Все, що могли, уже віддАли

Старшому брату на поталу.

Та не вгамовується Раша,

Не до вподоби їй свобода наша.

Куди ж ти лізеш, старший брате?

Невже й повітря наше хочеш відібрати?

А потім виявиться, що й цьогО замало,

Запрагне наших душ твоє осине жало.

Та посміхається лиш хитро старший брат,

Що у країні в нас не єдність, а розбрАт.

Що наша влада, прикриваючись законом,

Знущається лиш з власного народу.

Що дружба найміцніша з ним, єдиним,

Та дружить влада проти України.

В Верховній Зграї день і ніч готові засідати,

Щоби йому, могучому, як Богу, догоджати.

Закони вже давно людей не захищають.

В овечих шкурах перевЕртні їх приймають.

Вони готові й свою совість розпродАти,

Щоб тридцять срібнякІв одержати від брата.

Він насміхається :”А ви чого чекали,

Коли країну циркачеві довіряли?»

Ще декілька об’єктів залишИлося продати,

І тисячі людей “своїх” до нитки обібрати.

Й тоді вже,може,заспокоїться наш старший брат?

Так мріє по землі чужій провести свій парад.

До цього прагне він століттями, роками,

Щоб панувати безроздільно понад нами.

Та старший брат лиш одногО не передбачив –

Під його гнітом ми ніколи не заплачем!

І не впадем йому до ніг з поклоном,

Бо з нами Бог, і вірні ми ЙОГО законам.

Тобі важко? Візьми мої крила…

Хай вони допоможуть піднятись.

Додадуть тобі віру і сили,

Зможуть сум і тривогу здолати.

Так буває в житті - темна смуга

Часом сонячне світло ховає.

Хто здавався тобі вірним другом,

В найскрутнішу хвилину тікає.

Часто доля над нами сміється

І в залежність від себе жбурляє.

Та не зможе зламати серця,

Що невдачі і біль їй прощає.

Бог з любові до нас це усе допускає,

Бо лиш той, хто уміє терпіти,

Хто смиренно і радість, і смуток приймає,

Той по-справжньому вміє любити.

Візьми крила душі моєї,

В них молитви могутня сила.

Хай зростуться з твоєю душею,

Й подарують надії вітрила.

Ще вчора вони були з-поміж нас…

І по житті з своїм народом крокували.

Та рідну землю бачили в останній раз,

Коли у рейс смертельний вирушали.

Із найріднішими прощались у цей день,

Щоби ніколи вже назад не повернутись.

Невтішним горем для батьків і для дітей

Польоту цьому треба було обернутись.

Вже швидко їх смертельний час проб’є…

Вони ж безпечно у літак сідають.

Вони іще живуть… І в кожному надія є…

Та в небі ангели уже на них чекають.

Тільки серця  бездушні і пусті

В цей день не обливаються сльозою.

Це попередження страшне для нас усіх,

А не трагедія окремого народу.

 Спасіння вже нема…Вогонь, жахливий крик…

А в небесах вже реквієм лунає.

Нехай Господь воскреслий прийме їх усіх.

А на землі нехай їм буде вічна пам'ять.

 Уміти вибачити - дар посланий від Бога,

 Не на словах, а серцем,  - головне в Душі.

 Пробачити і відпускати, не тому, що змога,

 Тому, що істинно - запрограмовано в судьбі.

 Прощати й знати,  що усе в минулому,

 Образи й  біль  понеслись в небуття.

 В Душі … і серці запанували ласка  і турбота,

 Ти знай, ... - не варто псувати життя.

 Вміти прощати - особливе мистецтво;

 Не кожному дано, не приходить само.

 В очі поглянь, зрозумій, можливо й не чітко,

 Адже  серце  любити давно вже могло.

 Душа відкрита для добра і світло має,

 Усмішка зустріне  проміння світанку,

 І пісню ранкового сонця Душа заспіває,

 Сумління  підхопить цей  ритм  спозаранку.

 І навчишся  істини великих розуміти,

 Добро  у  долю захочеш  впустити.

 І постараєшся  Душею посіяти  відповіді,

 І зможеш ти пробачити,  - і себе розкрити.

 Вміти прощати - особливий дар від Бога,

 Не на словах, а головне, в Душі!

 Вміти прощати, не примушуючи себе строго,

 Адже головне, зрозуміти, що це потрібно Тобі!

 Свидетельство о публикации №11112104348

У весЕлковім краї, там, де небо безкрає,

Де червона калина, є прекрасна країна. 

Там, де трави шовкОві і ліси смерекОві,

Де пшеничне колосся золотом розлилОся. 

Мова там солов’їна, чиста, наче перлина,

Лагідна й милозвучна, мелодійна й співуча. 

Богом  благословенна, ворогам нескорЕна,

У серцях своїм дітям вона сонечком світить.

Їх любов”ю єднає й вірою зігріває,

А красу її цвіту знають в цілому світі. 

Край дитинства і світла завжди буду любити,

Неповторна й єдина – то моЯ Україна!

24.08.2010.

С Л А В А    У К Р А Ї Н І !!!