Понимая несовершенство Юлианского календаря, Папа Григорий ХIII в 1582 году ввел более точный, названный его именем - Григорианский. Причиной введения нового календаря стало стремление исправить значительное несоответствие между астрономическим и земным календарным учетом времени, в частности, несоответствие астрономического и земного календарного времени зимнего солнцестояния и весеннего равноденствия. Так, с момента введения Юлианского календаря и до ХVI века это несоответствие составляло 10 дней. Сейчас эта разница - уже около 14 дней.

Сегодня ни одна страна не живет по Юлианскому календарю. но по Юлианскому календарю определяют некоторые фиксированные календарные праздничные даты (25 декабря не меняется). Рождество относится к такой дате, 25 декабря, имеет символическую привязку к началу увеличения дня после зимнего солнцестояния (астрономический календарь).
Поэтому в Европе преимущественное большинство празднует Рождество 25 декабря придерживаясь принятых церковных правил.

Советский Союз перешел с Юлианского на Григорианский календарь, которым пользовалось большинство стран мира, только в 1918 году, но церква дату празднования Рождества 25 декабря не сменила и только спустя более десяти лет, сменила на 7 января. Это произошло в период строительства Советским Союзом "железного занавеса" между Западной Европой и коммунистическим режимом, где церква де-факто не отделена от государства.

Поскольку Украина еще находится под влиянием России и церква Московского патриорхкта диминирует, то празднование Рождества 25 декабря вместе с большинством цивилизованных стран, пока откладывается до освобождение Украины -- де-факто. Но, конечно, принимать такое решение должен, в первую очередь, Совет христианских Церквей Украины, но это в будущем.

Часть украинцев выступают против предложения переноса даты Рождества, отметив, что православная церковь празднует Рождество 7 января, а украинские люди в подавляющем большинстве придерживаются православных традиций, но в данном случае люди ошибаются, ведь много православных церквей, таких как: греческая, румынская, болгарская, празднуют рождество именно 25 декабря.

С Рождеством Христовым Вас, друзья! Пусть Господь благословит Вас и Ваши семьи независимо от того, когда Вы празднуете Его День рождения.

Вивченням життя поета займалися багато істориків і дослідників, про Шевченка написано велику кількість книг і складено багато легенд. Однак незважаючи на це, є багато спірних фактів, про достовірність яких експерти досі сперечаються. Українські Новини зібрали деякі факти про життя Кобзаря.

Життя Тараса Шевченка ніколи не була легкою. Відомо, що народився поет 9 березня (25 лютого) 1814 року в селі Моринці, Звенигородський повіт Київської губернії, Російська імперія (нині Черкаська область, Україна) в багатодітній сім'ї кріпосного -крестьяніна, який був на службі в В. В. Енгельгардта, - племінника князя Г. А. Потьомкіна.

У 12 років юний Шевченко втратив батьків, і змушений був рано подорослішати, почавши прислужувати різним священикам і вчителям, потім по навколишніх селах у дяків-малярів ( "іконописців", тобто художників-іконописців).

У свій час Шевченко пас овець, потім служив у місцевого священика. У школі дячка-вчителя Шевченко навчився грамоти, а у малярів познайомився з прийомами малювання. На шістнадцятому році життя, в 1829 році він потрапив в число прислуги нового поміщика П. В. Енгельгардта - спочатку в ролі кухарчука, потім слуги- "козачка", де почалося його піднесення.

Поміщик помітив здібності Шевченко і віддав його в навчання викладачеві Віленського університету портретистові Яну Рустема. У Вільні Шевченко пробув близько півтора років, а з переїздом в початку 1831 року в Санкт-Петербург Енгельгардт, маючи намір зробити зі свого кріпосного домашнього живописця, послав його в 1832 році в навчання до "різних живописних справ цехового майстра" Василю Ширяєва. Будучи помічником Ширяєва, Шевченко брав участь в роботі над розписами петербурзького Великого театру, стаючи все більш відомим в різних колах.

Саме талант і неймовірна пристрасть по ісккусству принесли Кобзарю звання Академіка гравіювання за виконану ним гравюру по картині Рембрандта "Притча про робітників на винограднику" в 1860 році. 

Крім того, Шевченко був улюбленим учнем художника Карла Брюллова. Про Шевченка як про художника знають не всі, проте збереглося безліч його робіт - 835, а ще 300 - загублені. 

Особисте життя Кобзаря

Особисте життя діяча залишається під таємничим завісою, який ось уже багато років історики і експерти намагаються розкрити, як можна ширше.

Як стверджують дослідники біографії Кобзаря, Шевченка закохувався 6 разів. Першим коханням поета стала його односельчанка Оксана Коваленко. Родичі були впевнені, що молоді одружаться, коли Тарас і Оксана стануть дорослішими. Однак Шевченко відвіз Енгельгардт, а Оксана згодом вийшла заміж за іншого чоловіка. Поет, будучи в зрілому віці, неодноразово згадував свою першу кохану в віршах.

Другий жінкою , яку полюбив Кобзар, стала польська швачка Дзюн Гусиківську, однак і з нею у Шевченка не склалося.

Третя любов Шевченка - Анна Закревська, якій був на той момент 21 рік. Але Тарасу і Ганні не судилося бути разом - дівчина була одружена з полковником. Ганні Тарас Шевченко присвятив свій вірш "Г.З.".

Четвертою любов'ю Кобзаря стала княжна Варвара Рєпніна-Волконська, яка помітила його на одному з балів. Княжна запропонувала Тарасу пожити в своєму маєтку в Яготині, на що поет погодився. Однак Тарас сприймав Варвару тільки як близького друга, а не як коханку, через що вони незабаром розлучилися.

П'ята жінка серця Шевченка була на 30 років молодшою, ніж він. Катерина Піунова була актрисою, зовсім юною дівчиною - їй було всього лише 14 років на той момент, коли Шевченко запропонував вийти за нього заміж. Тому батьки були категорично проти, і шлюб не відбувся.

Останньою, шостою,  кого полюбив Шевченка, стала 19-річна дівчина Ликера Полусмак. Вона працювала служницею. Щоб заслужити прихильність коханої Шевченко обдаровував її сукнями, туфлями, перснями, сережками і навіть купив їй Євангеліє з золотими краями. Після довгих залицянь дівчина прийняла пропозицію руки і серця. Шевченко активно готувався до одруження і найняв Ликери вчителя, щоб той навчив наречену хорошим манерам і прищепив їй елементарні знання. Однак весілля не відбулося. Дослідники припускають кілька версій розірвання заручин: зрада Ликери з її ж учителем, або її відмову їхати з Шевченком в Санкт-Петербург. Ликера стала останньою, кого поет полюбив незадовго до смерті.

Раніше вийшов перший український фільм про 10-річної посиланням Тараса Шевченка.

Крім того, 12 березня на екрани вийде фільм "Толока" на основі балади Тараса Шевченка .