Києву і просунув свою рать далі - проти волзьких болгар буртасів, хазар, а потім північнокавказьких племен ясів і касогів. Близько чотирьох років тривав цей безприкладний похід.
Перемагаючи в усіх битвах, князь скрушив захопив і зруйнував столицю Хазарського каганата місто Ітиль, узяв добре укріплені фортеці Саркел на Доні, Семендер на Північному Кавказі. На берегах Керченської протоки заснував форпост руського впливу в цьому краю - місто Тмутаракань, центр майбутнього Тмутараканского князівства.
Головним досягненням походу стало те, що Київська Русь повернула собі незалежність.
Свободу від данини, свободу від Хазарії, кінець работоргівлі в регіоні і набігів на руські землі з метою захоплення рабів, що поставили під питання виживання руського народу.
Крах Хазарії, верхи якої сповідували іудаїзм і підтримували його серед підвладних і оточуючих народів через поширення вигідного для їх світогляду - поневолення, рабства, покірності і переваги іудеїв, означало те, що крах оков найбільш тяжкого пригноблення - духовного, яке могло погубити основи яскравого, самобутнього духовного життя слов'ян і інших народів Східної Європи.
Похід князя Святослава, що супроводжувався, як повідомляють східні джерела, розоренням мусульман, на довгий час припинив проникнення мусульманства в Поволжі.
Київська Русь виявилася наймогутнішим і послідовним ворогом іудейсько - хазарського каганата.
Майже півтори столітня визвільна війна східних слов'ян проти хазарського каганата була завершена походом князя Святослава.
Хазарське царство зникло як дим відразу ж після ліквідації основної умови його існування : військової переваги над сусідами і тих економічних вигод, які доставляло володіння найважливішими торговельними шляхами між Азією і Європи...                                                                                   
     Князіський знак Святослава
                                                                                   СЛАВА УКРАЇНІ !!!
                                                                                   СЛАВА КИЇВСЬКІЙ РУСІ !!! 
                                                                                   СЛАВА СВЯТОСЛАВОВІ !!!
                                                                                   СЛАВА ГЕРОЯМ !!!


Киевская русь и болгаро-византийская война

Обратимся к руссо-византийским отношениям. События, происходившие на Балканах, втянули Киевскую Русь в войну между Болгарским царством и Византией, угрожая Константинополю. Правитель болгар Борис получил от Византии царский титул, а болгарская церковь — самостоятельность. Через некоторое время Константинополь вынужден был согласиться на выплату Болгарии дани. Однако в 960-х годах соотношение сил изменилось в пользу Византии. Этим воспользовался ее император Никифор Фока. В борьбе с Болгарией он обратился за помощью к Киевской Руси. Из Константинополя в Киев прибыло посольство с предложением союза (руссы желали получить выход к черноморским рынкам); Святослав решил принять участие в этом конфликте. В 968 году 60-тысячное войско во главе с киевским князем выступило в поход. Болгары сумели выставить против руссов лишь 30-тысячную рать.

В битве, которая произошла под Доростолом (современная Селистра), болгары потерпели поражение. Позднее эти события были изложены византийскими хронистами XIXII веков Скилицей и Занарой. Скилица пишет, что руссы во время первого похода Святослава в Болгарию «многие города и селения болгар разрушили до основания… Захваченную огромную добычу обратили в свою собственность». Далее автор сообщает, что руссы «покорили Болгарию», «пленили двух сыновей царя Петра — Бориса и Романа» и решили навсегда остаться в Болгарии, «вопреки договору, заключенному ими с Никифором». Таким образом, Святослав занял города по Дунаю и закрепился в Переяславце, который в перспективе хотел сделать столицей своей громадной державы.

[ Читать дальше ]

Марш Светослава - ОСТАННЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАЩАДКАМ ХАЗАРІЇ

03.07.2015 у Києві відбувся "Марш на честь Светослава Хороброго". 
ЗМІ та інші організації дуже неоднозначно і незрозуміло подають цю 
подію, умисно вводячи в оману стосовно того, хто ініціатор і 
організатор цього Маршу та не наголошуючи на ІДЕЇ ЗАХОДУ.



Організатор сьогоднішнього Маршу - антикорупційна молодіжна 
організація "Білий Молот" зробила офіційну заяву щодо викривленої 
подачі події ЗМІ та іншими організаціями.

Офіційна заява БМ, з приводу проведення маршу на честь 
Светослава Хороброго 03.07.2015.
На жаль, всілякі проплачені владою ресурси, у переддень цього 
визначного дня, намагаються дискредитувати учасників маршу на 
честь Светослава. Ми можемо прокомментувати конкретно про участь 
Білого Молоту в марші.
Білий Молот, а також організації, які ми запросили до участі –
"Автономні націоналісти", "Студенська Гвардія", "Тверезий Київ", 
"Реванш" – своєю окремою колонною йдуть спільно з колонною 
"Батальону ОУН" та "Комітету визволення політв'язнів". 
Представники БМ будуть прямувати в складі підрозділу "Білий Молот" 
"Батальону ОУН", в знак поваги до військового братства. 
Ми не підтримуємо спроб всіляких християнських міссіонерів долучитись 
до величі Великого Пращура, і не бачимо результативності в цьому 
черговому "випуску пари".  Тому великої кількості "молотобойців" на цю 
ходу не відсилаємо.
Замість вислуховування всіляких популіських промов Політичних Трупів, 
всі бажаючи з вищевказаних організацій, прямують під Лук'янівське СІЗО 
підтримати політично ув'язнених."

Історично так склалося, що великий князь Київський Святослав Хоробрий 
переміг давнішнього ворога Русі-України - жорстоку іудейську державу – 
Хазарський каганат. Але нащадки Хазарії знов прийшли до влади в 
Україні по трупах нащадків Русі - українців. 
КРИВАВИЙ РЕЖИМ ЦИНІЧНИХ ІУДЕЇВ ВІДВЕРТО ПРОВОДИТЬ ГЕНОЦИД 
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ – як 1000 років тому це робив ЖИД Володимир 
Проклятий (Хреститель), як на початку ХХ століття це робили ІУДЕЙСЬКІ 
фанатики українофоби, знищуючи українців у репресіях і голодоморах.

Єдине про що забувають кровожерливі сіоністи, ЯКИХ НАВІТЬ ПОРЯДНІ 
ЄВРЕЇ ПРОСЯТЬ СХАМЕНУТИСЯ – це той факт, що українське суспільство, 
яке зараз перебуває в АПАТІЇ і ДЕПРЕСІЇ – але воно готове ВИБУХНУТИ і 
ЗНИЩИТИ тиранію ненажерливих злодіїв-українофобів.

Згідно до останніх соцопитувань, що були проведені міжнародними 
організаціями, 99% населення України НЕ ПІДТРИМУЮТЬ політику 
геноциду кривавого жидівського режиму. 
А більше 10% українців готові до ЗБРОЙНОГО ПОВСТАННЯ проти 
влади цинічних україноненависників.


---
По матеріалам = 
http://newspravda.com/index.php/suspilstvo/940-marsh-sviatoslava-ostannie-poperedzhennia-nashchadkam-khazarii.html

Вже десять років Патріарх УГКЦ Святослвав

Блаженніший Святослав розповів, хто з попередників мав на нього найбільший вплив, і звернувся до вірних з особистим проханнямСубота, 27 березня 2021, 20:16
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав розповів, що на нього, як на Предстоятеля Церкви, найбільший вплив мав його попередник Блаженніший Любомир Гузар.

Про це він розповів в інтерв’ю Миколі Княжицькому на телеканалі «Еспресо», присвяченому десятиліттю предстоятельського служіння.

«Коли йдеться про те, хто з моїх попередників мав на мене найбільший вплив, то це, безперечно, Блаженніший Любомир», – відзначив Глава Церкви.

Предстоятель розповів, що він мав нагоду пізнати його в різних ситуаціях.

«Він ще був моїм духівником у семінарії в Рудно. Коли я повернувся зі студій в Римі, Блаженніший Любомир безпосередньо опікувався нашою семінарією, куди я повернувся до праці як викладач і настоятель. Пізніше він залучав мене до різних справ, скеровував мене в різні країни з різними місіями. Одним із таких душпастирств було моє служіння в Афінах у Греції. З окремими місіями скеровував мене до Іспанії, тоді тільки ще формувалася українська громада, яка тільки виходила там на інший етап своєї організації. А потім я почав з ним співпрацювати як його особистий секретар і голова Патріаршої курії у Львові», – розповів Блаженніший Святослав.

«Тобто я мав нагоду, – додав він, – бути разом із ним у різних обставинах. Цікаво було разом із ним переживати Помаранчеву революцію, бачити, як Глава Церкви реагує на надзвичайні обставини у своїй державі, як він думає про свій народ, як промовляє до нього, як второпно діє».

Пізніше, коли Блаженніший Святослав став Главою Церкви, він мав велику ласку від Господа Бога протягом перших років свого предстоятельського служіння мешкати в одному домі з Блаженнішим Любомиром.

«Я завжди мав Блаженнішого поруч і це для мене було дуже важливо. Ще майже сім років ми мали можливість співпрацювати. І він завжди був готовий порадити, підтримати, часом навіть розвіяти певні сумніви. Завдяки його підтримці я міг тоді відважніше діяти як Предстоятель Церкви. Тож найбільше залишив свій вплив на мені Блаженніший Любомир», – сказав Глава УГКЦ.

Читайте також: Як в УГКЦ відзначатимуть 10-річчя інтронізації Блаженнішого Святослава?

Наприкінці інтерв'ю Блаженніший Святослав також звернувся до глядачів з особистим проханням: «Помоліться за мене, бо Глава Церкви є сильний духовною силою своєї Церкви, своєї спільноти. Якщо ми будемо підтримувати одне одного, передусім молитвою, нам ніколи не забракне оптимізму. Нам ніколи не забракне того світла, світла життя. Каже Христос: хто йде за Мною, той не блукає у темряві, але має світло життя».


Собиратель Русских земель

 В 965 году Святослав Игоревич стал Киевским князем. С этого момента политика Киева была направлена на утверждение позиций Руси на международной арене. Перед политической элитой князя Святослава встала давняя проблема, связанная с преодолением враждебных отношений со стороны соседних стран. Волжская Булгария соперничала с Русью в торговле с Востоком. Хазария, хотя и поддерживала с Русью тесные отношения, часто грабила купеческие караваны, шедшие из Киева на восток и юго-восток. К тому же, данниками Хазарии продолжали оставаться некоторые восточнославянские племена, в частности вятичи. Ухудшились также отношения с Византией, противодействовавшей росту русского могущества.



Хазария выступила против централизующей политики Киевской Руси относительно государственного объединения восточных славян. Чтобы консолидировать все восточнославянские земли вокруг Киева, Русь вынуждена была силой избавиться от назойливого политического противника и конкурента.

[ Читать дальше ]

"Був з давен, наш край козачим…"

Під враженням руйнацьких дій ворожої агентури в Києві. За мотивами "Кривая да нелегкая", В.Висоцького.

-------------------------------------------
Був з давен, наш край козачим
Ворогам давали здачі – бо пози-ці-я
Нині ж він заслаб на втори
За ним суд та прокурори – і полі-ці-я.

Обереги древні впали,
Честь і совість занепали – бо прире-че-ні
Сини й доньки утікають,
До Канади, до Китаю – до Німеч-чи-ни.

Опустіли гради й села,
Вийшов геть з них дух веселий – кожен за сво-є
Бо колись підступно й тихо
Вдарило духовне лихо – "благовіс-не-є".

Із славетним-Святославом
Полягли відвага й слава – в полі Ди-ко-му
І як тризну відспівали
Україна слабка стала – чолові-ка-ми.

Бо лакеї лицеміри,
Сплюндрувавши рівень віри – доброволь-чо-ї
Вишиванками укрили
Нечестиве панське рило – й мстивість вов-чу-ю.
Ним і заповідь прадавня,
І кургани стародавні – розпана-ха-ні
Й нагнітає, аж упріла
Ця ментальна дрозофіла – наш дім стра-ха-ми.

Хоч не сіє і не паше,
На полях офшорна шашіль – твань болот-на-я
Та за срібляники зради
Сіє підлість в стольнім граді – ферма бот-на-я.

Ходять-бродять, кричать пробі
Зазомбовані холопи – в граді Ки-є-ві…
Я молюсь силі Всевишній:
– Вкопай їх, як можна глибше - в вали Змі-є-ві*…


* – вали Змієві – українські оборонні споруди прадавніх часів


…не заперечую проти поширення, покладення на ноти та виконання в стилі Володимира Семеновича)))

15.03.20


Великий сын Украины.



Святослав Ігоревич, известный как Святослав Хоробрий (935 - 972) — Киевский князь, государственный деятель, политик и полководец с династии Рюриковичей. Великий князь Киевский, правитель Руси (945-972). Син князя Игоря и его жены, княгини Ольги, отец Владимира Великого, дед Ярослава Мудрого.
Великий Киевский князь, вёл войну с хазарами, печенегами, Византийской империей. Он не принимал религию своей матери Ольги – христианство, а был язычником.
Много новых земель присоединил к Руси князь Святослав – расширил земли от хазарской Белой Вежи на Волге, до Балканских земель на Дунае. Печенеги были сломлены и отброшены.
Победа над Хазарией (Северный Кавказ, Приазовье) – это историческая, решающая победа над извечными врагами Руси, после которой Хазария распалась. Это было хищническое паразитическое государство, которое безжалостно истребляло славян, разоряло набегами все южные области Руси, и проникало всё дальше на север, укрепляясь на славянских землях с помощью новых крепостей. Регулярные набеги на соседние земли (преимущественно славянские) давали хазарам рабов, которых продавали по всему миру.
Русь вернула себе свободу и безопасность в битве с Хазарским Каганатом -- свобода от дани, конец работорговли и набегов на земли славян.
После этих событий к Руси присоединилась часть восточнославянских племен.
Власть хазар была сокрушена не только в центре Хазарии, но и на ее окраинах. Конец Хазарии означал для Руси свободную дорогу на Восток, к Каспийскому морю, Хорезму и Закавказье. Торговые связи Руси с Востоком укрепились.
Разрушив основные опорные узлы хазар на Средней и Нижней Волге в 969 году, на Северном Кавказе и Нижнем Дону, князь Святослав лишил торгово- ростовщическую верхушку Хазарии основ их паразитического существования. Хазарское царство просто исчезло после ликвидации основного условия его существования -- контроль важнейших торговых путей между Азией и Европой.
Почти 150-летняя освободительная война восточных славян против хазар была завершена походом князя Святослава. Победа его означала, что верховенство над кочевыми народами Причерноморья и Прикаспия от Хазарии перешло к Киевскому князю. Эта грандиозная победа стоит в ряду наиболее значимых событий истории Руси и мировой истории.

Византийская империя образовалась в 395 году в результате деления Римской империи. Через 80 лет Римская империя исчезла, а Византия просуществовала до 1453 года. Название «Византийская» происходит от первоначального названия Константинополя — Византий, куда римский император Константин I перенёс в 330 году столицу Римской империи. Столицей и центром Византийской империи был Константинополь, один из крупнейших городов средневекового мира. Наибольшие владения империя контролировала при императоре Юстиниане I (527—565), вернув себе на несколько десятилетий значительную часть прибрежных территорий бывших западных провинций Рима и положение самой могущественной средиземноморской державы. В дальнейшем под натиском многочисленных врагов государство постепенно утрачивало земли. После ряда сражений империя занимала лишь территорию Греции и Малой Азии. После распада страны под ударами крестоносцев, взявших Константинополь в 1204 году, империя продолжила упадок и окончательно погибла в середине XV века под натиском османов.
Весной 970 года Святослав в союзе с болгарами, печенегами и венграми напал на владения Византии во Фракии.
Древняя летопись излагает события так: по сведениям летописца, Святослав одержал победу, вплотную подошёл к Царьграду (Константинополь), но отступил, лишь взяв большую дань, в том числе и на погибших воинов. По другим источникам битва проходила с переменным успехом.
В апреле 971 года император Иоанн I Цимисхий лично выступил против Святослава. 23 апреля 971 года Цимисхий подошёл к Доростолу. В сражении русы были отброшены в крепость, началась трёхмесячная осада. Стороны несли потери в непрерывных стычках, у русов погибли вожди Икмор и Сфенкел, у византийцев пал военачальник Иоанн Куркуас. 21 июля произошло ещё одно генеральное сражение, в котором Святослав, по данным византийцев, получил ранение. Сражение окончилось безрезультатно для обеих сторон, однако после него Святослав вступил в мирные переговоры.
Условия русов Иоанн Цимисхий безоговорочно принял. Святослав с войском должен был покинуть Болгарию, византийцы обеспечили его воинов (22 тысячи человек) запасом хлеба на два месяца. Святослав заключил мирный договор с Византией, с восстановлением торговых отношений. После этого он покинул Болгарию и с ослабленным войском повернул в обратный путь.
Вся восточная Болгария была присоединена к Византии, независимость сохранили только западные области.

Воевода Свенельд возглавил пеший поход на Киев, а Святослав, отделившись от основной колонны войска, на ладьях отправился водным путем. Святослав благополучно достиг устья Днепра и отправился дальше к порогам. Воевода Свенельд говорил ему: «Обойди, князь, пороги на конях, ибо стоят у порогов печенеги». Попытка Святослава в 971 году подняться по Днепру не удалась, пришлось ему зимовать в устье Днепра, а весной 972 года он решил повторить попытку. Однако печенеги по-прежнему сторожили русов. В схватке у порогов Святослав погиб. За длительный период зимовки никто не пришел к нему с подмогой, а ведь Свенельд с войском благополучно добрался до Киева. Напрашивается вывод о предательстве его сына, но ответа на этот вопрос нет.
По основной версии Великий князь Святослав был похоронен там же, на горе ниже порогов, по традиции захоронения князей – сжигание с вещами. Могила была найдена при строительстве ДнепроГЭС (немного выше ГЭС) – это земли Запорожья. А чуть ниже ГЭС – остров Хортица – славная Казацкая земля.

Сторінки:
1
2
попередня
наступна