хочу сюди!
 

Marina

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-50 років

Замітки з міткою «голодомор»

Ми не забули ...ми пам"ятаємо


Голодна  смерть  безжалісно  косила
Люд  в  кожнім  місті,  в  кожному    селі.
Плач,  стогін  по  землі  моїй  носила,
Сиріт  і  трупи  сіючи  в  пітьмі  …

Голодомор,  небачене  страхіття,
Що  холод  навіває  крізь  роки,
Що  серце  кригою  до  сліз  стискає.
Й  скорботу  розливає  навкруги.

Голодомор.    Всього  лиш  тільки  слово,
Але  волосся    піднімається  з    чола.  
І  постаті  голодних  й  очманілих
Неначе  йдуть  до  нас  із  небуття.

Кістляві  руки  тягнуться  до  хліба,
Уста  шепочуть:  “Боже,  не  вини…“
І  сотнями  лягають  у  могили
Мого  народу  дочки  та  сини.

Старі  ,  малі  …    За  що  вони  віддали
Свої  надії,  мрії  та  літа?!  
За  що  вони  голодні  умирали  
На  чорноземах  косячи  жита?

Голодомор  .  Московське  лихоліття.
Це  розпачу  та  відчаю  набат.
Вінок  терновий  і  петля  на  шиї,
Якими  наділив  нас    “старший  брат  ”.

Голодомор  –  незагоєнна  рана,            
Яка  пече  неначе  в  оці  сіль…
То  Сталіну  за    “вільний  дух”  данина,
То  України  вічний  смуток  й  біль.

Забути  ті  часи  не  маєм  права    
Й  жахливі  тридцять  третього  жнива
Хай  будуть  докором  насильству  й  зраді,
Допоки  наша  нація  жива.




Свіча Джеймса Ернеста Мейса

Вони не знали, що їх хочуть просто ЗНИЩИТИ!!!

Будь ми прокляті - якщо забудемо це!
І хай навіки будуть прокляті ті,
Хто ВЖЕ ЗАБУВ!!!

 ВОНИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО ЇХ ХОЧУТЬ... ПРОСТО ЗНИЩИТИ!!!



Запалімо завтра, люди,
Серця свічу
І поставим в усіх вікнах
В пам"ять вічну.

Про мільйони убієнних 

БЕЗНЕВИННО... 
Плач за ними...- і молися,
Україно...

ТО НЕ ЧУМА, синку... – то таке є в нас ГОСУДАРСТВО...

Моя стара замітка: http://blog.i.ua/user/295100/847382/
Ще відео:    
http://video.i.ua/user/295100/51651/328469/

Геноцид Голодомором українців - пам’ятати вічно




24 листопада Україна та світ згадають мільйони вбитих геноцидом

 Україна готується до 79-х роковин Голодомору. Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. Заходи пройдуть у Києві, обласних центрах України та 32 країнах світу.
В Києві акція розпочнеться 24 листопада о 14:00 з ходи від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу пам’яті жертв Голодоморів.
О 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання із вшанування пам’яті жертв Голодомору.
В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах.
Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. «Коли вбивали голодом, поділитися хлібом — був подвиг. Долі цих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди», — говорить історик, член Громадського комітету Володимир В’ятрович.
Історик, член Громадського комітету Володимир Тиліщак встановлює імена таких рятівників. «Ми недостатньо знаємо про мужні, людяні діяння у ті роки, — розповідає Володимир Тиліщак. — У той жахливий час голодного мору, коли людина ламалася фізично й психічно, доводилася до останньої межі існування та втрачала людську подобу, залишалися ті, що вистояли. Серед хаосу, безконечної черговиці смертей і страху продовжували жити люди, що не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги іншим».
Незважаючи на цензурування Міністерством освіти підручників історії, відомі українські науковці проведуть серію Уроків пам’яті для школярів і студентів, присвячених подіям 1932—1933 років.
Нагадаємо, що громадськість організувалася для ініціювання пам’ятних заходів, бо переконана: остаточне та безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні і найбільшого з них — геноциду 1932—1933 років — запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.
До складу комітету увійшли 37 знакових постатей у науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В’ячеслав Брюховецький, Володимир В’ятрович, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, єпископ Євстратій (Зоря), Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Тиліщак, Ігор Юхновський


Програма вшанування пам’яті жертв голодоморів у Львові

 Програма передбачає проведення 24 листопада у Львові та в області скорботних заходів, зокрема біля пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного терору, які загинули від голоду в 1946-1947 рр.» на Підзамче, біля Пам’ятного знака жертвам
Голодомору та політичних репресій, на площі біля пам’ятника Т.Шевченку та концерту-реквієму у Львівській обласній філармонії (вул. Чайковського, 7). Заходи розпочнуться поминальними богослужіннями у всіх храмах Львова та області.
Програма
15.00 – Покладання квітів до пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного
терору, які загинули від голоду в 1946–1947 рр.» (залізнична станція
Підзамче), запалення лампадок.
15.15 – Покладання квітів та композиції з пшеничних та житніх колосків
до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій (пр.
Чорновола).
15.40 – Екуменічна молитва за загиблими під час голодоморів біля
пам’ятника Т. Шевченкові.
16.00 – Хвилина мовчання та початок акції «Засвіти свічку».
17.00 – Реквієм пам’яті жертв Голодомору в Україні у Львівській
обласній філармонії.

Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич закликає жителів

Львівщини долучитися до вшанування пам’яті загиблих від голодоморів – засвітити свічки на центральних площах міст і сіл та у вікнах будинків, а також зупинити роботу на підприємствах та рух транспорту під час хвилини мовчання.

Президент вшанував пам'ять жертв голодоморів в Україні

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів Президент України Віктор Янукович віддав шану померлим під час Великого Голоду.

У Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» в Києві Глава держави встановив символічну композицію з квітів і колосків до скульптури «Гірка пам'ять дитинства». Також Президент поставив запалену лампаду до «Свічки пам’яті».

Участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів взяли Прем’єр-міністр Микола Азаров, голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк, представники дипломатичного корпусу та громадськості.

У церемонії також взяли участь Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.

Присутні вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання.  

У День пам’яті жертв голодоморів Президент України звернеться до народу24 листопада, в День пам'яті жертв голодоморів, Президент України Віктор Янукович звернеться до Українського народу.

Звернення Глави держави розпочнеться на Першому національному о 19:30. У символічний час, о 19:32 розпочнеться хвилина мовчання за загиблими під час Великого Голоду, трагедії, що сталася 80 років тому - у 1932-1933 роках.

У День пам'яті жертв голодоморів звернення Президента України також транслюватимуть інші національні телеканали.


89%, 39 голосів

7%, 3 голоси

5%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Голодомор в США унес 7 миллионов жизней

«Мало кто знает … о пяти миллионах американских фермеров (около миллиона семей) ровно в эти же время согнанных банками с земель за долги, но не обеспеченных правительством США ни землёй, ни работой, ни социальной помощью, ни пенсией по старости – ничем», — говорится в статье.
«Каждый шестой американский фермер попал под каток голодомора. Люди шли в никуда, лишенные земли, денег, своего родного дома, имущества — в охваченную массовой безработицей голодом и повальным бандитизмом неизвестность»


Статья для любителей обвинять коммунистов во всех бедах человеческих:  http://nnm.ru/blogs/shivadance777/golodomor-v-ssha-unes-7-millionov-zhizney/

Нет, друзья, не в коммунистах дело.
Дело в гнилой человеческой сущности.
Ради власти и наживы люди готовы убивать других людей.
И неважно под чьими знаменами стоят убийцы: под красными, полосатыми или зелеными.

Закон про "п"ять колосків"

Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та коопереції і зміцнення громадської (соціялістичної) власності.

Постанова ЦВК та РНК СРСР


Останніми часами збільшилися скарги робітників та колгоспників на розкрадання (Крадіжки) вантажів на залізничному та водному транспорті, а також на розкрадання (крадіжки) кооперативного й колгоспного майна хуліганськими і взагалі протигромадськими елементами. Так само збільшилися скарги на насильства й загрозикуркульських елементів колгоспникам, які не бажають вийти з колгоспів та чесно й самовіддано працюють над зміцненням їх, ЦВК та РНК Союзу РСР вважають, що громадська власність (державна, колгоспна, кооперативна) - це основа радянського ладу, вона священна й недоторканна і людей, які чинять замах на громадську власність треба вважати за ворогів народу, тому рішуча боротьба з розкраданнями громадського майна - найперший обов"язок органів радянської влади.
Беручи це до уваги і йдучи назустріч вимогам робітників та колгоспників ЦВК та РНК Союзу РСР ухвалюють :

 І.
1. Прирівняти своїм значенням вантажі на залізничному та водному транспорті до майна державного і всебічно посилити охорону цих вантажів.
2. Застосовувати, як захід судової репресії за розкрадання вантажів на залізничному та водному транспорті вищу кару соціяльного захисту - розстріл із конфіскацією всього майна, заміняючи при пом"якшувальних обставинах позбавленням волі на строк не менше 10 років з конфіскацією майна.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у справах про розкрадання вантажів на транспорті.
 І І.
1. Прирівняти своїм значеням майно колгоспів та кооперетивів (врожай  на ланах, громадські запаси, худоба, кооперативні склади та крамниці тощо) до майна державного і всебічно посилити охорону цього майна від розкрадання.
2. Застосувати, як захід судової репресії за розкрадання колгоспного та кооперативного майна вищу кару соціяльного захисту - розстріл із конфіскацією всього майна, заміняючи при пом"якшувальних обставинах позбавленням волі на строк не менше 10 років з конфіскацією майна.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у справах про розкрадання колгоспного та кооперативного майна.
     І І І.
1. Провести рішучу боротьбу з тими протигромадськими, куркульсько-капіталістичними елементами, що вдаються до насильства й загроз, або провокують застосування насильства й загроз до колгоспників, щоб змусти їх вийти з колгоспу, щоб силоміц зруйнувати колгосп. Прирівняти ці злочини до державних злочинів.
2. Застосувати, як захід судової репресії в справах про охорону колгоспів та колгоспників від насильства й загроз куркульських та інших протигромадських елементів, позбавленню волі від 5 до 10 років з ув"язненням в концентраційному таборі.
3. Не застосовувати амнестії до злочинців, засуджених у цих справах.


Голова ЦВК Союзу РСР М. Калінін
Голова РНК Союзу РСР В. Молотов (Скрябін)
Секретар ЦВК Союзу РСР А. Єнукідзе.

І ще декілька фото в тему:












Замітка навіяна відвідуванням Музею Голодомору у с. Межибіж Вінницької області.

23.06.2012

Американцы вырастили монстра

Американцы вырастили монстра 

Главным архитектором и интеллектуальным движителем сталинской индустриализации был Альберт Канн. Проектировщик заводов Форда. Именно он разработал технологию, которая позволяла за несколько месяцев спроектировать огромный завод и так же быстро его построить. В 1928 г. его пригласили в СССР. Разруха и полное отсутствие специалистов. Канн начинал на пустом месте. В Москве открылся филиал американской фирмы Канна, во главе которого оказался его брат Мориц. Филиал получил советское название «Госпроектстрой». Первой ласточкой был Сталинградский тракторный завод. После того, как конструкции для Сталинградского тракторного были изготовлены в США, привезены в СССР, и за шесть месяцев смонтированы, Канну был предложен пакет заказов на проектирование и строительство промышленных предприятий с примерной стоимостью 2 млрд. $. Если скорректировать эту сумму на современные цены, то это --- 220 млрд. $.  С 1929 по 1932 год фирма Альберта Канна спроектировала для СССР 571 промышленное предприятие. В их числе: тракторные заводы в Сталинграде, Челябинске, Харькове, Томске; самолетостроительные заводы в Краматорске и Томске; автомобильные заводы в Челябинске, Москве, Сталинграде, Нижнем Новгороде, Самаре; кузнечные цеха в Челябинске, Днепропетровске, Харькове, Коломне, Люберецке, Магнитогорске, Нижнем Тагиле, Сталинграде; станкостроительные заводы в Калуге, Новосибирске, Верхней Сольде; прокатный стан в Москве; литейные заводы в Челябинске, Днепропетровске, Харькове, Коломне, Люберецке, Магнитогорске, Сормово, Сталинграде; механические цеха в Челябинске, Люберецке, Подольске, Сталинграде, Свердловске; теплоэлектростанция в Якутске; сталелитейные и прокатные станы в Каменском, Коломне, Кузнецке, Магнитогорске, Нижнем Тагиле, Верхнем Тагиле, Сормово; Ленинградский алюминиевый завод; Уральская асбестовая фабрика и пр. Канн спроектировал всю российскую промышленность. Всю советскую военную промышленность.  Может возникнуть вопрос, где кремлёвское правительство находило деньги, чтобы финансировать такое небывалое строительство? В 1930 году с Украины вывезли 7,7 млн тонн зерна, которое главным образом ушло на покрытие экспортных обязательств страны. В 1931 году республика снова должна была сдать плановые 7,7 млн тонн, в то время как урожай зерна снизился до 5 млн тонн. В 1931 году в пяти регионах СССР - в Западной Сибири, Казахстане, на Урале, на Средней и Нижней Волге - вследствие засухи был неурожай, что значительно сократило хлебные ресурсы страны. Некомпетентная политика в сельском хозяйстве и экстенсивный экспорт зерна урожая 1931 года сделали ситуацию критической. В 1932 году последовал еще больший спад производства продуктов питания, и прежде всего за счет основных хлебопроизводящих районов СССР - зерновых районов УССР и Кубани.  Выкачивание зерна из голодной республики требовало железной дисциплины, полного повиновения. В августе 1932 года была введена смертная казнь за хищение колхозной собственности (Закон о "пяти колосках"). По стране к началу 1933 года за неполные пять месяцев по этому закону было осуждено 54 645 человек, из них 2110 - к высшей мере наказания. Для выбивания остатков хлеба из городов в деревни направили 112 тысяч членов партии, людей, не знавших проблемы села. Районы, не справляющиеся со сдачей зерна, заносились в "черные списки". В "черном списке" оказалось 86 районов республики. 27 ноября 1932 года Сталин на совместном заседании Политбюро и ЦИКа объяснил трудности с заготовками хлеба "проникновением в колхозы и совхозы антисоветских элементов, которые организовали саботаж и срывы". Газета "Правда" от 4 и 8 декабря 1932 года призвала к решительной борьбе с кулаками, особенно на Украине. 24 января 1933 года союзный ЦК обвинил Компартию Украины в провале сбора зерна, в притуплении большевистской бдительности и направил на Украину секретаря ЦК Павла Постышева. Со своих постов были смещены 237 секретарей райкомов, 249 председателей райисполкомов, свыше половины председателей колхозов. Массовые масштабы смерть от голода приняла в начале марта 1933 года. ОГПУ вело учет умерших только до 15 апреля 1933 года. По этим сводкам количество жертв за четыре с половиной месяца составило 2 млн 420 тысяч 100 человек. Случаев людоедства - 2500. Фирма Альберта Канна была посредником между советским правительством и сотнями западных фирм, была главным поставщиком военно-технической технологии. Но, наступил 1932 год и контракт с фирмой Канна продлён не был. Сталин решил переместить главный строительный центр социализма из США в Европу. Когда к власти пришёл Гитлер, этот центр сосредоточился, в основном, в Германии. Но промышленные объекты, спроектированные Канном, продолжали строиться и во второй и в третьей пятилетках. Можно с уверенностью сказать, что если бы не было вклада Альберта Канна в дело строительства социализма, основы советской военной промышленности не были бы созданы.  США, Европа вырастили монстра – милитариста. Взрастили «своего могильщика». Запад не должен повторить ошибку. Путинская-медведевская человеконенавистническая машина, отражающая чаяния умирающей нации, мечтает вовлечь Запад в «модернизацию» России. Неужели найдется «Канн» наших дней и вдохнет жизнь в агонизирующего монстра??? 

 

Источник 1,  источник2

Пам'ятаймо... (2)

А ось і обіцяне http://blog.i.ua/community/662/847324/

Хоч і живі квіти, але й вінки наче на кладовищі..

Свічок, схоже, ніхто не запалював... 

У Слов'янську вшанували пам'ять жертв геноциду 1932-33 року

26 листопада у Слов'янську на Донеччині на площі Революції українці вшанували пам'ять жертв голодоморів і геноциду українців 1932–33 років. Організувала захід міська "Просвіта", у заході також взяли участь Всеукраїнське об'єднання "Свобода", члени товариства політв'язнів та репресованих. Учасники запалили свічки, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Священик Української Автокефальної Православної Церкви провів молебень за душі жертв голодоморів. Від Слов'янської міської "Свободи" виступив Михайло Нечипоренко: "Голодомор 1932–33 років, як і 1921–22, і 1946–47, було навмисно організовано совєцьким режимом проти українського народу, адже голод поширювався на етнічно українські території. Цю трагедію не визнають лише ті, хто причетний до цього злочину. Моя мати родом з села Богородичне, що неподалік Слов'янська, розповідала, як її односельців розстрілювали за мерзлий буряк чи дрібку пшеничних насінин, знайдених взимку на полі. Як вона збирала з іншими дітьми жолуді, з яких робили "хліб", як раділи весняній траві чи знайденим грибам. Документи у всіх селян забирали, а довкола села їздила кіннота, щоб ніхто не втік у місто. Чому українська нація зазнала ці трагедії? Через байдужість. До рідної землі, народу, до своїх захисників. В той час, як герої України, справжні лицарі проливали свою кров за українську землю і свій рід, – більшість відсиджувались у теплій хаті. А коли людожери розправились з опором українських повстанців, вони добрались і до теплої хати, і до комори, і до господарів. Так і тепер – чимало українців охоче повірили обіцянкам "покращення життя" і віддали владу до рук окупантів, і тепер ми всі відчуваємо, як покращується їхнє життя за рахунок нашого. Українська нація продовжує народжувати лицарів, вони не припиняють боротися за свою землю, за свій рід, за свободу. Нам потрібна підтримка і допомога. Бо тільки згуртовано українська нація зможе вибороти собі світле майбутнє". Свободівець Віталій Киркач-Антоненко в інтерв'ю місцевому телебаченню підкреслив: "Геноцид 1932–33 років – це трагедія і моєї родини, і родин мільйонів загиблих українців. І ті, хто кажуть, що голодоморів не було, нахабно брешуть, прикриваючи брехнею злочини проти української нації".

Роздуми на тему Голодомору

Сама тема не дозволяє вживання слів і фраз як "радісно" чи "мені приємно" тощо, але коли я бачив чотирьох президентів України разом на покладанні квітів до меморіалу Жертвам голодомору, а потім всі вони поїхали до Биківні, де вшанували пам'ять репресованих, розстріляних і похованих тут сотень тисяч людей - це однозначно викликало у мене дуже і дуже позитивні враження.
Ще зовсім недавно на урочистий ювілей 20-річчя Дня Незалежності України цього єднання не спостерігалось. Як не було помітним минулого року духовна глибина у відзначенні цієї вічнопам'ятної дати владними структурами, а також в ЗМІ, зокрема - на телебаченні. Цього року все пройшло значно виваженіше, щиріше із співчуттям та пошаною. А що не було масовості заходів та великої кількості людей у процесіях - то цього і не потрібно, тому що головна масовість має відбуватись в душах людей по всій Україні. Мільйони невинних мучеників освячують наше теперішнє буття, той мир і спокій, що є у нас зараз. Коли хтось починає нарікати та бідкатись, як погано йому живеться, то часом так хочеться відповісти: вам все зле зараз тому, що ви справжньої біди не зазнали. Принаймні я ні разу не чув від людей, що пройшли війни та голод, подібних нарікань при всьому їх нелегкому житті, яке насправді в нас є.
Наголошую ще і ще на тому, що не потрібно штучної масовості ні заходів, а ні їх учасників у відзначенні такої глобально-трагічної дати, як геноцид українського народу через застосування голодомору, а потрібно саме те, що продемонстрували 26 листопада усі 4 президенти України - добру волю і щире співчуття. Ніхто в цей день з політичних діячів не думав про так званий піар, як і не було якихось протистоянь.
Часом лунають нарікання, чому ми в Україні надто багато значення надаємо вшануванню трагічних дат з нашої історії, а не радісним перемогам: чому Берестечко, Крути, Базар, голодомори, Бикивня, Павлокома і Бабин Яр? Чому не Зборів, не Конотоп, не Чортків, не Космач, або ще якісь інші перемоги, які були у нас? Напевно це тому, що поразки значно більше виховують, гуртують і гартують націю, що яскраво засвідчено ще у величній літописній повісті "Слово о полку Ігоревім". Усвідомлення спільного горя, всенародної трагедії спричиняє до духовного очищення нації від усякої душевної захланності, яку навпаки спричиняють перемоги і грабунок майна переможеного. Чи не в цьому першопричина того, що Німеччина стала і є світовим лідером, а СРСР зник з мапи світу, як приклад всім нам.
Доречно також зауважити, що вшановуючи трагічні дати з історії українського народу, ніде не звучить ні безкінечних бідкань, що ось які ми нещасні і безневинно знедолені, як і не займаємось злобними прокльонами в бік своїх ворогів-загарбників. Навпаки в усіх таких заходах переважно настрій інший, самокритичний: і чого ж це ми піддались, якщо ми є така велетенська потуга? Хіба зараз на вшануванні жертв Голодомору та репресій прозвучала хоч одна думка щодо помсти чи вимог компенсацій? Не було жодного натяку на те. Виключно одне: як ми допустили подібну грандіозну наругу над собою? Дозволили, щоб мирний народ вимирав мільйонами люду в рідній хаті на рідній землі - що може бути  ще жахливішого?..
Плачі та бідкання, як і ненависть і намагання помститись - не мають якоїсь цінності у становленні суспільної свідомості українського народу, але нас єднає усвідомлення того, що подібне лихоліття не має більше повторитись з нами. І в тому плані в черговий раз маємо визнати просту істину: покладатись варто тільки на власні сили. Всі сподівання на чиюсь поміч в біді ніколи не справдились для українців ні в часи Хмельниччини і опісля для Мазепи, ні у революційні часи початку ХХ століття, ні у часи Другої світової війни і подальших повстанських та дисидентських рухів -  усі такі очікування на допомогу різних світових потуг були марними і примарними . На дослідженні трагедії Голодомору можна пересвідчитись навіть в протилежному: світові уряди були чудово поінформовані у правдивому стані геноциду проти українців у 1931 - 1933 роках, але свідомо замовчували цю світову трагедію з власних  корисливих інтересів, бо самі жерли наше збіжжя і тому догоджали Сталіну, як зараз догоджають Путіну заради дешевих енергоносіїв з Росії, віддавши вкотре Україну на поталу. Але ми вже не ті, кого можна легко подолати.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
27 листопада 2011 р.

55%, 6 голосів

45%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.