Домашнее задание: описать словами изображение того, что вы видете перед собой в момент выполнения домашнего задания. Бонусы за дополнительные детали и подробности.

ДОМАШНЯЯ РАБОТА (26 сентября, 2016 год, вечер)

У меня в бороде аккуратная косичка заканчивается пушистой кисточкой. Слева от меня (а я сейчас сижу за домашним компьютером, который уже миллион раз спасал с того света) горят восемь зеленых огоньков ЮСБ хаба, чуть правее хаба находится монитор, который мне подарил муж пациентки, которую я вылечил от бесплодия. Еще правее на стене висит маленькая пластмассовая игрушечная гитара, на которой я иногда срываю свою дурь. Позади гитары огромный самодельный нож-тесак в футляре. И нож и футляр сделал мой отец. Вчера было ровно восемь лет,как его не стало. Еще чуть правее и ниже стоит пластиковое ведро от квашенной капусты (она была из Бердянска и очень вкусная). В ведре торчат всякие инструменты, которые изредка пригождаются, чтобы починять что-то внезапно сломавшееся. Подаренный монитор стоит на колонке, но под правый край подложен деревянный обломок от разбившегося много лет назад комнатного термометра. Прямо перед колонкой (между ней и клавиатурой, которая левым краем лежит на сидении от давно поломанного стула, а правым опирается на библию, завернутую в старые труселя) находится фотик Фуджи, который от пыли прикрыт микрофибровой тряпкой. Намного левее - старая лампа (настольная на прищепке). Когда-то она была с аккумулятором и могла еще несколько часов светить без электричества, но аккумулятор давно сдох, а светодиоды все еще работают.

Описание натюрморта закончено.

Ученик 80-Б класса Допплер А.А, изображение прилагается.

© Copyright: Александр Узишкин, 2016
Свидетельство о публикации №216092602002

...Дело было классе в шестом. Одноклассница, самая младшая из троих сестёр, как-то принесла в школу нечто необыкновенное...да, именно вот такую шоколадную колбаску. 

Цікаві композиції із квітів і овочів склали дітки Городенківської ЗОШ №2. Читайте більше у блозі Квітникарство.

1-е вересня у загальноосвітній середній школі № 92 м. Львова

Мій друг, викладач вузу, іронічно поздоровив мене з новим навчальним роком словами: "Вітати вчителя з 1-м вересня все одно, що привітати коня з початком польових робіт" Мусів визнати його правоту, тому що у роботі сучасного вчителя справді значно більше чисто "тяглової" роботи, аніж творчої, яка в нашій школі абсолютно немає жодного іншого стимулу, окрім власного бажання. Оцінка роботи вчителя і викладача на нинішній час йде виключно від кількості лекційних годин, певних технічних обов'язків і ще стажу та звань, але жодним чином не зачіпає якості навчання. Навіть введення Зовнішнього незалежного оцінювання зовсім не вплинуло на оцінку праці вчителя як таку. Є винятково епізодичні скандальні інциденти, які часом трапляються, але відсутня принципова прив'язка результатів ЗНО або чогось подібного до тарифікації оплати роботи вчителя та його преміювання.
Отже, щоб ми могли говорити про роботу вчителя як творчу, щоб ми могли говорити про роботу педагога в якісній площині - нам потрібно відійти від проклятої радянської кількісної оцінки його праці, а ще більше - від кількісного перевантаження учнями класів часом до 40 чоловік одночасно! Тому я особисто вважаю, що починати реформування шкільної освіти потрібно саме з того, що всі класи в школах (особливо початкової!) мають бути не більше з 20-ти учнів! А градація оплати вчителів має бути значно більше розширена включно з результатами ЗНО та обов'язковим таємним анкетним опитуванням батьків та старшокласників в кінці навчального року.
Водночас вважаю актуальним посилити права вчителів стосовно учнів, тому що на теперішній час відповідальність вчителів значно більша за їх права, а це є ненормально. Немає секрету, що педагогічний процес має нести в собі і каральну функцію, а не одну лише похвальну. Виховання без можливості покарання є неможливим. Просто варто правочинно узгодити варіанти і межі шкільних покарань, чого зараз немає абсолютно. Єдине наявне покарання, як відчислення зі школи є безглуздим, подібно до розстрілу за будь-яке кримінальне порушення. Традиційні виклики батьків не є безпосередньо педагогічним вихованням, а є своєрідною втаємниченою домовленістю, часто досить проблемною і малорезультативною. Колектив класу, як основного об'єкту і суб'єкту  педагогічного процесу, майже не задіяно в сучасній школі.
З усього вище сказаного я вважаю за потрібне починати реформування шкільної освіти в Україні зі 1) зменшення кількості учнів у класах, 2) значного збільшення прав вчителя щодо учнів, 3) прив'язати кількісну оцінку роботи вчителя до якісної за результатами успіхів учнів по завершені навчального року.

Я зумисно не торкаюся реформування суто змісту навчального процесу в школі, тому що це окрема глобальна тема.

Богдан Гордасевич

Провели в школе анкетирование и по результатам выяснилось шо ученики отдают предпочтение урокам физкультуры и труда))) в школе кипиш надо увеличить детям количество любимых уроков кружками факультативами))))
А меня мучает вопрос вот поставили бы в анкете вопрос нужна ли детям школа или её закрыть ? Каков был бы результат ? И шо аналогично по желанию учеников закрыли бы школу)))
Надо будет эту идею подбросить анкетирующим!!!)))

Не знаю кому как, но мне, например, приятнее видеть ребенка, идущего в школу в школьной форме. Когда каждый ребенок в классе одет как попало, создает ощущение, что находишься не в официальном учреждении, а на каком-то детском рынке, разве не так?   http://donets68.livejournal.com/67680.html